Рішення № 99930457, 22.09.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/2196/21

Провадження № 2/628/820/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

22 вересня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря – Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», про стягнення повного розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», про стягнення повного розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, згодом його уточнивши, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на його користь 39500 грн. заробітку та середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільнені по день ухвалення рішення суду, а також судові витарти.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.11.2019 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Харківрегіонгаз» на посаду наповнювача балонів з виплатою заробітної плати 6000 грн. Умовами трудового договору передбачено надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних днів. Заробітна плата підлягає оподаткуванню та робітники підлягають обов`язковому державному соціальному страхуванню. 14.04.2021 року він був звільнений на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін, про що було зроблено запис у трудовій книжці. Позивач зазначає, що він не отримав повний розрахунок при звільненні, як-то заробітну плату з січня 2021 року по 14 квітня 2021 року, і до цього часу, у порушення ст. 47 КЗпП України. Так, йому не була виплачена заробітна плата з 01.01.2021 року, яка складає по 6000 грн. на місяць по день звільнення, а всього 21500 грн за 3,5 місяці. Також він не користувався відпусткою за 2020-2021 роки і йому не виплачувалася компенсація у розмірі 18000 грн, а всього відповідач повинен виплатити 39500 грн. Крім того, починаючи з дня звільнення, відповідач повинен провести повний розрахунок за весь час затримки в сумі середньомісячної заробітної плати по 6000 грн щомісячно. Отже, за таких обставин, за захистом своїх порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

22.09.2021 року позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, уточнений позов підтримує та просить задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь заробіток у сумі 39500 грн та середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення судового рішення. Проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання по справі, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, яке знаходиться в матеріалах справи та довідкою про доставку електронного відправлення у вигляді судової повістки (ас.32,39 зв.ст.), однак не направив свого представника для участі у судовому засіданні, не подав відзиву, не повідомив про причини неявки та заяв про розгляд справи без участі представника відповідача не надавав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні докази у справі, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2021 року був звільнений з посади наповнювача балонів АГЗП м. Куп`янськ Куп`янської дільниці з реалізації скрапленого газу Харківського регіонального управління скрапленого газу за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ ТОВ «Харківрегіонгаз» № 157-П від 13.04.2021 року, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 та копією наказу (а.с.14-16,37). У наказі про звільнення зазначено зробити бухгалтерії повний розрахунок та провести виплати ОСОБА_1 , а саме: компенсувати кошти за 34 дні невикористаної основної щорічної відпустки; компенсувати кошти за 1 день невикористаної додаткової щорічної відпустки (шкідливі умови праці) за період роботи з 27.10.2019 року по 26.10.2020 року, відповідно Додатку 2 до наказу ТОВ «Харківрегіонгаз» № 166 від 28.10.2015 р. «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці по ТОВ «Харківрегіонгаз».

Згідно копії довідки в.о. директора ТОВ «Харківрегіонгаз» від 20.04.2021 р. № 125, ОСОБА_1 , наповнювачу балонів АГЗП м. Куп`янськ Куп`янської дільниці з реалізації скрапленого газу, за період роботи з 01.12.2020 року по 14.04.2021 року було нараховано заробітну плату в розмірі 25819,67 грн., після утримання податків та внесків сума до виплати становить – 20526,81 грн., сплачено за даний період 5805,61 грн, залишок складає 14721 грн (а.с.7).

Згідно копії довідки в.о. директора ТОВ «Харківрегіонгаз» від 20.04.2021 р. № 126, при звільненні ОСОБА_1 , наповнювача балонів АГЗП м. Куп`янськ Куп`янської дільниці з реалізації скрапленого газу, бухгалтерія зробила повний розрахунок щодо компенсації грошових коштів за 34 дні невикористаної основної щорічної відпустки за 1 день невикористаної додаткової щорічної відпустки (шкідливі умови праці) (а.с.8).

Відповідно до довідки «Індивідуальні відомості про застраховану особу», що надано позивачем з особового кабінету реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дохід ОСОБА_1 за січень-березень 2021 року склав 18000 грн (а.с.9-11).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із частиною 1 статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до положень частини 1 статі 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляду і вирішення цивільних прав з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи спір щодо розміру належних позивачу, як звільненому працівникові сум, суд враховує докази про нараховану та невиплачену відповідачем заробітну плату позивачу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що загальний розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» перед позивачем за період роботи з 01.12.2020 року по 14.04.2021 року (по день звільнення) складає 14721 грн. Посилання позивача на невиплату йому компенсації за невикористану відпустку спростовується довідкою підприємства від 20.04.2021 року № 126. А тому, вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений з позивачем повний розрахунок при звільненні, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 14.04.2021 року. День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).У зв`язку із чим, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача і до дня фактичного розрахунку із позивачем, а в даному випадку, до дня ухвалення рішення судом, як просить позивач. Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки обчислюється з 15.04.2021 року по 22.09.2021 р. складає 31363 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 338,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,141, 280-284, 264,265,354 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України,

У Х В А Л И В:

Уточнений позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», про стягнення повного розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» (код ЄДРПОУ 36224035, адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, б. 1), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану, але невиплачену заробітну плату, сума якої після утримання податків та внесків становить 14721 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 року по 22.09.2021 р. (день ухвалення рішення), визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів у розмірі 31363 грн. (тридцять одна тисяча триста шістдесят три гривні), а також витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 338,40 грн. (триста тридцять вісім гривень 40 копійок).

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/. Копія (текст) судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій видано це судове рішення).

Повний текст рішення складений 27 вересня 2021 року.

Головуючий А.О.Шиховцова