Рішення № 99929193, 28.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2533/18

Провадження № 2/185/45/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гаврилова В.А.,

за участю секретаря Вакули В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Середи А.П.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитною угодою у сумі 121123,84 грн., судовий збір. Позов мотивував тим, що 17.11.2010 року з відповідачем було укладено кредитний договір №б/н. Відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Погашення кредиту повинно здійснюватися за умовами договору. Відповідач порушив умови договору. Кредит та плата за користування кредитом не сплачені. Сума заборгованості становить: кредит – 3820,71 грн., відсотки – 107101,21 грн., пеня та комісія - 3957,93 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 5743,99 грн.

25.02.2021 року позивач звернувся до суду з заявою, якою зменшив позовні вимоги. Просив стягнути з відповідача 16302,24 грн, з яких 3820,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11156,09 грн відсотки, пеня - 1325,44 грн, судові витрати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позові. Згодом надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзиву не надав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Посилався на неможливість застосування двох видів відповідальності за одне й те ж порушення (пеня, штраф), просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Згодом надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали приходить до такого.

Між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н від 17.11.2010 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_2 06.06.2013 отримала встановлений кредитний ліміт у розмірі 4000 грн , з базовою кредитною ставкою 3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік.

Відповідач отримала кредитну картку НОМЕР_1 .

Вказані факти підтверджено копією анкети заяви. (а.с.65,66).

17.11.2010 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти « кредитка «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору №SAMDN50000038013833. (а.с.68)

Вказана довідка надана позивачем як доказ укладення кредитного договору від 17.11.2010 року по договору №SAMDN50000038013833 та його умов. Однак позивач просить стягнути заборгованість за договором №б/н.

Вказана довідка не містить інформації щодо предмету доказування.

Викладене приводить суд до висновку про те, що довідка від 17.11.2010 року є неналежним доказом.

Відповідач отримав кредитну картку 06.06.2013, термін дії 07/16. Вказаний факт підтверджено довідкою ./а.с.69/

На підставі вказаного договору відповідач отримував грошові кошти та користувався ними, частково повертаючи отримані кошти та сплачуючи плату за користування кредитними коштами. Остання операція була здійснена 29.10.2013, а саме: зняття готівки у сумі 3820,71 грн.

Вказаний факт підтверджено випискою по картці/рахунку по договору від 17.11.2010 року за період з 01.01.1999 по 30.05.2020 року. /а.с.88-92/

Заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором склала: 3820,71 грн- заборгованість за тілом кредиту,11156,09 грн - відсотки, 1325,44грн – пеня.. Вказане підтверджено наданим банком розрахунком. /а.с. 147/

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Викладене приводить суд до висновку про те, що кредитний договір між сторонами був укладений належним чином так як він укладений в письмовій формі, та містить істотні умови. Викладене спростовує заяви відповідача про нікчемність договору укладеного між ним та позивачем, який був неналежним чином оформлений.

Відповідач просив суд застосувати строки позовної давності. Мотивував тим, що строк позовної давності починається з моменту строку його погашення.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору погашення кредиту черговими платежами не передбачено.

Позивач до суду з позовом звернувся 28.03.2018 року. Остання операція відповідачем була здійснена 29.10.2013 року.

26.07.2015 за рахунком пройшла операція «Автоматическое погашение проспроченой задолжености с карты НОМЕР_2 ». Вказана операція за рахунком не є такою, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, оскільки вчинена без волевиявлення відповідача, тому строк позовної давності вказаною дією не перервався.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Викладене приводить суд до висновку про те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, а тому в позові слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258,259,263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце реєстрації: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя В. А. Гаврилов