Ухвала суду № 99928975, 28.09.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1338/21

Провадження № 1-кп/177/123/21

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2021 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді - Березюк М. В.

за участю:

секретаря судового засідання - ДаниловоїА.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020040000000629 від 24.08.2020 відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Суровцева І.С.

особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1

захисника Кухар О.І.

законного представника ОСОБА_2

представника ОСОБА_2 Шелудько А.О.

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілих Малиця Ю.М.

В С Т А Н О В И В:

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити клопотання до судового розгляду, вважає, що клопотання складено з дотриманням вимог КПК України. Підстави для закриття провадження, повернення клопотання прокурору та внесення подання про визначення підсудності відсутні.

Вважав за необхідне здійснювати розгляд кримінального провадження за участі особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_1 , за участі його законного представника та захисника, а також потерпілих. Вважав за необхідне розглядати кримінальне провадження у відкритому судовому засіданні.

Прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме в ДФ «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України».

Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор вказував, що 01.09.2021 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, відносно ОСОБА_1 змінено запобіжний захід на запобіжний у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи. Строк запобіжного заходу спливає 01.10.2021. До вказаного строку не можливо завершити судовий розгляд справи, а тому враховуючи наявність звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, збереження та не зменшення ризиків можливого переховування його від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також іншим чином перешкоджати провадженню, прокурор вважав за необхідне продовжити обраний запобіжний захід.

Представник потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Малиця Ю.М., в судовому засіданні підтримали позицію прокурора щодо необхідності призначення справи до розгляду та продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 . Крім цього, подав до суду позови потерпілих та просив прийняти їх до розгляду в рамках кримінального провадження, а також надав клопотання від імені СТОВ «Зоря» ОСОБА_5 про зняття арешту з автомобілю «TOYOTA Hilux», р/н НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню та його повернення власнику СТОВ «Зоря».

Потерпілі підтримали позицію свого представника. Прокурор вважав клопотання про арешт майна таким, що не підлягає задоволенню, з посилання на положення ст. 100 КПК України.

ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 позицію щодо питань, які підлягають вирішенню в підготовчому засіданні не висловили.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кухар О.І. вважав неможливим призначення справи до судового розгляду зазначаючи про не визначення в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру точного місця вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується його підзахисному, що викликає сумніви у підвідомчості даної справи Криворізькому районному суду Дніпропетровської області. Захисник вважав за необхідне направити справу для визначення підсудності, в послідуючому вказував про необхідність повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, для усунення вказаного недоліку.

Клопотання про зняття арешту з майна вважав таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вказане у клопотанні авто є предметом кримінального правопорушення та в ході розгляду справи можливе призначення експертиз даного транспортного засобу.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу, вважав його таким, що не підлягає задоволенню. Стверджував, що на даній стадії провадження є неможливим продовження запобіжного заходу, а можливе лише його обрання. Крім цього, вважав, що ризики вказані прокурором є необґрунтованими, враховуючи стан здоров`я підзахисного вважав доречним обрання більш м`якого запобіжного заходу визначеного ст. 508 КПК України.

Адвокат Шелудько А.О. діючи в інтересах ОСОБА_2 підтримав позицію захисника Кухар О.І. щодо неможливості призначення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до судового розгляду, зазначаючи про не визначення в клопотанні місця події правопорушення. Вважав за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для визнання останнім підсудності даного кримінального провадження.

Клопотання про продовження запобіжного заходу вважав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, через необґрунтованість ризиків та неможливість продовження запобіжного заходу на даній стадії провадження. Клопотання про зняття арешту майна вважав таким, що не підлягає задоволенню, як передчасне.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 511 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру надсилається суду в порядку, передбаченому КПК України.

20.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження вирішує питання про заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи.

Як слідує з клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 та реєстру матеріалів досудового розслідування, останньому на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська замінено обраний раніше запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з обов`язком застосування електронного засобу контролю на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. На даний час ОСОБА_1 перебуває в Дніпровської філії «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України». Строк запобіжного заходу спливає 01.10.2021.

Прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу, яке вручено стороні захисту. Сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу.

Вирішуючи вказане клопотання, яке підлягає невідкладному вирішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам,близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питань, що стосуються запобіжного заходу, підлягають оцінці в сукупності всі обставини, зокрема ризики передбачені ст. 177 КПК України, а також інші обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На розгляд суду передано клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , якому в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Суд, при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу, враховуючи стадію кримінального провадження, не може надавати оцінку обґрунтованості підозри в розумінні оцінки всіх доказів у справі, які ще не досліджувалися, а виходить з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити таке правопорушення. При цьому, судом жодним чином не висловлюється позиція, щодо доведеності обставин викладених у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, а виходить виключно із засад добросовісності сторони обвинувачення, яка враховуючи принцип «належного урядування», вправі звертатися до суду з відповідним клопотанням лише щодо осіб, щодо вчинення якими кримінального правопорушення існують беззаперечні докази.

Тому, вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, судом враховується зміст клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , яке передано на розгляд суду, характер інкримінованого кримінального правопорушення, що спричинило загибель кількох осіб та є тяжким злочином, тяжкість покарання, що передбачено санкцією даної статті, вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , який на теперішній час за станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує лікування в стаціонарних умовах психіатричної установи.

При цьому, суд вважає доведеним перед судом ризик можливого переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки на стадії досудового розслідування вживалися заходи для встановлення його місцезнаходження, останній перебував у розшуку, що свідчить про існування та збереження ризику переховування від суду у разі пом`якшення запобіжного заходу, що може вплинути на розумність строків судового розгляду. Твердження сторони захисту щодо необґрунтованості вказаного ризику, суд розцінює критично, оскільки вказані обставини підтверджені даними клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та реєстру доданого до нього. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту суду не надано.

Крім цього, обґрунтованим та доведеним суд вважає ризик можливого впливу на свідків, потерпілих та експертів по даному провадженню, оскільки будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, останній обізнаний з їх анкетними даними, а тому не виключається ризик незаконного впливу на вказаних осіб, з метою зміни показів останніми.

Доведеним суд вважає збереження ризику можливого знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей чи документ, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема - пошкодити автомобіль або його окремі частини, чим перешкоджати кримінальному провадженню.

Твердження сторони захисту, щодо неможливості пошкодження доказів, зокрема автомобілю ОСОБА_1 , суд розцінює критично, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування містить дані про зміну місця зберігання речового доказу автомобілю DAF, та передачу його на відповідальне зберігання.

Щодо ризику визначеного п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає його недоведеним та належно не обґрунтованим.

Наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, на існування яких посилалася сторона захисту, які б могли нівелювали вище вказані ризики, перед судом не доведено.

З урахуванням викладеного, збереження та не зменшення ризиків визначених п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_1 , його стану здоров`я, те, що відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на період інкримінованого діяння не виявляв ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а на теперішній час за станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги суворим наглядом, враховуючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, строком на 60 діб.

На переконання суду, інший більш м`який запобіжний захід, визначений ст. 508 КПК України - передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом, не може забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та не забезпечить запобігання вище вказаним ризикам.

Твердження сторони захисту щодо неможливості на даній стадії провадження продовжувати запобіжний захід, суд розцінює критично, оскільки вищевказаний запобіжний захід відносно ОСОБА_1 обрано, на даний час він зберігає свою, а тому у зв`язку з доведеністю збереження ризиків що зумовили його обрання, суд вважає за необхідне продовжити вказаний запобіжний захід, що узгоджується з положеннями ст. 315, 331 КПК України.

Вирішуючи питання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, серед інших, рішення про повернути клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ст. 292 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я. Відповідно до ст. 291 КПК України, відповідне клопотання, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Щодо тверджень сторони захисту в частині неналежного викладу фактичних обставин правопорушення, зокрема місця вчинення правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в клопотанні зазначаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, при цьому чинним КПК України не передбачено повноваження суду, до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначених прокурором обставин правопорушення, зобов`язувати його змінювати їх.

Позиція сторони захисту щодо неточності, неконкретизованості визначення місця вчинення кримінального правопорушення, як складової фактичних обставин вчиненого правопорушення, що формулюється прокурором, не може бути підставою для повернення клопотання прокурору, тому клопотання сторони захисту про повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, з вказаних підстав, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, стороною захисту висловлено позицію щодо існування сумнівів у підсудності даного кримінального провадження Криворізькому районному суду Дніпропетровської області, зокрема захисник Кухар О.І. висловлював позицію щодо необхідності направлення клопотання для визначення підсудності.

Одним із рішень, які вправі ухвалити суд у підготовчому судовому засіданні, є рішення про направлення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру для визначення підсудності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Враховуючи зміст клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , повідомлення стороною захисту про існування сумніві щодо підсудності даного кримінального провадження Криворізькому районному суду Дніпропетровської області, з метою недопущення порушення територіальної підсудності кримінального провадження, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 34 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність направлення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності даного кримінального провадження.

Беручи до уваги викладене, всі інші клопотання подані в підготовчому засіданні, зокрема клопотання про скасування арешту майна, підлягає вирішенню належним судом, після вирішення питання про визначення підсудності даного кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 291-292, 314- 317, 369, 372, 508 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Суровцева І.С. про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, а саме до Дніпровської філії «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України», розташованої за адресою: м. Дніпро вул. Надії Алексєєнко, буд. 84, строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 26 листопада 2021 року включно.

Клопотання про застсоування примусових заходів медичного характеру з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000629 від 24.08.2020 відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (справа № 177/1338/21 провадження 1-кп/177/123/21) направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Березюк