Рішення № 99927803, 27.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 р. Справа№200/8329/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 13492430; 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Серова, 1а) до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (ЄДРПОУ 32213480; 85300, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Лазурний, буд. 46а) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 70 836,66 грн. та пені у розмірі 1076,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб. Таким чином, згідно частини 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2020 році повинен був працевлаштувати одну особу з інвалідністю, проте фактично за даними звіту жодна особа з інвалідністю не була працевлаштована. Вважає, що відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим наявні підстави для накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав до суду відзив, вмотивований тим, що для виконання нормативу КП «ПЦЄЗ ДО» у 2020 році подав до Покровського міського центру зайнятості Донецької області звіт про наявність вакансії за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у якому було відображено наявність вакансії водія автотранспортних засобів із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю. Жодних кандидатів на зайняття вакантної посади, в тому числі осіб з інвалідністю, центр зайнятості для працевлаштування не направляв.

Вважає, що виконав свій обов`язок щодо виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для зайняття вакантних посад.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

18 серпня 2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що протягом 2020 року, згідно вимог наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, відповідачем не було подано до Покровського міського центру зайнятості жодного звіту за формою 3-ПН, тому заходи щодо працевлаштування інвалідів та виконання нормативу за допомогою служби зайнятості відповідачем не вживались.

Представником відповідача на адресу суду подані заперечення, в яких зазначено, що у 2020 році КП «ПЦЄЗ ДО» надавав звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (вакансії осіб з інвалідністю), проте особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялись, що також підтверджується листом Покровського міського центру зайнятості № 10/912/01-19-21 від 15.06.2021. Крім того, в додатках до позову наявний сам звіт за формою № 3-ПН, у якому було відображено наявність вакансії водія автотранспортних засобів із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 09.09.2021 позовну заяву залишено без руху і встановлено позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 продовжено судовий розгляд адміністративної справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідач - Комунальне підприємство «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (ЄДРПОУ 32213480; 85300, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Лазурний, буд. 46а) є юридичною особою та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

24.02.2021 на адресу відділення Фонду від Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» надійшов «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік» за формою10-ПОІ, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, тоді як повинна працювати 1 особа. У наданому на вимоги чинного законодавства України звіті роботодавцем була зроблена технічна описка у році, за який подається вищенаведений звіт, а саме замість 2020 року був зазначений 2021 рік (а.с. 7, 72-73).

У зв`язку з тим, що чинним Порядком не передбачена подача уточнюючої форми звітності, відділенням Фонду був прийнятий наданий Комунальним підприємством «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, як звіт за звітний 2020 рік (а.с. 72-74).

В подальшому Комунальним підприємством «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» було надіслано на адресу відділення Фонду виправлену форму звітності, в якій роботодавець слова «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік» замінив на слова «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік».

19.05.2021 відділенням Фонду було направлено запит до Покровського міського центру зайнятості № 03-13/473 щодо отримання інформації стосовно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, інформації щодо направлення до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, інформації про відмови з боку відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, інформації щодо запропонованих відповідачем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю, а також отримання інформації щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю (а.с. 12).

З листа Покровського міського центру зайнятості від 15.06.2021 № 10/912/01-19-21 вбачається, що у 2020 році відповідач подав звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (вакансії осіб з інвалідністю). Особи з інвалідністю для працевлаштування до цього роботодавця не направлялись, інформацію щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю роботодавець не надав (а.с.13).

На підставі Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік та листа Покровського міського центру зайнятості від 15.06.2021 № 10/912/01-19-21 Фондом було здійснено розрахунок адміністративно-господарської санкції у розмірі 70 836,66 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 076,92 грн. (а.с 8-9).

Загальна сума, яка підлягає сплаті відповідачем за порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на думку позивача, становить 71913,58 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31 січня 2007 року №70, якою затверджено низку нормативно-правових актів, зокрема Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно з п. 5 Порядку, Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом за результатами розгляду справи, відповідачем виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для їх працевлаштування і не порушувалися вимоги ст. 19 вказаного Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості), про що свідчить подання ним до Покровського міського центру зайнятості зазначеного вище звіту за формою № 3-ПН від 31.08.2020, який свідчить про створення робочого місця, саме в необхідній кількості, для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 вказаного Закону такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 802/707/17-а (провадження №К/9901/35221/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд зазначає, що будь-яких заперечень щодо створення відповідачем робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, а також подання відповідного звіту до Покровського міського центу зайнятості позивачем до суду не надано, будь-якими іншими доводами ці обставини не спростовані.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачене одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18, від 17.09.2020 у справі № 160/4443/19.

Отже, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відмовляло таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача і осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з тим, що позивачем не заявлено клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 205, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 13492430; 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Серова, 1а) до Комунального підприємства «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» (ЄДРПОУ 32213480; 85300, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Лазурний, буд. 46а) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко