Ухвала суду № 99927748, 28.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 вересня 2021 р. Справа №200/12667/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська 59)

про визнання протиправними дії, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 9 серпня 2021 року № Ф-25130-13

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дії, які полягають у складанні вимоги від 9 серпня 2021 року № Ф-25130-13, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 9 серпня 2021 року № Ф-25130-13.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацом 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку не скористався і до адміністративного суду звернувся лише 21 вересня 2021 року.

Таким чином, звернувшись до суду лише 21 вересня 2021 року з даним позовом, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом № 2464-VI.

Суд зазначає, що позивач надав до суду заяву про поновлення строків звернення до суду, в обгрунтування якого зазначає, що в липні 2021 року ОСОБА_1 за адресою фактичного місця проживання надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2021 року № Ф-25130-13 ГУ ДПС у Донецькій області. Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Державної податкової служби України щодо скасування вимоги. За результатами розгляду скарги, у рішенні від 29 липня 2021 року, Державна податкова служба України повідомили про скасування та відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2021 року № Ф-25130-13 ГУ ДПС у Донецькій області. Скаргу задовольнили частково, зобов`язали ГУ ДПС у Донецькій області сформувати та направити нову вимогу. 3 вересня 2021 року, засобами поштового зв`язку, за адресою фактичного проживання, ОСОБА_1 отримала нову оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25130-13 від 9 серпня 2021 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 33851 грн. 24 коп. Також зазначає, що є юридично необізнаною особою, тому у встановлений 10-денний строк на оскарження вимоги, а саме 9 вересня 2021 року звернулась до Вишневського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем свого фактичного проживання.

Проаналізувавши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та докази, суд зазначає, що позивач не надає до суду доказів того, що оскаржувану вимогу від 9 серпня 2021 року позивач отримав лише 3 вересня 2021 року, проте, отримавши вимогу 3 вересня 2021 року та звернувшись до суду 21 вересня 2021 року, строк все одно є порушеним.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на юридичну необізнаність, з огляду на те, що суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 26 березня 2020 року по справі № 805/2688/18-а, від 21 травня 2020 року по справі № 826/4444/17, згідно якої необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами. За виявлення належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.

Некомпетентність позивача в правових питаннях не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4213/18.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Також суд не приймає посилання позивача на те, що при досліджені адвокатом матеріалів за спірним питання була наявна необхідність в отриманні від позивачки пакету документів, а також квитанції про оплату судового збору для звернення до суду, однак можливості ОСОБА_1 в отриманні та наданні документів та оплаті судового збору були обмеженні, оскільки в неї захворіла дитина, за якою вона здійснювала догляд та не мала можливості залишити місце свого проживання, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , а також довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Вишгородської міської ради, згідно якої ОСОБА_3 , 2016 року народження, з 10 вересня 2021 року до 21 вересня 2021 року страждав на ГРВІ. Оскільки зазначені обставини наступили вже після порушеного строку звернення до суду, адже доручення адвокату Дорошенко М.А. для надання правової допомоги позивачу було оформлене тільки 15 вересня 2021 року.

Отже, пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, з метою доступу позивача до правосуддя та захисту порушеного права, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання клопотання про поновлення строків звернення до суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

Керуючись, статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська 59) про визнання протиправними дії, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 9 серпня 2021 року № Ф-25130-13 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

4. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

5. Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя С.В. Смагар