Рішення № 99927634, 27.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 р. Справа№200/6732/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дій щодо зниження відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при перерахунку на підставі довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 25.02.2020 року № 04-203, від 23.07.2020 року № 04-529;

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% суддівської винагороди, визначеної згідно із довідками територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 25.02.2020 року № 04-203, від 23.07.2020 року № 04-529, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до постанови Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08.09.2016 року звільнилася з посади судді Слов`янського міськрайонного суду за заявою про відставку.

З 08.09.2016 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулася до відповідача з заявами про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку від 25.02.2020 року № 04-203 та довідку від 23.07.2020 року № 04-529, видані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, однак відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 200/8139/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року.

Однак, відповідач рішенням від 04.03.2021 року № 914190876173 здійснив перерахунок грошового утримання судді у відставці не з 19.02.2020 року, а з 01 березня 2021 року у розмірі 50% суддівської винагороди, замість 80%, як було визначено самим відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у вересні 2016 року.

Наголошує, що рішення відповідача про перерахунок грошового утримання судді у відставці від 04.03.2021 року в розмірі 50% грошового утримання є протиправним.

З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року розгляд справи прийнято проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 14 вересня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року замінено первинного відповідача Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 вересня 2021 року.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Позивачем надано заяву про розгляд справи без участі (а.с. 66).

Відповідачем надано письмовий відзив від 09.09.2021 року № 0500-2204-8/66658 (а.с. 59-60). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 04.03.2020 року звернулася до управління з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-209 від 25.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.

За результатом розгляду заяви управлінням було винесено рішення № 162 від 12.03.2020 року про відмову у перерахунку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

27.07.2020 року позивач знову звернулася до управління з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-529 від 23.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди.

За результатом розгляду заяви управлінням було винесено рішення № 38 від 23.07.2020 року про відмову у перерахунку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначає, що з 18.02.2020 року порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 143 цього Закону.

Зазначає, що оскільки після 19.02.2020 року зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось, то позивач не має права на проведення перерахунку.

Крім того, частиною третьою статті 42 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII врегульовано питання обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, збільшений на 2% за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 22-25). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є суддею у відставці, що підтверджено посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 9) та пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Позивачу з 08.09.2016 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Встановлення довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди також підтверджується рішенням № 914190876173 від 04.03.2021 року (а.с. 13).

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача з заявами про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку від 25.02.2020 року № 04-203 та довідку від 23.07.2020 року № 04-529, видані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, однак відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку (а.с. 11-12).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 200/8139/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач рішенням № 914190876173 з посиланням на рішення суду здійснив перерахунок грошового утримання судді у відставці (вид перерахунок-макетна обробка) не з 19.02.2020 року, а з 01 березня 2021 року у розмірі 50% суддівської винагороди, замість 80%, як було визначено відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у вересні 2016 року, посилаючись на відповідні зміни у статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (а.с. 61), проте, рішенням від 04.03.2021 року № 914190876173 здійснювався перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі рішення суду № 200/8139/20-а з застосуванням 80% від суддівської винагороди (а.с. 13).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці без врахування судового рішення, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі - Закон №2453-VІ).

30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 25 Прикінцевих та Перехідних положень якого було передбачено, що право на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу.

В інших випадках щомісячне грошове утримання судді у відставці визначається відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Частиною четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII (пункти 22-23) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які були скасовані Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України в мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, тому позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 23.07.2020 року № 04-529, виданої територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 року при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Щодо права позивача на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% довічного грошового утримання судді у відставці, що було встановлено позивачу при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та що підтверджено рішенням управління від 04.03.2021 року № 914190876173 (а.с. 13), суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що зміна відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалась за Законом № 2453-VI з 80% після набрання чинності Законом № 11402-VІII до 50% грошового утримання працюючого судді відбулась після призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Отже, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, при перерахунку раніше призначеного позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке позивач набула при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.

Суд зазначає, що при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання судді у відставці, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) винагороди судді, з якої здійснюється обрахунок довічного грошового утримання судді у відставці, а не відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, обрахунок якого здійснений при його призначенні, та є незмінним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо зниження відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при перерахунку на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 23.07.2020 року № 04-529 є протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З зазначених причин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зниження ОСОБА_1 відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при перерахунку на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 23.07.2020 року № 04-529 з 80% до 50% суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% суддівської винагороди, визначеної згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 23.07.2020 року № 04-529, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова