Рішення № 99927494, 28.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 р. Справа№200/9215/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1601-8/29370 від 07.07.2021 щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та зарахувати періоди роботи з 17.08.1995 по 30.11.1995 до загального страхового стажу, а періоди з 31.05.1989 по 03.11.1993 на посаді електрогазозварника Комбінату “Донецькпромбудматеріали” Очеретянський завод будматеріалів”,з 09.02.2011 по 12.01.2018 рік на посаді електрогазозварника Авдіївського експериментального заводу нестандартного обладнання Державного підприємства “Донецька залізниця” Публічного акціонерної товариства “Українська залізниця” до пільгового стажу роботи, відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 червня 2021 року він звернувся з заявою до відділу обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті №114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відділу обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.07.2021 року №0500-1601-8/29370, йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №200/9215/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 10 січня 2002 року Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області).

З наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Великоновосілківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах з 06.07.2020 року.

Листом Відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.07.2021 №0500-1601.8/29370 повідомлено позивача про те, що за результатом розгляду його заяви від 23.06.2021 № 1038 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 114 (Список № 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Не зараховано період роботи з 17.08.1995 по 30.11.1995 в відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС, так як виправлення в даті наказу прийняття на роботу, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 09.02.2011 по 12.01.2018, так як пільгова довідка № 49 від 10.06.2021 не відповідає п. 20 Постанови № 637 від 12.08.1993 додатку 5, період роботи з 31.05.1989 по 03.11.1993 на посаді електрогазозварника не може бути врахований до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю довідки, згідно п. 20 Постанови № 637, що підтверджує пільговий характер роботи.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Більше того, суд наголошує, що з вищевикладеного вбачається, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018р. у справі № 233/2084/17 провадження № К/9901/2399/17.

Як встановлено судом у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

- з 31.05.1989 року по 03.11.1993 року позивач працював на посаді газоелектрозварника 4 розряду на Комбінаті «Донецькпромбудматеріали» Очеретинський завод будматеріалів,

- з 17.08.1995 року по 30.11.1995 року позивач працював у відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС,

- з 09.02.2011 року по 12.01.2018 року позивач працював газоелектрозварником на Авдіївському експерементальному заводі нестандартного обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Як зазначає відповідач у листі від 07.07.2021 №0500-1601.8/29370, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 17.08.1995 року по 30.11.1995 року у відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС слугувала наявність виправлення в даті наказу прийняття на роботу, на що суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що періоди спірної трудової діяльності позивача регулювались Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (підпункт 2.4 Інструкції № 58).

Відповідно до підпункту 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 вказаної Постанови КМУ №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

З положень вказаних нормативних актів випливає, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності не передбачено.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач повинен зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 17.08.1995 по 30.11.1995 у відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 31.05.1989 по 03.11.1993 на Комбінаті «Донецькпромбудматеріали» Очеретинський завод будматеріалів, слугувала відсутність довідки, згідно п. 20 Постанови № 637, що підтверджує пільговий характер роботи, на що суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці позивача за спірний період виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Також, записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду його роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа №275/615/17 (К/9901/768/17).

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В той час, зазначений вище спірний період роботи позивача за Списом №2 підтверджено копією трудової книжки.

Відтак, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача вказаний період роботи. Належних підстав для такого незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи з 31.05.1989 року по 03.11.1993 року на Комбінаті «Донецькпромбудматеріали» Очеретинський завод будматеріалів не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 09.02.2011 року по 12.01.2018 року газоелектрозварником на Авдіївському експерементальному заводі нестандартного обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», суд зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи була надана копія довідки підтверджуюча особливий характер праці, необхідний для нарахування пільгової пенсії від 10.06.2021 №49, видана ОСОБА_1 , в якій зазначено, що він дійсно з 09.02.2011 (Наказ №12/ос від 09.02.2011) по 12.01.2018 (Наказ №2/ос від 12.01.2018) працював газоелектрозварником четвертого розряду у структурному підрозділі «Авдіївський експериментальний завод» регіональної філії «Донецька залізниця» (з 06.11.2007 до 01.12.2015 - Авдіївський експериментальний завод нестандартизованого обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця», з 01.12.2015 по 29.12.2018 - структурний підрозділ «Авдіївський експериментальний завод» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», з 29.12.2018 - структурний підрозділ «Авдіївський експериментальний завод» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»).

Також, у довідці зазначено, що посада електрогазозварник відноситься до Списку №2 переліку робочих місць працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Підстава: наказ про прийом №12/ос від 09.02.2011, наказ про звільнення №2/ос від 12.01.2018, особова картка П-2, штатний розпис, наказ щодо проведення атестації робочих місць від 20.07.2009 №205, наказ щодо проведення атестації робочих місць від 29.10.2014 №539.

Згідно Наказу Директора Авдіївського експериментального заводу від 21.12.2009 №331 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці та затвердження переліку робочих місць, професій, робітникам, яким підтверджено право на пільги та компенсації», посада газоелектрозварника віднесена до списку №2, який дає право на пільгове забезпечення.

Згідно Наказу Директора Авдіївського експериментального заводу від 29.10.2014 №539 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці та затвердження переліку робочих місць, професій, робітникам, яким підтверджено право на пільги та компенсації», посада газоелектрозварника віднесена до списку №2, який дає право на пільгове забезпечення.

Як зазначає відповідач у листі від 07.07.2021 №0500-1601.8/29370, підставою для неврахування довідки №49 від 10.06.2021 слугувало те, що довідка не відповідає п.20 Постанови №638 від 12.08.1993 додатку №5.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні (оформленні) уточнюючих довідок.

Поза увагою відповідача залишилася та обставина, що не усі недоліки уточнюючих довідок можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність оформлення довідок.

На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо оформлення уточнюючих довідок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до таких довідок відомостей, а тому невірне їх оформлення не може бути підставою для незарахування пенсійним органом стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в уточнюючих довідках; працівник не відповідає за правильність записів у них та не повинен контролювати роботодавця щодо їх оформлення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

В той час, зазначені вище спірний період роботи позивача за Списом №2 підтверджено копією трудової книжки.

Відтак, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача вказаний період роботи. Належних підстав для такого незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи з 09.02.2011 по 12.01.2018 на Авдіївському експерементальному заводі нестандартного обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не зазначено та судовим розглядом не встановлено.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При вирішені цього спору суд керується ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи, що матеріали справи не містять рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії, тому для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною відмову Відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні позивачу пенсії, викладену у листі від 07.07.2021 №0500-1601.8/29370 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2021 про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.08.1995 по 30.11.1995 у відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС, до пільгового стажу за Списком №2 з 31.05.1989 по 03.11.1993 на Комбінаті «Донецькпромбудматеріали» Очеретинський завод будматеріалів, з 09.02.2011 по 12.01.2018 на Авдіївському експерементальному заводі нестандартного обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Позовні вимоги внаслідок обрання судом належного способу захисту підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 681,00 грн. (75%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії, викладену у листі від 07.07.2021 №0500-1601.8/29370.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.06.2021 про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.08.1995 по 30.11.1995 у відділі державної служби охорони при Ясинуватському МВВС, до пільгового стажу за Списком №2 з 31.05.1989 по 03.11.1993 на Комбінаті «Донецькпромбудматеріали» Очеретинський завод будматеріалів, з 09.02.2011 по 12.01.2018 на Авдіївському експерементальному заводі нестандартного обладнання Державного підприємства «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна гривня) 00 копійок на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов