Рішення № 99927458, 28.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Справа № 160/15083/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах визнати протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно ч.3. ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії 05 липня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення необхідного віку 05.07.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої прийнято рішення від 05.07.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах. Таке рішення вважає протиправним, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працював повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має безперервний стаж у вказаний період. Вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідних професіях, які відносяться до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що позивач надав до управління документи про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенси за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній : довідку №242/31 від 05.07.2021 року згідно якої позивач працював з 12.02.2001 року по 20.09.2006 р. - на посаді підземним машиністом електровоза ( 5 років 7 місяців 09 днів), з 01.10.2007 по 30.06.2021 р. - на посаді підземним гірником очисного забою (13 років 4 дні), за виключенням періоду простою з 10.11.2008 р. по 15.03.2009 р., - з 21.12.2013 року по 28.02.2014 рік, та з 21.12.2015 року по 29.02..2016 р., тобто мінус 8 місяців 27 днів та довідку від 05.07.2021 року № 243/31 згідно якої позивач працював з 01.07.2021 року по 04.07.2021 р. - на посаді підземним гірником очисного забою ( 4 дні).

Таким чином враховуючи поданні документи стаж роботи, що дає право на призначення пенсії згідно ч.3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " , що передбачена постановою КМУ №202 склав 18 років 7 місяців 29 днів замість необхідних 25 років, на посаді робітника очисно го вибою, що передбачає пільгового стажу 20 років у позивача лише 13 років, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії. ОСОБА_1 відповідно до диплому отримав професію "Машиніст електровоза, електрослюсар черговий та з ремонту обладнання, електрозварник ручного зварювання", а "працевлаштувався підземним машиністом електровоза", тому період навчання з 01.09.1997 року по 12.01.2001 р. не зараховано до пільгового стажу позивача. Навіть при зарахуванні до пільгового стажу період навчання позивача в професійно технічному училищі №68 м. Марга нець, а саме 3 роки 4 місяці 12 днів стаж на підземних роботах складатиме лише 22 роки 9 місяців 3 дні з 25 ти необхідних.

Таким чином розглянувши право позивача на пенсію згідно п.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , роз глянувши всі можливі варіанти цієї статті в призначенні пенсії було відмовлено з тих підстав, що відсутній належний пільговий стаж.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22 січня 2001 року маються наступні записи про роботу:

- 01.09.1997 - прийнятий на навчання в ПТУ №68 м. Марганець в групу «Машиніст електровозу, електрослюсар/слюсар черговий та з ремонту обладнання; електрозварник ручного зварювання;

- 12.01.2001 - закінчив навчання та здобув кваліфікацію «Машиніст електровоза III (третього) розряду; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту обладнання III (третього) розряду; електрозварювальник ручного зварювання III (третього) розряду;

- 12.02.2001 - прийнятий на шахту №14-15 підземним машиністом електровозу 3 розряду;

- 01.09.2002 - переведений на відокремлену дільницю шахти №9-10 підземним

машиністом електровозу 3 розряду;

- 20.09.2006 - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

- 01.10.2007 - прийнятий на шахту №3/5підземним гірничим робочим очисного забою 5 розряду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 12.01.2001 року, виданого ПТУ № 68 м. Марганця позивач з 01.09.1997 року по 12.01.2001 року навчався в означеному учбовому закладі по професії «Машиніст електровозу, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту обладнання, електрозварник ручного зварювання

05.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільговим умовах відповідно до вимог ч. 3ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача від 30.07.2021 року позивачеві відмовлено у призначенні пільгової пенсіъ, керуючись ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`з підстав недостатності пільгового стажу - 25 років. Відповідно до вказаного рішення, відповідачем не враховано період навчання в ПТУ № 68 м. Марганця за спеціальністю «Машиніст електровоза; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування; електрозварник ручного зварювання» з 01.09.1997 року по 12.01.2001 року, оскільки в наданій довідці не зазначено, що це навчання за професією «підземного» робітника.

Отже, спірним питанням даної справи є врахування пільгового стажу позивача за період навчання з 01.09.1997 року по 12.01.2001 року та працевлаштувався протягом трьох місяців саме за набутою професією.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах робітника за професією «підземний машиніст електровозу» передбачено Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Вказана посада також передбачені Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994№162.

Таким чином, професія позивача «підземний машиніст електровозу», згідно записів у його трудовій книжці, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З аналізу наведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 необхідним є: 1) наявність відповідного трудового стажу; 2) віднесення професії до списку №1; 3) безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Також пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість зарахування періоду навчання позивача 01.09.1997 по 12.01.2001 професійно-технічному училищі №68 м.Марганець у зв`язку з невідповідністю отриманої професії та працевлаштування за іншою професією, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 №103 (далі - Закон №103) час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 18 Закону №103 встановлені типи професійно-технічних навчальних закладів, до яких належать, зокрема, всі типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно статті 3 Закон №103 професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг. Тобто, головною ознакою професійно-технічного навчального закладу є формування професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи, а не його назва.

Посилання відповідача на те, що назва професії позивача в його дипломі «машиніст електровоза, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування, електрозварник ручного зварювання» не відповідає посаді, на яку прийнятий позивач після навчання -«підземний машиніст електровоза», судом не приймаються, оскільки фактично вказані посади є однією і тією самою посадою, лише з тією відмінністю, що посада, на яку прийнятий позивач у АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» містить посилання на підземний характер роботи. Суд вказує, що підземний характер роботи характеризує умови праці, а не спеціальність, тоді як право на включення періоду професійного навчання до пільгового стажу пов`язується саме із умовами праці за професією після її здобуття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на зарахування до його пільгового стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі №68 м.Марганець з 01.09.1997 по 12.01.2001.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.07.2021 року прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно ч.3. ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії 05 липня 2021 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

За вказаних обставин суд вважає зе необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, оскільки це є необхідним для захисту прав та інтересів позивача,

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 збір в розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 28.09.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.