Рішення № 99927151, 28.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7147/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Інтернешенл груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Інтернешенл груп» (далі - позивач, ТзОВ «777 Інтернешенл груп») звернулось з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 №00000341319 та №00000351319.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «777 Інтернешенл груп» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні транспортного засобу марки SETRA (VIN: НОМЕР_1 ) за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021, складений акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 02.04.2021 №10/7.3-19/00041355989. Вказаним актом встановлено порушення: частини другої статті 48, частини першої статті 257, частини четвертої та частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 на загальну суму 54 650,91 грн; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 на загальну суму 10 930,18 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 №00000341319 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 68 313,64 грн, №00000351319 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 13662,73 грн.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до п. 54.4 статті 54 «Визначення сум податкових та грошових зобов`язань» Податкового кодексу України (далі- ПК України), у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна, документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Саме така інформація з копіями підтверджуючих документів і надійшла митниці від митних органів Польщі і на підставі таких відомостей, зазначених у документах митних органів Польщі митницею здійснено визначення податкових зобов`язань.

Подана позивачем до оформлення фактура від 24.07.2018 оформлена у м. Варшава Польща, а сертифікат форми EUR.l. №PL/MF/AN0022716 оформлено 25.07.2018 у м. Люблін Польща, не за місцем розташування продавця товару та містить інформацію про походження Європейський Союз, а не Німеччина. В свою чергу, позивач не надав ні іншого документа про походження товару виданого митними органами Польщі, ні будь-якого документа на підтвердження походження товару виданого компетентними органами Німеччини. Разом з тим, у МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 яка є предметом перевірки, графа 16 «Країна походження» не заповнена декларантом.

Щодо невідповідності Акта вимогам нормативно правових актів, то пунктом 2 статті 354 Митного кодексу України визначено, що акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, щоінастає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень

Листом Поліської митниці Держмитслужби від 02.04.2021 №7.13-1/19/13- 19/2521 ТзОВ «777 Інтернешенл груп» надіслано акт перевірки від 02.04.2021 №10/7.13-19/0041355989 з додатками в двох примірниках. Перший та другий примірник акта перевірки завізовані працівником підрозділу, відповідального за проведення перевірки ОСОБА_1

Директором ТзОВ «777 Інтернешенл груп» ОСОБА_3 подано заперечення (№0001/1-12 від 14.05.2021, реєстраційний номер Поліської митниці Держмитслужби від 18.05.2021 №6048/13-19) щодо встановлених в акті перевірки від 02.04.2021 №10/7.13-19/ НОМЕР_2 порушень, митного законодавства та повернуто перший примірник акта перевірки від 02.04.2021 №10/7.13-19/0041355989, підписаний посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) та директором ТзОВ «777 Інтернешенл груп». В запереченні до акту перевірки Директор ТзОВ «777 Інтернешенл груп» ОСОБА_3 відсутності підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу на другому примірнику акта перевірки, як основну умову дійсності такого акту не заперечував.

Відповідно до документів, поданих декларантом та даних АСМО «Інспектор», митне оформлення товару проведено за електронною митною декларацією від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 та випущено у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» (гр. 36 МД). Умовно нараховано ввізне мито (код платежу - 021, спосіб сплати - 06) - 54 650,91 грн.

Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став сертифікат із перевезення (походження) товару форми EUR.1. №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018, який поданий до митного оформлення за МД типу ІМ40ДЕ від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 (графа 44 МД, код документа «0954»).

За результатами проведеної Волинською митницею Держмитслужби перевірки сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1. №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018, компетентним органом країни експорту повідомлено митні органи України, що товар, охоплений документом про походження не відповідає вимогам преференційного походження в рамках Протоколу І до Угоди ( лист уповноваженого органу Польщі від 06.04.2020 № 0601-IGC.4331.44.2019.KD).

Таким чином, до товару, оформленого за митною декларацією від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021, не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-чденами, з іншої сторони.

Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноважених органів країни експортера (відповідь уповноваженого органу Польщі від 06.04.2020 № 0601-IGC.4331.44.2019.KD) про не підтвердження преференційного походження товарів, встановлено обставини, які свідчать, що платником податків - ТОВ «777 Інтернешенл груп» при застосуванні преференційних (знижених) ставок ввізного мита щодо товару, який імпортується відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.l №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018 з території ЄС, створені умови щодо несплати митних платежів в повному обсязі та невиконання вимог, установлених МК України, ПК України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Платником податку в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагента, та достовірності інформації даних, що міститься в наданих ним документах.

Отже, заявлення недостовірних відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційної ставки мита (12,5%) та умовного нарахування мита на товари походженням з Європейського Союзу, замість застосування повної/пільгової ставки мита (20%) згідно розділу XVII Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.20 584-VII «Про Митний тариф України» із змінами та доповненнями та, як наслідок - до несвоєчасного, неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги частини 2 статті 48, частини 1 статті частини 4 та частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ «777 Інтернешенл груп» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 65 581,09 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на суму 54 650,91 грн та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію, України суб`єктами господарювання, на суму 10 930,18 грн.

Розрахунок заниження податкових зобов`язань за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 в розрізі видів митних платежів наведено в додатку №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Таким чином, зміст Акта перевірки відповідає принципам законності, повноти і об`єктивності перевірки, достовірності та доказовості її результатів, висновки базуються на даних, що були отримані у порядку, встановленому законодавством України.

Посадові особи Поліської митниці Держмитслужби, уповноважені на проведення перевірки, діяли згідно чинного законодавства України з питань державної митної справи та відповідно до повноважень, наданих законодавством України. Заперечення є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позовна заява не містить посилань на норми Митного кодексу України які порушила митниця під час прийняття оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що у відзиві Поліської митниці ДМСУ на позовну заяву ТОВ «777 Інтернешенл груп» не наведено підтверджених спростувань та аргументів, а вимоги викладені у ньому не підлягають задоволенню.

Для підтвердження заявленої країни походження та правомірності застосування преференції по сплаті митних платежів ТОВ «777 Інтернешенл груп» надано сертифікат з перевезення (походження) форми EUR.1 від 25.07.2018 № PL/MF/AN0022716. Товар згідно вмд від 26.07.2018 № UA205040/2018/020021 випущено Волинською митницею у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції по сплаті ввізного мита за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (гр.36 МД) на підставі сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.07.2018 № PL/MF/AN0022716 (графа 44 МД код документа 0954) виданого польським митним органом в м. Люблін № PL302010.

На момент митного оформлення 26.07.2018 вмд №UA205040/2018/020021 митним органом - Волинською митницею не було встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах поданих до митного оформлення.

Наведене вище свідчить про відсутність будь-яких сумнівів у митного органу, Волинської митниці, на момент митного оформлення з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи країну походження товару.

В ході перевірки Поліською митницею Держмислужби також не встановлено та недоведено іншого походження товару. Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, для його спростування такний документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним.

Уповноважений орган Польші підтвердив факт видачі сертифікату EUR.1 № PL/MF/AN0022716 та справжність його походження, та не спростував відомості зазначені у цьому а також не підтвердив походження товару іншого, ніж ЄС.

Поліською митницею ДМСУ також не заперечується, що наданий ТОВ «777 Інтернешенл груп» під час митного оформлення сертифікат EUR.1 № PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018 є чинним на сьогодні.

Наведене вище свідчить про відсутність в Поліської митниці підстав вважати неналежним підтвердження преференційного походження товару, який оформлений за вмд від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що за ЕМД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 ТОВ «777 Інтернешенл груп» здійснено митне оформлення товару: «Автобус пасажирський туристичний, що був у використанні - марка згідно з довідником - SETRA - модель з довідником - S 416 GT-HD; кузов № WKK63213413107343; загальна кількість місць, включаючи водія та екскурсовода - 55; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна - 11976 см.куб; номер двигуна - OM 457 LA; потужність - 315kw; колісна формула - 6х2; календарний рік виготовлення - 2009; модельний рік виготовлення - 2009; країна виробництва - (DE) Торгівельна марка SETRA».

Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту від 24.04.2018 №02/04, укладеного з Компанією Sp.z.o.o. «ACTANAX» 01-315 Warsawa, ul. Lazurova, 26/14, Polska.

Під час митного оформлення до товарів було застосовано преференційний режим вільної торгівлі на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018. Сума наданих пільг зі сплати ввізного мита склала 54650,91 грн, код преференції 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. У сертифікаті з перевезення EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018 експортером зазначено Actanax Sp.z. o. о. (Польща).

За результатами митного оформлення ТзОВ «777 Інтернешенл груп» платило усі митні платежі та митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

До вищезазначеної митної декларації додавалися, зокрема, сертифікат з перевезення товару форми EUR.l №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018, в якому зазначено експортером компанію Actanax Sp.z. o. о. (Польща), а країна походження товару - Європейський Союз.

З листа Волинської митниці Держмитслужби від 02.07.2020 №5949-7.3-15, адресованого Поліській митниці Держмитслужби вбачається, що листом уповноваженого органу Польщі від 06.04.2020 № 0601-IGC.4331.44.2019 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті. Враховуючи отриману інформацію Волинська митниця Держмитслужби просила здійснити подальші контрольно-перевірочні заходи, передбачені статтями 345-354 МКУ до платника податків ТзОВ «777 Інтернешенл груп».

На підставі наказу від 09.03.2021 №58 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 26.07.2018 № UA205040/2018/020021, про яку відповідачем було повідомлено позивача листом від 09.03.2021 №7.13-19/10/12 та запропоновано у разі наявності надати додаткові документи, що стосуються предмету перевірки.

За результатами перевірки складений акт про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «777 Інтернешенл груп» з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, яким зафіксоване порушення позивачем частини другої статті 48, частини першої статті 257, частини четвертої та частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання за МД від 26.07.2018 MJA205040/2018/020021 на загальну суму 54 650,91 грн; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 на загальну суму 10 930,18 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки ТзОВ «777 Інтернешенл груп» 14.05.2021 подало заперечення на акт перевірки.

Листом від 24.05.2021 №7.13-2/19/13-19/3820 Поліська митниця Держмитслужби повідомила позивача, що заперечення є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 №00000341319, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання», код платежу 15010500 - 68 313,64 грн, в т.ч.: 54650,91 грн податкове зобов`язання, 13662,73 грн штрафна санкція; від 25.05.2021 №00000351319, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «ПДВ», код платежу 14070100 - 13662,73 грн, в т.ч.: 10930,18 грн податкове зобов`язання, 2732,55 грн штрафна санкція.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною шостою статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

З листа Волинської митниці Держмитслужби від 02.07.2020 №5949-7.3-15 вбачається, що у відповідь на звернення Волинської митниці від 23.08.2018 №91043/0-70-19-04 в частині перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.l №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018, направлено лист уповноваженого органу Республіки Польщі від 06.04.2020 №0601-IGC.4331.44.2019, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті, для опрацювання та вжиття заходів згідно з чинним законодавством України. Враховуючи отриману інформацію Волинська митниця Держмитслужби просила здійснити подальші контрольно-перевірочні заходи, передбачені статтями 345-354 МКУ до платника податків ТзОВ «777 Інтернешенл груп» та повідомити про їх результати.

Матеріали справи свідчать, що Поліською митницею Держмитслужби на підставі статей 345, 351, 352, 354 МК України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу від 09.03.2021 №58 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ «777 Інтернешенл груп» вимог законодавства України з питань митної справи, у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 26.07.2018 № UA205040/2018/020021.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2021 №10/7.13-19/0041355989, відповідно до висновків якого виявлено порушення вимог частини другої статті 48, частини першої статті 257, частини четвертої та частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання за МД від 26.07.2018 MJA205040/2018/020021 на загальну суму 54 650,91грн; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 26.07.2018 №UA205040/2018/020021 на загальну суму 10 930,18 грн.

25.05.2021 Поліською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення №00000341319, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання», код платежу 15010500 - 68 313,64 грн, в т.ч.: 54650,91 грн податкове зобов`язання, 13662,73 грн штрафна санкція; №00000351319, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «ПДВ», код платежу 14070100 - 13662,73 грн, в т.ч.: 10930,18 грн податкове зобов`язання, 2732,55 грн штрафна санкція.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною першою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6. пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд обумовлює ту обставину, що у даній справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався підприємством через митний кордон та підлягав митному контролю, і кількості такого, а стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно з частинами 1-3, 6 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 цієї статті, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), а саме розділ IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26, 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва"); "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польща від 06.04.2020 №0601-IGC.4331.44.2019, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польща до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД №UA205040/2018/020021 від 26.07.2018 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018, в якому зазначено експортером компанію Sp.z.o.o. «ACTANAX» 01-315 Warsawa, ul. Lazurova, 26/14 (Польща).

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною першою статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Суд також враховує, що сертифікат про походження EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25.07.2018 не скасований, недійсним не визнаний, тобто є чинним, а відтак є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції" Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Отже, поставлений ТзОВ «777 Інтернешенл груп» товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано відповідачем, а відтак прийняті митним органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4 540,00 грн., сплачений платіжними дорученнями від 15.06.2021 №№ 32, 33.

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Інтернешенл груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 124, ідентифікаційний код юридичної особи 41355989) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Поліської митниці Держмитслужби від 25 травня 2021 року №00000341319 та №00000351319.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Інтернешенл груп» судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. А. Лозовський