Рішення № 99926202, 27.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/722/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ", м. Харків,

до Військової частини 2161, м. Херсон,

про стягнення 16 952,19грн

у с т а н о в и в:

Обґрунтування позову

Правовими підставами позову ТОВ "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ" (позивач) до Військової частини 2161 (відповідач) про стягнення 16952,19грн основного боргу за електричну енергію вказано ст.ст.174, 193 Господарського та ст.ст.525, 526, 530, 310, 612, 692, 712 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між вказаними суб`єктами господарювання договором від 31.08.2021 № 92/202-Е/169-202 про закупівлю електричної енергії, в частині оплати спожитої електроенергії у встановлені договором строки.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та разом з нею подано до суду копії таких документів: договір від 31.08.2021 № 92/20-Е/169-20 про закупівлю електричної енергії, з додатками та додатковими угодами до нього; акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 427 на суму 16952,19грн; акт звірки взаєморозрахунків договором станом на 01.04.2021.

За відповіддю на відзив (вх.№ 6084/21 від 02.08.2021) позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки:

1) відповідач не заперечує факт споживання електроенергії у спірному періоді в обсязі, що документально підтверджений позивачем за актом №143 від 31.01.2021, й цей акт має всі необхідні реквізити, підпис та печатку установи;

2) відповідач порушив вимоги п.6.2.6. договору та не припинив власне споживання, після вичерпання встановлених договором лімітів (обсягів) постачання;

3) згідно з пунктами 2.3.13. та 2.3.14. чинних Правил роздрібного ринку електричної енергії обсяги спожитої електроенергії визначаються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць, й до отримання інформації про фактичне споживання електроенергії у січні 2021 року від постачальника послуг комерційного обліку, яку отримано у лютому 2021 року, позивач фактично був позбавлений можливості встановити - який обсяг електроенергії спожитий відповідачем, й скласти акт за січень 2021 до договору.

Позиція відповідача

Відповідач подав 21.07.2021 до суду відзив на позов, за яким, позовні вимоги не визнає з огляду на наступне.

1) договірні зобов`язання між позивачем та відповідачем за договором від 31.08.2021 №92/202-Е/169-202 про закупівлю електричної енергії були розраховані на обсяг електроенергії, який дорівнює - 116 593 кВт х год., загальною вартістю - 243 213,98грн., та припинилися після постачання позивачем відповідачу у січні 2021 року 24950 кВт х год., вартістю 54476,76грн., а відповідач сплатив позивачу вартість 116 593 кВт х год. електроенергії;

2) відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами заборгованість відповідача перед позивачем відсутня;

3) акт прийому-передачі електричної енергії № 427 від 31.01.2021 укладений поза межами договірних зобов`язань за договором від 31.08.2021 № 92/202-Е/169-202 про закупівлю електричної енергії та, до того ж, підписаний невідомою відповідачу особою;

4) акт прийому-передачі електричної енергії № 427 від 31.01.2021 складений після закінчення відповідного розрахункового періоду, тобто в кінці календарного місяця, а не за 4 чи 5 днів споживання електричної енергії, а отже складання подібного акту порушує умови вказаного договору від 31.08.2021 № 92/202-Е/169-202;

5) акт прийому-передачі електричної енергії № 427 від 31.01.2021 не є правочином, на підставі даного акту між позивачем та відповідачем не виникли договірні відносини щодо купівлі-продажу електроенергії.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення та виклику учасників справи, та встановлено відповідачу строк 20.07.2021 для надання відзиву на позов, а позивачу 30.07.2021 - для надання відповіді на відзив.

За ст.161 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. За ч.1 ст.251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 30.06.2021 про відкриття провадження у цій справі та встановлення відповідачу строку 20.07.2021 для надання суду відзиву на позовну заяву отримана відповідачем 15.07.2021, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням.

За вказаних обставин та беручи до уваги положення ч.1 ст.251 ГПК України відзив, що поданий 21.07.2021 до канцелярії суду за вх.№ 5872/21, повинен бути прийнятий судом до справи для врахування при розгляді справи по суті, оскільки цей відзив надійшов до суду не пізніше встановленого законом строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідь на відзив, що датована 30.07.2021, надійшла до суду 02.08.2021 електронною поштою за вх.№ 6084/21 та скріплена ЕЦП, адвоката позивача, докази повноважень якого наявні в матеріалах справи. Тобто, відповідь на відзив надійшла до суду після спливу встановлено судом строку на її подання, 30.07.2021 (за ухвалою від 30.06.2021). Поряд з цим, суду не повідомлено про причини надання відповіді на відзив до суду з пропуском встановленого судом строку на її подання, а також до суду не подано заяв про поновлення або продовження строку на подання відповіді на відзив до суду.

З метою забезпечення прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі (запорукою чого є повне та всебічне з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень), а також беручи до уваги незначний за тривалістю, за оцінкою суду, пропуск строку подання позивачем до суду відповіді на відзив, а саме, 02.08.2021 замість 30.07.2021, суд, з власної ініціативи, в порядку ч.2 ст.119 ГПК України, продовжив позивачу строк подання відзиву на позов по 02.08.2021 (день надходження відповіді на відзив до суду), залучивши до справи дану відповідь на відзив для надання її доводам належної правової оцінки при розгляді справи.

Сторонами дотримано вимоги ч.2 та ч.3 ст.80 ГПК України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви та відзиву, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою та відзивом на неї прийнято судом до розгляду. Заяв та клопотань процесуального характеру сторонами не подано.

Обставини, які встановлено судом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ" (надалі – позивач), як постачальник, та Військова частина 2161 (надалі – відповідач), як споживач. за результатами закупівлі товару за бюджетні кошти, уклали 31.08.2020 між собою договір №92/20-Е/169-20 про закупівлю електричної енергії, на умовах якого позивач зобов`язався поставити відповідачу до 31.12.2020 електричну енергію в обсязі 149500 кВт х год., вартістю 272688грн, з урахуванням податку на додану вартість, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити таку кількість електричної енергії.

Згідно з п.12.2. даного договору умови даного договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціна за одиницю). Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку:

- зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача (п.12.2.1.);

- зміни ціни в бік збільшення за одиницю електроенергії не більше ніж на 10% у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (п.12.2.2.);

- зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в цьому договорі, у разі встановлення в цьому договорі порядку зміни ціни, при цьому, зміни ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінної Т(п) на підставі відповідних постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які встановлюють тариф на послугу з передачі електричної енергії, й зміна регульованих тарифів відповідними компетентними органами, нові тарифи є обов`язковими для сторін договору з моменту вступу в дію нормативних актів, відповідні зміни до договору вносяться шляхом укладання додаткової угоди (п.12.2.7.).

Згідно з п.12.2.8. даного договору дію договору може бути продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому законом порядку.

В подальшому до договору було укладено низку (вісім) додаткових угод, зокрема:

- № 1-20 від 06.10.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 136881 кВт х год., вартість яких становить 272686,36грн., з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) (відповідно зменшена загальна вартість договору);

- № 2-20 від 28.10.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 136679 кВт х год.;

- № 3-20 від 10.12.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 132702 кВт х год., вартість яких становить 272684,78грн., з ПДВ, (відповідно зменшена загальна вартість договору);

- № 4-20 від 11.12.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 130090 кВт х год., вартість яких становить 272683,80грн., з ПДВ, (відповідно зменшена загальна вартість договору);

- № 5 від 14.12.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 91713,979 кВт х год., вартість яких становить 188892,22грн., з ПДВ, (відповідно зменшена загальна вартість договору);

- № 6-20 від 29.12.2020, за якою обсяг закупівлі зменшено до 91643 кВт х год., вартість яких становить 188737,25грн, з ПДВ, (відповідно зменшена загальна вартість договору);

- № 7-20 від 29.12.2020, за якою сторони договору домовилися у відповідності до положень ч.6 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" продовжити строк дії договору до 31.03.2021;

- № 1-21 від 29.01.2021, за якою сторони договору домовилися у відповідності до положень ч.6 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції, чинній на момент укладання договору, продовжити строк дії договору в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, в межах затверджених видатків, а також встановили, що вартість цієї додаткової угоди складає 54476,76грн., з ПДВ, обсяг електроенергії складає 24950 кВт х год., ціна за 1 кВт х год. – 1,81953грн., без ПДВ.

Між позивачем та відповідачем складений акт звірки взаєморозрахунків за договором №92/20-Е/169-20 від 31.08.2020, за яким зазначено, що на підставі даного договору позивач передав відповідачеві електроенергію загальною вартістю 260 166,16грн.

Також, між позивачем та відповідачем складений акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437, за яким позивач передав відповідачу електроенергію на загальну суму 16952,19грн., з ПДВ. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем, з скріпленням підписів відбитками печаток позивача та відповідача, а за текстом даного акту зазначено, серед іншого, що відповідно до умов договору № 92/20-Е/169-20 від 31.08.2020, в період з 24.01.2021 по 31.01.2021 позивач передав відповідачеві 7764 кВт х год, вартість яких становить 16952,19грн., з ПДВ. Дотепер відповідачем не сплачено на користь позивача 16952,19грн. вартості вказаної електроенергії.

Правові норми, що підлягають застосуванню

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ж до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей визначених цим Законом (за частиною 1 цієї статті);

- дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% (двадцять відсотків) суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (за частиною 5 цієї статті).

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1212 Глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору від 31.08.2020 №92/20-Е/169-20 про закупівлю електричної енергії, з додатками та додатковими угодами до нього, свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Поряд з цим, в силу приписів закону (ч.1 ст.203 Господарського кодексу України, ч.5 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі") та умов договору 31.08.2020 № 92/20-Е/169-20, з додатками та додатковими угодами до нього, зобов`язання сторін за цим договором припинилися внаслідок їхнього належного виконання, після того як позивач поставив відповідачу у 2020 році 91643кВт х год. електроенергії вартістю 188737,25грн, з ПДВ (обсяги постачання згідно з додатковою угодою № 6-20 від 29.12.2020 до договору), та у січні 2021 року 24950 кВт х год. електроенергії вартістю 54476,76грн., що відповідає 20% від суми договору від 31.08.2020 № 92/20-Е/169-20 за його первісною редакцією, а саме, 272 688,00грн за пунктом 5.1. цієї редакції договору, з урахуванням положень додаткової угоди № 1-21 від 29.01.2021 до договору, а відповідач, в свою чергу, оплатив у загальній сумі 243 214,01грн вартості 116 593 кВт х год. електроенергії.

116 593 кВт х год. = 91643 кВт х год. + 24950 кВт х год.

243 214,01грн = 188737,25грн + 54476,76грн.

Відповідно, після вказаного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором цей договір втратив чинність (дія договору закінчилася).

Тобто, постачання позивачем відповідачеві у січні 2021 року електроенергії вартістю (на суму) понад 54476,76грн., а саме, 16952,19грн., з ПДВ, щодо приймання - передачі якої між сторонами був складений акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437, мало місце поза межами правовідносин сторін даної справи за договором від 31.08.2020 № 92/20-Е/169-20 про закупівлю електричної енергії.

Даним актом підтверджений факт приймання відповідачем від позивача електроенергії в обсязі 7764 кВт х год, вартістю 16952,19грн., з ПДВ. Докази іншого у справі відсутні.

Суд відхиляє та, відповідно, не приймає до уваги при розгляді справи по суті доводи відповідача про помилкове підписання даного акту, а також підписання даного акту з боку відповідача невстановленою або неналежною особою, а не командиром відповідача, оскільки:

- підпис особи, якою від імені відповідача підписаний акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437, скріплений відбитком печатки відповідача;

- відповідач 1) не заперечує, що відбиток печатки відповідача, яким за актом прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437 скріплено підпис особи, що від імені відповідача підписала даний акт, виконаний оригінальною печаткою відповідача, 2) не повідомляв суду про втрату оригінальної печатки відповідача в період дії договору від 31.08.2020 №92/20-Е/169-20 про закупівлю електричної енергії, або раніше у часі, 3) не заявляв клопотання про призначення у даній справі судової експертизи щодо оригінальності відбитку печатки відповідача на акті прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437;

- відповідач не заявляв клопотання про призначення у даній справі судової експертизи щодо оригінальності підпису командира відповідача, чиє прізвище вказано в акті прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437, як прізвище особи, що підписала цей акт;

- за актом, що складений між позивачем та відповідачем як акт звірки взаєморозрахунків за договором №92/20-Е/169-20 від 31.08.2020, та підписання якого належною особою з боку відповідача не заперечується за відзивом на позовну заяву, зазначено про постачання позивачем відповідачеві у січні 2021 року, зокрема, електроенергії вартістю 16 952,19грн. (рядок 16 таблиці за текстом даного акту звірки взаєморозрахунків, з позначенням у цьому рядку "31.01.21 (продаж31.01.2021)";

- за актом, що складений між позивачем та відповідачем як акт звірки взаєморозрахунків за договором №92/20-Е/169-20 від 31.08.2020, та підписання якого належною особою з боку відповідача не заперечується за відзивом на позовну заяву, заперечується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, саме, за договором №92/20-Е/169-20 від 31.08.2020, проте, відсутні будь-які заперечення відповідача щодо невідповідності дійсності запису про постачання позивачем відповідачеві у січні 2021 року, зокрема, електроенергії вартістю 16 952,19грн., що містить рядок 16 таблиці за текстом даного акту звірки взаєморозрахунків;

- акт прийому-передачі електроенергії № 437 при його складанні датований (у друкований спосіб) 31.01.2021, проте у справі відсутні, зокрема, оскільки не надані відповідачем, докази підписання даного акту з боку відповідача, саме, 31.01.2021 або раніше 10.02.2021 - дати призначення командиром відповідача особи, чиє прізвище вказано в акті прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437, як прізвище особи, що підписала цей акт.

Згідно з п.26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія є товаром та призначена для купівлі - продажу.

Дотепер відповідачем не сплачено на користь позивача 16952,19грн. вартості електроенергії про приймання - передачі якої між сторонами був складений акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2021 № 437. Таким чином, у січні 2021 року мало місце споживання відповідачем електроенергії вартістю 16952,19грн., яку відповідач отримав від позивача, без здійснення оплати цієї електроенергії. У зв`язку з чим відповідачем безпідставно збережено грошові кошти в розмірі вказаної, в сумі 16952,19грн. вартості електроенергії.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, що містить у собі постанова від 04.09.2019 по справі №265/6582/16-ц Великої Палати Верховного Суду, "згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм".

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позов про стягнення з відповідача 16952,19грн несплаченої вартості електроенергії, що спожита відповідачем, підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України та у відповідності до принципу jura novit curia ("суд знає закони").

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви за платіжними дорученнями від 17.05.2021 № 910 в сумі 2270грн, а також витрати позивача на оплату правничої допомоги згідно з квитанцією банку № 2801501866 від 14.05.2021 в сумі 4000грн.

Витрати позивача на сплату 2270грн, судового збору за заявленим позовом, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Відповідно ж до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вказаних вимог частини четвертої цієї ж статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, що пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрати часу адвоката.

Позивач, ТОВ "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ", уклав 04.01.2021 з адвокатом Макаровим Сергієм Олександровичем договір № 20/21 про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги, відповідно до умов якого, позивач, як клієнт, доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту юридичні послуги щодо захисту інтересів останього у судах всіх інстанцій, Європейському суді з прав людини, органах прокуратури, органах та з особами, які здійснюють примусове виконання рішень, з питання стягнення простроченої заборгованості за поставлену електричну енергію. Згідно з п.2.3. даного договору правова допомога надається, зокрема, шляхом представництва інтересів клієнта у судах, підготовки, написання позовних заяв з іншими процесуальними документами. Згідно з п.3.1.2., п.3.1.4. даного договору адвокат має право ведення в інтересах клієнта судових, зокрема, господарських справ, з усіма правами, які надано сторонам справи, на подання та підпис позовних та інших заяв, а також інших передбачених законом процесуальних документів, на участь у судових засіданнях. Згідно з п.4.2. даного договору сторонами погоджено, що за надані послуги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі, встановленому у Додатку 1 до цього договору, за яким: вартість складання позовної заяви становить 4000грн, вартість складання інших процесуальних документів у господарській справі (клопотання, заяви) становить 500грн за одну сторінку вартість участі адвоката у судовому засіданні у господарській справі становить 2000грн за засідання. Згідно з п.4.3. даного договору оплата гонорару здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок адвоката, на підставі узгодженого акту приймання-передачі послуг.

У відповідності до складеного 14.05.2021 між позивачем та адвокатом акту приймання-передавання наданих послуг, при виконанні договору від 04.01.2021 № 20/21 про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги, адвокатом було надано, зокрема, послуги з складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 92/202-Е/169-202 від 31.08.2021, з вартістю цих послуг 4000грн. За квитанцією банку №2801501866 від 14.05.2021 позивачем сплачено адвокату, зокрема, вказані 4000грн.

Витрати позивача на оплату правової (адвокатської) допомоги у розмірі 4000грн, у відповідності до положень ч.4 ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, зокрема, оскільки адвокатом об`єктивно витрачений час на підготовку позовної заяви про стягнення грошової суми, яка за даним рішенням суду стягується, саме, у заявленому позивачем до стягнення розмірі, та на підготовку відповіді на відзив, а відповідач не надав будь-яких заперечень щодо розміру витрат позивача на правову (адвокатську) допомогу.

Керуючись ст.ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини 2161 (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул.Гімназична, буд.20; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14321378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ" (місцезнаходження: 61202, м. Харків, вул. Цілиноградська, буд.58-А, офіс 35; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 42949165) 16952,19грн безпідставно збережених коштів у розмірі вартості спожитої електричної енергії, 2270грн компенсації витрат по сплаті судового збору та 4000грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27.09.2021.

Суддя К.В. Соловйов