Рішення № 99926079, 17.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2008/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків до Харківської міської ради, м.Харків , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича, м.Харків про визнання недійсним рішення, договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

від прокуратури: Ногіна О.М., службове посвідчення № 057318 від 09.10.2020

від першого відповідача: не з`явився

від другого відповідача: не з`явився

від третього відповідача: Кузнецова А.А., ордер серія АХ №1061831 від 02.08.2021

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (надалі - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (надалі - перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - другий відповідач), Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича (надалі - третій відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Черненко Віктором Івановичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- витребувати у фізичної особи - підприємця Черненко В.І. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 31.05.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2021.

У підготовчому засіданні 15.06.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 20.07.2021.

18 червня 2021 року від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив, у якому другий відповідач проти вимог прокурора заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. При цьому, зокрема, вказав, що чинним законодавством встановлено наступні, самостійні, не пов`язані між собою, підстави для викупу орендованого майна орендарем: 1) за умови, що право викупу передбачено договором оренди; 2) за умови поліпшення орендарем за власні кошти орендованого майна за згодою орендодавця, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. У даному випадку умовами п.5.6 договору оренди №4162 від 05.10.2016 визначено, що орендар, який належним чином виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Зазначене відповідає положенням ст.777 ЦК України. Крім того, прокурором не доведено факту протиправної поведінки з боку третього відповідача, а тому, з огляду на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, вимога прокурора про витребування майна є безпідставною. Також, другий відповідач вказав на необґрунтованість та не доведеність підстав представництва інтересів держави у суді Шевченківською окружною прокуратурою м.Харкова. Наголосив другий відповідач і на тому, що прокурором було пропущено строк позовної давності при зверненні з позовом.

Також, 18.06.2021 від Харківської міської ради надійшли відзив, у якому другий відповідач навів свої заперечення проти заявлених прокурором вимог. При цьому, заперечуючи проти позову, перший відповідач навів аргументи, що були викладені у відзиві другого відповідача, а також додатково зазначив, що прокурором обрано неефективний та неналежний спосіб захисту.

Крім того, першим відповідачем 18.06.2021 подано заяву про застосування строку позовної давності та заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

20 липня 2021 року від прокурора надійшла заява №55-2611вих21 від 19.07.2021 про зміну предмету позову, в якій він з посиланням на приписи статті 216 ЦК України, просить вважати правильними наступні вимоги позовної заяви:

- визнати незаконним та скасувати п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Черненко Віктором Івановичем (рнокпп НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Черненка Віктора Івановича (рнокпп НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У підготовчому засіданні 20.07.2021 судом оголошено перерву до 03.08.2021.

23 липня 2021 року від прокурора надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради, в якій прокурор з доводами першого відповідача не погодився та наполягав на правомірності позовних вимог. При цьому, прокурор зазначив, що відзив першого відповідача на його адресу не надходив, лише 20.07.2021 після підготовчого засідання прокурор ознайомився з відзивом.

Також, 23.07.2021 прокурором подані заперечення на заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду та про застосування позовної давності.

Ухвалою від 03.08.2021 заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова №55-2611вих21 від 19.07.2021 про зміну предмету позову задоволено; підготовче засідання відкладено на 17.08.2021.

17 серпня 2021 року від ФОП Черненка В.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з вимогами прокурора не погодився та просив у задоволенні позову відмовити.

Одночасно з відзивом третім відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.

Також, 17.08.2021 від ФОП Черненка В.І. надійшли заяви про застосування строку позовної давності та про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 17.08.2021 судом постановлено ухвалу про поновлення ФОП Черненку В.І. строку на подання відзиву, у зв`язку з чим даний відзив прийнято і долучено до матеріалів справи; відмовлено у задоволенні заяв Харківської міської ради та ФОП Черненка В.І. про залишення позову без розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.08.2021.

Ухвалою від 18.08.2021 судове засідання відкладено на 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 судом оголошено перерву до 16.09.2021.

У судовому засіданні, призначеному на 16.09.2021, прокурор просила позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представники першого та другого відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином.

Представник третього відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві, та просила у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Черненком Віктором Івановичем, як орендарем, укладено договір оренди №4162 від 05.10.2016 (надалі - договір оренди) на нежитлові приміщення підвалу №ХІ, ХІІ, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Майно передається в оренду з метою використання під розміщення об`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (пункт 1.2. договору оренди).

Відповідно до умов Розділу 4 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема,:

- Змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.);

- Здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого Майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.)

Згідно з Розділом 5 Договору:

- Орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п.5.2);

- Орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість (п.5.3);

Умовами пункту 5.6. договору оренди визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно з умовами пункту 10.1 договору оренди, цей договір діє з 05.10.2016 до 05.09.2019.

Фізична особа-підприємець Чернов В.І. 18.10.2016 звернувся до Управління комунального майна та приватизації з листом (вх.№18360 від 18.10.2016) про надання дозволу на приватизацію вказаних орендованих приміщень.

Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Пунктом 65 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ФОП Черненко В.І. підлягають:

- нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 площею 122,9 кв.м.

Орендарем 31.10.2016 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3424 про приватизацію орендованого майна.

На підставі заяви Орендаря від 31.10.2016 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 31.10.2016 направлено лист № 17974 ФОП Бєлих Б.М., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

За результатами проведеної оцінки спірного нежитлового приміщення суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 11.11.2016 про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна склала 281 320 грн., без ПДВ.

29 грудня 2016 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як продавцем, та ФОП Черненком В.І., як покупцем, укладено договір №5435-В-С купівлі-продажу (надалі - договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2316, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , орендовані ФОП Черненком В.І. згідно з договором оренди №4162 від 05.10.2016.

Ці нежитлові приміщення належать продавцю на праві власності. Державну реєстрацію права власності за продавцем проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2016 Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Духно Т.В. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 15008751, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950164163101 (розділ 1 договору купівлі-продажу).

Згідно з розділом 2 договору купівлі-продажу оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки, затверджених Управлінням 24.11.2016 і складає 281 320 грн. Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень і складає 56264грн. Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі 1 становить 337 584 грн.

Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 договору купівлі-продажу, право власності переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлено цим Договором.

Відповідно до пункту 4.2. розділу 4 договору купівлі-продажу, передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

06 січня 2017 року сторонами договору купівлі-продажу складено та підписано акт №5435-В-С прийому-передачі вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому, в акті зазначено, що станом на 06.01.2017 загальна сума за об`єкт приватизації у розмірі 337584грн. сплачена у повному обсязі.

Рішенням приватного нотаріуса Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33397230 від 11.01.2017 зареєстровано право власності за Черненком Віктором Івановичем на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись за даним позовом, прокурор зазначає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 р.р., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2016 № 565/11.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016 р.р.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

При відчуженні об`єкту Управління узгоджує зазначене питання з відповідними виконавчими органами Харківської міської ради (пункт 3.4).

Після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, Управління здійснює заходи щодо приватизації об`єктів відповідно до чинного законодавства (пункт 3.7).

Продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів (пункт 5.1).

Об`єктами приватизації групи А є, зокрема, індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення -незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутних капіталів ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісні майнові комплекси (пунктом 1.6).

Пункт 5.4 Програми приватизації визначає, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до пункту 5.7 Програми приватизації орендар має переважне право на викуп орендованого майна (об`єктів групи А), якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм слід дійти висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Прокурор вказує у позові, що ФОП Черненком В.І., як орендарем за договором №4162 від 05.10.2016 не здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень.

Суд вважає дане твердження обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з п.2.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377, визначено, що ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Пунктом 2.2 даного Порядку затверджено перелік підтверджувальних документів про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації. Зокрема, такими документами є:

- погоджена орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат.

Однак, у звіті від 11.11.2016, складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М., про оцінку майна, відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у спірних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення. Відсутні й посилання на відповідні підтверджувальні документи.

Наявні у справі матеріали щодо приватизації комунального майна також не містять жодних з вищевказаних документів, які б підтверджували факт здійснення орендарем таких поліпшень.

Також суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні як докази звернення орендаря до орендодавця з питань надання згоди здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, так і докази надання орендодавцем відповідної згоди.

При цьому, суд відхиляє посилання ФОП Черненка В.І. у його відзиві на експертний звіт про фактичне здійснення поліпшень орендованого майна, що складений експертом Афанасьєвим А.В. (т.2 а.с.18).

Так, вказаний експертний звіт відсутній у матеріалах щодо приватизації спірного майна, жодний з документів, на підставі яких приймалося рішення щодо приватизації, не містить згадувань про даний експертний висновок. Отже, слід дійти висновку, що вказаний документ фактично не надавався під час процесу приватизації.

До того ж, слід зауважити, що до даного експертного звіту додано локальний кошторис та розрахунки, які складені самим експертом Афанасьєвим А.В. та не можуть вважатися належними підтверджуючими документами в розумінні пункту п.2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.

Крім того, в матеріалах щодо приватизації майна є лист ФОП Черненка В.І. від 31.10.2016 (т.1 а.с.56), в якому він просив начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручити проведення експертної оцінки саме ФОП Бєлих Б.М., який і провів оцінку майна у листопаді 2016 року. Жодних пояснень щодо необхідності звернення до експерта Афанасьєва А.В. з метою складення додаткового звіту третім відповідачем не наведено.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не може прийняти до уваги наданий ФОП Черненком В.І. експертний звіт, оскільки він є менш вірогідним, ніж інші докази, що надані прокурором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що орендарем - фізичною особою-підприємцем Черненком В.І. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди №4162 від 05.10.2016.

Зазначене свідчить, що Харківська міська рада не мала визначених законодавством підстав для приватизації спірних нежитлових приміщень шляхом викупу.

Посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 05.10.2016 №4162, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд вважає безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Також суд зазначає, що наведені відповідачами положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

При цьому, третім відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що він відповідає вимогам, які ставляться до орендаря спірного приміщення, яке перебуває у нього в оренді, та забезпечує йому право на приватизацію цього об`єкта шляхом викупу, відповідно вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пункт 65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011 №565/11, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2016 №5435-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Черненко Віктором Івановичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, слід визнати недійсним.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, з урахуванням визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення Харківської міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2016 №5435-В-С, позовна вимога прокурора про зобов`язання ФОП Черненка В.І. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, також підлягає задоволенню.

Заперечення відповідачів щодо пропуску прокурором строку позовної давності судом відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідачі стверджують, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання - 26.10.2016 або з дати його оприлюднення на офіційному сайті Харківської міської ради - 01.11.2016 , а тому звернувся до суду з даним позовом з пропущенням строку позовної давності.

Втім, такі твердження не можна визнати обґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення не можливо встановити наявність або відсутність факту порушення, адже у ньому жодним чином не відображений весь обсяг документів, на підставі яких органом місцевого самоврядування приймалося рішення про приватизацію саме шляхом викупу.

У даному випадку доступ до таких документів був одержаний прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 у межах кримінального провадження №42017221080000002.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з моменту, коли прокурор об`єктивно у встановлений законодавством спосіб отримав змогу міг довідатися про порушення інтересів держави, а саме з 06.02.2019 (дати одержання доступу до відповідної приватизаційної справи).

Наведене свідчить, що строк позовної давності станом на дату звернення із даним позовом до суду прокурором не пропущений, а тому заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Посилання третього відповідача на те, що прокурор міг раніше звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням судом не приймаються, оскільки надання оцінки діям прокурора у межах кримінального судочинства, у тому числі щодо своєчасності їх вчинення не входить до компетенції господарського суду.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем Черненком В.І. №5435-В-С від 29.12.2016, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також судами встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо Підприємця, Рада та Виконавчий комітет Слов`янської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.

Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Ради та Виконавчого комітету Слов`янської міської ради щодо приватизації ними майна.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Формуючи правову позицію у справі №905/2236/18 судами встановлено, що підприємцем було надано докази виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25% ринкової вартості об`єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішІнформАудіт Л", в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00 грн, що складає 32,72 % від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013.

Незважаючи на те, що підприємець звернувся 20.09.2016 до Управління комунальної власності Слов`янської міської ради із заявою про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації від 19.09.2016 об`єкта приватизації - нежитлового приміщення (112,1 кв.м.) за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Батюка, будинок 21/83, приміщення 2 з метою приватизації шляхом викупу за грошові кошти під майстерню для пошиву одягу, тобто до проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.

У той час як у даній справі № 922/2008/21 судом встановлено, що орендар звернувся з листом до органу місцевого самоврядування 18.10.2016, у якому просив дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення.

На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 26.10.2016 вирішив провести відчуження такого об`єкта комунальної власності територіальної громади.

Після цього орендарем було подано заяву від 31.10.2016 про приватизацію шляхом викупу, на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С. При цьому належних та допустимих доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судом під час розгляду даної справи №922/2008/21 не встановлено.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто у справі № 922/2008/20 судом встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

У даному випадку позбавлення третього відповідача майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого третього відповідача.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну, оскільки спір у даній справі, який містить похідні позовні вимоги, виник внаслідок неправильних дій усіх відповідачів. Так, перший та другий відповідачі за відсутності передбачених законом підстав здійснили процес приватизації спірного майна шляхом викупу, що призвело та відчуження майна третьому відповідачу. Третій відповідач, у свою чергу, за відсутності будь-яких доказів здійснення поліпшень орендованого майна, що не надавало йому права на набуття нерухомого майна у вищевказаний спосіб, звернувся з відповідною пропозицією до органу місцевого самоврядування, вчинив оскаржуваний договір купівлі-продажу та неправомірно отримав нерухоме майно у власність.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.16, код 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Черненко Віктором Івановичем ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Черненка Віктора Івановича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) нежитлові приміщення підвалу №XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, код 02910108) 9603,76грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" вересня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай