Рішення № 99925833, 16.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1383/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

За участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від позивача: адвокати Кравченко І.В. - ордер, Вінчковський В.А. - ордер

від відповідача 1: адвокат Прохода Ю.Л. - ордер

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу№916/1383/21

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 );

3) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство «Гібридний соняшник» (вул. Шабська, № 1, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725,)

2) Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (пр-т Миру, № 28, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68003)

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

1.1. Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням поданих уточенень до позову, просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів БВ 09/19 від 04.06.2019р. з відчуження 520 254 (п`ятсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - Публічного акціонерного товариства "Гібрідний соняшник", укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір дарування цінних папері від 09.10.2019р з відчуження 520 254 (п`ятсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - Публічного акціонерного товариства "Гібрідний соняшник", укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

2. Аргументи учасників справи

2.1. Аргументи Позивача

2.1. Аргументи Позивача

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач зазначає наступне.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 по справі № 522/19324/14-ц було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою, зокрема, цінні папери, а саме прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1 745 794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штук, розподіляються наступним чином: ОСОБА_6 - 684 476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32, 89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1 061 318 (один мільйон шістдесят одна тисяча триста вісімнадцять) штук, що становить 51 % статутного капіталу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 червня 1997 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 537, змінивши прізвище позивачки на дошлюбне " ОСОБА_7 ".

На момент затвердження судом вказаної мирової угоди по справі № 522/19324/14-ц номінальним власником пакету простих іменних акцій у бездокументарній формі ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 1 745 794 шт. був ОСОБА_2 .

Однак, як вказує Позивач, Відповідач 1 - ОСОБА_2 , не здійснив жодних дій, направлених на передачу Позивачу частини акцій ПАТ "Гібридний соняшник", право власності на які за його переконанням було набуто на підставі судового рішення - ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014р. по справі № 522/19324/14-ц про затвердження мирової угоди.

Для здійснення депозитарної операції із переказу (переведення) простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" з рахунку в цінних паперах Відповідача 1 на рахунок в цінних паперах Позивача, ОСОБА_1 звернулась до депозитарної установи із відповідною заявою. Проте, депозитарна установа - ПАТ "МТБ БАНК" листом за № 2382 від 10.10.2019 відмовила Позивачу у здійсненні переказу (переведення) простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" з рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 на рахунок Позивача, мотивуючи свою відмову тим, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014р. по справі № 522/19324/14-ц не є рішенням суду, яким ПАТ "МТБ БАНК" зобов`язано вчинити певні дії.

Як зазначає Позивач, для захисту своїх прав він звертався до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до депозитарної установи - ПАТ "МТБ БАНК" в якій просив зобов`язати здійснити списання прав на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук з рахунку у цінних паперах ОСОБА_2 , відкритого у ПАТ "МТБ Банк" та зобов`язати банк здійснити зарахування прав на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук на депозитарний рахунок у цінних паперах ОСОБА_1 , відкритий у тому ж банку.

Проте, у задоволені наведенного позову Позивачу було відмовлено з тих підстав, що як встановлено судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 916/3494/19, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 , за якою, зокрема, цінні папери, а саме прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 шт. були розподілени між Позивачем та Відповідачем 1 наступним чином: ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) - 684476 шт., що становить 32,89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 -1061318 шт., що становить 51% статутного капіталу. Тобто, вказаною ухвалою, як вказує Позивач, було розподілено акції ПАТ "Гібридний соняшник" у певному кількісному та відсотковому співвідношенні між колишнім подружжям: ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 .

Як зазначив суд, станом на 29.04.2020 відповідно до довідки наданої депозитарною установою на рахунку ОСОБА_2 обліковується 1225540 шт. акцій ПАТ "Гібридний соняшник", отже задоволення позову ОСОБА_1 призведе до того, що їй буде належати 684476 шт. акцій, а ОСОБА_2 - 541064 шт. акцій, що свідчить про недотримання розподілу у кількісному та відсотковому співвідношенні акиій ПАТ "Гібридний соняшник", визначеного мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц..

Як вказує Позивач, фактично причиною для таких висновків суду по справі № 916/3494/19 стало відчуження Відповідачем 1 520 254 штук простих іменних акцій у бездокументарній формі ПАТ "Гібридний соняшник" на підставі правочину, укладеному 04.06.2019 з ОСОБА_3 , яка в подальшому відчужила вказані акції своєму чоловікові - ОСОБА_4 .

З огляду на вищенаведенне, Позивач зазначає, що укладенням оспорюваних правочинів Відповідачі порушили його право власності та законнй інтерес на отримання на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 по справі № 522/19324/14-ц якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , цінні папери, а саме прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 684476 шт.

При цьому Позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилється на приписи ст.ст. 203, 215 Цкраїни та сталу практику ВС щодо захисту власного інтересу.

2.2. Аргументи Відповідача 1

Відповідач 1 - ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені Позивачем, не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вказує Відповідач 1, Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним правочинів щодо цінних паперів - простих іменних акцій, а саме, правочину укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 та правочину, укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 3, які обґрунтовані, зокрема, нормами ст.203 ЦК України

Відповідач 1 вказує, що оскільки в позовній заяві відсутні посилання на нікчемність оспорюваних правочинів то підставою для визнання їх недійсними можуть бути лише ті, що встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оскільки Позивач у позові посилається на дану норму, то на переконання Відповідача 1 йому слід було обґрунтувати в чому саме полягає суперечність оспорюваного правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Однак, як зазначає Відповідач 1, таких посилань і відповідних доказів у позовній заяві Позивачем не наведено.

Правочин між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був вчинений 04.06.2019 р. і на момент його укладання власником відчужених цінних паперів був Відповідач 1, що підтверджується Позивачем із посиланням на роздруківки із офіційного веб-сайту НКЦПФР, визнається Відповідачем та встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 916/3494/19, що є преюдиційною для даної справи.

В якості правового обґрунтування наявності у Відповідача 1 права власності на момент укладення оспорюваного правочину, він посилається на приписи ч. 3. ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", відповідно до яких цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Крім того, Відповідач 1 вказує, що порядок провадження депозитарної діяльності депозитарними установами на час вчинення оспорюваних правочинів, регулювався Законом України "Про депозитарну систему України" та "Положенням про провадження депозитарної діяльності", затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013р. за № 735 (далі Положення).

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу 5 Положення право власності на цінні папери бездокументарної форми переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.

Отже, Відповідач звертає увагу суду на те, що на момент укладання спірного правочину між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 він був власником цінних паперів ПАТ "Гібридний соняшник", Позивач не набув будь-яких майнових прав щодо даних цінних паперів, що було встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020р. у справі № 916/3494/19, яка на переконання Відповідача 1 є преюдиційною для даної справи.

Цінні папери, які належаді Відповідачу 1 на час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, не були обмежені в обігу, і могли бути відчужені їх власником на умовах оплатності, що і було здійснено.

В частині посилань Позивача на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу акцій порушує кількісний розподіл акцій ПАТ "Гібридний соняшник" відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014р. про затвердження мирової угоди, Відповідач 1 вказує на те, що Південно-західним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/3494/19, встановлено, що мировою угодою не визначено, кому належить 1745794 шт. акцій ПАТ "Гібридний соняшник", які мали бути розподілені між Позивачем та Відповідачем 1, а відтак, неочевидно що саме цінні папери ОСОБА_2 , які в подальшому були відчужені ним ОСОБА_3 , мали перейти Позивачу. Мирова угода також не визначає, яким чином мав бути проведений цей розподіл і чи передбачав він взагалі зміну номінального утримувача вказаних акцій, яким Позивач називає Відповідача 1.

Крім того, на думку Відповідача 1, Позивач, невірно обрав спосіб захисту своїх прав на акції, які він вважає своєю власністю., посилаючись при цьому на норми ст.ст. 330, 388 ЦК України. А відтак, Відповідач 1 вважає, що передані ним за оплатним договором цінні папери не можуть бути витребувані у добросовісного набувача Відповідача 2, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач 1 також вважає, що аналогічне обґрунтування слід застосувати і щодо правочину, укладеному між Відповідачем 2 та Відповідачем 3.

2.3. Аргументи Відповідача 2.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним правочинів щодо цінних паперів - простих іменних акцій, а саме, правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 та правочину, укладеного між Відповідачем 2 та ОСОБА_4 .

Відповідач 2 вказує, що підставою для визнання недійсними правочинів можуть бути лише обставини, що встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Правочин купівлі-продажу цінних паперів, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був вчинений 04.06.2019р. за участю професійного торговця цінними паперами - ПАТ "МТБ Банк", як передбачено ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції що діяла на момент укладання оспорюваного правочин).

Як зазначає Відповідач 2, на момент вчинення оспорюваного правочину, власником цінних паперів був Відповідач 1, що за ствердженням Відповідача 2, випливає з тексту оспорюваного правочину а також підтверджується самим фактом його виконання, а саме, те, що після укладання оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів вони були переведені з рахунку Відповідача 1 на рахунок ОСОБА_3 .

Як вказуєВідповідач 2 порядок провадження депозитарної діяльності депозитарними установами регулюється Законом України "Про депозитарну систему України" та "Положенням про провадження депозитарної діяльності", затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013р. за № 735 (далі Положення).

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу 5 Положення право власності на цінні папери бездокументарної форми переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.

Відповідач 2 вказує на те, що дані норми унеможливлюють зарахування цінних паперів на його рахунок тільки після їх списання з рахунку попереднього власника. Саме про це свідчить укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 акт про виконання зобов`язань між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу акцій, а саме що титул і всі права власника відчужених за оспорюваним правочином цінних паперів належали ОСОБА_2 ..

Крім того, Відповідач 2 вказує на те, що він набув право власності на цінні папери на основі відплатного договору, а відтак в силу приписів ст. 330, 338 ЦК України спірні акції взагалі не можуть бути витребувані у нього.

Відповідач 2 вказує, що в подальшому належні йому цінні папери були відчужені ним як власником на підставі договору дарування Відповідачу 3 - ОСОБА_4 . При цьому, Відповідач 2 стверджує, що на момент укладання договору дарування, будь-які обмеження щодо права власності ОСОБА_3 на вказані цінні папери були відсутні, що свідчить про правомірність та дійсність договору дарування.

2.4. Аргументи Відповідача 3.

Позовні вимоги, заявлені Позивачем Відповідач-3 не визнає, вважає їх необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вказує Відповідач 3, Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним правочинів щодо цінних паперів - простих іменних акцій, зокрема, договору дарування, укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 у відповідності до приписів ст.ст. 717-719 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Відповідачем 2 та Відповідачем 2 при укладенні оспорюваного договору дарування було додержано всі передбачені законодавстом норми, внаслідок чого Відповідач 3 правомірно набув права власності на цінні папери - акції ПАТ "Гібридний соняшник" та акції ПРАТ "Селена".

При цьому Відповідач 3 зазначив, що в позові Позивача не зазначено будь-яких підстав для визнання недійсним правочину щодо дарування акцій ПРАТ "Селена".

Так само і Відповідач 3 зазначив, що оскільки Позивач посилається в якості обґрунтування позову на ст.203 ЦК України то йому слід було обґрунтувати, в чому саме полягає суперечність оспорюваного правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин дарування, укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 був вчинений 09.10.2020 р. із додержанням вимог Цивільного кодексу України які пред`являються до правочину дарування, його предметом були бездокументарні цінні папери - акції ПАТ "Гібридний соняшник" та акції ПрАТ "Селена". На момент вчинення договору дарування власником цінних паперів був Відповідач 2, як випливає із тексту цього оспорюваного правочину і як підтверджується самим фактом його виконання.

На обґрунтування своєї правової позиції Відповідач 3 також посиається на норми ч. 3. ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та на те що порядок провадження депозитарної діяльності депозитарними установами регулюється Законом України "Про депозитарну систему України" та "Положенням про провадження депозитарної діяльності", затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 за № 735.

Таким чином, оспорювання договору дарування можливе виключно у випадку, коли буде визнано недійсним правочин, на підставі якого Відповідач 2 набув права на цінні папери та після повернення цінних паперів у власність іншої особи шляхом зарахування цінних паперів на рахунок цієї особи.

При цьому, Відповідач 3 вказує, що йому відомо, що Відповідач 2 набув право власності на цінні папери, які в подальшому були відчужені Відповідачу 3 на основі відплатного договору, а відтак, до правовідносин у даній справі, на його переконання, також слід застосовувати норми ст.ст. 330, 338 ЦК України.

Виходячи з чого, Відповідач 3 вважє, що передані за оплатним договором цінні папери не можуть бути витребувані у добросовісного набувача Відповідача 2 - ОСОБА_3 , що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Відповідача 2, що в свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Відповідача 3, оскільки в подальшому належні Відповідачу 2 цінні папери були відчужені ним як власником на підставі договору дарування, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На момент укладання даного правочину будь-які обмеження щодо права власності ОСОБА_3 на вказані цінні папери були відсутні, що свідчить про правомірність та дійсність договору дарування, укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 3.

Інші учасники справи свої позиції щодо спору суду не навели.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021р. позовну заяву (вх.№1430/21 від 20.05.2021р.) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

25.05.2021р. ухвалою суду по справі № 916/1383/21 позовну заяву (вх.№1430/21 від 20.05.2021р.) залишено без руху та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.06.2021р. від Позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків (вх № 15151/21), разом із якою були надані докази усунення виявлених судом недоліків позовної заяви - докази оплати судового збору.

07.06.2021р. ухвалою суду позовна заява (вх.№1430/21 від 20.05.2021р.) була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1383/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Гібрідний соняшник" та ПАТ "МТБ БАНК" та призначене підготовче засідання.

22.06.2021р. до канцелярії суду від ПАТ "МТБ БАНК" надійшли пояснення на виконання ухвали суду (вх. № 16753/21), в якій Банк пояснив що в нього відсутні належжні копії оспорюваних правочинів, у зв`язку із чим він не має можливості надати їх копії суду.

Того ж дня від Відповідача 1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов (вх. № 16783/21) разом із додаткоами, які судом були долучені до матеріалів справи.

22.06.2021р. в підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви.

24.06.2021р. ухвалою суду ПАТ "Гібрідний соняшник" та ПАТ "МТБ БАНК" були повідомлені про час та дату настуного підготовчого засідання.

06.07.2021 від Позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 18053/21), в якому Позивач в обґрунтування зазначеного клопотання вказав, що звертаючись до суду він зазначив, що станом на дату подання позову не володіє інформацією щодо анкетних даних всіх сторін оспорюваних правочинів, оскільки Позивач не був учасником відповідних договірних правовідносин, тому був позбавлений можливості зазначити відповідних осіб в якості співвідповідачів. Враховуючи те, що Відповідач 1 надав суду копію одного з оспорюваних правочинів - договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.06.2019р. з яким можливо встановити анкетні дані ОСОБА_3 .

Отже, Позивач зазначає, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами мають бути сторони оспорюваного договору, а не одна з них. З цих підстав Позивач просить суд залучити в якості співвідповідача ОСОБА_3 поновити йому строк на подання суду клопотання про витреубвання доказів та витребувати у ОСОБА_3 належним чином засвідчену копію правочину з відчуження 520 254 штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - ПАТ "Гібрідний соняшник", укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

06.07.2021р. в судовому засіданні, суд розглянув клопотання Позивача (вх. № 18053/21), заслухав думку учасників справи та дійшов висноку про його задоволення.

Ухвалою суду клопотання Позивача (вх. № 18053/21 від 06.07.2021р.) про залучення співвідповідача по справі № 916/1383/21 задовольнив, залучив до участі у справі № 916/1383/21 у якості співвідповідача ОСОБА_3 . Зобов`язав Позивача надіслати на адресу залученого співвідповідача копію позовної заяви з додатками та надати суду докази відправки, запропонував Відповідачу 2 подати відзив на позов відповідно до приписів ГПК України та надати суду копію правочину з відчуження 520 254 штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - Публічного акціонерного товариства "Гібрідний соняшник", укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Підготовче засідання суду відклав 17.08.2021р. о 11:20 год.

07.07.2021 до канцелярії суду від Позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача 1 (вх. № 18260/21), яка судом була долучена до матеріалів справи.

29.07.2021 Відповідач 2 надав суду відзив на позов (вх. № 20252/21), який судом був долучений разом із додатками до матеріалів справи.

13.08.2021 від Позивача до суду надійшли клопотання (вх. № 21671/21) про залучення доказів до матеріалів справи та про залучення співвідповідача у справі (вх. № 21613/21), в якому Позивач просить суд залучиити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 .

15.08.2021 Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 21681/21), відповідно до якої уточнив свої позовні вимоги та просить суд 1) визнати недійсним договір упівлі-продажу цінних паперів БВ 09/19 від 04.06.2019р. з відчуження 520 254 (п`ятсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - Публічного акціонерного товариства "Гібрідний соняшник", укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та 2) визнати недійсним договір дарування цінних папері від 09.10.2019р з відчуження 520 254 (п`ятсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) штук простих іменних акцій у бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000161418, номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 гривень) емітента - Публічного акціонерного товариства "Гібрідний соняшник", укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

17.08.2021 в підготовчому засіданні суд розглянув клопотання Позивача (вх.№№ 21613/21, 21671, 21681) та їх задовольнив.

Ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 (вх. № 21673/21 від 13.08.2021р.) про залучення співвідповідача по справі № 916/1383/21 було задоволено, ОСОБА_4 був залученй до участі у справі у якості співвідповідача, йому було запропоновано подати відзив на позов із врахуванням вимог ГПК України, роз`яснено право заявити клопотання про здійснення розгляду справи спочатку. Підготовче засідання відкласти на 02.09. 2021р. о 11:40 год.

31.08.2021 Відповідач 2 надав суду клопотання (вх. № 22887/21) в якому він просив розглядати справу у підготовчому засіданні без його представника та вказав що всі заяви по суті справи ним вже подані.

01.09.2021р. Відповідач 3 подав до суду Відзив на позов (вх. № 22936/21), в якому проти позову заперечував та просив розгляд справи 02.09.2021р. здійснювати без участі його представника.

02.09.2021р. в підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2021р. об 14:20 та призначена резервна дата судового засідання з розгляду справи по суті на 16.09.2021р. об 11:20 год.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник Позивача - ОСОБА_1 у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача 1 - ОСОБА_2 у судових дебатах проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити.

Відповідач 2 - ОСОБА_3 та Відповідач 3 - ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, 15.09.2021р надали суду клопотання (вх. №№24491/21, 24498/1 відповідно), в яких просили суд розглядати справу без участі їх представників та просили суд у задоволені позову відмовити.

Треті особи 1 та 2 - ПАТ "Гібрідний соняшник" та ПАТ "МТБ БАНК", про час та місце розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а також копії відправлених судом електронних листів на їх офіційні електронні адреси, проте, їх представники в судові засідання не з`явились, про поважність неявки суд не повідомили, своєї письмової позиції щодо позовних вимог суду не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи належне повідомлення Відповідача 2 , Відповідача 3 та Третьіх осіб про час, дату та місце судових засідань, наявність в матеріалах справи правових позицій Відповідача 2 та Відповідача 3, а також враховуючи строки розгляду справи, суд дійшов висновку про їх належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності їх представників.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 16.09.2021 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4.Фактичні обставини, встановлені судом.

04.12.2014р. ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/19324/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, за якою, зокрема, цінні папери, а саме прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 шт. розподіляються наступним чином: ОСОБА_6 - 684476 шт., що становить 32,89% статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1061318 шт., що становить 51% статутного капіталу, тощо.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя закрито (т.с. 1, а.с.18).

11.12.2014 рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/19324/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , змінено прізвище ОСОБА_8 на дошлюбне - ОСОБА_7 (т.с. 1, а.с.19-20).

04.06.2019 між ОСОБА_3 (Покупець) та ПАТ "МТБ БАНК" (Повірений) який діє на підставі договору доручення з продажу цінних паперів № БД 09/19 від 04.06.2019р. та довіреності від 04.06.2019 від імені, за рахунок та на користь ОСОБА_2 (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № БД 09/19 (т.с.1, а.с.171-172), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери:

Вид/тип/різновид/найменування ЦП - акції. Прості іменні;

Емітент ЦП, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - ПАТ "Гібрідний соняшник", ідентифікаційний код юридичної особи 13924728;

Міжнародний ідентифікаційний номер (код ІSIN) - UA4000161418;

Номінальна вартість 1 (одного) ЦП - 0,25 грн

Кількість ЦП - 520 254 штук

Відповідо до п.1.2. Договору загальна ціна ЦП, що зазначена у п. 1.1. складає 55563,13 грн.

Право власності на ЦП переходить до Покупця з моменту їх зарахування на рахунок Покупця у цінних паперах що підтверджується випискою з рахунку цінних паперів (п.1.3. Договору).

Згідно з п.2.6. Договору за наслідками виконання сторонами умов цього Договору сторони підписують акт про виконання цього Договору.

Пункт 2.7. Договору вказує, що Продавець підтверджує та гарантує що ЦП, які є предметом цього Договору можуть бути вільно передані (перереєстровані) Покупцю з усіма правами, і що вони не заставлені, не є предметом суперечок з третіми особами, ніяк не обтяжені і не знаходяться під арештом, тощо.

Того ж дня між сторонами договору був складений Акт про виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № БД 09/19, яким Продавець підтвердив своєчасне отримання коштів за ЦП в повному обсязі в сумі 55563,13 грн. в порядку, визначеному в Договорі (п.2 акту), а Покупець за цим Актом підтвердив отримання ЦП (зарахування на рахунок у цінних паперах) у наслідок виконання Договору.

09.10.2019 між ОСОБА_3 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдарований) був укладений Договір дарування цінних паперів (т.с.1, а.с. 174-176), відповідно до якого дарувальник передає бесплатно у власність Обдарованому, а Обдарований приймає, як дарунок, права на наступні цінні папери:

Вид, тип та форма ЦП - акції. Прості іменні;

Емітент - ПАТ "Гібрідний соняшник";

код ЄДРПОУ - 13924728;

код ІSIN - UA4000161418;

Номінальна вартість акції - 0,25 грн

Кількість ЦП - 520 254 штук

Загальна номінальна вартість - 130063,50 грн

Договірна вартість - 130063,50 грн

Вид,тип та форма ЦП - акції. Прості іменні;

Емітент - ПАТ "Селена";

код ЄДРПОУ - 30818912;

код ІSIN - UA4000074264;

Номінальна вартість акції - 100,00 грн

Кількість ЦП - 840 штук

Загальна номінальна вартість - 84000,00 грн

Договірна вартість - 84000,00 грн

Відповідно до п.2.1. Договору дарування право власності Дарувальника на цінні папери, які передаються як дарунок, підтверджуються випискою про стан рахунку в цінних паперах.

Згідно з п.3.1. Договору дарування набуття прав на цінні папери і прав за цінними паперами, які передаються в якості дарунку, відповідно до п.1.1. Договору дарування, виникає у Обдарованого з моменту фіксації відповідного факту в системі дипозитарного обліку депозитарної установи ПАТ "МТБ БАНК"

Також 09.10.2019р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "МТБ БАНК" як до депозитарної установи, із заявою, в якій просила Банк здійснити безумовні депозитарні операцій із переказу (переведення) цінних паперів ОСОБА_2 , розподілених ОСОБА_1 за мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014р. у справі №522/19324/14-ц, 684476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" на рахунок ОСОБА_1

10.10.2019р. ПАТ "МТБ БАНК" листом за № 2382 (т.с.1, а.с.21) повідомило ОСОБА_1 про те, що не може виконати вимоги, викладені у Заяві від 09.10.2019р., в тому числі ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, провадження №2/522/9046/14, з тих підстав, виконання відповідно до приписів ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Враховуючи те, що Депозитарна установа ПАТ "МТБ БАНК" не є стороною наданої ОСОБА_1 мирової угоди та/або органом примусового виконання рішень, у Банку відсутні обов`язки щодо її виконання у порядку, визначеному ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц.

Не погодившись з відповіддю Банку ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПАТ "МТБ БАНК" в якому просила суд зобов`язати Банк:

- здійснити списання прав на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук з рахунку у цінних паперах ОСОБА_2 , відкритого у ПАТ "МТБ БАНК", з метою зарахування їх на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "МТБ БАНК" та

- здійснити зарахування прав на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "МТБ БАНК".

Позов був мотивований безпідставною відмовою Банку здійснити списання прав на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" з рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах справи про поділ спільного сумісного майна подружжя, та розподілено (передано) прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" від одного власника ( ОСОБА_2 ) до іншого ( ОСОБА_1 ).

07.09.2020р. Рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/3494/19 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , місцевий господарський суд виходив з того, що ухвала про затвердження мирової угоди, є судовим рішенням, на підставі якого у ОСОБА_1 виникло право власності на прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник"; ПАТ "МТБ Банк" як депозитарна установа, в даному випадку має право здійснювати безумовні операції з управління рахунком у цінних паперах за відсутності розпорядження ОСОБА_2 . Внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів повинно здійснюватися виключно ПАТ "МТБ Банк", в тому числі, на підставі судового рішення, незалежно від наявності виконавчого провадження.

02.12.2020 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. посправі № 916/3494/19 було скасовано, а позові ОСОБА_1 було відмовлено повністю.

Скасовуюючи рішення Господарського суду Одеської області суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц визнано мирову угоду, якою розподілено акції ПАТ "Гібридний соняшник" у певному кількісному та відсотковому співвідношенні між колишнім подружжям: ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2

- задоволення позову ОСОБА_1 призведе до того, що ОСОБА_1 буде належати 684476 шт. акцій, а ОСОБА_2 - 541064 шт. акцій, що свідчить про недотримання розподілу у кількісному та відсотковому співвідношенні акцій ПАТ "Гібридний соняшник", визначеного мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц;

- текст мирової угоди взагалі не зазначає, кому належить 1745794 шт. акцій ПАТ "Гібридний соняшник", проте, як було встановлено судом у 2010 році загальна кількість акцій ПАТ "Гібридний соняшник" становила 2081014 шт., тобто більше, ніж 1745794 шт.

- відсутність у тексті мирової угоди чіткого зазначення, які акції підлягають розподілу, та відсутність у ОСОБА_2 на час подання заяви ОСОБА_1 необхідної кількості акцій, зазначеній у мировій угоді, вимагає тлумачення цього пункту мирової угоди, а Банк, як депозитарій, таким правом не наділений.

- на момент укладення і затвердження мирової угоди її сторони самостійно визначили порядок її примусового виконання, а саме в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 26.10.2014 р.

- розподіл акцій між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладений в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц, не є рішенням про стягнення коштів, а тому не підлягає виконанню будь-якими іншими органами, крім органів виконавчої служби.

- мирова угода має стосуватись прав та обов`язків виключно її сторін, в даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і не може породжувати права та обов`язки для інших осіб, в тому числі ПАТ "МТБ БАНК".

Позивач вважає, що фактичною причиною для висновків, зроблених Південно-західним апеляційним господарським судом у своїй Постанові від 02.12.2020р. по справі № 916/3494/19, є відчуження Відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.09.2019 520 254 шт. простих іменних акцій у бездокументарній формі ПАТ "Гібридний соняшник" Відповідачу 2, яка в подальшому подарувала вказаі акції своєму чоловікові- Відповідачу 3.

Отже, на переконання Позивача, оспорювані правочини порушують його права та законні інтереси на отримання належних Позивачу 684476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" що й стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

5. Норми права застосовані судом

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать такі: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Часинами 1-3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, яківстановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторіна бо інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такийправочинможе бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (на момент вчинення оспорюваних правочинів - "Про цінні папери та фондовий ринок") цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу 5 "Положення про провадження депозитарної діяльності" затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 за № 735 право власності на цінні папери бездокументарної форми переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.

6. Висновки суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, Позивач вказує в позові в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наводить докази порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність або відсутність порушеного права чи законного інтересу Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права та законного інтересу способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.5 ст.13 ГПК України).

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

Як зазначено у Постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС у справі №910/19933/17 від 20.08.2019р. вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати:

1) чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так то 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що укладені Відповідачами оспорювані правочини не порушують права Позивача на можливість отримання у свою власність 684 476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", на підставі мирової угоди, укладеної між ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 і яку визнано ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/19324/14 від 04.12.2014р. оскільки:

по-перше, як встановлено судом на час вчинення оспорюваних правочнів на рахунку у цінних паперах Відповідача 1 у Депозитарній установі - ПАТ "МТБ БАНК" обліковувалась кількість акцій у розмірі достатньому для передачі Позивачу у власність 684 476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", як то передбачено умовами мирової угоди;

по-друге, під час укладання оспорюваних правочинів Відповідачами не була порушена жодна норма чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для застосування ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Також, суд зазначає, що посилання Позивача в якості обґрунтування виникнення у нього права власності на 684 476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", розподілених йому на підставі мирової угоди, укладеної між ним та ОСОБА_2 і яку визнано ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/19324/14 від 04.12.2014р. є хибним, оскільки в силу приписів ч. 3. ст. 3 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (на момент вчинення оспорюваних правочинів - "Про цінні папери та фондовий ринок") та п. 1 глави 2 розділу 5 "Положення про провадження депозитарної діяльності" затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 за № 735 право власності на бездокументарний цінний папір який фактично є обліковим записом на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі лише після проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.

Також суд вважає необґрунтованими та відхиляє посилання Позивача в якості обґрунтування своєї правової позиції на висновки, зроблені ВСУ у справі № 6-605цс16 від 25.5.2016 та на висновки зроені ВП ВС у своєї постанові від 18.04.2018 по справі № 439/212/14-ц, ВС від 18.07.2018 по справі 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 по справі 3 462/4611/13-ц, оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається і у справах на які посилається Позивач не є тотожними і відрізняються по суті виникнених правовідносин.

З урахуванням вищенаведенних висновків, суд також критично відноситься до стверджень Позивача щодо недотримання Відповідачами під час вчинення оспорюваних правочинів меж здійснення цивільних прав, чим порушено майнові права Позивача, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення Відповідачами законодавства України під час укладання оспорюваних договорів та їх невідповідність вимогам законодавсту України.

Щодо посилання Позивача на порушення Відповідачами під час укладення оспорюваних правочинів власного інтересу, суд зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

ВП ВС у своїй постанові від 07.07.2021р. по справі № 9901/6/21 визначила поняття "охоронюваний законом інтерес", який означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи статтю 6 Конвенції, суд звертає увагу, що зазначена Конвенція захищає право особи на справедливий суд в розумінні прав та обов`язків особи цивільного характеру, отже дія Конвенції поширюється як на захист майнових прав, так і на захист інтересу людини, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Поняття "власність", яке передбачене частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, воно охоплює певні інші права та інтереси, які не є обмеженими в розумінні Конвенції (майнові інтереси на отримання пільг, компенсацій, заробітної плати).

Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як "майно" тільки тоді, коли він має достатню підставу у національному законодавстві або у разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконано (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopeckу v. Slovakia), [GC], №44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, та рішення "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і ОСОБА_5 проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09.12.1994, Серія А, № 301-В, ст. 84, п. 59).

Суд погоджується з доводами Позивача про наявність у нього майнового інтересу на "власність" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та зазначає, що він має право на його судовий захист, оскільки позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсними зазначених правочинів, вказав у чому полягав його майновий інтерес.

При цьому, суду зауважує, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам справи.

Як встановлено судом, станом на день вчинення правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.06.2019р., продавець цінних паперів ОСОБА_2 був належним та повноправним власником зазначених цінних паперів. Наявності будь-яких обмежень ОСОБА_2 щодо здійснення права розпорядження цими цінними паперами судом не встановлено.

Станом на день вчинення правочину дарування цінних паперів, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.10.2019р. дарувальник цінних паперів ОСОБА_3 була належним та повноцінним власником зазначених цінних паперів. Наявності будь-яких обмежень ОСОБА_3 щодо здійснення права розпорядження цими цінними паперами матеріали справи не містять, а Позивачем іншого суду не доведено.

З наявних в матеріалах справи доказів випливає, що станом на день вчинення першого оспорюваного правочину (04.06.2019) Позивач не був власником 520254 штук простих іменних акцій у бездокументарній формі ПАТ "Гібрідний соняшник", які були предметом оспорюваних правочинів.

Отже, на переконання суду, оспорювані правочини вчинено Відповідачами законно у межах, передбачених законодавством України. Будь-яких інших обставин, що доводили б порушення чинного законодавства при вчиненні даних правочинів, або невідповідність їх змісту вимогам чинного законодавства, Позивачем не наведено і не доведено.

Відтак, незважаючи на наявність у Позивача права на отримання у власність 684 476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", розподілених йому на підставі мирової угоди, укладеної між ним та ОСОБА_2 і яку визнано ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/19324/14 від 04.12.2014р., законні та обґрунтовані докази для визнання недійсними оспорюваних правочинів Позивачем не наведені та не доведені, а передані Відповідачу-2 та Відповідачу-3 цінні папери не зможуть бути витребувані у них, оскільки останні є добросовісними набувачами.

Отже, визнання оспорюваних правочинів недійсними не призведе до відновленння права або законного інтересу Позивача на отримання 684 476 шт. простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" у власність, оскільки ним невірно обраний спосіб захисту його права чи законного інтересу.

Інші аргументи та доводи Позивача не спростовують висновків до яких дійшов суд.

Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Позивач у встановлений процесуальним законом спосіб не навів належних та допустимих доказів порушення Відповідачами його охоронюваного законом права, а позовні вимоги є необґрунтовані, недоведені та заявлені з невірно обраним способом захисту, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав суд зазначає таке.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи можливості для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції по суті спору.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван деГурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтовані, а тому такими не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід окласти на Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі № 916/1383/21 покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський