Рішення № 99925646, 27.09.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м.Харків Справа № 913/450/21

Провадження №33/913/450/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Медведь Трейд”, просп.Ювілейний, буд.30, м.Харків, Харківська область, 61038

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт-Торг”, вул.Менделєєва, буд.12, кв.302, м.Рубіжне, Луганська область, 93009

про стягнення 168 641 грн 84 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Медведь Трейд” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт-Торг” про стягнення заборгованості, яка з урахуванням наданих уточнень в заяві про усунення недоліків становить 168 641 грн 84 коп., з яких: 159 915 грн 60 коп. - сума основного боргу; 7 050 грн 65 коп.- інфляційні втрати; 1 675 грн 59 коп. – 3% річних (а.с.50-55).

Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що за договором поставки №151020-01 від 15.10.2020, укладеного між сторонами, на підставі видаткової накладної №4777 від 12.11.2020, рахунку-фактури №1632 від 12.10.2020 відповідачу здійснено поставку визначеної договором продукції на суму 248 351 грн; а також в подальшому з урахуванням досягнутої домовленості на підставі виставленого рахунку-фактури №2029 від 24.11.2020 та підписаної сторонами видаткової накладної №5216 від 25.11.2020 здійснено поставку продукції на суму 60 905 грн.

Загалом поставка продукції здійснена позивачем на суму 309 256 грн 00 коп.

Відповідач свої зобов`язання виконав не повністю та не своєчасно, здійснив лише часткові оплати за поставлену продукцію за договором згідно видаткової накладної №4777 від 12.11.2020 у загальному розмірі 149 340 грн 40 коп., у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором поставки №151020-01 від 15.10.2020 згідно видаткової накладної №4777 від 12.11.2020 в сумі 99 010 грн 60 коп.; розрахунку за поставку, здійснену за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 на суму 60 905 грн. проведено взагалі не було.

За твердженням позивача, за відповідачем обліковується заборгованість за поставку продукції, що відбулися в листопаді 2020 року в загальному розмірі 159 915 грн 60 коп.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 529 грн 91 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 24 516 грн 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.07.2021 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовного матеріалу.

Ухвалою суду від 27.07.2021, після усунення недоліків позовного матеріалу, прийнято позовну заяву до розгляду (з урахуванням наданих позивачем уточнень в заяві про усунення недоліків (а.с.50-55), відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача через канцелярію суду 19.08.2021 надійшов відзив на позовну заяву за вих.№16-08 від 16.08.2021, в якому відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 3038 грн 42 коп. та 3% річних в сумі 780 грн 43 коп., які нараховані за прострочення проведення розрахунку за здійснену поставку за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 на суму 60 905 грн (а.с.89-92).

Відповідач зазначає, що позивачем було безпідставно враховано вказану поставку продукції за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 на суму 60 905 грн як таку, що відбулася поза межами договору поставки №151020-01 від 15.10.2020, оскільки вона здійснювалась, за твердженням відповідача, за вказаним договором, про що свідчить сама видаткова накладна. Перевищення суми договору поставки не свідчить про здійснення поставки поза його межами, оскільки, його строк дії згідно п. 8.1. встановлено до 31.12.2020 з передбаченням подовження його дії. Тобто, на час здійснення поставки за накладною №5216 від 25.11.2020 договір був діючим, однак, дійсно потребував укладення між сторонами додаткової угоди про збільшення його суми; сторонами було помилково упущено укладання відповідної додаткової угоди до нього.

Враховуючи зазначене, відповідач заперечує нараховані суми 3% річних та інфляційних втрат (які помилково називає неустойкою) за поставкою, що відбулася 25.11.2020 згідно видаткової накладної №5216 на суму 60905,00 грн, які обраховані позивачем згідно умов ст.692 ЦК України, без застосування умов щодо порядку та строків проведення розрахунків, передбачених договором №151020-01 від 15.10.2020.

Крім того, у відзиві відповідач навів заперечення щодо стягнення заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу з урахуванням їх неспівмірності, завищеного розміру та невідповідності витраченого часу адвокатом, враховуючи складність справи та види наданих юридичних послуг. Тому відповідач заявив клопотання про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу до 6 356 грн.

Інших заяв по суті від сторін під час розгляду спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, наданий відповідачем відзив, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Медведь Трейд” (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Всесвіт-Торг” (покупець/відповідач) укладено договір поставки №151020-01, в порядку і на умовах якого, сторонами було визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити наступний товар:

- стовп цинк/полімер 80/60/2 мм 25000 RAL6500-61 шт;

- секція спорт цинк/полімер 5мм/5 мм 2050/2500 мм RAL 6005- 147 шт;

- ворота розпашні цинк/полімер 5 мм/5 мм 2080/4000 мм 80/80/3 мv RAL 6005 – 1 копл.;

- хвіртка В-права цинк/полімер 5 мм/5 мм 2080/1000 мм RAL 6005 – 9 компл.;

- хвіртка В-ліва цинк/полімер 5 мм/5 мм 2080/1000 мм RAL 6005 – 1 компл.;

- стовпи цинк/полімер 80/60/2 мм 500 мм RAL 6005 – 588 шт.

Загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначаються видатковими накладними, які є невід`ємними частинами цього договору, які його невід`ємною частиною (п. 1.1 договору) (а.с.23-24).

Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається видатковими накладними на кожну окрему партію до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

В п.2.2 договору сторони визначили, що загальна сума договору дорівнює 248 351 грн з ПДВ.

На підставі підписаних сторонами видаткових накладних постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату кожної конкретної поставки товару (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Сторони погодили, що оплата товару здійснюється в наступному порядку:

1) 40% вартості товару, а саме 99 340 грн 00 коп. покупець оплачує шляхом внесення на рахунок постачальника попередньої оплати на підставі виставленого рахунку протягом 5 днів до дати відвантаження товару постачальником на склад покупця;

2) 60% вартості товару, а саме 149 010 грн 60 коп. покупець оплачує протягом 60 днів після отримання товару від постачальника на склад покупця (п.3.1 договору).

Строк виготовлення замовлення становить 12 робочих днів (п.3.3 договору).

Згідно положень п.4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця.

В п.4.2 договору сторони погодили, що партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній видатковій накладній, яку покупець або його повноважний представник з обов`язковим наданням оригіналу відповідної довіреності, зобов`язується підписати та скріпити печаткою документ отримання товару. Покупець зобов`язується одночасно з підписанням видаткової накладної отримати рахунок-фактуру на оплату отриманого товару, про що здійснити відповідний запис в документі постачальника. У разі порушення або невиконання покупцем визначених цим пунктом зобов`язань, постачальник має право відмовити в поставці покупцю товару.

Згідно п.4.3. договору поставка товару здійснюється за місцем знаходження місця відпуску товару постачальника, поставка товару за місцем визначеним покупцем здійснюється за додатковою домовленістю.

В п.5.6 договору сторони визначили, що товар повинен бути відвантажений за наступною адресою: 18, вул.Мичурина, Кремінна, Луганська область.

З моменту поставки товару, він вважається прийнятим, покупцем до кількості і якості та після чого претензії з цього приводу постачальником не приймаються та не розглядаються (п.5.4 договору).

В п.8.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а якщо жодна зі сторін не заявила письмово за 60 днів до закінчення строку дії цього договору про припинення його дії він вважається продовженим строком на один рік та на тих самих умовах. Припинення дії договору з його розірвання не звільняє сторони від остаточного виконання своїх зобов`язань та відповідальності за їх невиконання або належне виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних умов договору поставки №151020-01, на підставі видаткової накладної №4777 від 12.11.2020, позивачем було здійснено поставку всієї кількості товару, визначеного сторонами в предметі договору, та на загальну суму договору 248 351 грн, погоджену сторонами.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав не повністю та не своєчасно, здійснив лише часткові оплати за поставлений товар за договором згідно накладної №4777 від 12.11.2020 у загальному розмірі 149 340 грн 40 коп., у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 99 010 грн 60 коп., яку позивач просить стягнути згідно умов укладеного між сторонами договору.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст.193 Господарського кодексу України передбачають, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними у справі матеріалами, зокрема копією видаткової накладної №4777 від 12.11.2020 на суму 248 351 грн 00 коп. (а.с.27), рахунком-фактурою №1623 від 12.10.2020 , довіреністю №174 від 11.112020, товаро-транспортною накладною №4777 від 12.11.2020, підтверджується належне виконання позивачем зобов`язань за договором поставки.

Поставлений за вказаною накладною товар був прийнятий представником відповідача без зауважень, про що свідчать проставлені на накладній підписи представників сторін, які скріплені печатками підприємств, а також не заперечується самим відповідачем.

В порушення умов п.п. 1 п.3.1 договору поставки №151020-01 від 15.10.2020 відповідач як покупець розрахунок із позивачем у встановлені строки провів не повністю.

Відповідачем здійснені часткові оплати за поставлений товар за договором згідно видаткової накладної №4777 від 12.11.2020 у загальному розмірі 149340 грн 40 коп., що підтверджується даними копії виписки з рахунку позивача, оформленої АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.19), та копіями платіжних дорученням №2372 від 12.10.2020 на суму 49340 грн 40 коп., №2681 від 25.11.2020 на суму 50000 грн 00 коп. (а.с.21-22).

За таких обставин, з урахуванням здійснених часткових оплат, залишок заборгованості за договором, згідно видаткової накладної №4777 від 12.11.2020, складає 99 010 грн 60 коп., що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду спору відповідачем доказів на підтвердження належного виконання грошового зобов`язання – проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем згідно п.3.1 договору суду не надано.

Відповідачем також під час розгляду спору не надано суду доказів погашення заявленого до стягнення боргу за договором, згідно видаткової накладної №4777 від 12.11.2020.

Строк виконання грошового зобов`язаня з проведення остаточного розрахунку з позивачем за умовами договору поставки №151020-01 від 15.10.2020 є таким, що настав, а заборгованість є простроченою, оскільки в п.3.1 договору сторонами було погоджено, що остаточний розрахунок, зокрема 60% вартості товару, а саме: 149 010 грн 60 коп. покупець сплачує протягом 60 (шістдесяти) днів після отримання товару від постачальника на склад покупця.

Оскільки поставка товару за умовами договору відбулася 12 листопада 2020 року, що підтверджується, оформленими сторонами видатковою накладною №4777 від 12.11.2020 та товаро-транспортною накладною №4777 від 12.11.2020, згідно в п.3.1 договору відповідач мав провести розрахунок з позивачем по 11.01.2021 включно (60-й день), що здійснено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 99 010 грн 60 коп. за поставлений товар відповідачу згідно умов договору поставки №151020-01 від 15.10.2020 за видатковою накладною №4777 від 12.11.2020.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання за договором поставки №151020-01 від 15.10.2020, за видатковою накладною №4777 від 12.11.2020, на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані до стягнення 3% річних за період з 11.01.2021 по 30.04.2021 у сумі 895 грн 16 коп. та інфляційні втрати за період січень – березень 2021 року в сумі 4 012 грн 23 коп. (а.с.65-66).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про наявність в ньому помилки у даті виникнення прострочення.

Як зазначалося вище, відповідач у відповідності до умов договору мав провести розрахунок з позивачем за поставлений йому товар за накладною №4777 від 12.11.2020 - по 11.01.2021 включно (60-й день), враховуючи вимоги ст.253 ЦК України. Отже дату виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання слід обраховувати з 12.01.2021.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Натомість позивач вказані вимоги не врахував та помилково обрахував дату прострочення з 11.01.2021.

За правильним розрахунком суду 3% річних, нараховані на суму боргу 99 010 грн 60 коп. за період з 12.01.2021 по 30.04.2021 (109 дн) складають 887,03 грн, та які визнаються судом обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача; в іншій частині стягнення 3% річних за договором слід відмовити.

Перевіривши правильність розрахунку позивача щодо нарахованих інфляційних втрат за договором, згідно накладної №4777 від 12.11.2020, за період січень – березень 2021 року в сумі 4 012 грн 23 коп. (а.с.65-66), суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Суд зауважує про те, що наразі позивач, застосовуючи коефіцієнти у розрахунку не округлював значення загального індексу інфляції за період до десятих, що не призводить до порушення прав відповідача, оскільки в даній ситуації за правилами округлення десятих, розмір інфляційних втрат був би вищим.

Щодо стягнення заявленої позивачем заборгованості за накладною №5216 від 25.11.2020 у сумі 60 905 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Матеріали справи, а також надані пояснення позивачем свідчать про те, що сторонами в подальшому була досягнута домовленість про придбання відповідачем у позивача відповідного товару у погодженій сторонами кількості та ціні.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №2029 від 24.11.2020 на суму 60 905 грн 00 коп. з ПДВ, в якому було визначено товар, який підлягає поставці, його кількість та ціна (а.с.26).

За видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв :

-хвіртка Н-ліва цинк/полімер 4 мм/4 мм 2080/1000 мм RAL 6005 – 1 шт, ціною 3 740 грн;

- кріплення цинк/полімер (RAL6005) – 100 шт, ціною 8,40 грн;

- стовп цинк/полімер 60/40 мм 25000 RAL6500- 25 шт, ціною 248,50 грн;

- хвіртка Н-права цинк/полімер 4 мм/4 мм 2080/1000 мм RAL 6005 – 1 шт, ціною 3 740 грн;

- секція стандартцинк/полімер 4мм/4 мм 2050/2500 мм RAL 6005- 24 шт, ціною 577,50 грн.;

- ворота розпашні цинк/полімер 4мм/4 мм 2080/5000 RAL 6005 – 2 шт, ціною 13260 грн;

- ворота розпашні цинк/полімер 4мм/4 мм 2080/2000 RAL 6005 – 1 шт, ціною 5992,50 грн; всього на загальну суму 60 905 грн 00 коп. з ПДВ (а.с.28).

Від імені відповідача товар отримав директор Боярська Д.О. Заперечень щодо товару в накладній не висловлено, накладна скріплена печатками постачальника та покупця.

Факт поставки товару в такій кількості та загальною вартістю 60 905 грн 00 коп. визнається відповідачем.

Як вбачається зі змісту рахунка на оплату №2029 від 24.11.2020 та видаткової накладної №5216 від 25.11.2020, будь-які посилання на відповідний договір поставки №151020-01 від 15.10.2020 в них відсутні, що зокрема спростовує доводи відповідача, що згідно даних цієї видаткової накладної поставка вказаного товару здійснювалася саме в межах договору поставки №151020-01 від 15.10.2020, укладеного раніше між сторонами.

Як вже зазначалося вище, в п.1.1. договору №151020-01 сторонами був чітко визначений предмет постачання (конкретні вироби, їх характеристика та кількість).

Зі змісту укладеного договору вбачаються, що сторонами передбачалась можливість постачання вказаного товару окремими партіями (п.п.1.1, 2.1, 3.1, 4.4).

Разом з цим, в п.2.2. договору сторонами було погоджено, що загальна сума договору дорівнює 248 351 грн з ПДВ.

Специфікації до договору між сторонами не оформлялися; додаткові угоди, якими б вносилися зміни до вказаних умов договору щодо погодження сторонами виду товару, що додатково підлягає поставці за вказаним договором, його кількості, як було з`ясовано судом, також не укладалися.

Письмові заявки відповідача на поставку відповідного товару за вказаним договором в матеріалах справи також відсутні.

Натоміст, як вже зазначалося, матеріали справи свідчать, що на виконання вказаних умов договору поставки №151020-01, на підставі видаткової накладної №4777 від 12.11.2020, позивачем було здійснено поставку всієї кількості товару, визначеного сторонами в предметі договору, та на загальну суму договору 248 351 грн, погоджену сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що поставка за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 здійснювалася не за договором поставки №151020-01 від 15.10.2020, адже сторонами цього договору було узгоджено в предметі договору (п.1.1.) інший асортимент, кількість та вартість товару, ніж у спірній видатковій накладній №5216 на поставку товару.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2019 у справі №904/2158/18.

З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020, суд дійшов висновку про наявність також правовідносин з постачання товару, та відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з положеннями ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір може бути викладений як у вигляді одного документа так і шляхом обміну документами (спрощений порядок).

Фактично договір між сторонами щодо спірної поставки від 25.11.2020 було укладено шляхом надання рахунку на оплату, поставки товару та прийняття цього товару відповідачем, що останнім не заперечується.

Вказані документи містять всі істотні умови договору поставки: предмет – асортимент товару, що поставлявся, кількість та ціна за одиницю.

Відтак, у відповідача після прийняття товару 25.11.2020 виник обов`язок щодо оплати цього товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме, ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2014 у справі №3-121гс14).

Таким чином, підписання відповідачем видаткової накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару, тобто, з 25.11.2020.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 грошові кошти в сумі 60 905 грн., строк сплати яких настав суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу за вказаною накладною у сумі заявленій позивачем.

Наразі суд зауважує про правильність визначення позивачем дати виникнення прострочення у відповідача щодо виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною №5216 від 25.11.2020 – з 26.11.2020.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, обрахованих з 26.11.2020 по 30.04.2021 на суму 780 грн 43 коп., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Також обґрунтованим визнається розрахунок позивача щодо нарахованих інфляційних втрат згідно №5216 від 25.11.2020, за період грудень 2020 року – березень 2021 року в сумі 3 038 грн 42 коп. (а.с.65-66).

Суд зауважує про те, що наразі позивач, застосовуючи коефіцієнти у розрахунку не округлював значення загального індексу інфляції за період до десятих, що однак не призводить до порушення прав відповідача, оскільки в даній ситуації за правилами округлення десятих, розмір інфляційних втрат був би вищим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг в загальній сумі сумі 159 915 грн 60 коп. (99 010,60 +60 905), інфляційні втрати у загальній сумі 7 050 грн 65 коп. (4 012,23 +3 038,42), 3% річних у загальній сумі 1 667 грн 46 коп. (887,03 +780,43). В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Близьку за змістом правову позицію викладено також у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04); у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача - адвокат Тарасенко І.О., подав до суду наступні документи:

- посвідчену належним чином копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000337, виданого 02.11.2018 на ім`я Тарасенко І.О.(а.с.12);

- посвідчену належним чином копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.04.2021 №1097689 (а.с.11);

- посвідчену належним чином копію договору про надання правової допомоги б/н від 06.04.2021 укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Тарасенко і Партнери»;

- посвідчену належним чином копію рахунку-фактури №0301/07 від 01.07.2021 на суму 8950 грн 00 коп. (а.с.15).

- посвідчену належним чином копію платіжного доручення №252 від 02.07.2021 на суму 8950 грн 00 коп. (а.с.16);

- також позов містить орієнтовний розрахунок очікуваних витрат на правову допомогу із зазначенням видів робіт, витраченого часу та тарифів, що застосовуються.

За змістом ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів позивача між ТОВ “Медведь Трейд” та Адвокатським бюро «Тарасенко і Партнери» 06.04.2021 укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованого на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.1.1.3, 1.1.4 договору).

Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації, розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарського діяльності клієнтом, інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору (п.1.2, 1.2.1, 1.2.5, 1.2.8 договору).

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами зазначені в додатку 1 до цього договору. Орієнтовна сума гонорару складає 8950 грн 00 коп. Сума 8950 грн 00 коп. сплачується за консультування клієнта з узгодженням правової позиції, складання позовної заяви та подання до суду. Залишок суми та її розмір буде визначений по закінченню судового розгляду та сплачується після винесення судового рішення (п.4.2, п.4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 договору).

Відповідно до п.4.6 договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком 2 до цього договору.

Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є додатком 3 до цього договору (п.4.7 договору).

Відповідно до п.4.8 договору клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури.

Згідно рахунку рахунку-фактури №0301/07 від 01.07.2021 переддплата за надання правової допоги згідно договору б/н від 06.04.2021 щодо консультування клієнта з угодженням правової позиції; складання позовної заяви та подання до суду, складання та подання до суду процесуальних документів, які стосуються розгляду справи про стягнення заборгованості за договором поставки, складає 8950 грн 00 коп. (а.с.15).

У позовній заяві позивач зазначає, що витрати на правову допомогу адвоката Тарасенко І.О. на момент подання позову склали 8950 грн 00 коп., які будуть зростати за час розгляду справи у суді цього позову, про що буде надано відповідний розрахунок та акт виконаних робіт (а.с.4).

Орінтовна сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи позивачем зазначено 24516 грн 00 коп. з урахуванням 40% (що становлять 908 грн.) від прожиткового мінімумму для працездатних осіб на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

В позовній заяві позивачем наведено перелік послуг, які очікуються у зв`язку із розглядом справи, зокрема:

1) консультування клієнта з узгодженням правової позиції протягом всього розгляду справи, кількість годин- 5, загальна вартість – 4540 грн.;

2) складання презентації та направлення до відповідача кількість годин – 5, загальна вартість – 4540 грн.;

3) складання позовної заяви та подання до суду, кількість годин – 7, загальна вартість – 6356 грн.;

4) представництво інтересів відповідача у суді, кількість годин – 5, загальна вартість – 4540 грн.;

5) складання та подання до суду інших процесуальних документів, таких як: клопотаннь, заяв, скарг, адвокатських запитів, які стосуються розгляду справи, кількість годин – 5, загальна вартість – 4540 грн.

У відзиві відповідач навів заперечення щодо стягнення заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу з урахуванням їх неспівмірності, завищеного розміру та невідповідності витраченого часу адвокатом, враховуючи не значну складність справи та види наданих юридичних послуг. Відповідач заявив клопотання про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу до 6 356 грн (з обрахунку наданих консультацій тривалістю – 1 год; складання претензії – 3 год; складання позовного матеріалу – 3 год).

Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором про надання послуг, до яких відноситься договір від 06.04.2021 про надання правової допомоги, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої ст.30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що наразі справа є малозначною, не складною за своєю категорією, а тому розглядалась в спрощеному позовному провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Під час розгляду спору правові позиції сторін не змінювалися, значні за об`ємом та кількістю доказів документи не подавалися, позивачем відповідь на відзив інші додаткові письмові пояснення не складалися та суду не надавалися.

Для вирішення спору адвокатом були складені лише претензія за вих.№0104/30-21 від 30.04.2021, позовна заява та заява про усунення недоліків позовного матеріалу.

Проаналізувавши надані докази на підтвердження понесених судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати в сумі 24 516 грн 00 коп. є неспівмірними зі складністю справи №913/450/21, яка є справою незначної складності, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим часом на їх надання (адже предметом розгляду була вимога про стягнення 168 641 грн 84 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн 00 коп.).

Зокрема у позовній заяві позивач зазначає, що на консультування клієнта з узгодженням правової позиції протягом всього розгляду справи, буде витрачено 5 год, загальною вартістю 4540 грн. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказаний час, відведений на консультування є неспівмірним зі складністю справи №913/450/21.

Також позивач зазначає, що на складання претензії адвокатом витрачено 5 годин, вартістю 4540 грн. та за складання позовної заяви та подання до суду також витрачено 7 годин, вартістю 6356 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаних документів, претензія та в подальшому позовна заява за своїм змістом дублюють себе, а час відведений для підготовки таких документів в сукупності 12 год визнаються судом надмірним та не може вважатися співмірним з виконаною роботою.

Крім того, ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.07.2021 позовну заяву ТОВ “Медведь Трейд” було залишено без руху, надано позивачу час для усунення недоліків позовного матеріалу. За вказаних обставин, витрати за складання адвокатом заяви про усунення недоліків позовного матеріалу не можуть бути віднесені на відповідача.

В описі робіт позивач також зазначає серед очікуваних витрат: представництво інтересів відповідача у суді, кількість годин – 5, загальна вартість – 4540 грн.; складання та подання до суду інших процесуальних документів, таких як: клопотаннь, заяв, скарг, адвокатських запитів, які стосуються розгляду справи, кількість годин – 5, загальна вартість – 4540 грн.

Разом з тим, як вже зазначалося, справа розглядалась в спрощеному позовному провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі, судові засідання взагалі не проводилось. Крім того будь-яких клопотань, заяв, які стосуються розгляду справи адвокатом не складались, позивачем не подавалось до суду.

Окремо суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п.4.6. договору позивачем на підтвердження факту наданих йому послуг адвокатом не надано акту наданих послуг.

Наразі матеріалами справи підтверджується факт складання адвокатом претензії та підготовка позовного матеріалу, об`єктивно – консультація та погодження з позивачем правової позиції.

Ураховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, що підтверджено матеріалами справи, беручи до уваги заперечення відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру заявлених заявником витрат на правову допомогу, господарський суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача до 7 264 грн (ознайомлення з правовою позицією, консультування – 1 год; підготовка претензії – 3 год; підготовка позовного матеріалу – 4 год, із застосуванням вказаного тарифу – 908 грн/1 год) як об`єктивно необхідні, та надання яких підтверджено матеріалами справи.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам, викладеним у додатковій постанові Верховного Суду у справі №910/9243/20 від 26.04.2021.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір в сумі 2529 грн 51 коп. підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Окремо суд зауважує про те, що при зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2 529 грн 91 коп., згідно платіжного доручення №713 від 02.07.2021, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2 529 грн 63 коп., що відповідало б ціні позову з урахуванням наданих уточнень в заяві про усунення недоліків та встановленим ставкам Законом України «Про судовий збір».

Отже, судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 28 коп., який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним письмовим клопотанням.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Медведь Трейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт-Торг” про стягнення 168 641 грн 84 коп., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт-Торг”, вул.Менделєєва, буд.12, кв.302, м.Рубіжне, Луганська область, 93009, ідентифікаційний код 40183202, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медведь Трейд”, просп.Ювілейний, буд.30, м.Харків, Харківська область, 61038, ідентифікаційний код 43333092, основний борг в сумі 159 915 грн 60 коп., інфляційні втрати у сумі 7 050 грн 65 коп., 3% річних у сумі 1 667 грн 46 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 529 грн 51 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 264 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 27.09.2021.

Суддя О.В. Драгнєвіч