Рішення № 99925608, 23.09.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 рокуСправа № 912/2366/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., за участю секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/2366/21

за позовом: Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Паркова, 13 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), 50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92

до: Державного підприємства "Заваллівське управління комунального господарства" Кіровоградської області Гайворонського району смт. Завалля, 26334, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Завалля, вул. Жовтнева, 4

про стягнення 24 165,37 грн

Представники:

від прокуратури - Радкевич С.В., посвідчення №058775 від 17.12.2020;

від позивача - Братухін О.Ю., самопредставництво;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - ДЕІ, позивач), яка містить вимоги до Державного підприємства "Заваллівське управління комунального господарства" Кіровоградської області Гайворонського району смт. Завалля (далі - ДП "Заваллівське управління комунального господарства", ДП "ЗУКГ", відповідач) про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок забруднення річки Південний Буг скидом недостатньо очищених зворотніх вод в сумі 24 165,37 грн, з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, внаслідок забруднення поверхневих вод річки Південний Буг.

Ухвалою від 16.08.2021 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2366/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

23.09.2021 позивачем надіслано до суду письмові пояснення, згідно яких повідомлено про підтримання позовних вимог прокурора

30.08.2021 на адресу суду від ДП "Заваллівське управління комунального господарства" надійшли письмові пояснення №125 від 26.08.2021, згідно яких відповідачем повідомлено про визнання позовних вимог та просить суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати положення ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 23.09.2021 присутніми від прокуратури та позивача представниками позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач участь повноважного представника в засіданні суду не забезпечив, однак згідно письмових пояснень №125 від 26.08.2021 просить розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання та керуючись пунктами 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

Господарський суд враховує, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд встановив, що заява відповідача № 1258 від 26.08.2021 про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, підписана керівником директором ДП "Заваллівське управління комунального господарства" - А. Думанським.

В судовому засіданні 23.09.2021 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та позивача, оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд встановив наступні обставини.

Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області відповідно до наказів №773 від 02.08.2019, № 1239 від 19.11.2019, № 226 від 24.02.2020 та направлень № 483/19 від 05.08.2019, № 832/19 від 198.11.2019 та № 158/20 від 24.02.2020 проведено планову та позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Заваллівське управління комунального господарства".

За даними проведених перевірок встановлено, що

- у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ДП "ЗУКГ" скинуто в річку Південний Буг стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій ГДС: по сухому залишку - 949,66 мг/дмЗ при нормі 804,0 мг/дм3, ХСК- 48,05 мг/дм3 при нормі 33,0 мг/дм3, БСК-13,73 мг/дм3 при нормі 11,0 мг/дм3, азоту амонійному -18,31 мг/дм3 при нормі 0,2 мг/дм3, нітратам - 38,9 мг/дм3 при нормі 38,2 мг/дм3, нітритам- 2,29 мг/дм3 при нормі 0,15 мг/дм3, залізу-0,16 мг/дм3 при нормі 0,11 мг/дм3, СПАР - 0,13 мг/дм3 при нормі 0,09 мг/дм3, що є порушенням вимог статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 44, 49, 70 Водного кодексу України;

- у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ДП "ЗУКГ" скинуто в річку Південний Буг стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій ГДС: по завислим речовинам - 19,14 мг/дм3 при нормі 14,17 мг/дм3, по сухому залишку - 1040,34 мг/дм3 при нормі 949,33 мг/дм3, ХСК -50,24 мг/дм3 при нормі 50,0 мг/дм3, БСК - 16,75 мг/дм3 при нормі 15,0 мг/дм3, азоту амонійному - 9,57 мг/дм3 при нормі 0,5 мг/дм3, нітритам - 2,39 мг/дм3 при нормі 0,08 мг/дм3, що є порушенням вимог статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 44, 49, 70 Водного кодексу України;

- у період з 01.01.2018 по 3 1.12.2018 ДП "ЗУКГ" скинуто в річку Південний Буг стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій ГДС: по сухому залишку - 1069,06 мг/дм3 при нормі 949,33 мг/дм3, завислим речовинам - 24,86 мг/дм3 при нормі 14,17 мг/дм3, ХСК - 88,40 мг/дм3 при нормі 50,0 мг/дм3, БСК - 33,43 мг/дм3 при нормі 15,0 мг/дм3, азоту амонійному - 1,10 мг/дм3 при нормі 0,5 мг/дм3, нітратам - 74,59 мг/дм3 при нормі 40,0 мг/дм3, що є порушенням вимог статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 44, 49, 70 Водного кодексу України;

- у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 ДП "ЗУКГ" скинуто в річку Південний Буг стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій ГДС: по зависнім речовинам - 127.27 мг/дм3 при нормі 14.17 мг/дм3, по сухому залишку - 6436,36 мг/дм3 при нормі 949,33 мг/дм3, сульфатам - 945,45 мг/дм3 при нормі 100 мг/дм3, хлоридам - 1 163,64 мг/дм3 при нормі 64,23 мг, ХСК - 545,45 мг/дм3 при нормі 50,0 мі/дм3, БСК - 145,45 мг/дм3 при нормі 15,0 мг/дм3, азоту амонійному 18,18 мг/дм3 при нормі 0,5 мг/дм3, нітритам 18.18 мг/дм3 при нормі 0,08 мг/дм3, нітратам 436,36 мг/дм3 при нормі 40,0 мг/дм3, що є порушенням вимог статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 44, 49, 70 Водного кодексу України.

За результатами проведених перевірок складено акти № 07-149, № 07-26Г та №14-08, в якому зафіксовано зазначені порушення (а.с. 27-35,42-51,56-61), та протоколи про адміністративне правопорушення посадовими особами ДП "ЗУКГ" № 191456 від 07.08.2019, № 192369 від 21.11.2019 та № 200241 від 25.02.2020 (а.с. 38, 52-53, 62-63).

Постановами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області № 191456 від 07.08.2019, № 192369 від 21.11.2019 та № 200241 від 25.02.2020 посадових осіб ДП "ЗУКГ" притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф, який сплачений згідно платіжного доручення № 341 від 27.02.2020 (а.с. 40-41, 54-55, 64-65, 66).

Також винесено припис від 07.08.2019 № 126 про усунення виявленого правопорушення (а.с.36).

Вказаний припис прийнято до виконання відповідачем, що підтверджується підписом директора ДП "ЗУКГ".

Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області на підставі матеріалів перевірки та у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (із змінами та доповненнями) проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок забруднення річки Південний Буг скидом недостатньо очищених зворотніх вод.

Згідно проведених розрахунків розмір збитків:

- за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 склав 7 662,59 грн;

- за період з01.01.2017 по 31.12.2017 склав 7 402,70 грн;

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 склав 4 312,03 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 склав 14 763,72 грн, проте позивачем заявлено до стягнення за вказаний період 14 476,72 грн, тобто всього розмір збитків склав 33 854,04 грн (а.с. 73-74, 78-79,83-85, 88-89).

19.12.2019 та 14.05.2021 адресу відповідача позивачем направлено претензії № 07-8/3016, № 07-8/2017, № 07-8/3014 та 14-0/1452 з вимогами відшкодувати зазначені вище збитки в розмірі 33 854,04 грн (а.с. 71-72,76-77, 81-82, 86-87).

Вказані претензії отримано відповідачем та частково відшкодовано суму збитків в розмірі 9 688,67 грн.

Таким чином, суму невідшкодованих збитків становить 24 165,37 грн.

Посилаючись на викладені обставини Прокурор зазначає, що дії ДП "Заваллівське управління комунального господарства" спричинили наслідки у формі збитків державним інтересам, внаслідок чого бюджетом недоотримано надходжень, що в подальшому значно ускладнює фінансовий стан отримувача та негативно впливає на ефективність здійснення своїх функцій державою, чим порушується один із пріоритетів діяльності держави. У зв`язку з цим Прокурор вбачає у невідшкодуванні шкоди порушення загальнодержавних інтересів, що стало правовою підставою для звернення прокурора в інтересах держави до суду з відповідним позовом.

Норми права, які застосовано судом, та мотивована оцінка доводів і поданих доказів.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, а також, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та надавати обов`язкові для виконання приписи про усунення порушення природоохоронного законодавства, а також вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно п. «ґ», п. «й» ч. 1 ст. 20-2 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції Державної екологічної інспекції належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

В силу статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Водним кодексом України встановлено, що всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до статті 37 Водного кодексу України для оцінки екологічного благополуччя водних об`єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об`єктів визначається відповідними категоріями якості води.

Як передбачено статтею 38 Водного кодексу України, з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об`єктів встановлюються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування (ст. 49 Водного кодексу України).

Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин згідно із статтею 70 Водного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є підприємством, яке здійснює господарську діяльність, зокрема, пов`язану з забором, очищенням та постачанням води, каналізацією, відведенням та очищенням стічних вод, збиранням безпечних відходів; основним видом діяльності відповідача є забір, очищення та постачання води (а.с. 22-23).

Поміж тим, встановлені норми відповідачем не дотримано та здійснено скид в річку Південний Буг стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій ГДС, що зафіксовано матеріалами перевірки.

Згідно статті 95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Відповідно до статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

За положеннями статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Позивачем розрахунок збитків здійснено з додержанням вимог зазначеної Методики (а.с. 73-74, 78-79,83-85, 88-89)

Відповідач встановлені перевіркою обставини та наведені розрахунки не заперечив, натомість, позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. У відповідності до ч. 1 ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

З урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

В даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у скиді недостатньо очищених вод у річку; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди; вина полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків та зазначає, що такий розрахунок проведено розрахунковим методом, що не суперечить Методиці № 389.

Таким чином, суд встановив наявність правових підстав для стягнення 24 165,37 грн.

Одночасно господарський суд враховує, що в природоохоронному законодавстві відсутнє розмежування понять "збитки та "шкода". Так, положення ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачають відшкодування шкоди. Разом з цим, Методика № 389, на підставі якого розраховано розмір суми, що є предметом стягнення у даній справі, використовує поняття "збитки". Отже, в даному випадку збитки є грошовим вираженням майнової шкоди. З підстав викладеного господарський суд вважає за можливе стягнути суму 24 165,37 грн як збитки згідно редакції вимог позивача.

Як вже зазналось вище, відповідачем визнано позов.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського процесуального Кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що визнання відповідачем позовних вимог підписано повноважним представником відповідача та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позову в повному обсязі.

В частині розподілу збитків в сумі 24 165, 37 грн та їх зарахування, господарським судом прийнято до уваги, що відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 вказаного кодексу, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Разом з тим, кошти, які надходять на рахунок казначейства, зазначений позивачем у позові, розподіляються казначейством між державним та відповідними місцевими бюджетами засобами програмного забезпечення та зараховуються на відповідні рахунки державного та місцевих бюджетів, що й передбачено вищевказаними законодавчими актами України.

Відтак стягнення шкоди за рішенням суду відбувається на спеціальний рахунок, кошти на якому розподіляються Головним управлінням Казначейства за призначенням на відповідні рахунки. Вказаний Прокурором в прохальній частині позовної заяви рахунок відноситься до рахунків для зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Господарський суд не вбачає підстав для втручання у визначений законодавством розподіл коштів.

Таким чином, сума збитків в розмірі 24 165,37 грн підлягає стягненню з відповідача на рахунок, зазначений Прокурором у позовній заяві, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо представництва інтересів Прокурором суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 за № З-рп/99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Недотримання відповідачем вимог законодавства України з приводу охорони та раціонального використання водних ресурсів порушує інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері.

Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як охорона та раціональне використання водних ресурсів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Так, відповідно до статті 6 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Статтею 13 Конституції України визначено, що Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Діяльність Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України", Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля від 07.04.2020 № 230 "Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції України", а також відповідним положенням про Державну екологічну інспекцію в області, яке затверджується наказом Державної екологічної інспекції України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням (п.7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп.2 п.4 Положення):

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п. «в» пп.2 п.4 Положення);

пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення).

Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області утворена як юридична особа публічного права територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції".

Кабінет Міністрів України, постановою №750 від 14.08.2019 ліквідовано Державну екологічну інспекцію, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції з одночасним утворенням Державної природоохоронної служби України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику з проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та її територіальних органів.

Установлено, що Державна екологічна інспекція, її територіальні органи та міжрегіональні територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до завершення здійснення заходів з утворення Державної природоохоронної служби та її міжрегіональних територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України №873 від 12.10.2019 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України №750 від 14.08.2019 "Деякі питання Державної природоохоронної служби України".

Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, як територіальний орган Держекоінспекції, на час подання позову, уповноважена, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджена, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зі змінами, внесеними наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249, здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, на час подання позову до суду, - орган, уповноважений державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

09.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №802 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції" у якій вказано ліквідувати Державну екологічну інспекцію у Кіровоградській області (далі - ДЕІ у Кіровоградській області), Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області (далі - ДЕІ у Дніпропетровській області) та створити Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - ДЕІ Придніпровського округу).

Відповідно до підпункту 1.1.3 пункту 1 наказу Державної екологічної інспекції України (далі - ДЕІ України) від 22.12.2020 №501 справи ДЕІ у Кіровоградській області передано до ДЕІ Придніпровського округу.

Пунктом 3 наказу ДЕІ України від 22.12.2020 №503 повноваження ДЕІ у Кіровоградській області та ДЕІ у Дніпропетровській області по здійсненню державного нагляду (контролю) у природоохоронній сфері на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей припинено.

Відповідно до пункту 4 наказу ДЕІ України від 22.12.2020 №503 з 23-го грудня 2020 року розпочала здійснювати відповідні повноваження ДЕІ Придніпровського округу.

У зв`язку з тим, що до ДЕІ Придніпровського округу повністю перейшли функції ДЕІ у Кіровоградській області та ДЕІ у Дніпропетровській області по здійсненню державного нагляду (контролю) у природоохоронній сфері на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, то ДЕІ Придніпровського округу є правонаступником ДЕІ у Кіровоградській області та ДЕІ у Дніпропетровській області.

Отже, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу - орган, уповноважений державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин на час вирішення спору по суті.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Крім цього, кошти, одержанні в рахунок відшкодування збитків завданих навколишньому природному середовищу надходять до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, з яких фінансуються зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проте, Державною екологічною інспекцією не вживаються належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Безпідставне зволікання позивача зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері.

Наведені обставини, а також той факт, що уповноваженим органом, в даному випадку Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), неналежним чином здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, є підставою для звернення Прокурора з даним позовом до суду.

Отже, сам факт незвернення до суду Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах здійснювався неефективно без вжиття всіх можливих заходів та використання повного кола повноважень визначених законом, а вжиті заходи не були спрямовані на реальний захист порушених інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, що узгоджується з вимогами постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Як встановлено матеріалами справи, перевірка, по результатам якої виявлено порушення, внаслідок чого нараховано збитки, проведена ще у в2019. Розрахунок збитків складено 13.11.2019, 18.11.2019, 05.12.2019 та 14.05.2020, направлено претензії про їх відшкодування. Між тим, протягом зазначеного проміжку часу, який є значним екологічною інспекцією не вжито жодних дій, направлених на звернення до суду. Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність коштів для сплати судового збору. Також відсутні докази, які підтверджували вчинення екологічною інспекцією дій, необхідних для отримання відповідних грошових коштів, необхідних для сплати судового збору. При цьому, Прокуратурою завчасно направлено на адресу екологічної інспекції повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тоді як навіть після отриманого повідомлення Прокурора та до подання позову позивач не вчинив дій, необхідних для звернення до суду.

Таким чином, має місце порушення інтересів держави та наявності достатніх правових підстав для подання даного позову та здійснення представництва в суді органами прокуратури.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з цим, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50% судового збору у розмірі 1 135,00 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 1 135,00 грн, за наявності відповідного клопотання позивача, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.

Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 221, 233, 236-241, 250-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Заваллівське управління комунального господарства" Кіровоградської області Гайворонського району смт. Завалля (26334, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Завалля, вул. Жовтнева, 4, ідентифікаційний код 31143622) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, ідентифікаційний код 43877118) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок забрудення річки Південний Буг скидом недостатньо очищених зворотніх вод в сумі 24 165,37 грн, зарахувавши кошти: UA208999980333159331000011517, отримувач: ГУК у Кіровоградській області/тг с-ще Завалля/24062100, код отримувача: 37918230, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства "Заваллівське управління комунального господарства" Кіровоградської області Гайворонського району смт. Завалля (26334, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Завалля, вул. Жовтнева, 4, ідентифікаційний код 31143622) користь Кіровоградської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, р/р UA848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 1 135,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Голованівській окружній прокуратурі за адресою: 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Паркова, 13; Кіровоградській обласній прокуратурі електронною поштою: oblprokuratura@kir.gp.gov.ua; Державній екологічній інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) за адресою: 50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92; Державному підприємству "Заваллівське управління комунального господарства" Кіровоградської області Гайворонського району смт. Завалля за адресою: 26334, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Завалля, вул. Жовтнева, 4.

Повне рішення складено 28.09.2021.

Суддя В.В.Тимошевська