Рішення № 99925475, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/13216/19 (910/5188/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд»

(ідентифікаційний код: 40458839)

до Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про стягнення 100 000,00 грн

у межах справи № 910/13216/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд»

(ідентифікаційний код 40458839)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

Присутні:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» звернувся із позовом до Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни про стягнення 100 000,00 грн попередньої оплати по Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016.

Разом із вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн позивачем було заявлено про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також витребування від відповідача письмових доказів відповідно до наданого переліку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» про відстрочення сплати судового збору було відмовлено, у задоволенні вимоги про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни було відмовлено, у задоволенні клопотання про витребування у фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни доказів по справі було відмовлено, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» до фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни про стягнення 100 000,00 грн залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви про стягнення 100 000,00 грн попередньої оплати по Договору № т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016 шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

19.04.2021 від ліквідатора ТОВ «Техойл Трейд» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог Ухвали суду від 06.04.2021 із додатками до нього, а саме: копією платіжного доручення № 4 від 14.04.2021 на суму 2 270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5188/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (ідентифікаційний код: 40458839) до Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни про стягнення 100 000,00 грн попередньої оплати по Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016 у межах справи № 910/13216/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (ідентифікаційний: 40458839) про банкрутство., вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.06.21 о 12:50 год, встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду, з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України), попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання суду з дотриманням приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання суду з дотриманням приписів статті 167 Господарського процесуального кодексу України (якщо такі будуть): заперечень щодо відповіді на відзив та доказів направлення заперечень щодо відповіді на відзив позивачу, попереджено позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез`явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду, попереджено учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, встановлено усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до закінчення підготовчого провадження з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, звернено увагу учасників справи на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів, звернено увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються, повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003), повідомлено учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

18.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із додатковими документами до нього, а саме: копіями видаткових накладних № РН-0001073 від 30.11.2018, № РН-0001120 від 28.12.2018, № РН-0001122 від 28.12.2018, № РН-0001070 від 30.11.2018, роздруківкою картки рахунку: 361: Контрагенти: «Техойл Трейд» ТОВ за 01.11.2018- 31.12.2018.

04.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 07.06.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 було відмовлено відповідачу - ФОП Демченко С.П. у задоволені клопотання про її участь у судовому засіданні 07.06.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 було відкладено розгляд справи № 910/5188/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (ідентифікаційний код: 40458839) до Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення 100 000,00 грн у межах справи № 910/13216/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (ідентифікаційний код 40458839) про банкрутство у підготовчому засіданні на 05.07.2021 о 10:45, встановлено строк до 02.07.2021 позивачу для подачі до суду відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, здійснено виклик у засідання суду представників позивача та відповідача, явку яких визнано обов`язковою.

17.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення попередньої оплати по Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016 з доказами направлення відповідачу.

30.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 05.07.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 було відмовлено відповідачу - ФОП Демченко С.П. у задоволені клопотання про її участь у судовому засіданні 05.07.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 04.08.21 об 11:10, зал судових засідань № 12, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, визнавши їх явку обов`язковою, повідомлено учасників справи, що інформація по справі, яка розглядається, є доступною на офіційному веб - порталі судової влади України у мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.

У судовому засіданні 04.08.2021 судом оголошено перерву на 20.09.2021 об 11:00.

15.09.2021 через відділ діловодства суду від представника ФОП Демченко С.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.09.2021 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши докази, які знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 між ТОВ «Техойл Трейд» (надалі - Покупець) та ФОП Тринова С.П. (надалі - Продавець), яка на момент подачі позову змінила прізвище на Демченко, був укладений Договір № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів.

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність і відпускати Покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій Продавця по одноразових бланках-дозволу (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать Покупцю, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати нафтопродукти згідно умов Договору.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору Покупець здійснив на користь Продавця попередню оплату на загальну суму 7 124 429,99 грн, а Продавець передав Покупцю нафтопродукти на загальну суму 2 693 389,50 грн.

У зв`язку із недопоставкою нафтопродуктів загальна сума попередньої оплати на дату подачі заяви становить 4 431 040,49 грн.

Згідно п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Днем перерахування коштів вважається дата зарахування коштів на р/р Продавця.

Згідно п. 5.5. Договору підставою для оплати є даний Договір і рахунок-фактура, виставлений на адресу Покупця. Згідно п. 5.8. Договору у випадку закінчення строку дії або розірвання даного Договору сторони зобов`язані провести остаточні взаєморозрахунки протягом 5-ти банківських днів. Згідно п. 10.2. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017, а у фінансовому відношенні - до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань.

Однак, у порушення вимог п. п. 4.1.-4.6. Договору Продавець не здійснив відпуск нафтопродуктів, тобто порушив свої договірні зобов`язання.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку ТОВ «Техойл Трейд» надіслало на адресу ФОП Демченко С.П. вимогу від 09.08.2018 про повернення суми попередньої оплати, однак відповідь на неї не отримало. ТОВ «Техойл Трейд» повторно надіслало на адресу Відповідача вимогу від 14.09.2018 про повернення суми попередньої оплати, однак Відповідач надав відповідь від 27.09.2018 № 27/09 з фактичною відмовою в поверненні грошових коштів. Голова комісії з припинення ТОВ «Техойл Трейд» ОСОБА_1 надіслав на адресу Відповідача вимогу від 22.07.2019 про повернення 4 431 040,49 грн, однак відповідь на неї не отримано. Документи про це були додані до заяви про визнання боржника ТОВ «Техойл Трейд» банкрутом і наявні в матеріалах справи про банкрутство № 910/13216/19. Ліквідатор ТОВ «Техойл Трейд» Чучков М.О. надіслав на адресу Відповідача вимогу від 30.10.2019 про повернення 4 431 040,49 грн, однак відповідь на неї не отримав.

На підтвердження заявлених вимог позивачем було надано наступні документи та докази: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, копію Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016, копію листа від 09.08.2018, копію відповіді від 27.09.2018, копію вимоги від 30.10.2019 та доказів відправки, копії видаткових накладних: №№ РН-0000830 від 30.09.2016, РН-0000954 від 30.09.2016, РН-0000500 від 31.05.2018, РН-0000501 від 31.05.2018, РН-0000609 від 30.06.2018, РН-0000690 від 31.07.2018, РН-0000691 від 31.07.2018, РН-0000898 від 30.09.2018, РН-0000905 від 30.09.2018, РН-0000998 від 01.11.2018, копію довідки АТ «ОТП Банк» від 18.09.2018 про перерахування коштів на користь ФОП Демченко С.П.

Представник відповідача в судовому засіданні, що відбулося 04.08.2021, заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, вказуючи на відсутність заборгованості, оскільки ФОП Демченко С.П. здійснила поставку нафтопродуктів на суму 100 480,01 грн, а на підтвердження своїх заперечень до відзиву відповідачем було долучено копії видаткових накладних № № РН-0001073 від 30.11.2018, РН-0001120 від 28.12.2018, РН-0001122 від 28.12.2018, РН-0001070 від 30.11.2018.

Згідно статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається із обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, ст. 13 ЦК України передбачає, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар - пальне на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Талон відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з копії довідки АТ «ОТП Банк» вих № С15-С1/3/29С від 18.09.2018, ТОВ «Техойл Трейд» перерахував за період з 31.08.2016 по 31.08.2018 на розрахунковий рахунок ФОП Тринова С.П. грошові кошти у розмірі 6 805 829,99 грн згідно Договору № Т-0106-16/88 від 01.06.2016.

З матеріалів справи судом також встановлено, що відповідачем передано позивачу талони на загальну суму 642 196,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № № РН-0000830 від 30.09.2016 на суму 64 290,00 грн, РН-0000500 від 31.05.2018 на суму 41 000,00 грн, РН-0000501 від 31.05.2018 на суму 152 132,00 грн, РН-0000609 від 30.06.2018 на суму 63 480,00 грн, РН-0000690 від 31.07.2018 на суму 11 000,00 грн, РН-0000691 від 31.07.2018 на суму 102 690,00 грн, РН-0000898 від 30.09.2018 на суму 97 944,00 грн, РН-0000905 від 30.09.2018 на суму 41 580,00 грн, РН-0000998 від 01.11.2018 на суму 68 080,00 грн.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем передано позивачу талони на загальну суму 642196,0 грн.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Судом перевірено ту обставину, що позивачем було перераховано відповідачу кошти за пальне у розмірі 6 805 829,99 грн, натомість відповідачем не надано доказів на спростування цього факту.

Твердження представника відповідача про те, що ФОП Демченко С.П. було надано ТОВ «Техойл Трейд» талонів на пальне на суму 100 480,01 грн, що спростовує факт наявності у нього заборгованості перед позивачем, суд уважає безпідставними, оскільки копії видаткових накладних № № РН-0001073 від 30.11.2018, РН-0001120 від 28.12.2018, РН-0001122 від 28.12.2018, РН-0001070 від 30.11.2018, наданих відповідачем у якості підтвердження цього факту, не підписані уповноваженою особою позивача, відповідачем не надано доказів вручення цих накладних позивачеві, унаслідок чого суд не приймає ці докази у якості належних та допустимих, які б підтверджували відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Додатково на підтвердження відсутності заборгованості відповідача перед позивачем фізичною особою-підприємцем Демченко Світланою Петрівною було надано копію Картки рахунку: 361: Контрагенти: Техойл Трейд ТОВ за 01.11.2018-31.12.2018, в якій поміж вищезазначених видаткових накладних частково зазначені дані про видаткову накладну № РН-0000998, що була долучена до позовної заяви.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідачем було вказано, що відповідно до «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». У картці рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» відображені господарські операції з отримання та повернення попередньої оплати.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 за № 88 затверджене «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до вимог п. 3.1 Положення № 88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, за твердженням відповідача, картка рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» в хронологічному порядку надає інформацію про господарські операції по Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016.

На думку відповідача, зазначені видаткові накладні, які не були надані позивачем до суду разом з позовною заявою та Картка рахунку: 361: Контрагенти: Техойл Трейд ТОВ за 01.11.2018-31.12.2018 повністю підтверджують відсутність заборгованості в розмірі 100 000,00 грн попередньої оплати по укладеному договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016 та відповідно вказують на безпідставність позовних вимог.

Поряд із цим, відповідно до п. 2.4. Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016 передача пального Покупцеві здійснюється на умовах EXW - АЗС Продавця. Термін EXW (Ex Works, або Франко завод (...назва місця) - це термін Інкотермс 2000 і 2010, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Тобто, передача товару Покупцю здійснюється на власному складі Продавця шляхом самовивозу.

Відповідно до п. 4.4. Договору № Т-0106-16/88 від 01.06.2016 Покупець самостійно вивозить нафтопродукти власним транспортом.

Згідно п. 11 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6» (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (із змінами, внесеними постановами Держарбітражу СРСР від 29.12.1973 № 81, від 14.11.1974 № 98, від 23.07.1975 №115 (далі - Інструкція П-6) приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Згідно п. 12 Інструкції П-6 приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно п. 23 Інструкції П-6 особи, які здійснюють прийомку продукції за кількістю, вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені з їх участю. Запис в акті даних, невстановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється. За підписання акту про приймання продукції за кількістю, що містить дані, котрі не відповідають дійсності, особи, які брали участь в прийманні продукції за кількістю, несуть встановлену законом відповідальність. Представники інших підприємств організацій, виділені для участі в прийманні продукції, не в праві отримувати у підприємства-одержувача винагороду за участь в прийманні продукції.

Згідно п. 13 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7» (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (із змінами, внесеними постановами Держарбітражу СРСР від 29.12.1973 № 81, від 14.11.1974 № 98, від 23.07.1975 № 115 (далі - Інструкція П-7) приймання продукції проводиться уповноваженим на те керівником підприємства-одержувача або його заступником. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Згідно з п. 22 Інструкції П-7 для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (за родом роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності продукції, яка підлягає прийманню. Матеріально відповідальні та підлеглі їм особи, а також особи, які здійснюють облік, зберігання, приймання та відпуск матеріальних цінностей, в якості представників громадськості підприємств-одержувачів виділятись не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства - отримувача керівники підприємств та їх заступники (і в тих випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтери, товарознавці, пов`язані з обліком, зберіганням, відпуском і прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи. Термін повноважень представників громадськості підприємства-одержувача, виділених фабричним, заводським, місцевим комітетом профспілки для приймання продукції за якістю, може бути встановлений на строк повноважень даного комітету профспілки.

Згідно з п. 23 Інструкції П-7 представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Згідно з п. 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Згідно з п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згідна зі змістом акту, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку.

Згідно ч. 2 ст. 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, на яку посилається Відповідач, встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Отже, вказана відповідачем «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291» регулює питання ведення внутрішнього бухгалтерського обліку на окремій юридичній особі і відомості бухгалтерського обліку однієї юридичної особи не можуть бути беззаперечними підставами для відображення цих відомостей у бухгалтерському обліку іншої юридичної особи - контрагента.

Згідно з абз.11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, суд погоджується із твердженням позивача про те, що надані відповідачем копії видаткових накладних: № № РН-0001070 від 30.11.2018, РН-0001073 від 30.11.2018, РН-0001120 від 28.12.2018, РН-0001122 від 28.12.2018 не відповідають поняттю первинних документів, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» повинні мати, зокрема, такі обов`язкові реквізити: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно абз.3 ч. 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

У зазначених видаткових накладних у графі "Отримав(ла)" не стоїть підпис особи та печатка відповідальної за здійснення господарської операції, а також не зазначена посада та прізвище, а тому, ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції неможливо. Отже, вказані видаткові накладні, на які посилається відповідач, як на підтвердження погашення заборгованості, складені з порушенням вказаних норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов`язкових реквізитів, передбачених для первинних документів.

Крім того, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 20.06.2018 у справі № 902/680/15, від 05.04.2018 у справі № 43/75-15/7-6 та від 28.04.2020 у справі № 902/452/19 не може бути взято судом до уваги у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, оскільки «Картка рахунку: 361: Контрагенти: Техойл Трейд ТОВ за 01.11.18-31.12.18», не є належним та допустимим доказом, що підтверджує вчинення господарських операцій, з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів (посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції) не відповідності законодавчо встановленим вимогам щодо форми та змісту первинного документа, а тому є засобом ведення внутрішнього бухгалтерського обліку відповідача.

Також позивачем було окремо зазначено, що у нього відсутні накладні, на які посилається відповідач, як на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, господарські операції по ним вчинені не були, в бухгалтерському обліку позивача господарські операції по цим накладним не проведені, товар по ним отриманий не був, а відповідачем не було надано жодних доказів надсилання або вручення цих накладних позивачу.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

При цьому, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи встановлені вище обставини, що не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача суми вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами Договору № Т-0106-16/88 поставки нафтопродуктів від 01.06.2016. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А, офіс 208, ідентифікаційний код: 40458839) грошові кошти на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Трейд» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А, офіс 208, ідентифікаційний код: 40458839) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2021.

Суддя Л.В. Омельченко