Ухвала суду № 99925437, 28.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.09.2021Справа № 910/15316/21За заявою Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району міста Києва

про забезпечення позову у справі

за позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району міста Києва

до 1) Громадської організації «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження»,

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Кащука Володимира Олександровича

про визнання недійсним та скасування наказу, свідоцтва про право власності, скасування

рішення про державну реєстрацію та витребування майна,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району міста Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Громадської організації «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» (надалі - відповідач-1), 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач-2), 3) Кащука Володимира Олександровича (надалі - відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати недійсним, незаконним і скасувати наказ «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна №558-В від 02.10.2000;

- визнати недійсним, незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс, серія та номер МК №010003196 видане 02.10.2000 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121 від 20.09.2018, приватний нотаріус Кащук Володимир Олександрович, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ;

- витребувати у відповідача-1 на користь позивача об'єкт нерухомого майна: майновий комплекс - стрілковий тир з службовими приміщеннями (літ. А, Б), об'єкт житлової нерухомості: Ні; загальна площа (кв.м.): 1 795, 3 кв.м., Опис: В цілому складається з 2 будинків (будівель), стрілковий тир (літ.А) загальною площею 1 683, 7 кв.м.; будівля охорони (літ.Б) загальною площею 21,6 кв.м., адреса: м.Київ, вул. Мельникова, будинок 46-а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1649028480000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

27.09.2021 позивачем подано заяву, в якій останній просить суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс - стрілковий тир з службовими приміщеннями (літ.А, Б), об'єкт житлової нерухомості: Ні; загальна площа (кв.м.): 1 795, 3 кв.м., Опис: В цілому складається з 2 будинків (будівель), стрілковий тир (літ.А) загальною площею 1 683, 7 кв.м.; будівля охорони (літ.Б) загальною площею 21,6 кв.м., адреса: м.Київ, вул. Мельникова, будинок 46-а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1649028480000.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач може відчужити вказаний майновий комплекс та веде переговори з покупцями, а тому, на думку позивача, існують обґрунтовані підстави вважати, що перехід права власності до третьої особи може відбутись у будь-який момент, що унеможливить виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позовної заяви.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У той же час позивачем у встановленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Саме лише посилання позивача на те, що нерухоме майно може бути відчужене іншій особі, яка буде добросовісним набувачем, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або вірогідних у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району міста Києва про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Я.А.Карабань