Рішення № 99925417, 28.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

28.09.2021Справа № 910/12156/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12156/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код 33908322; 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154; e-mail: g.iskenderova@arsenal-strahovanie.com)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код 20080515; 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33Б, 2 під`їзд)

про стягнення заборгованості у розмірі 127 400 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.07.2021 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 127 400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 09.07.2020 №319/20-Т/В внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Opel Vivaro» д/н НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі. ДТП відбулася 28.05.2021 на а/д Кіровоград - Кривий Ріг; учасники ДТП : автомобіль «Skoda Fabia» (д/н НОМЕР_2 ) та автомобіль «Opel Vivaro» ( НОМЕР_1 ). Відповідно до Постанови Долинського районного суду Кіровоградської області власника автомобіля «Skoda Fabia» (д/н НОМЕР_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/12156/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.08.2021 позивач подав суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

31.08.2021 відповідач подав суду заперечення на заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалу суду від 27.07.2021 було надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 03.08.2021.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 позивачем (страховик) і ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 319/20-Т/В, за умовами якого ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Opel Vivaro», д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

28.05.2021 об 11 год. 15 хв. по автодорозі (Н23) Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя (69 км), сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Opel Vivaro», д/н НОМЕР_1 , та автомобіля «Skoda Fabia», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2021 зі справи № 388/833/21 ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні ДТП, яка сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем (поліс № ЕР/202282562; франшиза - 2 600 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000 грн.).

Згідно із звітом № 06-21-М134 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, наданого ФОП Довбня М.Ю. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Opel Vivaro», д/н НОМЕР_1 , склала 964 311,92 грн, що згідно з договором страхування є повною загибеллю автомобіля.

31.05.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Позивачем 22.06.2021 було складено страховий акт №006.01134121-1 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 221 150 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, сплатив страхове відшкодування у сумі 221 150 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2021 № 34748714.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Водночас, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін`юсту від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.

Пунктом 33.2 статті 33 Закону встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Матеріалами справи підтверджено, що особою винною у ДТП є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Відповідно до полісу № ЕР202282562 ліміт відповідальності за шкоду майна складає 130 000 грн, а франшиза - 2 600 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 127 400 грн. (130 000 грн. - 2 600 грн.).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. та заперечень відповідача щодо покладення на нього таких витрат, то судом враховано таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 9 000 грн.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- копія договору про надання правничої допомоги від 11.01.2019 № 110119, укладений адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем і позивачем;

- копія ордеру серії ЗП № 70258;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 462;

- копія рахунку від 28.07.2021 № 910/12156/21;

- копія акта приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2021 № 910/12156/21;

- платіжне доручення від 30.07.2021 № 42665279 на суму 9 000 грн.

З вказаного вище акта виконаних робіт вбачається, що зазначений адвокат надав клієнту у справі № 910/12156/21 правничу допомогу на загальну суму 9 000 грн., з яких:

- визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації (3 год) - 3 000 грн;

- аналіз діючого законодавства з питань відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді (3 год) - 3 000 грн;

- підготовка позовної заяви та формування пакету документів за позовом (3 год) - 3 000 грн.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають покладенню на відповідача, та покласти на останнього витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код 33908322; 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154; e-mail: g.iskenderova@arsenal-strahovanie.com) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код 20080515; 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33Б, 2 під`їзд) про стягнення заборгованості у розмірі 127 400 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код 20080515; 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33Б, 2 під`їзд) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код 33908322; 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154; e-mail: g.iskenderova@arsenal-strahovanie.com) 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн відшкодування; 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.09.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук