Рішення № 99924882, 22.09.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2021р. Справа №905/1385/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД», м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Лактіс», м.Мар`їнка

про стягнення заборгованості в сумі 26840,60 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Брага А.І.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Лактіс», м.Мар`їнка, про стягнення заборгованості в сумі 26840,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань на договором поставки №216 від 09.08.2011р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою від 23.07.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД», м.Київ залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД», м.Київ строк для усунення недоліків його позовної заяви.

02.08.2021р. на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява №1/н від 23.07.2021р. про усунення недоліків, до якої позивачем додане платіжне доручення №22002 від 30.07.2021р. про сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2021р. по справі №905/1385/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.09.2021 року об 11:15 год.

25.08.2021р. до суду від позивача надійшли пояснення по справі №2-П від 19.08.2021р., за змістом яких останній зазначив про наявну описку в найменуванні відповідача в ухвалі суду.

06.09.2021р. на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява від 06.09.2021р. про застосування строків позовної давності.

У судове засідання 07.09.2021р. з`явився представник відповідача, усно прокоментував надану заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 07.09.2021р. оголошено перерву в судовому засіданні до 22.09.2021 року о 14:15 год.

У судове засідання 22.09.2021р. з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

09.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД» (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Лактіс» (відповідач, покупець) був підписаний договір поставки №216, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати технічні мийні засоби, дезінфікуючі засоби, товари побутової хімії в асортименті та інші матеріальні цінності (далі за текстом – товар) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Даний договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до чинного цивільного законодавства України та відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (редакція 2000 року) (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна за договором відповідає рівню звичайних цін. Сторони проінформовані про ціни, які склалися на ринку. Ціна на товар та його асортимент може змінюватися, про що сторони домовляються письмово.

Відповідно до п.2.4 договору загальний обсяг і вартість товару, що є предметом цього договору визначається сукупністю супровідних документів до окремих партій товару, у яких зазначені ціни, асортимент, кількість поставленого товару та засвідчено факт його передачі від постачальника покупцю.

У відповідності до п.5.1 договору товар передається на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних на складі постачальника.

Товар поставляється на умовам СРТ склад покупця за адресою: м.Мар`їнка, вул.Щорса, 16. Вказана адреса є місцем фактичної передачі товару. Вантажоотримувачем є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах. Моментом передачі права власності на товар визначається відповідно до умов поставки (п.5.3 договору).

Цей договір набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а у частині розрахунків та поставки своєчасно замовленого товару до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо не пізніше як за 10 робочих днів ні одна з сторін офіційно не підтвердить свій намір припинити діє договору у зазначений вище строк дія договору автоматично продовжується ще на 1 календарний рік (п.9.1 договору).

Додатковою угодою №1 до договору сторонами погоджено асортимент товару та його ціна.

01.12.2013р. сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою пролонговано договір постави №216 від 09.08.2011р. до 31.12.2014р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33040,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №724 від 01.04.2014р. на суму 11598,60 грн., №725 від 03.04.2014р. на суму 3234,32 грн., №1161 від 14.05.2014р. на суму 18207,68 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених накладних та довіреністю №159 від 01.04.2014р. відповідача на отримання товару від позивача.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором не спростований.

Крім того, позивачем на поставлений товар було виставлено відповідачу рахунки на оплату №№773 від 28.03.2014р. на суму 14832,92 грн., №1261 від 14.05.2014р. на суму 18207,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією №33/01-06 від 15.03.2021р. з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки №216 від 09.08.2011р. в сумі 26840,60 грн. У зазначеній претензії позивач також прохав відповідача підписати акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач у відповідях б/н від 05.04.2021р., №33 від 08.04.2021р. на претензію, вимоги позивача не визнав з посиланням на те, що строк позовної давності за договором сплинув та будь-яких вимог своєчасно позивачем заявлено не було. Крім того, відповідач повідомив, що знаходиться на лінії розмежування ООС у «червоній зоні», промислові потужності підприємства зруйновані, виробництво зупинено внаслідок бойових дій, що підтверджується сертифікатом про форс-мажор виданий торгово-промисловою палатою, а на решту майна що вціліло та рахунки, накладено арешт державною виконавчою службою.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі на банківський рахунок постачальника у національній валюті України на підставі рахунку-фактури постачальника на протязі 20 банківських днів з моменту передачі товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу вартість товару у наступні строки:

- за видатковою накладною №724 від 01.04.2014р. в строк до 30.04.2014р. (включно);

- за видатковою накладною №725 від 03.04.2014р. в строк до 06.05.2014р. (включно);

- за видатковою накладною №1161 від 14.05.2014р. в строк до 12.06.2014р. (включно).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 26840,60 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідач заявою від 06.09.2021р., що надійшла на електронну пошту суду 06.09.2021р., заявив про застосування позовної давності.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено вище, відповідач мав сплати вартість отриманого від позивача товару за видатковою накладною №724 від 01.04.2014р. в строк до 30.04.2014р., за видатковою накладною №725 від 03.04.2014р. в строк до 06.05.2014р., за видатковою накладною №1161 від 14.05.2014р. в строк до 12.06.2014р.

Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 01.05.2017р., 07.05.2017р., 13.06.2017р.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 17.07.2021р., судом встановлено, що позивачем не дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 26840,60 грн. за видатковими накладними №724 від 01.04.2014р., №725 від 03.04.2014р., №1161 від 14.05.2014р.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Одночасно, за приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Позивач у позовній заяві заявив про визнання причин пропуску позовної давності поважними та захистити його порушене право посилаючись на те, що він не звертався до суду, оскільки розумів тяжкість обставин в яких опинився відповідач, у зв`язку з проведенням бойових дій на території Донецької області, керувався принципом добросовісності, поваги та вважав, що АТО завершить в короткий проміжок часу та він звернеться до суду.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, в даному випадку позивачем не наведено підстав та не подано доказів, які б дозволили вважати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Зокрема, як зазначалося вище, позовною давністю є строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

При цьому, поважність причин пропуску позовної давності є оціночною категорією, яка встановлюється судом у кожному окремому випадку з врахуванням обставин конкретної справи. Поважними причинами пропуску позовної давності можуть належати тяжка хвороба, безпорадний стан та інші обставини, які свідчать про відсутність у заявника об`єктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів.

Тобто, у даному випадку особою, чиє право порушене та підлягає захисту, є саме позивач. Таким чином, саме у позивача мають бути наявними поважні обставини, які зробили неможливим його своєчасне звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та визначено, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є квітень 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратила чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, м.Мар`їнка Донецької області зазначено в переліку населених пунктів, в яких проводилась антитерористична операція.

Крім того, Указом Президента України від 30.04.2018р. №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30 квітня 2018 року» «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (опубліковано в Офіційному віснику Президента України 30.04.2018р.) було скасовано режим АТО та розпочато Операцію Об`єднаних Сил, що в розумінні ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» є датою припинення АТО та, що відповідно до додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р, територія місця реєстрації відповідача (м. Мар`їнка) визначена як територія де здійснювалась, а не триває антитерористична операція.

Посилання позивача на те, що відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної діяльності та припинив свою виробництво не є підставою вважати пропуск строку поважною причиною.

Суд наголошує на тому, що у даному випадку звернення до суду з позовом обумовлене саме вчиненням позивачем відповідних дій, пов`язаних з направленням позову до суду, незалежно від ведення відповідачем господарської діяльності на неконтрольованій території або відповідних принципів добросовісності та поваги. Так, як було зазначено вище, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за умовами укладеного між сторонами договору жодним чином не залежить від направлення або ненаправлення будь-якої вимоги на адресу відповідача. Тобто, з моменту виникнення права вимоги на стягнення заборгованості за накладними, володіючи повним пакетом первісних документів, якими обґрунтовані позовні вимоги, жодних перешкод у зверненні до суду з позовними вимогами у позивача не існувало. Доказів зворотнього позивачем не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку також не підлягає застосування п.12 «Прикінцевих та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було продовжено на період дії карантину строк передбачений ст.257 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності було пропущено ще до ведення вказаної норми в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» (набув чинності 02.04.2020р.)

В той же час, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19)» не має зворотної дії в часі, а отже не може поширюватись на правовідносини, які існували до його прийняття.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26840,60 грн. поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимог про стягнення основного боргу в сумі 26840,60 грн. слід відмовити.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76, 86, 129, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські хімічні технології ЛТД» до Приватного акціонерного товариства «Лактіс» про стягнення заборгованості в сумі 26840,60 грн.

В судовому засіданні 22.09.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.09.2021р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина