Рішення № 99922625, 27.09.2021, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/862/21

Провадження номер № 2/0186/354/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі - Кобки Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що їй стало відомо про включення її до реєстру боржників на підставі відкритого виконавчого провадження №65512590 про стягнення коштів на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція боргів» (код ЄДРПОУ 35625014).

Згідно інформації наявної у Єдиному реєстрі боржників, виконавче провадження № 65512590 було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича.

Однак, вона не отримувала від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича постанови про відкриття виконавчого провадження №65512590 та інших документів, винесених в межах виконавчого провадження.

Також, вона не отримувала від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича копії виконавчого напису від 05.04.2021 року № 17289 та документів на підставі яких він був вчинений.

08.06.2021 року нею за допомогою засобів поштового зв`язку Укрпошти, на адресу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича була направлена заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №65512590 та отримання копій документів.

Станом на день звернення до суду з даним позовом, вона не отримала відповіді від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича та копій запитуваних документів.

Після її неодноразових дзвінків до приватного виконавця, помічник приватного виконавця направила на її електронну пошту постанову про відкриття виконавчого провадження №65512590 від 21.05.2021 року з ідентифікатором доступу.

В автоматизованій системі виконавчого провадження була наявна скан-копія заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 19.11.2010 року № 011-03518-191110, виконавчий напису від 05.04.2021 року №17289, довіреність на представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

08.06.2021 року нею за допомогою засобів поштового зв`язку Укрпошти, на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича була направлена заява про отримання інформації та її документального підтвердження.

15.06.2021 року до неї повернувся поштовий конверт у зв`язку з відмовою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича його отримати.

Вважає вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням норм чинного законодавства.

Також заначила, що минуло більше 3 років з моменту виникнення права вимоги у відповідача, у разі якщо останній вважає, що у неї була наявна нібито кредитна заборгованість, тому банк мав право звернутись до суду з позовом про стягнення з неї нібито наявної кредитної заборгованості на протязі 3 років з дня виникнення права вимоги.

Крім того, у виконавчому написі зазначено про те, що стягнення проводиться за період з 07.05.2020 року по 31.03.2021 року. Однак, у виконавчому написі не зазначено, коли саме настав строк платежу по кредитному договору, не вказана дата, не зазначено які платежі вона нібито прострочила та чим це підтверджується.

Також прохала суд врахувати, що в договорі на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 19.11.2010 року № 011-03518-191110 процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Під час підписання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 19.11.2010 року № 011-03518-191110 банк не ознайомлював її з Правилами та Тарифами. Вона не погоджувалась з ними, підписуючи договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 19.11.2010 року № 011-03518- 191110.

Відповідачем під час вчинення виконавчого напису не було надано доказів ознайомлення її з Правилами та Тарифами. Не було надано доказів про те, що договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 19.11.2010 року № 011- 03518-191110 взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному розмірі і порядках нарахування.

Без надання підтверджень про конкретні запропоновані їй Правила та Тарифи, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, банк не обумовив з нею у письмовому вигляді ціну договору, розмір процентів, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Прохала суд визнати виконавчий напис від 05 квітня 2021 року №17289, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в розмірі 14773,66 грн., таким що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пилипенко С.І. не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та прохали суд їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Виссал В.В. заявлені позовні вимоги не визнав та надав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вважав необґрунтованими обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, а доводи викладені у позовній заяві покладені на уникнення взятих на себе зобов`язань.

Позивачем ОСОБА_1 було направлено на адресу суду відповідь на відзив, в якому остання прохала суд задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі, а доводи відповідача зазначені у відзиві на її позовну заяву вважати необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу суду.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Як встановлено судом, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 05 квітня 2021 року за реєстровим №17289 із ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №011-03518-191110 від 19 листопада 2010 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору про відступлення прав вимоги №2240/К від 07 травня 2020 року, стягнуто заборгованість за кредитним договором №011-03518-191110 від 19 листопада 2010 року, за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року в розмірі 14723,66 грн. та 50,00 гривень витрат за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича від 08 липня 2021 року, було відкрите виконавче провадження №65512590 по виконанню виконавчого напису №17289 від 05 квітня 2021 року.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про нотаріат».

Відповідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23, резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду №11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

- оригінал нотаріально посвідченої угоди;

- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Як встановлено судом, договір кредиту №011-03518-191110 від 19 листопада 2010 року було укладено в простій письмовій формі, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа №910/13233/17.

Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні.

Крім того, згідно з позицією ВС, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 та від 29 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Оспорюваним виконавчим написом з позивача стягнута заборгованість за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року, яка серед іншого складається з процентів за договором за цей період. Кредитний договір №011-03518-191110, як вбачається з оспорюваного виконавчого напису, укладено між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 19 листопада 2010 року.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріусу надавав до кредитного договору «Графік платежів», що унеможливило нотаріусу встановити строк кредитування за договором №011-03518-191110 від 19 листопада 2010 року та взагалі настання строку платежу за договором кредиту.

Як свідчить усталена практика Великої Палати Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З наведеного випливає, що припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 і підтриманий у постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №183/179/16, від 06.03.2019р. у справі №216/750/16-ц, від 12.11.2018р. у справі №404/162/17, від 03.10.2018р. у справі №635/7285/14-ц, від 25.09.2018р. у справі №915/765/17, від 07.08.2018р. у справі №924/16/17.

Таким чином, кредитна заборгованість, у зв`язку з наявністю якої було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною, а тому позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду, сплачено судовий збір по справі в розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 5950,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 01 липня 2021 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Пилипенком С.І. та Суковою Н.С., згідно якого адвокат зобов`язався надавати позивачу необхідну правову допомогу за здійснювати її представництво в цивільній справі за її позовом до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а ОСОБА_1 зобов`язалася відшкодувати витрати адвоката, пов`язані з участю у справі та виготовленням процесуальних документів, відповідно до прейскуранту.

Копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №3719 від 08 червня 2018 року підтверджується, що Пилипенко С.І. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Копією додаткової угоди №1 від 01 липня 2021 року до договору про надання правової допомоги та здійснення представництва від 01 липня 2021 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Пилипенком С.І., підтверджується, що вартість однієї години роботи адвоката Пилипенка С.І. становить 700,00 грн., оплата послуг наданих адвокатом здійснюється клієнтом готівкою в день підписання додаткової угоди №1 в сумі 3850 гривень, відповідно до вказаного у п.3.2 розрахунку гонорару. Розрахунок гонорару наведений у п.3.2 додаткової угоди та становить 3850 гривень. У разі виконання адвокатом додаткових робіт пов`язаних з розглядом цивільної справи, зазначеної у п.1 Додаткової угоди №1, адвокат зобов`язаний надати клієнту додатковий розрахунок гонорару, а клієнт зобов`язаний сплатити готівкою, за надані йому послуги у день підписання акту прийму-передачі виконаних робіт на підставі договору про надання правової допомоги та здійснення представництва.

Копією акту приймання-передачі виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги та здійснення представництва від 01 липня 2021 року, укладеного 26 серпня 2021 року підтверджується, що адвокат виконав, а клієнт прийняв і оплатив правові послуги на суму 5950 гривень за 9 годин 30 хвилин витраченого адвокатом часу.

Копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів №4 та №5 від 01 липня 2021 року та 26 серпня 2021 року відповідно, підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Пилипенку С.І., на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, 5950 гривень.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Також, суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, та критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 5950 гривень, оскільки саме ця сума підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5950 гривень витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 05 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №17289, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011-03518-191110 від 19 листопада 2010 року, укладеним з Публічним акціонерним товариство «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору про відступлення прав вимоги №2240/К від 07 травня 2020 року, за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року в розмірі 14 773 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 66 копійок, з яких: 12543,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2180,65 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису в розмірі 50,00 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Чаплинка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5950 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, а всього стягнути судових витрат в розмірі 7312 (сім тисяч триста дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: С.С.Кривошея.