Рішення № 99921739, 14.09.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/88/21

провадження №2/457/152/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Крамара Ю.М., представників відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Мицика О.В. та адвокатки Савчук Н.В., представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Беги О.А. , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради. Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та членам його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 08 березня 2020 року - ОСОБА_8 ОСОБА_8 заповів ОСОБА_1 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 . На даний час у зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 знята з місця реєстрації з квартири АДРЕСА_1 з 27 січня 2020 року, а з 2019 року фактично проживає у м. Борислав разом з дітьми. На даний час у вказаній квартирі речі відповідачки та її дітей відсутні. Одночасно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 жодного разу не створювали відповідачам перешкод у користуванні цим житлом, у відповідачки є ключі від квартири, до компетентних органів з приводу створення її дітям перешкод у користуванні житлом вона не зверталася. Стороною договорів (споживачем) про надання послуг з газопостачання, водопостачання, постачання електричної енергії є ОСОБА_6 , однак рахунки фактично сплачує ОСОБА_1 . Позивачка вважає, що ОСОБА_3 , 2017 року народження, та ОСОБА_4 , 2019 року народження, фактично втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , однак їхня мати ОСОБА_2 не бажає знімати своїх малолітніх дітей з реєстрації у добровільному порядку. Зокрема, позивачка буде позбавлена можливості оформити субсидію на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, тому що відповідачка відмовляється надати свої паспортні дані. Просить визнати малолітніх ОСОБА_3 , 2017 року народження, та ОСОБА_4 , 2019 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому вона просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 належала на праві власності її чоловікові - батькові малолітніх відповідачів по справі. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24 січня 2020 року ОСОБА_8 склав заповіт про те, що все його майно, що буде належати йому на день смерті, належатиме сестрі ОСОБА_1 . У свою чергу, її діти є спадкоємцями за законом після смерті батька та прийняли спадщину після його смерті як його малолітні спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Отже, її сини є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Крім цього, проживання дитини за місцем проживання її матері не є підставою для втрати права користування житлом. Малолітня дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому її факт не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом.

У судовому засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Крамар Ю.М. просив позов задовольнити з наведених у позові підстав. У судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є законним власником квартири, за винятком обов`язкової частки, власність на яку набули малолітні діти. До 27 січня 2020 року, крім позивачки, у квартирі АДРЕСА_1 у була зареєстрована ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми. Наголосив на тому, що ні діти, ні ОСОБА_2 цією квартирою не користуються тривалий проміжок часу. ОСОБА_2 не несе витрат по утриманню квартири, не робить поточного ремонту, не оплачує за користування комунальними послугами, однак відмовляється зняти своїх малолітніх дітей з реєстрації у цій квартирі, внаслідок чого позивачка не може оформити субсидію. Вважає, що малолітні діти мають бути зареєстровані тільки разом з одним з батьків. Позивачка не просить позбавити права власності дітей, а зняти їх з місця реєстрації, яке не є зареєстрованим місцем проживання матері.

Представники відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Мицик О.В. та адвокатка Савчук Н.В. заперечили проти задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Трускавецької міської ради Бега О.І. у судовому засіданні просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки у випадку задоволенні позову буде порушено інтереси малолітніх дітей.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 18 жовтня 2000 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Трускавецького міськвиконкому, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та членам його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /арк. справи 16/.

З будинкової книги для прописки громадян за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 вбачається, у вказаному помешканні зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 /арк. справи 17-22/. На даний час ОСОБА_2 знята з реєстрації вказаному житлі.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /арк. справи 23/.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., вбачається, що спадкоємцем 1/4 ідеальної частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_8 / арк. справи 56/.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , серії НОМЕР_2 , виданого 06 жовтня 2017 року Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьком дитини вказаний ОСОБА_8 /арк. справи 60'. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , серії НОМЕР_3 , виданого 16 травня 2019 року Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьком дитини вказаний ОСОБА_8 /арк. справи 61/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 11 березня 2020 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /арк. справи 24/.

Згідно з заповітом, посвідченим 24 січня 2020 року приватним нотаріусом трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, у тому числі, належну йому частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своїй сестрі ОСОБА_1 . Зазначений заповіт на даний час дійсний та не скасований /арк. справи 25/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 140474807, сформованого 05 жовтня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 867, виданого 05 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., належала на праві спільної часткової власності 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 /арк. справи 58/.

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 10 лютого 2021 року, виданих приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., спадкоємцями по 1/16 ідеальної частини квартири, зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_8 , є його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 /арк. справи 62-63/.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.ст. 391, 396 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, як вказано вище, судом встановлено, що після смерті свого батька малолітні ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 прийняли спадщину за законом, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину, а тому вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . На даний час малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживають за іншою адресою - у кв. АДРЕСА_4 , оскільки іншого житла на праві власності чи на праві користування їхня матір ОСОБА_2 немає, чого ні сторона позивача, ні сторона відповідача не заперечували у судовому засіданні.

Підстава, на якій місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вони за фактом народження набули права користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Позивачкою долучено до суду копії актів від 05 грудня 2019 року, від 28 січня 2020 року, від 23 вересня 2020 року, від 27 листопада 2020 року, від 29 грудня 2020 року, якими вона підтверджує факт не проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 . На думку суду, не можна вважати не поважною причину не проживання дітей у спірному житлі, їхнє проживання в іншому місці, з одним із батьків (у даному випадку - з матір`ю), оскільки малолітні діти в силу свого віку не мають достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Не впливає на поважність причин не проживання дітей і наявність у матері права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати особистих житлових прав дітей. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини особа має до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (ст. 16 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Згідн з ст. 155 Житлового кодексу УРСР жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу СРС і Української РСР.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає, а згідно з ч. 6 цієї статті - фізична особа може мати кілька місць проживання.

З наведеного випливає, що право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження. З моменту свого народження малолітні ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 були зареєстровані у спірному житлі разом з рідним батьком - покійним ОСОБА_3 , який був співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Слід зазначити, що у разі задоволення позовних вимог були б порушені права малолітніх дітей як співвласників квартири, у тому числі, щодо вільного користування на свій власний розсуд належним їм майном, яким, у даному випадку є частки у спірній квартирі.

З урахуванням наведеного, факт не проживання малолітніх ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 у спірній квартирі зумовлений поважними причинами, оскільки вони в силу свого віку та обставин, які склалися у родині, не можуть самі проживати у квартирі АДРЕСА_1 , а тому відсутні передумови для позбавлення їх права на житло шляхом визнання її такими, що втратили право користування цим житлом, де вони є законними співвласниками. З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення у повному обсязі складено 24 вересня 2021 року.

Суддя: В. І. Марчук