Рішення № 99921280, 23.09.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9804/21

Провадження № 2/234/3579/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

за участі секретаря судового засідання Троянчук Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську в спрощеному провадженні цивільну справу № 234/9804/21 за позовом:

ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», юридична адреса: м. Краматорськ, вул.О.Тихого,5.

Третя особа:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області, юридична адреса: м. Краматорськ, бул.Машинобудівників,37.

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві,-

Обставини справи:

28.07.2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

Із позову вбачається, що з 05.02.1990 року до 09.12.2016 року, позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника на гарячих дільницях робіт у фасоноливарному цеху(ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ«НКМЗ»). Перебуваючи більше 26 років у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», позивач працював на посаді зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ», позивач отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт та хронічна приглухуватість, а також купу супутніх захворювань.

Внаслідок професійного захворювання та погіршення здоров`я, у грудні 2016 році, позивач вимушений був звільнитися з підприємства, у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, згідно ст. 38 КЗпП України.

Перші ознаки професійного захворювання виявили лікарі у 2013 році, коли він проходив обов`язків щорічний медичний профогляд, а у 2015 році, коли стан здоров`я погіршився, позивач сам звернувся до лікарів за медичною допомогою. Спочатку лікарі самостійно лікували позивача стаціонарно у місцевих клініках, але у зв`язку з тим що покращення не наступило, то його направили на консультацію до клініки професійних захворювань у м. Києві, де згодом визнали хворим та остаточно встановили професійне захворювання.

У травня 2016 року, позивач пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київа (ДУ «Інститут медпраці ім. Кундієва національної академії медичних наук України») вул. Саксаганського, 75. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 19/535 від 24 травня 2016 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: 1). Хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затихаючого загострення; прикореневий і нижньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.; 2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5. У жовтні 2017 року я знову пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київа. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 37/933 від 26 жовтня 2017 року, згідно якого було підтверджено, як професійне захворювання так і самий діагноз: хронічний бронхіт та хронічна приглухуватість.

Після встановлення підозри на професійне захворювання, спеціалістом санітарно-гігієнічного відділу Краматорського міського управління ГУ Держсанепідслужби у Донецькій області, проведено санітарно-гігієнічне обстеження умов праці робочого місця слюсаря ремонтника на гарячих дільницях у ФЛЦ на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 27.04.2016 року. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт слюсаря-ремонтника на робочому місці, а саме: пил, шум, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що майже всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на слюсаря-ремонтника під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень.

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і міжвідомчою комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 липня 2016 року за формою П-4.

Згідно вказаного акта, пункту 12, підтверджено, що позивач відпрацював у фасоноливарному цеху ПрАТ«НКМЗ», 26 років 5 місяців 16 днів і весь цей час, працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, фізичних навантажень перевищував гранично допустимі норми.

У пункту 16, даного акту, встановлено обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: «у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу та недостатньою ефективністю засобів індивідуального захисту, виконував роботи в умовах впливу на організм високих концентрацій пилу фіброгенної дії, що перевищували ГДК та виробничого шуму, рівень якого перевищував гранично допустимий.»

Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало: « робота протягом тривалого часу ОСОБА_3 в умовах дії шкідливих факторів… у фасоноливарному цеху №1 ПАТ «НКМЗ»- 26 років 5міс. 16 днів в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, концентрація якого складає 7,8 мг/метр.куб., при ГДК= 4 мг/метр.куб. та виробничого шуму, рівень якого складає 87 дБА при ГДР 80 дБА… .»

У пункті 18 акту, начальнику ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ», запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.

01.02.2016 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, провела медичне обстеження та вперше визнала захворювання професійним, з 40 (сорока)% втрати працездатності (25% хронічний бронхіт та 15% приглухуватість), що підтверджено довідкою МСЕК серія 12АБ №0045757.

Після повторного обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ, 4 грудня 2017 року, він знову пройшов медичне обстеження у обласній профпатологічній медіко-соціальній експертної комісії(МСЕК) у м. Краматорськ, яка підтвердила раніше встановлений діагноз, що його захворювання є професійним та безстроковим, з 50(п`ятдесят)% втрати працездатності (30% хронічний бронхіт та 20% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання), що підтверджено довідками МСЕК серія 12АБ №0048482 та серії 12АВ № 0869288, а також пенсійним посвідченням інваліда серія НОМЕР_1 від 25.07.2018 року.

Періодично, у зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивач змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу медичного та санаторно- курортного лікування мені встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого, позивачу для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного та санаторно-курортного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так, він проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м. Краматорська: у 2015 році- один раз; у 2016 році- тричі; у 2017 та 2018 роках - по два рази; у 2019 році - тричі; у 2020 та 2021 роках- по одному разу. Також двічі лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ у 2017 році. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували його діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, він зобов`язаний проходити санаторно - курортне лікування: у 2018 році він лікувався на курорті «Куяльник» м. Одеса.

Також позивач змушений звертатись до лікарів за консультацією, реабілітацією та рекомендаціями лікування, які підтверджують моє захворювання та призначають лікування.

У зв`язку, з отриманням професійного захворювання, позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання моральної шкоди. На час захворювання, йому було 54 роки, це час зрілості та життєвого розквіту. Він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан його здоров`я є невідновним, внаслідок чого отримав психологічну травму. Його стан здоров`я дуже незадовільний, для підтримки стану здоров`я, він вимушений був провести на стаціонарному лікуванні у різних лікарнях близько півроку свого життя, це не враховуючи амбулаторне лікування. Внаслідок такого захворювання змінився життєвий уклад, його життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичий біль у грудях, шум в голові, погано спить, не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Позивач не може вести нормальний спосіб життя, тому що стан здоров`я дуже незадовільний. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», позивач намагався знайти будь яке місце праці, але у зв`язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, так і не знайшов постійного місця праці. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про хворобу.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ « НКМЗ».

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності та встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної мені моральної шкоди.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами, позивач вважає, що моральна шкода у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн., буде малою компенсацією за завданий душевний та фізичний біль. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести і, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з професійним захворюванням.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29.07.2021 року провадження по цивільній справі за позовомОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві відкрито в спрощеному провадженні та призначено судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 25.08.2021 року о 13-15 год.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові пояснення із яких вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом.

У позові ОСОБА_3 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, емоційному переживанні; отриманні психічної травми; зміні його життєвого укладу; порушенні зв`язків із оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя.

Враховуючи вище наведе, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, але надали письмові пояснення із яких вбачається.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності:

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Так, постановою Верховного Суду України від 21.08.2018 року у справі №579/951/16ц (провадження №61-8699зпв18) задоволено заяву відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області: скасовано рішення Кролевецького районного Сумської області від 07.06.2016 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16.08.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2016 року.

Позивачу відмовлено у позовних вимогах до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання.

У зазначеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатоюта здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Пункт 1 частини другої статті 10 Закону України №1105-XIV передбачає обов`язок страховика - Фонду виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд відповідно до ст.279 ч.8 ЦПК України вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами матеріали, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Так судом встановлено, що з 05.02.1990року до 09.12.2016 року, позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника на гарячих дільницях робіт у фасоноливарному цеху(ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ«НКМЗ»). Перебуваючи більше 26 років у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», позивач працював на посаді зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ», позивач отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт та хронічна приглухуватість, а також купу супутніх захворювань.

Внаслідок професійного захворювання та погіршення здоров`я, у грудні 2016 році, позивач був звільнений з підприємства, у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, згідно ст. 38 КЗпП України.

У травня 2016 року, позивач пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київа (ДУ «Інститут медпраці ім. Кундієва національної академії медичних наук України») вул. Саксаганського, 75. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 19/535 від 24 травня 2016 року, згідно якого йому вперше було встановлено професійне захворювання: 1). Хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затихаючого загострення; прикореневий і нижньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.; 2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5. У жовтні 2017 року я знову пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київа. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 37/933 від 26 жовтня 2017 року, згідно якого було підтверджено, як професійне захворювання так і самий діагноз: хронічний бронхіт та хронічна приглухуватість.

Згідно санітарно-гігієнічного обстеження умов праці робочого місця слюсаря ремонтника на гарячих дільницях у ФЛЦ на ПрАТ «НКМЗ», складено акт від 27.04.2016 року. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт слюсаря-ремонтника на робочому місці, а саме: пил, шум, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що майже всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на слюсаря-ремонтника під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень.

Згідно акту розслідування міжвідомчої комісії від 21 липня 2016 року за формою П-4, п. 12, підтверджено, що позивач відпрацював у фасоноливарному цеху ПрАТ«НКМЗ», 26 років 5 місяців 16 днів і весь цей час, працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, фізичних навантажень перевищував гранично допустимі норми.

У пункту 16, даного акту, встановлено обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: «у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу та недостатньою ефективністю засобів індивідуального захисту, виконував роботи в умовах впливу на організм високих концентрацій пилу фіброгенної дії, що перевищували ГДК та виробничого шуму, рівень якого перевищував гранично допустимий.»

Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало: « робота протягом тривалого часу ОСОБА_3 в умовах дії шкідливих факторів… у фасоноливарному цеху №1 ПАТ «НКМЗ»- 26 років 5міс. 16 днів в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, концентрація якого складає 7,8 мг/метр.куб., при ГДК= 4 мг/метр.куб. та виробничого шуму, рівень якого складає 87 дБА при ГДР 80 дБА… .»

У пункті 18 акту, начальнику ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ», запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.

01.02.2016 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія(МСЕК) у м. Краматорськ, провела медичне обстеження та вперше визнала захворювання професійним, з 40 (сорока)% втрати працездатності (25% хронічний бронхіт та 15% приглухуватість), що підтверджено довідкою МСЕК серія 12АБ №0045757.

Після повторного обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ, 4 грудня 2017 року, позивач знову пройшов медичне обстеження у обласній профпатологічній медіко-соціальній експертної комісії(МСЕК) у м. Краматорськ, яка підтвердила раніше встановлений діагноз, що захворювання є професійним та безстроковим, з 50 (п`ятдесят)% втрати працездатності (30% хронічний бронхіт та 20% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідності(професійне захворювання), що підтверджено довідками МСЕК серія 12АБ №0048482 та серії 12АВ № 0869288, а також пенсійним посвідченням інваліда серія НОМЕР_1 від 25.07.2018 року.

Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так, він проходив стаціонарне лікування, у місцевих лікарнях м. Краматорська: у 2015 році- один раз; у 2016 році- тричі; у 2017 та 2018 роках - по два рази; у 2019 році - тричі; у 2020 та 2021 роках- по одному разу. Також двічі лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м. Київ у 2017 році. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували його діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, він зобов`язаний проходити санаторно - курортне лікування: у 2018 році він лікувався на курорті «Куяльник» м. Одеса.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Нормами Конституції України, зокрема ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя та здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20- рп/2008 у справі №1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 237-1 КЗпП України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд набуває висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв`язку з цим.

Даний висновок суду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

З огляду на викладене, сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків свідчить про завдання йому моральних страждань. Законодавець у даному випадку не ставить право потерпілого на відшкодування немайнової шкоди в залежність від вини самого робітника або роботодавця.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд погоджується з розміром грошового відшкодування, який визначив для себе позивач частково, оскільки на думку суду саме в такому розмірі він відповідає тяжкості отриманих позивачем профзахворювань, у зв`язку з чим суд вважає, що з підприємства на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 50 000 грн.

Таке відшкодування суд вважає розумним та справедливим по відношенню до глибини моральних страждань позивача, погіршення його фізичних здібностей, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763599, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5) на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763599, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк