Вирок № 99920414, 28.09.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1000/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Самолюк А.В.

з участю прокурора Самолюка Я.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шаповала М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021181170000132 по обвинуваченню ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Острог Рівненської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 будучи раніше судимим 02.06.2014 року Острозьким районним судом за ч.1 ст.187, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням випробувального терміну 3 роки; 12.05.2016 року Острозьким районним судом за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду від 02.06.2014 року та призначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, на шлях виправлення і перевиховання не став та до зняття чи погашення судимості в передбачений законом термін вчинив новий умисний злочин корисливої спрямованості.

Так, в період часу з 10 год. по 13 год. 30 хв. 13 липня 2021 року, ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи намір на заволодіння чужим майном, таємно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, поєднаного з проникненням у сховище, шляхом подолання перешкоди у вигляді огороджувальної стрічки та попереджувальної таблички про заборону входу, які розташовані у ділянці відсутності частини паркану, проник на охоронювану та огороджену парканом територію навчального закладу Національного університету «Острозька академія», що розташована за адресою м.Острог, пр.Незалежності, 3 Рівненської області, звідки таємно викрав тротуарну плитку загальною площею 5,98 кв.м., вартістю 204 грн. 78 коп. за 1 кв.м., на загальну суму 1224 грн. 58 коп.

Викрадене майно ОСОБА_1 привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв Національному університету «Острозька академія» майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України винним себе визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так як вони зазначені в обвинувальному акті та пояснив, що він проживає неподілак НУ "Острозька академія" та проходячи повз огороджену парканом територію навчального закладу помітив на ній у траві тротуарну плитку, яку вирішив привласнити та використати на подвір`ї по місцю свого проживання. Вказав, що він розумів, що оскільки тротуарна плитка знаходиться на території НУ "Острозька академія", а відтак остання є її власником. Зазначив, що у день та час, вказаний в обвинувальному акті він, скориставшись відсутністю частини паркану, зайшов на огороджену парканом територію НУ "Острозька академія", де з використанням належної йому тачки за 5-6 разів перевіз тротуарну плитку у двір по місцю свого проживання. Пояснив, що крадіжку вчиняв самостійно та йому ніхто не допомагав. В подальшому того ж дня під час вчинення злочину він був помічений працівниками та службою охорони навчального закладу, які викликали працівників поліції. Зазначив, що викрадене майно він добровільно повернув, у вчиненому розкаюється, усвідомлює, що вчинив негідно, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти, просив суворо не карати.

Представник потерпілого НУ «Острозька академія» Балацька О.Р. в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві не заперечувала проти розгляду кримінального провадження згідно ч.3 ст.349 КПК України, розгляд кримінального провадження просила здійснювати без її участі, зазначила про відсутність до обвинуваченого будь-яких претензій майнового та немайнового характеру та при визначені міри покарання ОСОБА_1 просила призначити мінімальний строк покарання та застосувати відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини і мотиви злочину ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище.

Водночас суд не вбачає підстав для зазначення у кваліфікації дій підсудного ОСОБА_1 такої ознаки як повторність, як про це зазначено у обвинувальному акті, оскільки така ознака не охоплюється диспозицією ч.3 ст.185 КК України, та водночас беручи до уваги наявність у ОСОБА_1 непогашеної судимості, який згідно вироку Острозького районного суду від 12.05.2016 року засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Острозького районного суду від 02.06.2014 року з призначенням остаточного покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, про що також зазначено у обвинувальному акті, а відтак вбачаються підстави для віднесення повторно вчиненого злочину до обставин, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільненням від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно тяжкий злочин, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім як позбавлення волі.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що він по місцю проживання характеризується посередньо, не працює та його дохід складається з тимчасових заробітків, за віком та станом здоров`я є працездатним, завдана потерпілому шкода повністю відшкодована, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корисливі злочини, востаннє - 12.05.2016 р. Острозьким районним судом ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, до п`яти років одного місяця позбавлення волі (02.12.2019 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на строк 1 рік 1 місяць 10 днів).

Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» від 16.07.2021 р. ОСОБА_1 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданого збитку.

В той же час, відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 є вчинення злочину повторно.

Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Острозьким районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, письмових скарг та заяв на його протиправну поведінку не надходило, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, та у разі звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації не вбачає підстав для покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході судового розгляду не застосовувався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_1 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Повідомити ОСОБА_1 про те, що він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.

Речові докази :

- тротуарну плитку загальною площею 5,89 кв.м., яка передана на відповідальне зберігання НУ «Острозька академія» - вважати повернутою потерпілій стороні;

- металевий візок та дерев`яний ящик, до яких прикріплено бирку із підписами понятих та слідчого, яка опечатана відтиском печатки № 202 ВП №3 Рівненського РУП, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - конфіскувати;

- диск "DVD+R" на якому міститься надпис "НуОА 13.07.2021 відео" із відеозаписом із зовнішніх камер відеоспостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Василевич О.В.