Рішення № 9991663, 24.09.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.07р.Справа № 39/399-07 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран. П", с. Нововасилівк, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова Виробнича Фірма"Варіант",

м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

Від позивача: Негода О.Г. протокол зборів №1 від 19.01.05р.

Від відповідача: Стародубцев О.Л. - дов.№01/1 від 01.09.03р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гран П” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково Виробнича Фірма „Варіант” (надалі Відповідач) про визнання права власності на об’єкт нерухомості –21/100 домоволодіння № 70 по вул. Філософська, м. Дніпропетровськ. Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що між сторонами у справі було укладено попередній договір про укладення основного договору купівлі-продажу спірного об’єкта, згідно умов якого сторони погодили укласти основний договір купівлі-продажу в строк до 01.06.2007 року, однак Відповідач ухиляється від укладання основного договору, та від передачі товару у власність Позивача, а також не визнає його право власності на спірне майно.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що оскільки між Позивачем та Відповідачем у строки визначені умовами попереднього договору не було укладено основний договір, всі зобов’язання сторін за попереднім договором припинилися.

Відповідачем по справі заявлено зустрічний позов про визнання за ним права власності на майно, що є предметом первісного позову. Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що Позивач заявляючи первісний позов вчинив дії, які свідчать про не визнання ним права власності ТОВ „Науково Виробнича Фірма „Варіант” на спірне майно, що в силу ст. 392 ЦК України є підставою для пред’явлення позову про визнання права власності.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 12.09.2007 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -           

в с т а н о в и в:

25.04.2007 року між сторонами у справі було укладено попередній договір (в порядку ст. 635 ЦК України), предметом якого є укладення основаного договору купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем, за яким останні має продати Позивачеві 21/100 частини домоволодіння № 70 по вул. Філософській у м. Дніпропетровську.

За визначенням ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, враховуючи те, що за умов попереднього договору від 25.04.2007 року, предметом основного договору, які сторони зобов’язалися укласти в майбутньому, виступало нерухоме майно, тобто основний договір підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню, попередній договір, також мав бути укладений у письмовій формі і бути нотаріально посвідченим.

Згідно вимог ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правоти). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За умов встановлення судом недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору під час укладання попереднього договору від 25.04.2007 року, зазначений договір є нікчемним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків для сторін (ст. 216 ЦК України).

За умов вищенаведеного, вимоги Позивача з посиланням на попередній договір від 25.04.2007 року слід визнати необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

За зустрічним позовом Позивач просить суд визнати з ним право власності на об’єкт нерухомості –21/100 частки домоволодіння № 70 по вул.. Філософська у м. Дніпропетровську.

Згідно доданого до матеріалів справи витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.09.2007 року, ТОВ „Науково Виробнича Фірма „Варіант” є власником спірного нерухомого майна на підставі договору дарування від 18.04.2007 року.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заявляючи позов про визнання права власності на 21/100 частки домоволодіння № 70 по вул. Філософська у м. Дніпропетровську, ТОВ „Гран П” фактично оспорило права власності ТОВ „Науково Виробнича Фірма „Варіант” на зазначене майно, в зв’язку з чим суд вважає правомірним звернення останнього з даним позовом в порядку ст. 392 ЦК України

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 220, 328, 392, 635, 657 ЦК України ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Наукова Виробнича Фірма „Варіант” (код ЄДРПОУ 32561126) право власності на об’єкт нерухомості –21/100 (двадцять одну соту) частки домоволодіння № 70 по вул. Філософська у м. Дніпропетровську.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран П” (52131, Дніпропетровська обл., П’ятихатський район, с. Нововасилівка, вул.. Гагаріна, 21, код ЄДРПОУ 32896877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Наукова Виробнича Фірма „Варіант” (49031, м. Дніпропетровськ, вул. Воздухофлотська, 4/45, код ЄДРПОУ 32561126) 436 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

СуддяО.В. Ліпинський Рішення підписано 25.12.2007