Ухвала суду № 99914516, 27.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6190/21

Провадження № 1-кп/204/557/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

23 вересня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді: Юшкова М.М.

за участю: секретаря Бурхайло А.Ю.

прокурора Мазниці А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Сосєдка В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041680000420 від 26 липня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-3 КК України

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.255-3 КК України з угодою про визнання винуватості.

Угодою встановлено наслідки її укладення та затвердження у відповідності до приписів статті 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Згідно з вказаною угодою ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, беззастережно визнав пред`явлене обвинувачення. Цією угодою визначено покарання ОСОБА_1 у вигляді 3 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду.

Обвинувачений та його захисник також просили затвердити угоду.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт, додатки, текст укладеної угоди, суд вважає, що угода не може бути затверджена з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення у судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього кодексу, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, якою ОСОБА_1 визнано всі фактичні обставини, встановлені прокурором, та обвинувачення в пред`явленому обсязі, на а.с. 6 у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що « ОСОБА_2 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про запровадження в Україні кримінальної відповідальності за вплив суб`єктів злочинної ієрархії на суспільні відносини, в тому числі криміногенні, набув статусу суб`єкту підвищеного злочинного впливу та в подальшому поширив вказаний злочинний вплив. Протягом 2020 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, протиставляючи себе нормам законності та бажаючи продовжувати свою діяльність в противагу загальновизнаним етичним правилам існування в правовому суспільстві, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці при невстановлених і ході досудового слідства обставинах, невстановлена в ході досудового слідства особа, яка у кримінальному світі є суб`єктом підвищеного злочинного впливу, надала ОСОБА_2 статус суб`єкта підвищеного злочинного впливу на території Нікопольського, Томаківського районів Дніпропетровської області. ОСОБА_2 , перебуваючи в статусі підвищеного злочинного впливу, користуючись авторитетом, яким автоматично наділявся носій вказаного статусу «смотрящий», тобто особи, яка поширює злочинний вплив у статусі суб`єкта підвищеного впливу, взяв на себе в тому числі функцію вирішення конфліктів та спірних ситуацій за зверненням осіб до «смотрящих районів» або інших довірених осіб. Так 11 січня 2021 року ОСОБА_1 , знаходячись біля буд. 27 А по вул.Макарова у м.Дніпрі, з метою уникнення конфліктної ситуації, звернувся до ОСОБА_4 як до особи, яка має злочинний статус «смотрящего» на території м. Марганець Дніпропетровської області, тобто особи, яка поширює злочинний вплив на території зазначеного району, з метою застосування злочинного впливу та вирішення конфлікту, що полягав у поверненні невстановленими особами речей ОСОБА_1 , на що ОСОБА_4 , виконуючи відведену роль в організованій групі, узгодивши свої злочинні дії з ОСОБА_2 , погодився посприяти вирішенню конфліктної ситуації.

14 січня 2021 року ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, діючи за вказівкою ОСОБА_2 , розуміючи протиправність своїх діянь та користуючись власним злочинним авторитетом, встановив особу, яка можливо причетна до крадіжки майна ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_5 , в якого вказані особи розпочали вимагати грошові кошти за викрадене майно (за вказаним фактом 26.01.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000069, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України).

Далі 18 січня 2021 року ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, діючи за вказівкою ОСОБА_2 , з метою застосування злочинного впливу, прийняв рішення заволодіти транспортним засобом «Mercedes-Benz 190D», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 та який на той час знаходився без палива в районі Нікопольської траси на виїзді з м. Марганець Дніпропетровської області.

Так ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного плану, залучив до його виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , спільно з якими незаконно заволоділи транспортним засобом «Mercedes-Benz 190D», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, а саме продали ОСОБА_7 за 10000 грн (за вказаним фактом 13.02.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000118, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України).

Далі ОСОБА_4 при невстановлених в ході досудового слідства обставинах, передав зазначені грошові кошти ОСОБА_2 , який, діючи з корисливих мотивів у складі організованої групи, маючи можливість розпорядитися грошовими коштами на власний розсуд, надав частину грошових коштів співучаснику злочинної групи ОСОБА_4 та залишок забрав собі для забезпечення та поповнення злочинних активів «воровського общака», яким завідував спільно зі співучасником організованої групи ОСОБА_8 ».

Таким чином, в формулюванні обвинувачення, яке в угоді про визнання винуватості визнається ОСОБА_1 у повному обсязі, містяться фактичні обставини, пов`язані з діями інших осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ), які в даному провадженні не мають статусу обвинувачених, але їх зазначені діяння мають ознаки інших кримінальних правопорушень, передбачених особливою частиною КК України.

Угода про визнання винуватості – оформлена відповідно до вимог КПК (ст. 472) домовленість, за якою прокурор та підозрюваний, обвинувачений досягають згоди про повне та беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості, про обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, а також про наслідки, які настануть для підозрюваного чи обвинувачуваного в результаті укладення угоди (про міру покарання або звільнення особи від кримінальної відповідальності з випробуванням).

В даному випадку суд вбачає порушення самої мети інституту угоди, який зазначений у главі 35 КПК України, оскільки обвинувачений визнає фактичні обставини та підтверджує вчинення діянь іншими особами, які не є сторонами цього провадження. Зміст такої угоди порушує принцип презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, в результаті чого інші особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - позбавляються права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що, в свою чергу, приводить до порушення права цих осіб на захист.

Таким чином, укладена угода суперечить вимогам КПК України, зокрема, главі 35, порушує права та інтереси осіб, які не є сторонами даного кримінального провадження, у зв`язку з чим у затвердженні угоди про визнання винуватості суд відмовляє.

Оцінюючи при відмові в задоволенні угоди передбачену п.1 ч.3 ст.314 КПК України можливість повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу, суд виходить з усталеної практики з цього питання, згідно до якої, в разі, якщо до направлення обвинувального акту з угодою до суду, органом досудового розслідування виконано вимоги ст.290 КПК України та завершено досудове розслідування, провадження поверненню прокурору для продовження досудового розслідування не підлягає, тому суд вважає за можливе продовжити підготовче судове засідання та вирішити процесуальні питання, пов`язані з можливістю призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 468-470, 472-474 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості від 11.08.2021, укладеної між прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра Мазницею Артемом Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_1 за участі захисника Сосєдка Василя Васильовича– відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Юшков