Ухвала суду № 99914513, 27.09.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/889/21

Провадження № 1-кп/0203/605/2021

УХВАЛА

іменем України

27 вересня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді – Черваньової Ю.М., при секретарі – Віліщук К.В.,

за участю прокурора – Будака О.С.,

захисника – Яковлєва Ю.В., обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030002140 від 10.12.2020 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030002140 від 10.12.2020 року, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинуваченим під час іспитового строку вчинено кримінальні правопорушення, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, у зв`язку з чим, останній може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 може впливати на потерпілих, свідків, він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. Також існує ризик знищення, схову або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлене місце знаходження всіх викрадених речей та цінностей. Прокурор наголосив, що передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися.

Захисник Яковлєв Ю.В. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Мотивували клопотання тим, що на цей час відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, обвинувачений досить тривалий час знаходиться під вартою, що є невиправданим та обраний запобіжний захід може бути пом`якшено. Захисником зазначено, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, має дружину, дитину, під час домашнього арешту може знаходиться за місцем реєстрації, де мешкає його мати. Також зазначив, що відсутність офіційного працевлаштування, тяжкість вчиненого злочину, в якому обвинувачується його підзахисний, не може вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.

Заслухавши заявлені клопотання, думку учасників провадження щодо них, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

02 серпня 2021 року ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, при цьому судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вважає, що на даний момент перелічені ризики продовжують існувати.

Так, дослідження доказів судом триває, допитано тільки потерпілих та частину заявлених стороною обвинувачення свідків, тому, враховуючи стадію судового розгляду, серйозність пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, існує висока вірогідність, що перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на свідків з метою змін або викривлення їх показань, а тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшився та не перестав існувати.

При вирішенні питання про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177КПК України враховано позицію Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» у якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Так, ОСОБА_1 , який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, обвинувачується у скоєнні у період іспитового строку злочинів, один з яких також є особливо тяжким злочином проти власності, за яке передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих злочинів не був працевлаштований, законних джерел доходів не мав, тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення задля прибутку, що встановлює наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обставини, на які посилається сторона захисту в обґрунтування заявленого клопотання щодо наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, наявності в нього можливості перебувати під домашнім арештом за місцем реєстрації, де проживає його мати, і де вже він перебував під домашнім арештом, який було застосовано до нього в іншому кримінальному провадженні, нічим не підтверджені. Крім того, існування таких обставин не є самодостатньою підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки встановлені ризики є реальними, продовжують існувати. Окрім того, такі обставини існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Щодо наявності ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що прокурором не доведено його наявність.

Таким чином, суд, з урахуванням наявності ознак преваги суспільних інтересів над інтересами забезпечення поваги до особистої свободи, прийшов до висновку, що наразі немає підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, так як злочин вчинено із застосуванням насильства .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 листопада 2021 року включно.

В клопотанні захисника Яковлєва Ю.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ю.М. Черваньова