Ухвала суду № 99912102, 20.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8901/21

Провадження № 2/369/4649/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Висіцької І.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» про встановлення факту постійного проживання в гуртожитку, зобов`язання зареєструвати місце проживання, скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування ордера, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд заборонити Виконавчому комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Комунальному підприємству «Готельно-гуртожитковий комплекс» та іншим уповноваженим на виселення/переселення жителів гуртожитку особам вчиняти будь-які дії спрямовані на виселення та/або переселення ОСОБА_1 із займаної ним на законних підставах кімнати АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» про встановлення факту постійного проживання в гуртожитку, зобов`язання зареєструвати місце проживання, скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування ордера.

Заявник зазначає, що 08.11.2005 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронця-контролера у ЗАТ «Київський м`ясопереробний завод», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці Позивача. Одразу після працевлаштування Позивачеві ЗАТ «Київський м`ясопереробний завод» було надане житло у належному на той час останньому гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому ОСОБА_1 проживає на постійній основі по сьогодні.

У 2015 році гуртожиток, в якому проживає Позивач, було прийнято на баланс Вишневої міської ради та КП «ГГК». При передачі останнього на баланс, ЗАТ «Київський м`ясопереробний завод» передав Вишневій міській раді та КП «ГГК» усі супутні документи, в тому числі, але не виключно, ордери, договори найму (оренди) та ін. облікові документи, які підтверджували правові підстави вселення та проживання мешканців до гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, з того часу, усі ці документи, які б могли підтвердити законність підстав вселення та проживання мешканців гуртожитку, в тому числі і Позивача, було знищено.

Так, уповноважені особи Відповідачів, діючи з метою особистої вигоди, знищили всі ці документи (договори оренди, ордера, форми 16 та ін.), та наразі шляхом різних корупційних схем змушують людей перереєстровуватися, отримувати нові ордера, договори користування, чим по суті ставлять громадян в залежність від останніх. При цьому діють цинічно, незаконно, а саме – виселяють людей з їх кімнат, переселяють на ліжко-місце, а «віджату» житлову площу розподіляють з метою отримання вигоди, інших прибутків, що підтверджується їхнім майновим станом та кількістю кімнат житлових і нежитлових, які передані в користування особам, які ніколи не проживали в цьому гуртожитку.

Незважаючи на вищезазначені події, кімната в якій проживав Позивач залишилась в його постійному користуванні. Іншого житла для проживання Позивач не має, проживає без реєстрації.

В свою чергу, з метою реалізації свого законного права на житло, кімнату АДРЕСА_1 , 22.09.2020 Позивач звернувся до керівництва КП «ГГК» із заявою про реєстрацію його фактичного місця проживання, на що йому лише 26.04.2021, зі сплином семи місяців, КП «ГГК» відповіло відмовою.

Так, останнє, у своєму Листі від 26.04.2021 № 24 повідомило, що на кімнату № НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_1 проживає на законних підставах та впродовж тривалого часу, Виконавчим комітетом Вишневої міської ради було видано ордер на проживання інших осіб. Як наслідок було прийнято рішення пересилити Позивача до іншої кімнати на ліжко-місце.

Розуміючи безпідставність такої відмови, 05.05.2021 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Вишневої міської ради з проханням вирішити питання про надання останньому ордера на займану ним житлову кімнату 18 м2 № 9В за адресою: АДРЕСА_3 , в якій ОСОБА_1 постійно проживав впродовж п`ятнадцяти років по теперішній час та сплачував комунальні послуги за користування цією кімнатою та спільним коридором, туалетом, ванною загальна площа яких становить 22,65 м2.

Однак, не зважаючи на усе вищевикладене, Виконавчий комітет Вишневої міської ради, листом № 3/02-1729 від 04.06.2021 повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з відсутністю у гуртожитку вільних кімнат, громадською комісією з житлових питань при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради та Виконавчим комітетом Вишневої міської ради рішення щодо надання Позивачу кімнати не підтримано, натомість рекомендовано вирішити це житлове питання Позивача шляхом надання ОСОБА_1 житла у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб у загальній кімнаті № 49А.

16.06.2021 о 19:15 год. в помешкання Позивача прийшли представники КП «ГГК», - директор ОСОБА_2 , юрист ОСОБА_3 та представники Вишневої міської ради - юрист Федкевич О., депутат ОСОБА_4 , та шляхом застосування психологічного тиску, погроз намагались виселити ОСОБА_1 з кімнати, в якій він проживає на законних підставах та упродовж тривалого часу, близько шістнадцяти років. Підставою для виселення, зі слів останніх, є начебто ордер, виданий виконавчим комітетом Вишневої міської ради, про заселення в цю кімнату іншої сім`ї у складі 3-х осіб, яку директор КП «ГГК» заселив в суміжну кімнату № 9-М близько року тому без будь-якого ордера та без погодженням зі співвласниками гуртожитку про розподіл житлових та нежитлових кімнат.

Оскільки 16.06.2021 зазначеним вище особам не вдалося виселити ОСОБА_1 , то останні надіслали на адресу Позивача повідомлення про виселення № 36 від 17.06.2021, яке ОСОБА_1 отримав 24.06.2021, в якому Відповідачі вимагають, щоб ОСОБА_1 до 01.07.2021 звільнив своє помешкання, в якому останній проживає майже шістнадцять років, - кімнату АДРЕСА_1 , та переселився на ліжко-місце у загальну кімнату № 49А.

На думку заявник, такі протиправні дії Відповідачів зумовлені прагненням позбавлення ОСОБА_1 його житлових прав, закріплених у ст. 47 Конституції України, а також позбавлення Позивача можливості здійснити приватизацію комунального майна з житлового фонду, право на яку закріплено в Житловому кодексі Української PCP та Законі України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Таким чином, беручи до уваги той факт, що представники Відповідачів уже неодноразово намагалися виселити ОСОБА_1 з кімнати № 9В гуртожитку, то існує цілком реальна ймовірність того, що у разі не переселення Позивача до загальної кімнати № 49А до 01.07.2021 в добровільному порядку, ОСОБА_1 буде примусово виселений з кімнати в якій він проживає, чим будуть порушені його житлові права.

Саме тому, аби уникнути цих негативних для себе наслідків та не бути примусово позбавленим права на житлове помешкання, у Позивача постає нагальна потреба у забезпеченні позову шляхом заборони Виконавчому комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Комунальному підприємству «Готельно- гуртожитковий комплекс» та іншим уповноваженим на виселення/переселення жителів гуртожитку особам вчиняти будь-які дії спрямовані на виселення та/або переселення ОСОБА_1 із займаної ним на законних підставах кімнати № 9В у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , до набрання законної сили рішення суду.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

З контекстного аналізу наведених норм слідує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій просить суд:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з 08.11.2005 по теперішній час у кімнаті № 9В гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- зобов`язати виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області зареєструвати постійне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасувати рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради про видачу ордера на житлове приміщення – кімнату АДРЕСА_6 , іншим особам, сім`ї в складі 3-х осіб, та визнати недійсним виданий на підставі цього рішення ордер на жиле приміщення.

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника.

Наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду щодо можливого задоволення заявлених позовних вимог, в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що інформація у доданих до заяви про забезпечення позову документах вказує на те, що відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на законних підставах користується спірною кімнатою у гуртожитку, за вказаною адресою позивач не зареєстрований. До того ж, до участі в справі не залучено осіб, на чиє ім`я видано оспорюваний ордер на жиле приміщення.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Висіцької І.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» про встановлення факту постійного проживання в гуртожитку, зобов`язання зареєструвати місце проживання, скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування ордера – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук