Ухвала суду № 99911989, 21.09.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2896/16-ц

4-с/465/54/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Марків Ю.С.,

за участю секретаря - Чапля В.С.,

представника скаржників ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у ЗВП №64638882 та №64636560 про арешт коштів та майна боржників,

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2021 року заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в якій просять скасувати постанови приватного виконавця про арешт майна боржника та арешт коштів боржника від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні ЗВП №64638882, а також скасувати постанови приватного виконавця про арешт майна боржника та арешт коштів боржника від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні ЗВП №64636560.

В обгрунтування скарги покликаються на те, що постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника прийняті із порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню, оскільки виконавцем має накладатись арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості. Скаржниками зазначається, що у заявах про відкриття виконавчого провадження про стягнення 473362,96 грн. від 15.02.2021 року та в заявах про відкриття виконавчого провадження про стягнення 7100,00 грн. від 15.02.2021 року представник стягувача не зазначав конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт, а тому приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови від 24.02.2021 року, якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню. Окрім цього, зазначається, що винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту на кошти боржника також є передчасним, оскільки ці постанови в порушення вимог закону винесені ним до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах. Відтак, вказані дії також неможливо, на їх думку, визнати як співмірні із розміром заборгованості, що підлягає стягненню, оскільки вказані дії можуть призвести до порушення звернення стягнення на заробітну плату, позбавлять розпорядженням коштами понад суму стягнення.

05.05.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника ТОВ "Перший інвестиційний клуб", в яких зазначає, що виконавець накладає арешт на конкретне майно та кошти боржника, якщо про це вказано в заяві стягувача. При цьому, накладення арешту на все майно боржника не заборонено чинним законом "Про виконавче провадження", відтак скарга не містить будь-якого посилання на норму, яку було порушено приватним виконавцем при винесенні оспорюваних постанов.

В судовому засіданні представник скаржників скаргу підтримала з підстав викладених у такій. Окрім цього, зменшила позовні вимоги в частині судового збору в розмірі 7100,44 грн. у зв`язку з ухваленням Львівським апеляційним судом постанови від 07.09.2021 року.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Франківський районний суд м.Львова видав стягувачу Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" 26 квітня 2018 року виконавчий лист №465/2896/16, відповідно до якого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова від 19.06.2017 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 7100,44 грн.

Окрім цього, Франківський районний суд м.Львова видав стягувачу Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" 26 квітня 2018 року виконавчий лист №465/2896/16, відповідно до якого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова від 19.06.2017 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008 року, що становить 473362,96 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.11.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», первісний стягувач – ПАТ «Банк «Київська Русь», боржники – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження – задоволено частково, замінено у виконавчому провадженні за виконавчим листом Франківського районного суду м. Львова у цивільній справі №465/2896/16-ц .

15 лютого 2021 року стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» подало заяву приватному виконавцю Білецькому Ігорю Мироновичу про відкриття виконавчого провадження.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс 23 лютого 2021 року постанову про відкриття виконавчого провадження №64625196 з виконання виконавчого листа № 465/2896/16-ц, виданий Франківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008 року, що становить 473362,96 грн. Боржником зазначено ОСОБА_3 , стягувачем - ТОВ "Перший інвестиційний клуб".

Також, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс 23 лютого 2021 року постанову про відкриття виконавчого провадження №64624092 з виконання виконавчого листа № 465/2896/16-ц, виданий Франківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" суму сплаченого судового збору з розгляду даної справи в розмірі 7100,44 грн. Боржником зазначено ОСОБА_3 , стягувачем - ТОВ "Перший інвестиційний клуб".

Окрім цього, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс 23 лютого 2021 року постанову про відкриття виконавчого провадження №64624092 з виконання виконавчого листа № 465/2896/16-ц, виданий Франківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" суму сплаченого судового збору з розгляду даної справи в розмірі 7100,44 грн. Боржником зазначено ОСОБА_2 , стягувачем - ТОВ "Перший інвестиційний клуб".

Також, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виніс 22 лютого 2021 року постанову про відкриття виконавчого провадження №64611546 з виконання виконавчого листа № 465/2896/16-ц, виданий Франківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008 року, що становить 473362,96 грн. Боржником зазначено ОСОБА_2 , стягувачем - ТОВ "Перший інвестиційний клуб".

Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 24.02.2021 року об`єднано виконавчі провадження №64611546, №64624092 у зведене виконавче провадження №64638882, а також виконавчі провадження №64624955, №64625196 у зведене виконавче провадження №64636560.

Окрім цього постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 24.02.2021 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 529485,02 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 24.02.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 529485,02 грн.

Окрім цього постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 24.02.2021 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 521186,92 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 24.02.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 521186,92 грн.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення права.

Виконавче провадження - невід`ємна умова доступу громадянина до правосуддя, що не має самостійного характеру, оскільки без виконання судових рішень сама судова система не є ефективною.

У справі «Горнсбі проти Греції» [6] Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч.1,3,5,7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 48 Закону з вернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Відповідно до частини другої - четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15 та від 03.02.2021 року у справі №756/1927/16-ц.

На підставі викладеного, суд вважає, що банківські рахунки боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є рахунками із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на їх рахунках стали власністю таких та набули статусу вкладу.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Окрім цього, статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), відтак, накладення арешту на грошові кошти боржника не порушує його право на отримання заробітної плати.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець визначив у своїх постановах порядок виконання таких, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Окрім цього, скаржниками не надано жодних доказів, що такі звертались до приватного виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на їх рахунки у зв`язку з отриманням заробітної плати, а також з проханням зняти такий арешт у зв`язку з цим.

Документальне підтвердження що рахунки боржників мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом виконавцю також не було надано.

Щодо зазначення заявником, що приватним виконавцем арешт мав накладатись на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості, суд зазначає, що законом не передбачено такого обов`язку виконавця, оскільки виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт, а також накладає арешт на кошти боржника у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах та зазначено конкретне майно боржника. Оскільки таке в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем не вказувалось, оскільки це є право, а не обов`язком стягувача, виконавець, при накладенні арешту діяв в межах стат ті 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, постанови про арешт коштів боржників та арешт майна від 24.02.2021 повністю відповідають зазначеним положенням, та такими не порушено права боржника.

Відповідно до ст. 447 ЦІПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи наведені положення та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що приватний виконавець діяв в межах діючого законодавства, оскаржувані постанови приватним виконавцем були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, тому скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4,76-83,258-260,447-451 ЦПК України-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у ЗВП №64638882 та №64636560 про арешт коштів та майна боржників відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.