Рішення № 9990986, 02.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 червня 2010 р.           Справа 7/71-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" м.Кіровоград

до: Вищого професійного училища № 32 с. Гущинці, Калинівського району, Вінницької області

позов на суму 8331,41 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Вільховий М.І. - довіреність № 49 від 01.04.2010 року.

відповідача: Церковнюк Ж. М. - довіреність б/н від 09.01.2008 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ "Агроресурс" до Вищого професійного училища № 32 про стягнення 8331,41 грн. з яких 6518,11 грн. основного боргу, 334,30 грн. 3% річних та 1479,00 грн. інфляційних втрат в зв’язку з непроведенням останнім розрахунків за отриману продукцію та виконані роботи.

Ухвалою від 21.04.2010 року за даним позовом порушено провадження у справі № 7/71-10 з призначенням до розгляду на 02.06.2010 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

За попередньою домовленістю між ТОВ "Агроресурс" та Вищим професійним училищем № 32 на підставі видаткової накладної № ARS-02182 від 01.07.2008 року позивач передав відповідачу мастильні матеріали на суму 919,88 грн., зі сторони відповідача товар отримав Довгалюк М.Й., який діяв на підставі довіреності ЯОЮ № 227693.

В подальшому на підставі видаткової накладної № ARS-02555 від 28.07.2008 року позивач передав відповідачу сільгоспзапчастини та мастильні матеріали на суму 4060,23 грн.. Товар отримано представником відповідача Сологубом В.Ф, який діяв на підставі довіреності ЯПА № 162064.

Крім того, того ж дня (28.07.2008 року) позивачем були проведені ремонтні роботи техніки належної відповідачу на загальну суму 1538,00 грн., що підтверджується актом № ОУ-00285 здачі-прийняття робіт (а.с.9-16, т.1).

Однак відповідачем не проведено розрахунок за отриманий товар та за отримані послуги у зв'язку з чим позивачем 18.02.2010 року надіслано претензію № 171 з вимогою погасити заборгованість.

Відповідач отримав претензію 02.03.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.20, т.1).

Відповідачем було надано відповідь на претензію в якому останній заборгованість визнає на загальну суму 6518,11 грн.. Разом з тим повідомляє, що погашення заборгованості у повному обсязі на даний час неможливе у зв'язку з припиненням фінансування Вищого професійного училища № 32 з державного бюджету (а.с.21, т.1).

В зв’язку з непроведенням відповідачем розрахунку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього боргу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України та зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач 18.02.2010 року звертався до відповідача з претензією про оплату вартості отриманих послуг.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 6518,11 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1479,00 грн. інфляційних втрат та 334,30 грн. 3% річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд звертає увагу на те, що в рахунках фактурах від 01.07.2008 року та від 28.07.2008 року зроблена вказівка на те, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару до 04.07.2008 року по накладній від 01.07.2008 року та до 28.07.2008 року по накладній від 28.07.2008 року.

Стосовно акту здачі-прийняття робіт від 28.07.2008 року суд зауважує, що в останньому строк оплати за отримані послуги не встановлено, а тому нарахування інфляційних та 3% річних в цьому випадку буде правомірним починаючи із закінчення перебігу семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги про оплату заборгованості відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних та 3% річних проводилось на загальну суму заборгованості відповідача, у тому рахунку за надані послуги. При цьому позивачем не враховано, що претензію про сплату боргу отримано відповідачем 02.03.2010 року.

Виходячи з наведеного нарахування інфляційних та 3% річних на суму боргу за отримані послуги (1538,00 грн.) має проводитись з 09.03.2010 року.

При перерахунку 3 % річних судом без врахування допущеної позивачем помилки отримано менший розмір 3 % річних ніж заявлено позивачем (259,67 грн.).

При перерахунку інфляційних судом отримано 1258,87 грн., що є менше ніж заявлено позивачем.

Виходячи з того, що судом отримано менші значення 3 % річних та інфляційних втрат вказані вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 21.04.2010 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткової відмови в стягненні 3 % річних та інфляційних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням сторін 02.06.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вищого професійного училища № и32, вул. Леніна, 112, с. Гущинці, Калинівський район, Вінницька область (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 02539766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", вул. Московська, 190, м. Кіровоград, 25018 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31919788) - 6518 грн. 11 коп. основного боргу, 259 грн. 67 коп. 3% річних, 1258 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 98 грн. 39 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 227 грн. 65 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Московська, 190, м. Кіровоград, 25018.

3 - відповідачу - вул.Леніна, 112, с.Гущинці, Калинівський район, Вінницька область.