Рішення № 99909753, 27.09.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/111/21

пр.№ 2/464/652/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Сабари Л.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2007 у розмірі 11453,65 грн. станом на 10.11.2020 року та понесені судові витрати в сумі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із чим підписала Заяву-анкету № б\н від 17.08.2007 року, тим самим погодилася, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг. У зв`язку із цим, банком на підставі Договору відкрито карткові рахунки із початковим кредитним лімітом у розмірі зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Тим самим банк свої зобов`язання за договором виконав, одночасно, у відповідності до даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його користування згідно умов та пеню. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кошти не повернув, не сплатив нараховані відсотки на прострочений кредит та пеню.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно ухвали суду від 27.04.2021 позивачу надавався строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду офіційного перекладу на українську мову долучених до позовної заяви документів, що складені недержавною мовою.

Ухвалою суду від 08.06.2021 розгляд справи продовжено на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, правом на надання відзиву не скористався, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та з врахуванням поданої заяви представником позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим 17.08.2007 року підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, та згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б\н від 17.08.2007, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 10.11.2020, остання допустила загальний залишок заборгованості за наданим кредитом в розмірі 11453,65 грн., в тому числі 10272,62 грн. за тілом кредиту, 10272,62 грн. - за простроченим тілом кредиту, 1181,03 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Згідно довідки долученої до позову вбачається, що між позивачем та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б\н за яким було надано наступні кредитні картки з номером НОМЕР_1 від 16.08.2007 з терміном дії до 08\15, НОМЕР_2 від 03.08.2013 зі строком дії 01/18, НОМЕР_3 від 24.02.2018 зі строком дії 10\21.

Доказів, які б свідчили про інший строк дії картки відповідачем на обґрунтування своїх заперечень не надано.

Позивачем та відповідачем банківські картки для огляду в судовому засіданні не представлено.

При цьому позивач згідно доводів позову ствердив, що підписанням заяви між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, між сторонами виникли договірні відносини та спір з приводу порушення зобов`язань визначених договором, а тому доведенню в судовому засіданні підлягають обставини укладення договору надання банківських послуг, надання відповідачу у користування грошових коштів, допущення порушення зобов`язання відповідачем та розмір заборгованості за кредитом.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, беручи до уваги матеріали позовної заяви та відсутність відзиву на позов, суд зважає на наступне:

згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляло АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно копії заяви вбачається, що 17.08.2007 року ОСОБА_1 підписала таку та вказала особисті дані та згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та просила надати їй послуги по платіжній картці бажаним кредитним лімітом у 3 000 грн. (а.с.22).

Згідно копії документу мовою оригіналу Справка об условиях кредотирования с использованием кредитки «Универсальна, 55 дней льготного периода» 29.11.2007 такий документ підписано власноручним підписом без зазначення ПІБ підписанта, перекладеного на державну мову такого документу до позовної заяви не долучено (а.с.23).

Копією довідки без номеру та дати складання встановлено, що ОСОБА_1 як клієнту АТ КБ «ПриватБанк», було надано наступні банківські картки за номером НОМЕР_1 від 16.08.2007 з терміном дії до 08\15, НОМЕР_2 від 03.08.2013 зі строком дії 01/18, НОМЕР_3 від 24.02.2018 зі строком дії 10\21 (а.с.21).

Згідно довідки без номеру та дати складення вбачається, що за картковим рахунком НОМЕР_1 ОСОБА_1 17.08.2007 встановлено кредитний ліміт у розмірі 21600 грн., який періодично змінювався, а саме з 21.05.2009 по 16.02.2010 зменшувався до суми 2470 грн., з 19.10.2012 по 01.09.2018 збільшувався до 27500 грн. а з 07.03.2019 зменшувався до 0.00 грн. (а.с. 20)

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 17.08.2007, станом на 10.11.2020, відповідач допустив загальний залишок заборгованості за наданим кредитом в розмірі 11453,65 грн., в тому числі 10272,62 грн. за тілом кредиту, 10272,62 грн. - за простроченим тілом кредиту, 1181,03 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-19)

З виписки по рахунку від 30.10.2020 вбачається активне використання ОСОБА_1 за картковим рахунком НОМЕР_1 , починаючи із 16.02.2008 по 04.07.2015. В подальшому, з 27.07.2015 по 01.11.2020 по рахунку проводилося систематичне поповнення, при залишку -7925,21 грн. та банк здійснював регулярне списання відсотків, простроченої заборгованості, штрафу, в тому числі по картці НОМЕР_1 , строк дії котрої минув 08\15 (а.с. 42-54)

До позовної заяви також долучено «Условия и правила предоставления банковских услуг» та Справка об условиях кредотирования с использованием кредитки «Универсальна, 55 дней льготного периода» (а.с. 23-33) котрі складені недержавною мовою.

З огляду на вищевикладене суд встановив, що 17.08.2007 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, та підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку. 16.08.2007 відповідачу було відкрито картку із номером НОМЕР_1 , зазначену позивачем як картковий рахунок на якому було встановлено кредитний ліміт, котрою, як вбачається із виписки по рахунку активно користувалася остання з 16.02.2008 по 04.07.2015, шляхом зняття грошових коштів у зв`язку із чим та допустила залишок після операції у -7925,21 грн., тобто саме вказана сума є фактично отриманою та використаною відповідачем, а згідно розрахунку, наданого позивачем вважається заборгованістю за наданим кредитом (а.с.13).

Починаючи з 27.07.2015 по 01.11.2020, як вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за договором здійснювалися фінансові операції у виді поповнення рахунку та списання відсотків, простроченої заборгованості, стягнення штрафу в тому числі по картці НОМЕР_1 , строк дії котрої минув 08\15.

Фінансові операції також здійснювалися за іншими номерами банківських карток, однак, позивачем не надано жодних доказів про те, що такі картки є кредитними.

Будь-яких інших доказів, на те, що позивачем у період часу з 04.07.2015 по 10.11.2020 надавалися позивачу грошові кошти в кредит не надано, так само як доказів використання відповідачем наданих грошових коштів в межах встановленого кредитного ліміту.

АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить крім, простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, посилаючись саме на умови договору надання банківських послуг.

Згідно Заяви вбачається, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З цього слідує, що ці документи в сукупності є договором надання банківських послуг, в межах котрого видавалися картки, як зазначено у довідці (а.с.20), та визначають істотні умови договору.

Одночасно, позивач, обґрунтовуючи право позовної вимоги, в тому числі виникнення простроченого тіла кредиту, розміру і порядку нарахування прострочених відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, виписки по рахунку, посилається на довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідку про видані картки, витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції що діяли на момент підписання договору.

Як встановлено судом вище до позовної заяви долучено Справка об условиях кредотирования с использованием кредитки «Универсальна, 55 дней льготного периода» «Условия и правила предоставления банковских услуг», котрі складені недержавною мовою, їх переклад на державну мову до позову не долучено.

Згідно ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Вищевказана норма кореспондується зі ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.ч. 1-3 ст. 9 ЦПК України, відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

У зв`язку із відсутністю перекладу вищевказаних документів на державну мову, суд позбавлений можливості всебічно, повно, об`єктивно дослідити їх зміст з метою надання оцінки щодо підтвердження доводів позивача.

При цьому, на підставі вказаних документів суд не може встановити дійсні обставини справи, у зв`язку із чим такі визнаються судом недостовірними.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці «Условия и правила предоставления банковских услуг» є Умовами та Правилами надання банківських послуг, у редакції, що діяла на момент підписання договору, а правову природу документу «Справка об условиях кредотирования с использованием кредитки «Универсальна, 55 дней льготного периода»» судом не встановлено. Як наслідок, встановити їх належність у справі не представляється можливим.

Оскільки «Условия и правила предоставления банковских услуг» не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а також такі та «Справка об условиях кредотирования с использованием кредитки «Универсальна, 55 дней льготного периода»» складені не державною мовою, то суд вважає, що встановити істотні умови договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами 17.08.2007 шляхом підписання лише анкети-заяви не представляється можливим. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк дії договору, ціну договору, яка встановлена у формі кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у зміненому виді, зокрема у збільшеному вимірі тощо. Крім того, будь-яких доказів, що сторони узгодили порядок списання банком певних платежів (вартість послуг, визначену тарифами) з карткових рахунків відповідача суду не надано.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом вживалися заходи щодо встановлення в судовому засіданні вищевказаних обставин, однак позивач правомна участь у судових засіданнях не скористався, що стало підставою для прийняття рішення на підставі поданих доказів.

Крім того, у частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, істотні умови котрих в судовому засіданні не встановлені, в межах котрих відповідач станом до 04.07.2015 отримала у банку грошові кошти у користування у розмірі 7925,21 грн. що є заборгованістю за кредитом, а позивачем не доведено, що ОСОБА_1 допущено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10272,62 грн. та за простроченими відсотками у розмірі 1181,03 грн. таким чином з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до переконання, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, у судові витрати, понесені позивачем, суд відносить витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково і стягнення на користь позивача з відповідача суми заборгованості по кредиту в розмірі 7925,21грн., та з урахуванням ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому слід стягнути на користь позивача з відповідача 1454,45 грн (7925,21 грн *2102/11453,65=1454,45 грн.) понесених позивачем судових витрат, зокрема на сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору без номера від 17 серпня 2007 року в сумі 7925,21 гривень (сім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 21 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" понесені судові витрати в розмірі 1454,45 грн (одна тисяча чотириста пятдесят чотири) гривні 45 копійок.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний зміст рішення було складено 27 вересня 2021 року.

Головуюча Сабара Л.В.