Ухвала суду № 99908761, 20.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12468/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши заяву про забезпечення позову подану представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Ракущинець Андрієм Андрашовичем,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», Третя особа на боці відповідача що не заявляє вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що, позивачем подано позовну заяву, з позовними вимогами: Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 108871 від 08.06.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору та складається з заборгованості по кредитному договору № 106193901 від 08 травня 2013 року на суму 10 400,36 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача вказує на мотиви подання позову, а саме на: порушення процедури вчинення виконавчого напису; Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув для вчинення виконавчого напису.

Вказує, що станом на момент вчинення виконавчого напису - та на момент його пред`явлення - набула чинності та діяла Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р., якою було скасовано п.1 тап. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року. В подальшому 01.11.2017р. Вищий адміністративний суд України остаточно скасував норму Постанови КМУ, на підставі якої нотаріус вчинив виконавчий напис № 1756 від 29.03.2017р. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому у заяві вказано на те, що подання позову про скасування виконавчого напису не зупиняє виконавче провадження відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вказує представник позивача: приватним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів боржника від 14.09.2021р. (додаток до позовної заяви) та направлено приватним виконавцем до банку, в якому відкрито рахунок позивача.

Так, адвокат зазначає, що оскільки провадження у справі буде відкрито та здійснюватиметься судове провадження на протязі приблизно 6 міс, (з врахуванням апеляційного провадження), відсутність забезпечення виконання рішення суду, а саме зупинення стягнення, призведе до того, що до вирішення справи судом гроші будуть з позивача стягнуті в суттєвій частині і подальше провадження у справі не призведе до фактичного захисту порушених прав позивача у справі.

У заяві вказано, що на момент винесення рішення судом у разі задоволення позову виконання даного рішення буде позбавлене можливості, оскільки сума коштів вже буде стягнута в суттєвій частині.

На переконання представника позивача, захист порушених прав в судовому порядку буде позбавлений змісту, оскільки даний захист всупереч положень ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України не виконає основне завдання цивільного судочинства - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Права позивача в результаті розгляду спору не будуть відновлені, а виконання рішення суду у разі задоволення позову втратить можливість і сенс.

Представник позивача при мотивуванні вказаної заяви посилається на положення ст.ст. 149, 150, ЦПК України.

Представник позивача просить суд: вжити заходи до забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку - виконавчий напис № 108871 від 08.06.2021р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № 106193901 від 08 (восьмого) травня 2013 року та складається з заборгованості по кредитному договору в розмірі 10 400,36 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до наведених норм заява про зупинення виконання має бути мотивованою, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтверджені певними доказами.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На переконання суду заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання такого виконавчого напису, а встановити підстави для зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса без дослідження матеріалів справи та виконавчого провадження не можливо.

Метою забезпечення позову є нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №211/129/18-ц, за змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначений виконавчим написом.

Разом із тим, представник позивача власне просить суд: зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку - виконавчий напис № 108871 від 08.06.2021р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № 106193901 від 08 (восьмого) травня 2013 року та складається з заборгованості по кредитному договору в розмірі 10 400,36 грн.

Із змісту заяви та додатків до неї вбачається, що предметом спору є виконавчий напис № 108871 від 08.06.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору та складається з заборгованості по кредитному договору № 106193901 від 08 травня 2013 року на суму 10 400,36 грн.

Згідно наявної в матеріалах позовної заяви постанови приватного виконавця від 14.09.2021 було накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 . Однак, заявником не надано доказів, що підтверджують проведення стягнення згідно оспорюваного виконавчого напису.

За таких обставин, враховуючи те, що заявник не обґрунтував наявність спору між ним та відповідачем з приводу стягнення сум за виконавчим написом нотаріуса, заява ґрунтується лише на обставинах про те, що вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості вважає таким, що не підлягає виконанню та те, що з нього проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом, водночас, яким саме чином порушуються права позивача не повідомив та не вказав чи має позивач місце роботи та інші доходи, в якому розмірі з позивача стягнено суму коштів, а отже не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду.

Щодо зупинення виконавчого провадження суд зазначає наступне. При встановленні відповідності заходів слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Заборона державному/приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії прямо обмежить права та обов`язки виконавця, які визначені у Закону України "Про виконавче провадження", а саме те, що виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Саме такий висновок викладено в постанові ВС №211/129/18-ц.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову поданої представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Ракущинець Андрієм Андрашовичем, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку - виконавчий напис № 108871 від 08.06.2021р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № 106193901 від 08 (восьмого) травня 2013 року та складається з заборгованості по кредитному договору в розмірі 10 400,36 грн. - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош