Рішення № 99908658, 20.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4691/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Логойди І.В.,

за участі секретаря судового засідання Лупак В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/4691/21 за позовом першого позивача - ОСОБА_1 , другого позивача - ОСОБА_2 до першого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, другого відповідача - Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію

за участю:

позивача - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з`явився

відповідача - не з`явився

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_14 - адвоката Олійника Р.Б.

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_11 - адвоката Мухомедьянової Є.А.

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - не з`явились

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до першого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, другого відповідача - Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про: 1) визнання незаконним (протиправним) та скасування повністю рішення засідання постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом №20 від 18.11.2020; 2) визнання незаконними (протиправними) та скасування рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18 листопада 2020 року щодо (в частині) затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, а саме:

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_24 , кадастровий номер 2124881800:13:012:0066;

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 земельна ділянка площею 0.1029 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_19 , житловий квартал К-5 (позиція 393), кадастровий номер: 2124881800:10:012:0060;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 2.0000 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_19, кад. номер: 2124881800:11:010:0058;

- ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , земельна ділянка площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_15 кад. номер: 2124881800:11:010:0059;

- ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 0.2019 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_6 , кад. номер: 2124881800:13:014:0037;

- ОСОБА_12 , АДРЕСА_7 , земельна ділянка площею 0.15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_18, кад. номер: 2124881800:13:011:0075;

- ОСОБА_13 , АДРЕСА_8 , земельна ділянка площею 0,1110 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 (позиція 16) кад номер: 2124881800:12:010:0106;

- ОСОБА_8 , АДРЕСА_10 , земельна ділянка площею 0.1055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 , (позиція 6), кад. номер: 2124881800:12:010:0098;

- ОСОБА_9 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.1941 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_12 , (позиція 457) кад. номер: 2124881800:13:010:0067;

- ОСОБА_10 , АДРЕСА_13 , земельна ділянка площе 0.7730 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0107;

- ОСОБА_11 , АДРЕСА_14 , земельна ділянка площею 1.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_21 кад. номер: 2124881800:12:010:0108;

- ОСОБА_14 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.7730 га., для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_22, кадастровий номер №2124881800:12:010:0105;

3) скасувати записи про державну реєстрацію права власності:

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0.1029 га, для будівництва та обслуговування житлово: будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_19, житловий квартал К (позиція 393) кад. номер: 2124881800:10:012:0060;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 земельа ділянка площею 2.0000 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_25, кад. номер: 2124881800:11:010:0058;

- ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 земельна ділянка площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_15 , кад. номер: 2124881800:11:010:0059;

- ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 0.2019 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_6 кад. номер: 2124881800:13:014:0037;

- ОСОБА_12 , АДРЕСА_7 , земельна ділянка площею 0.15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_18, кад. номер: 2124881800:13:011:0075;

- ОСОБА_13 , АДРЕСА_8 , земельна ділянка площею 0,1110 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 (позиція 16) кад. номер: 2124881800:12:010:0106;

- ОСОБА_8 , АДРЕСА_10 , земельна ділянка площею 0.1055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 , (позиція 6), кад. номер: 2124881800:12:010:0098;

- ОСОБА_9 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.1941 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_12 , (позиція 457), кад. номер: 2124881800:13:010:0067;

- ОСОБА_10 , АДРЕСА_13 , земельна ділянка площею 0.7730 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0107;

- ОСОБА_11 , АДРЕСА_14 , земельна ділянка площею 1.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0108.

- ОСОБА_14 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.7730 га., для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_22, кадастровий №2124881800:12:010:0105.

Свої позовні вимоги обґрунтовують наступним. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. На першій сесії Руськокомарівської сільської ради сьомого скликання з числа депутатів на термін її повноважень була створена постійна комісія з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради. Станом на 18.11.2020 року у склад комісії з питань земельних відносин входили наступні члени: ОСОБА_15 (голова Комісії), ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , при цьому, будь-які інші особи згідно норм законодавства та Регламенту Руськокомарівської сільської ради участі в голосуванні не могли брати. Оскаржуване рішення сесії Ради було прийнято на основі винесених на розгляд сесії проектів рішень Комісією з питань земельних відносин від 18.11.2020 року. Однак, із протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради № 20 від 18.11.2020 вбачається, що останнє проведено о 13 годині 18.11.2020 за участі депутатів Руськокомарівської сільської ради ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , землевпорядника ОСОБА_20 та ОСОБА_16 - член комісії (єдиний), який одноособово та не будучи головою комісії підписав зазначений протокол в порушення вищенаведених вимог закону, тобто вже після засідання сесії Руськокомарівської сільської ради, протокол підписано неуповноваженою особою. Більше того, позивачі вважають, що засідання Комісії взагалі не проводилося. Так ОСОБА_15 , як голова Комісії не скликав і не вів засідання комісії, не давав доручення членам комісії і взагалі, як і більшість її членів не був на ньому присутній, відповідно у прийнятті жодних рішень участі не брав. З пояснень голови комісії ОСОБА_15 та члена комісії ОСОБА_2 вбачається, що засідання комісії з питань земельних відносин 18.11.2020 року фактично не проводилось. Разом із тим, засідання тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради було проведено 18.11.2020 року о 09:00 год. ранку, що вбачається із відповідних пояснень свідків, а засідання постійної комісії того ж дня о 13:00 год. Отже, питання порядку денного сесії не проходили процедуру попереднього розгляду постійною комісією. Мало місце також порушення вимог п.п. 2.4, 4.2 Положення про постійну земельну комісію Руськокомарівської сільської ради, затвердженого рішенням 1 сесії 7 скликання Руськокомарівської сільської ради від 05.11.2015, згідно з яким за результатами вивчення і розгляду питань комісія готує висновки і рекомендації, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісію, а в разі його відсутності - секретарем, при цьому протоколи підписуються головою і секретарем комісії. Крім того, комісія за дорученням сільської ради, сільського голови або за власною ініціативою попередньо розглядає, здійснює контроль та подає свої висновки з питань, які безпосередньо розглядаються сільською радою і визначені Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України. Позивачі вважають протокол Комісії з питань земельних відносин №20 від 18.11.2020 року недійсним, оскільки такий не містить підпису голови Комісії, який фізично не був присутній на даному засіданні. Голова Комісії з питань земельних відносин, ОСОБА_15 був присутній на тридцять сьомій сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради 18.11.202 року і питання, зазначені у вищевказаних протоколах, в дійсності на цій сесії не розглядались. Також, позивачі є депутатами, які не мали можливості підготуватись до засідання ради, роботи постійної комісії. Вказали, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення є безумовною підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. Будучи депутатами Баранинської сільської ОТГ, дізналися, що Руськокомарівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 18 листопада 2020 року з земель запасу сільської ради незаконно виділено і передано у власність громадянам низку земельних ділянок. Позивачі є депутатами місцевої ради та водночас здійснюють свої функції як представники територіальної громади, в інтересах якої вони реалізують свої повноваження. У зв`язку з цим, з метою захисту своїх інтересів як членів Баранинської сільської ОТГ, а також територіальної громади в цілому, в частині необхідності забезпечення належного та правомірного використання й розпорядження землями громади та протидії їх незаконному відчуженню, позивачі як депутати звернулися до суду з вказаним позовом. Крім того, відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Рад міністрів Автономної Республіки Крим. При цьому, згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідну територіальних громад для всіх потреб. В даному випадку, окрім вищенаведеного, також було порушено право ОСОБА_1 як громадянина на отримання земельної ділянки відповідно до ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України, оскільки йому було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме з підстав прийняття Руськокомарівською сільською радою незаконного рішення від 18.11.2020 року про передачу відповідної земельної ділянки, на яку останній претендував, іншим особам у протиправний спосіб.

Ухвалою суду від 16.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову, ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче судове засідання призначено на 17.05.2021. Ухвалою суду від 17.05.2021 залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Розгляд справи було відкладено на 22.06.2021. Ухвалою суду від 22.06.2021 задоволено заяву про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 09.07.2021. Розгляд справи відкладено на 02.09.2021. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2021.

Від відповідачів до суду не надходили відзиви на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_14 подав пояснення третьої особи щодо позову. За змістом пояснень вказано, що чинним законодавством не обумовлено право депутатів сільської ради звертатися до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади. Позивач ОСОБА_2 , як депутат сільської ради, участі в пленарному засіданні Руськокомарівської сільської ради, на якому були прийняті оскаржувані рішення взагалі не брав, що підтверджується відповідним протоколом пленарного засідання та поіменною реєстрацією депутатів, які брали участь у засіданні ради, копію якого було отримано у відповідь на адвокатський запит від 12.05.2021. В свою чергу ОСОБА_1 взагалі не був депутатом Руськокомарівської сільської ради 7 скликання. Стосовно порушення майнових прав ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із вищевказаною заявою лише 09.03.2021, водночас, на момент прийняття оскаржуваних рішень (18.11.2020) ніяких речових прав на передані згідно рішень 37 сесії 7 скликання Руськокомарівської сільської ради земельні ділянки ні в ОСОБА_1 , ні в ОСОБА_2 не було і бути не могло. Додана до позову заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою взагалі не відповідає законодавчим вимогам щодо її змісту. У заяві не вказано, яку саме земельну ділянку бажає отримати у власність позивач, із змісту заяви випливає, що до неї не було додано жодних додатків, зокрема графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки. Обставин щодо порушень цивільних прав та інтересів позивачів іншими оскаржуваними рішеннями в позові не доводиться. Оскаржувані рішення ніяким чином не обмежують право ОСОБА_1 на звернення до органу місцевого самоврядування із клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо будь-якої іншої, не зайнятої земельної ділянки, якщо ним дійсно не використано своє право на безкоштовну приватизацію землі. При цьому громадянин ОСОБА_1 не міг мати будь-яких переваг над іншою особою - ОСОБА_5 , тим більше, його бажання отримати у власність земельну ділянки не може бути підставою для позбавлення іншої особи вже набутого нею права власності. Крім того, лист Баранинської сільської ради № 357 від 09.03.2021 за підписом її сільського голови не може вважатися належним та допустимим доказом відмови у наданні земельної ділянки, оскільки відповідні заяви громадян про отримання у власність землі підлягають розгляду виключно на пленарних засіданнях сесії місцевої ради, відтак у даному випадку сільський голова перевищив свої повноваження, одноосібно підписавши такий лист без внесення заяви громадянина ОСОБА_1 на розгляд сесії. За змістом ст. 4, 15, 16 ЦК України позивачами ніяких обставин, які б свідчили про порушення саме їхніх цивільних прав або інтересів оскаржуваними рішеннями, взагалі не наведено. Відповідно до п. 6 ст. 28 Регламенту Руськокомарівської сільської ради, проекти рішень Руськокомарівської сільської ради щодо надання земельних ділянок для будь-яких потреб, які виносяться на розгляд сесії Руськокомарівської сільської ради, погоджуються комісією з питань землекористування, за виключенням питань набуття і реалізації права на землю громадянами. Вищевказане свідчить, що проекти оскаржуваних рішень щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам обов`язковому розгляду на засіданні постійної земельної комісії не підлягали. Згідно п. п. 1.3. Положення про постійну земельну комісію Руськокомарівської сільської ради, рішення комісії несуть виключно рекомендаційний характер. Ні чинним законодавством, ні регламентом Руськокомарівської сільської ради не передбачено обов`язку сесії місцевої ради приймати лише ті рішення, які рекомендовані їй висновками відповідної постійної комісії. Вказані в позовній заяві обставини можуть свідчити про дефектність акту постійної земельної комісії, але не рішень ради, які були прийняті у відповідності до регламенту ради та чинного законодавства. Зауважень до протоколу засідання земельної комісії і твердження про пов`язані з ним процедурні порушення, вважає такими, що випливають із публічно-правових відносин і не можуть обґрунтовувати наявність речових прав у ОСОБА_2 , які б підлягали захисту в порядку цивільного судочинства. Нормою ч.9 ст.118 Земельного кодексу України встановлено двотижневий термін для прийняття місцевою радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, бездіяльність земельної комісії та її голови, який своєчасно не забезпечив скликання і розгляд комісією відповідних питань, не може бути підставою для порушення вказаної імперативної норми закону та несвоєчасного прийняття радою відповідних рішень про затвердження проектів землеустрою. Статтею 140 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю, а у даному конкретному випадку, будь-яка із вищезазначених підстав відсутня. Із заявлених позивачами вимог про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та скасування записів про державну реєстрацію права власності не вбачається, яким чином рішення у даній справі може мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів саме позивачів. Вважає, що вказані позовні вимоги спрямовані на порушення права третіх осіб як власників земельних ділянок, що свідчить про наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 13 ЦК України, де визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Вищенаведене свідчить про наявність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 нього Кодексу. Вважає, що обраний позивачами спосіб захисту є неналежним. Прийняті Руськокомарівською сільською радою рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність є ненормативними актами суб`єкта владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а відтак вимога про їх скасування задоволенню не підлягає. У задоволенні позовних вимог просить відмовити. У додаткових поясненнях навів свою позицію щодо питання оприлюднення затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельних ділянок, зокрема, вважає, що такі не відносяться до питань, які підлягають обговоренню громадськістю, а також не є нормативно-правовими актами, тому у Руськокомарівської сільської ради, як у розпорядника інформації, не виникало обов`язку опубліковувати проекти оскаржуваних рішень за 10 робочих днів до дати його прийняття. Навів судову практику про те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, а у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Висновки та рекомендації земельної комісії не можуть вважатися актами органу місцевого самоврядування, оскільки ніяким чином не порушують цивільні права та інтереси позивачів, а відтак не можуть бути предметом судового оскарження у даній справі. Окрім того, через канцелярію суду було надано додаткові пояснення про те, що належним відповідачем у спорі про скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно є особа, речове право на майно якої оспорюються, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_6 подав пояснення третьої особи щодо позову. За змістом пояснення вказує, що відсутні докази порушення будь-яких цивільних прав позивачів, оскільки позивачі на момент прийняття рішення майнових прав на належну йому земельну ділянку не мали, у позивачів відсутні законодавчі повноваження звертатись до суд за захистом прав територіальної громади, відсутні підстави для припинення ним права власності на земельну ділянку, при здійсненні своїх повноважень органи державної влади повинні дотримуватись принципу належного урядування. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_4 подала пояснення третьої особи щодо позову. За змістом пояснення вказує, що відсутні підстави для припинення її права власності на земельну ділянку, відсутні докази порушення будь-яких цивільних прав позивачів, оскільки позивачі на момент прийняття рішення майнових прав на належну їй земельну ділянку не мали, у позивачів відсутні законодавчі повноваження звертатись до суду за захистом прав територіальної громади, при здійсненні своїх повноважень органи державної влади повинні дотримуватись принципу належного урядування. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_5 подала пояснення третьої особи щодо позову. За змістом пояснення вказує, що відсутні підстави для припинення її права власності на земельну ділянку, відсутні докази порушення будь-яких цивільних прав позивачів, оскільки позивачі на момент прийняття рішення майнових прав на належну їй земельну ділянку не мали, у позивачів відсутні законодавчі повноваження звертатись до суду за захистом прав територіальної громади, при здійсненні своїх повноважень органи державної влади повинні дотримуватись принципу належного урядування. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_11 подав пояснення третьої особи щодо позову. За змістом пояснення вказує, що відсутні докази порушення будь-яких цивільних прав позивачів, оскільки позивачі на момент прийняття рішення майнових прав на належну йому земельну ділянку не мали, а нереалізація права позивачів на безоплатну приватизацію земельної ділянки спростовується матеріалами справи, у позивачів відсутні законодавчі повноваження звертатись до суд за захистом прав територіальної громади, а подаючи даний позов не обґрунтували такий захистом прав членів територіальної громади, чинне законодавство не містить положень про обов`язковість рішень комісій при радах, оскаржуване рішення є реалізованим. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Інші треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, не подали письмових пояснень, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи у суді.

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_14 - адвокат Олійник Р.Б. та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_11 - адвокат Мухомедьянова Є.А. просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у їх письмових поясненнях і запереченнях.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників розгляду даної справи, суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами даної справи встановлено, що 18 листопада 2020 року відбулась тридцять сьома сесія Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області сьомого скликання, за результатами роботи якої були прийняті, зокрема, рішення з питань земельних відносин щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та ведення особистого селянського господарства на затвердження громадянам, а саме:

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_24 , кадастровий номер 2124881800:13:012:0066;

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 земельна ділянка площею 0.1029 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_19 , житловий квартал К-5 (позиція 393), кадастровий номер: 2124881800:10:012:0060;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 2.0000 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_19, кад. номер: 2124881800:11:010:0058;

- ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , земельна ділянка площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_15 кад. номер: 2124881800:11:010:0059;

- ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 0.2019 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_6 , кад. номер: 2124881800:13:014:0037;

- ОСОБА_12 , АДРЕСА_7 , земельна ділянка площею 0.15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_18, кад. номер: 2124881800:13:011:0075;

- ОСОБА_13 , АДРЕСА_8 , земельна ділянка площею 0,1110 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 (позиція 16) кад номер: 2124881800:12:010:0106;

- ОСОБА_8 , АДРЕСА_10 , земельна ділянка площею 0.1055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 , (позиція 6), кад. номер: 2124881800:12:010:0098;

- ОСОБА_9 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.1941 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку; господарських будівель і споруд в АДРЕСА_12 , (позиція 457) кад. номер: 2124881800:13:010:0067;

- ОСОБА_10 , АДРЕСА_13 , земельна ділянка площе 0.7730 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0107;

- ОСОБА_11 , АДРЕСА_14 , земельна ділянка площею 1.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_21 кад. номер: 2124881800:12:010:0108;

- ОСОБА_14 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.7730 га., для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_22, кадастровий номер №2124881800:12:010:0105.

Також на даній сесії прийнято рішення щодо надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,36 га для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_21 , в АДРЕСА_23 на території Руськокомарівської сільської ради; щодо внесення змін до рішення 36 сесії 7 скликання від 15.07.2020 року у зв`язку з фактичними обмірами земельних ділянок, змінивши загальну площу земельної ділянки з 0, 30 га на фактичну площу 0,36 га, загальну площу земельної ділянки 0, 21 га на фактичну площу 0,23 га, загальну площу земельної ділянки 0,23 га на фактичну площу 0,26 га для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_22 ; щодо відведення власних земельних ділянок на затвердження, цільове призначення яких змінюється для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам: ОСОБА_23 , земельна ділянка площею 0.20 га., кадастровий номер: 2124881800:04:002:0037 в АДРЕСА_19; ОСОБА_24 , земельна ділянка площею 0.20 га., кадастровий номер 2124881800:04:002:0035 в АДРЕСА_19; ОСОБА_25 , земельна ділянка площею 0.20 га, кадастровий номер 2124881800:04:002:0036 в АДРЕСА_19; ОСОБА_26 , земельна ділянка площею 0.20 га, кадастровий номер: 2124881800:04:002:0031 в АДРЕСА_19. Прийнято рішення й з інших питань порядку денного.

Вважаючи частково незаконними рішення тридцять сьомої сесії Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області сьомого скликання в наведеній у позовній заяві частині у зв`язку з порушеннями у засіданні постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом №20 від 18.11.2020, позивачі просять також скасувати записи про державну реєстрацію права власності:

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_24, кадастровий номер 2124881800:13:012:0066;

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0.1029 га, для будівництва та обслуговування житлово: будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_19, житловий квартал К (позиція 393) кад. номер: 2124881800:10:012:0060;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 земельа ділянка площею 2.0000 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_25, кад. номер: 2124881800:11:010:0058;

- ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 земельна ділянка площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_15 , кад. номер: 2124881800:11:010:0059;

- ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 0.2019 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_6 кад. номер: 2124881800:13:014:0037;

- ОСОБА_12 , АДРЕСА_7 , земельна ділянка площею 0.15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_18, кад. номер: 2124881800:13:011:0075;

- ОСОБА_13 , АДРЕСА_8 , земельна ділянка площею 0,1110 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 (позиція 16) кад. номер: 2124881800:12:010:0106;

- ОСОБА_8 , АДРЕСА_10 , земельна ділянка площею 0.1055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_9 , (позиція 6), кад. номер: 2124881800:12:010:0098;

- ОСОБА_9 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.1941 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_12 , (позиція 457), кад. номер: 2124881800:13:010:0067;

- ОСОБА_10 , АДРЕСА_13 , земельна ділянка площею 0.7730 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0107;

- ОСОБА_11 , АДРЕСА_14 , земельна ділянка площею 1.0000 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_20 кад. номер: 2124881800:12:010:0108.

- ОСОБА_14 , АДРЕСА_11 , земельна ділянка площею 0.7730 га., для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_22, кадастровий №2124881800:12:010:0105.

Відносини між сторонами регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Стаття 80 ЗК України визначає, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Позивачі звернулись із даним позовом і просили, зокрема, визнати незаконними та скасувати повністю рішення засідання постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом №20 від 18.11.2020.

Так, до виключної компетенції пленарних засідань сільських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій (ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Частиною 13 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частини 10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.

До матеріалів справи додано протокол №19 від 22.10.2020 засідання комісії з питань земельних відносин, із зазначенням часу засідання комісії 13 год. 00 хв. та присутніх і запрошених осіб (голова комісії - Андрейчик, члени комісії - ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 ). Згідно з даним протоколом питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд особам, що є учасниками даної справи та виступають як треті особи без самостійних вимог, не виносилось і не розглядалось.

До матеріалів справи додано також протокол №20 від 18.11.2020 засідання комісії з питань земельних відносин, із зазначенням часу засідання комісії 13 год. 00 хв. та присутніх і запрошених осіб (член комісії - ОСОБА_16 , депутати сільради ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , запрошений - ОСОБА_20 ). Згідно з даним протоколом було вирішено винести на розгляд сесії проекти рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд особам, що є учасниками даного судового провадження та виступають як треті особи без самостійних вимог.

Згідно з доданим до матеріалів справи Положенням про постійну земельну комісію Руськокомарівської сільської ради, затвердженими рішенням 1 сесії 7 скликання Руськокомарівської сільської ради від 05.11.2015 року №3 засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини від загального складу комісії (п. 2.3). Згідно з рішенням першої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради від 05.11.2015 сесія сільської ради утворила постійну земельну комісію сільської ради у складі ОСОБА_15 - голови комісії, ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 - члени комісії. 18.11.2020 року було проведено засідання комісії з питань земельних відносин, що не узгоджується з назвою постійної земельної комісії, а також засідання такої 18.11.2020 слід вважати проведеним у неповноважному складі, зважаючи на склад членів комісії. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомив про обставини самоусунення голови комісії від розгляду таких питань, а отже, засідання комісії було проведено у іншому складі, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства. При цьому член комісії ОСОБА_2 повідомив, що його не повідомляли про скликання засідання постійної земельної комісії.

Пунктом 1.2 Розділу 1 «Загальні положення» Положення про постійну земельну комісію Руськокомарівської сільської ради визначено, що постійна комісія є органом сільської ради, що обирається з числа депутатів сільської ради для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради. Згідно з Розділом 4 «Повноваження комісії» вказаного Положення така наділена повноваженнями з питань розгляду і подання висновків на розгляд сільської ради за дорученням сільської ради, сільського голови або за власною ініціативою. Пунктом 1.3 Розділу 1 «Загальні положення» вказаного Положення визначено, що комісія несе виключно рекомендаційний характер.

Позивачі стверджують у своїй позовній заяві, що оскаржуване рішення сільської ради було прийнято на основі винесених на розгляд сесії проектів рішень комісією з питань земельних відносин від 18.11.2020. Однак, зі змісту доданого до матеріалів справи протоколу №40 тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради від 18.11.2020 наведене не вбачається. На розгляд сесії порядок денний подав сільський голова Білак В.С., що узгоджується з вимогами ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з вимогами Регламенту Руськокомарівської сільської ради у підрозділі 5 «Підготовка питань на розгляд сесії» визначено порядок попереднього розгляду проекту рішення, зокрема, в п.1 ст. 26 підрозділу 5 Регламенту Руськокомарівської сільської ради вказано, що включенню питання до проекту порядку денного та його винесенню на розгляд пленарного засідання Руськокомарівської сільської ради для прийняття не процедурного рішення передує попередній розгляд цього проекту у постійних комісіях Руськокомарівської сільської ради, що сфери повноважень яких належать ці питання, з обов`язковим погодженням та візуванням постійною комісією з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, взаємодії із засобами масової інформації щодо відповідності вказаного питання вимогам чинного законодавства України. За змістом п.5 ст. 26 підрозділу 5 Регламенту Руськокомарівської сільської ради проекти рішення готуються постійними депутатськими комісіями.

Поряд з цим п. 6 ст. 28 «Узгодження проекту рішення» вказаного Регламенту визначено, що проекти рішень Руськокомарівської сільської ради щодо надання земельних ділянок для будь яких потреб, які виносяться на розгляд сесії Руськокомарівської сільської ради, погоджуються комісією з питань землекористування, за виключенням питань набуття і реалізації права на землю громадянами. Слід відмітити, що до матеріалів справи сторонами та учасниками судового процесу не подано документів щодо утворення комісії з питань землекористування Руськокомарівської сільської ради, у даному випадку вбачається її ототожнення з постійною земельною комісією, оскільки, як повідомив у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , така комісія не утворювалась.

Стосовно порушення процедури прийняття рішення постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом №20 від 18.11.2020, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 зазначено, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. В залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. and Others v. Bulgaria» (C.G. та інші проти Болгарії), заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 170).

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, а також положення Регламенту Руськокомарівської сільської ради, який містить суперечливі норми щодо підготовки проектів рішень земельними комісіями та не містить положень про їх обов`язковий характер, що свідчить про неналежну «якість закону» (прийнятих нормативних актів) та Положення про постійну земельну комісію Руськокомарівської сільської ради, суд дійшов висновку, що питання винесення на розгляд сесії проектів рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян - третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у даній справі постійною земельною комісією не носить обов`язковий характер, а якщо такі проекти прийняті, то рішення постійної земельної комісії Руськокомарівської сільської ради носить лише рекомендаційний характер.

У зв`язку з наведеним, пояснення ОСОБА_15 та ОСОБА_2 , надані адвокату Марині В.Г. в порядку опитування на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не можуть бути взяті судом до уваги на доведення факту проведення засідання комісії та її повноважності. Окрім того, такі були відсутні на засіданні сесії ради згідно з відомостями, вказаними у протоколі від 18.11.2020, та підтвердженням про це у судовому засіданні свідком ОСОБА_28 та самими позивачами.

Також слід відмітити, що нормами ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Бездіяльність земельної комісії щодо своєчасного розгляду даного питання не може бути підставою для її недотримання радою із вказаних питань.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що: «обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи."

Враховуючи наведене, визначений органом місцевого самоврядування необов`язковий порядок погодження постійною земельною комісією питань набуття і реалізації права на землю громадянами, та зважаючи на порушення процедури прийняття рішення, які суд визначає як формальні, суд вважає, що відсутні підстави для визнання незаконним (протиправним) та скасування повністю рішення засідання постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом №20 від 18.11.2020.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними (протиправними) та скасування рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18 листопада 2020 року щодо (в частині) затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства у наведеній у позовній заяві частині.

Позивачі також заявили позовну вимогу про визнання незаконними (протиправними) та скасування рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18 листопада 2020 року щодо (в частині) затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що рішення постійної комісії з питань земельних відносин Руськокомарівської сільської ради, оформлене протоколом від 18.11.2020 №20, є незаконним з наведених обставин, які суд вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги. Інших підстав для визнання незаконними (протиправними) та скасування рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради не наведено, а отже, суд розглядає такі в межах заявлених позовних вимог.

Кожна особа, як передбачає частина перша статті 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права, інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права, інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права, інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права, інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права, інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Наведене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17.

Позивачі обґрунтовують порушення своїх прав як депутатів, оскільки не мали можливості та часу підготуватись до засідання 37 сесії 7 скликання Руськокомарівської сільської ради від 18.11.2020, внести свої пропозиції на засідання з питань земельних відносин, а також як громадяни, оскільки вважають, що їм відмовлено у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України. Згідно з вимогами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Додана до матеріалів справи заява ОСОБА_1 таким вимогам не відповідає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абц. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України). За відсутності підстав для відмови орган місцевого самоврядування зобов"язаний вчинити дії, передбачені чинними законодавством.

Відповідно до статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стосовно звернення позивачів до суду як депутатів слід вказати на наступне. Правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вказане узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/413/18.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно із статтею 10 Закону №280/97-ВР, є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, а отже, й наділені в силу закону правом звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Поряд з цим, ОСОБА_2 , як депутат сільської ради, участі в пленарному засіданні Руськокомарівської сільської ради, на якому були прийняті оскаржувані рішення, не приймав, що підтверджується відповідним протоколом пленарного засідання та поіменною реєстрацією депутатів, які брали участь у засіданні ради, а ОСОБА_1 не є депутатом Руськокомарівської сільської ради 7 скликання.

До матеріалів справи додано належним чином завірену копію протоколу №40 тридцять сьомої сесії сьомого скликання від 18.11.2020 року зі списком присутніх депутатів, у числі яких не значиться позивач ОСОБА_2 , а отже, його пояснення, надані адвокату Марині В.Г. не можуть бути взяті судом до уваги на доведення факту проведення сесії ради та її повноважності. Не підтримали свої пояснення у судовому засіданні і позивачі в частині присутності на засіданні сесії ради.

Щодо порушення прав позивачів як громадян слід відмітити наступне. До матеріалів справи позивачами додано заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,09 га в с. Глибоке, вказавши, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням раніше не використав. Заява датована 09.03.2021, тобто після прийняття оскаржуваного рішення ради. Також така не містить усіх необхідних вимог, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, що вже саме по собі може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. А згідно наданої на адвокатський запит відповіді Баранинської сільської ради №901 від 11.06.2021 ОСОБА_1 використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (рішення 21 сесії 4 скликання від 10.02.2006 Баранинської сільської ради). Вказане свідчить про неправдиве повідомлення обставин органам місцевого самоврядування і суду, однак у судовому засіданні такий повідомив, що вважав попереднє набуття земельних ділянок в порядку спадкування. Інший позивач ОСОБА_2 як громадянин за інформацією Баранинської сільської ради, наданої на адвокатський запит, від 11.06.2021 №896 використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (рішення 12 сесії 6 скликання від 19.01.2012). Оскаржуване рішення ніяким чином не обмежує право ОСОБА_1 на звернення до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо будь-якої іншої, не зайнятої земельної ділянки, а бажання отримати у власність земельну ділянки не може бути підставою для позбавлення іншої особи вже набутого нею права власності.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що на момент прийняття оспорюваного рішення Руськокомарівської сільської ради права позивачів не були порушені.

Також, у своїй позовній заяві позивачі вказують, що проект оскаржуваного рішення не було оприлюднено. У відповідності до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Водночас, згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996 затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, відповідно до пункту 12 якого, в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг; стосуються правового статусу громадських об`єднань, їх фінансування та діяльності; передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства; стосуються присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій; стосуються витрачання бюджетних коштів (звіти головних розпорядників бюджетних коштів за минулий рік).

Питання щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельних ділянок не відноситься до питань, які підлягають обговоренню громадськістю, згідно з вказаним Порядком, однак, підлягають оприлюдненню. У судовому засідання свідок ОСОБА_28 повідомив про розміщення проектів рішень на дошці оголошень сільської ради.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.L проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v, Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь - яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мата можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v, Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Отже, аргументи позивачів про порушення їхніх прав є абстрактними, не підтверджені матеріалами справи, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, а це свідчить про відсутність предмету захисту у суді. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію права власності

У зв`язку з наведеним, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності особам, що є третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки їх вирішення залежить від позовних вимог про визнання незаконними (протиправними) та скасування рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради. Окрім того, дані позовні вимоги стосуються права власності осіб, які є учасниками судового процесу у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів, а не відповідачами, а отже, обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним, а є самостійною підставою для відмови у цій частині позовних вимог. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 №822/130/17, спір про скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності взагалі не може бути належним способом захисту прав позивачів у даній справі. Як вказано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 329/253/20, у зв`язку зі змінами, внесеними до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав закон містить уточнення, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Викладене дає підстави для висновку про те, що такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права, закон на даний час не передбачає.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог в частині скасування записів про державну реєстрацію права власності слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з вимогами ч.8 стаття 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів у письмових поясненнях від 07.06.2021 (вх. №31847 від 08.07.2021) зроблено відповідну заяву та додатково у судовому засіданні 20.09.2021.

Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову першого позивача - ОСОБА_1 , другого позивача - ОСОБА_2 до першого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, другого відповідача - Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, місце знаходження: 89443, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Руські Комарівці, вул. Шкільна, буд. 3, код ЄДРПОУ: 22092994.

Відповідач 2: Баранинська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центральна, 42, код ЄДРПОУ: 22095099.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_12 , АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_13 , АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_8 , АДРЕСА_10 ;

ОСОБА_9 , АДРЕСА_11 ;

ОСОБА_10 , АДРЕСА_13 ;

ОСОБА_11 , АДРЕСА_14 ;

ОСОБА_14 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2021.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда