Вирок № 99908250, 27.09.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/6123/19

Номер провадження 1-кп/237/393/21

ВИРОК

Іменем України

27.09.21 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Махно Ю.В., Сідаш О.О.,

за участю:

прокурора Чернишова Я.Ю.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Верченко О.О.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Гос В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області кримінальне провадження №12019050000000448, яке внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2019 року року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Баку Азербайджан, громадянки України, з вищою освітою, працевлаштована економістом ПФ «Банзай», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2019 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснювала рух по проїжджій частині автодороги С051137 сполученням «Селидове-Гірник-Максимільянівка», зі сторони смт. Гостре, в напрямку вул. Центральної с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області.

Під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг з вулицею Центральна с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області, водій ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог п. п. 2.3 «б», 16.11 та знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі;

- п.16.11 - На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- Дорожній знак 2.1 Додаток 1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу»:

водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі

діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та рухом транспортних засобів по головній дорозі вулиці Центральної с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області, не маючи перешкод технічного характеру, легковажно розраховуючи на відсутність транспортних засобів, які рухаються по головній дорозі, ігноруючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», перебуваючи на другорядній дорозі, продовжила рух вперед, виїхавши на проїжджу частину головної дороги вул. Центральної с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області, де не поступившись дорогою мопеду «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався справа, скоїла з ним зіткнення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, водій мопеду «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Так, йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді автотранспортної поєднаної травми: уламкового перелому нижньої щелепи, забитої рани лівої тім`яної ділянки, синців повік обох очей, грудної клітини ліворуч, лівого стегна, лівого колінного суглобу, лівої гомілки, лівої стопи по зовнішній поверхні, правого стегна і правої гомілки по внутрішній поверхні, саден обличчя ліворуч, лівої вушної раковини, лівої бокової поверхні шиї, чола праворуч, спинки носа праворуч, кінчика носа, лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу по зовнішній поверхні, лівого передпліччя по задній поверхні, лівого стегна по зовнішній поверхні, лівого колінного суглобу по зовнішній поверхні, правого колінного суглобу по внутрішній поверхні, у крила таза праворуч, правого ліктьового суглобу, правого плеча по зовнішній поверхні, забитих ран лівої вушної раковини, підборіддя ліворуч, у зовнішнього кута лівого ока, шиї ліворуч, лівого плеча по зовнішній поверхні, лівого стегна по зовнішній поверхні, внутрішньої поверхні лівої гомілки, перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині, правого стегна у верхній та нижній третині, лівого стегна в середній і верхній третині, крововиливів у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні лівої тім`яно-потиличної ділянки, правої потиличної ділянки, чола праворуч, крововиливу під тверду мозкову оболонку на всьому протязі правої півкулі головного мозку, крововиливу в бокові шлуночки мозку, перелому кісток склепіння і основи черепу, відриву кісток черепу від шийного відділу хребта з переломом шийного хребця, перелому ребер праворуч 1-10 по середнє-ключичній лінії непрямого характеру, 1-10 по середнє-паховій лінії прямого характеру, переломів ребер ліворуч по перднє-пахвовій лінії 1,4,5,6 прямого характеру і 1-8 по лопатковій лінії непрямого характеру, перелому грудини на рівні 3 міжребір`я непрямого характеру, перелому лівого крила тазу з крововиливами у м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому лівого стегна в середній третині з крововиливом в м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині з крововиливами в м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому правого стегна в середній третині з крововиливами в м`які тканини стегна по заднє-внутрішній поверхні, розриву аорти в грудному відділі з крововиливом в органи середостіння і кровотечою в грудну порожнину 1,5 літрів рідкої крові, розриву селезінки з кровотечою в черевну порожнину - 500 мл рідкої крові, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Крім того, пасажир мопеду «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Так, йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді автотранспортної поєднаної травми: забитої рани в ділянці лівого тім`яного бугра, саден нижньої губи ліворуч, правої щоки, завушної ділянки ліворуч, лівої бокової поверхні шиї, зовнішньої поверхні лівого плечового суглобу, лівого плеча по зовнішній, передній і задній поверхні, тилу лівої кисті, на лівій боковій поверхні грудної клітини, передньої стінки черева зліва, лівої гомілки по зовнішній і передній поверхні, внутрішній поверхні лівої гомілки, тилу лівої стопи, передньої-внутрішньої поверхні правої гомілки, зовнішньої поверхні правої гомілки, задньої поверхні грудної клітини праворуч, забитої рани лівої гомілки по задній поверхні, шиї ліворуч, крововиливу в м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в ділянці лівого тім`яного бугра і потиличної ділянки праворуч, перелому кісток основи і склепіння черепу, перелому лівого плеча, перелому ребер ліворуч 3-6 по границі хрящової частини, 2 ребра по середнє-ключичній лінії, 3-9 по переднє-пахвовій лінії прямого характеру і 5-10 по лопатковій лінії прямого характеру з утворенням крововиливу в м`які тканини грудної клітини ліворуч по боковій поверхні з утворенням кармана, заповненого кров`ю, розтрощення нижньої лівої легені з кровотечою в грудну порожнину 1 літр рідкої крові, розтрощення тканини печінки з кровотечою в черевну порожнину - 1 літр рідкої крові, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог 16.11 та знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала у повному обсязі та відмовилась від дачі показань, скориставшись своїм правом, гарантованим ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на повне не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, її вина підтверджується наступною сукупністю доказів досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав суду показання в яких зазначив, що загиблі доводяться йому братом та батьком. Події розгортались у липні 2019 року. Спереду та позаду мопеду завжди горіло світло, як тільки батько заводив мопед включався ксенон. Потерпілий вирішив побачитись з своїм батьком та братом, вони зустрілись, покатались, розстались приблизно о другій годині дня. Зустріч була у Берестках що знаходяться поблизу м. Курахове та після цього брат та батько повинні були їхати в м. Донецьк через с. Максимільнівка. Коли потерпілий бачився востаннє з загиблими вони не скаржились на стан здоров`я. Потерпілий попросив батька та брата щоб вони передзвонили йому щойно перетнуть блок-пост. Потерпілий їм неодноразово телефонував, але телефон не підіймали. О пів на четверту годину вечора потерпілому у сльозах зателефонувала матір та розповіла про події, що відбулись у с. Максимільянівка. Після цього потерпілий поїхав туди разом зі своєю дружиною. На місці події потерпілого допитували працівники поліції. Місце події знаходиться на перехресті в с. Максимільянівка на повороті в смт. Гостре.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 надала суду показання в яких зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_5 , чоловік їй повідомив, що він сів на автобус до м. Курахове. Потерпіла дзвонила своєму чоловіку о другій годині дня, однак він не підіймав слухавку, також потерпіла дзвонила своєму чоловіку о третій годині, після того як прийшла з роботи, однак на дзвінок знов чоловік не відповів. Приблизно о 4 годині потерпілій подзвонила дружина брата чоловіка потерпілої та повідомила, що чоловік потерпілої загинув у дорожньо-транспортній пригоді. На місце дорожньо-транспортної пригоди потерпіла не приїжджала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала суду показання в яких зазначила, що в день подій вона була вдома, будинок знаходиться поблизу місця аварії, а саме якщо слідувати з м. Курахове то перед перехрестям. Подія сталась в жаркий літній день, опадів не було, в післяобідню пору, свідок дивилась фільм. В цей час свідок почула звук удару та вона вийшла на поворот та побачила двох людей, молодий хлопець ще дихав, накрившись рукою, а чоловік - ні. Мопед лежав у провулку, рядом стояла автівка, яка знесла залізні ворота. Після удару майже одразу приїхали патрульні поліцейські, оскільки вони стояли недалеко. Жінка сиділа в автівці та не виходила з неї. Швидка допомога приїхала через хвилин 15-20 та забрала жінку. Після цього приїхали слідчі. Сам процес зіткнення свідок не бачила. Також свідок повідомила, що приблизно за неділю-дві приїжджала бригада та попиляла гілки дерев щоб було видно дорожні знаки на перехресті, оскільки ще раніше на місце вказаних подій трапилось ще дві дорожньо-транспортної пригоди. Свідок повідомила, що після того як гілля обрізали він став видимий. На запитання стосовно того коли були обрізані гілки свідок ствердно відповідала, що гілки обрізали до 15 липня 2019 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав суду показання в яких зазначив, що події сталися влітку в денний час, погода була ясна. В цей день він сидів на лавочці, що розташована біля перехрестя. Дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті, що веде в населений пункт Гостре по вулиці Центральній, що знаходиться в с. Максимільянівка. Свідок бачив, що їхав скутер в бік Мар`їнка зі сторони Курахове по вул. Центральній, швидкість скутера становила приблизно до 60 км/год та він рухався по своїй смузі. На скутері було двоє людей. Скутер зіткнувся з автівкою, яка їхала з перехрестя з боку Гострого та перед перехрестям не зупинилась, автівка виїжджала під знак «Дати дорогу». Відбулось зіткнення скутера та автівки після якого особи зі скутера знаходились на асфальті. Після цього до міця події вийшли сусіди серед яких була ОСОБА_8 . Свідок підтвердив, що на місці події за його участі проводилась слідча дія, слідчий просив свідка дати показання і розповісти відомі свідку відомості. Після дорожньо-транспортної події було здійснено заміну дорожніх знаків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав суду показання в яких зазначив, що події розгортались влітку, приблизно о 2-3 годині пообіді. Під час дорожньо-транспортної пригоди свідок був на задньому сидінні автомобіля ауді А6, якою керувала ОСОБА_1 . Крім того, в автомобілі був ще один хлопець який також їхав з ними на роботу. Вони їхали на роботу до м. Вугледара з м. Харкова. Під час руху автомобіля вказаним маршрутом свідок спав. Свідок розповів, що він відчув удар, після цього посипалось скло, а потім автомобіль вдарився о стіну. Точний механізм розвитку подій свідок стверджувати не може. Під час досудового розслідування свідок допитувався слідчим, свідок зазначив, що тиск на нього не здійснювався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду показання в яких зазначив, що він був пасажиром ауді А6, яким керувала ОСОБА_1 Дорожньо-трансортна пригода сталась в с. Максимільянівка звідки автомобіль виїжджав із другорядної дороги на головну. Свідок відчув два удари, спочатку удар був із мопедом, а після цього автомобіль вдарився об стіну. Свідок зазначив, що він не бачив як наближався мопед.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав суду показання в яких зазначив, що у липні 2019 року він обіймав посаду голови Максимільянівської сільської ради. В 2019 році на даному перехресті неодноразово ставалися дорожньо-транспортні пригоди та свідком як сільським головою вживались заходи реагування щодо усунення вказаної ситуації. Свідок зазначив, що деілкьа разів до нашої ДТП працівники сільської ради самостійно обрізали гілки, які звисали над знакому «Уступи дорогу». Знак «Уступи дорогу» було видно, хоча там і були дерева, свідок особисто щодня їздить за водою цією дорогою та від вулиці Шевченка знак вже було видно, це становить приблизно 100 метрів.

Допитана у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_12 показала суду, що самої події не бачила та знає про неї лише з розмов. Вона є місцевим жителем та на цьому перехресті вже було дві аварії. Після ДТП з`явилася розмітка та знак СТОП. Водієм не є, в день події до місця ДТП не підходила. Знак стояв перед виїздом на основну трасу. Вказала, що до події гілки нависали над знаком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду показання в яких зазначив, що ОСОБА_1 є його спіробітницею. Приблизно о 15 годині ОСОБА_1 , зателефонувавши, повідомила йому, що вона потрапила в аварію, після цього свідок сів в автівку та приблизно о чверть на восьму години вечора був на місці подій в Максимільнівці , однак після цього з`ясувалось, що ОСОБА_1 вже перебуває в лікарні та свідок поїхав до лікарні. Свідок пояснив, що в лікарні сидів хлопець з автоматом, а також через хвилин 20 в лікарні був слідчий який опитував свідка. Спочатку свідку поліцейський не дозволив зайти у палату до ОСОБА_1 , а потім все ж таки надав згоду. Протокол про затримання склали приблизно о 7-8 годині вечора

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 15.07.2019 року з додатками у вигляді схеми та фототаблиці, в ході вказаної слідчої дії було оглянуто нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг С051137 сполученням «Селидове-Гірник-Максимільянівка» та вул. Центральної с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області. Огляд проведено в напрямку від с. Гостре Донецької області, в світлий час доби, при денному освітленні без опадів, зафіксовано вид та стан покриття, у вигляді асфальтобетонного, сухого, чистого без вибоїн і ям. Оглядом встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, встановленого по ходу огляду. Також встановлено, що видимість знаку деревами не обмежена, знак видно на відстані більше 150 метрів. На проїжджій частині, в місці події, зафіксовано кінцеве розташування транспортних засобів - автомобіля марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопеду «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 , наявні на вказаних транспортних засобах ушкодження аварійного характеру, розташування трупів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також зафіксовано слідову інформацію, у вигляді слідів на проїжджій частині, уламків скла та деталей автомобіля і мопеда (т. 4 а.с.13-41).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 148 від 29.08.2019 ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді автотранспортної поєднаної травми: забитої рани в ділянці лівого тім`яного бугра, саден нижньої губи ліворуч, правої щоки, завушної ділянки ліворуч, лівої бокової поверхні шиї, зовнішньої поверхні лівого плечового суглобу, лівого плеча по зовнішній, передній і задній поверхні, тилу лівої кисті, на лівій боковій поверхні грудної клітини, передньої стінки черева зліва, лівої гомілки по зовнішній і передній поверхні, внутрішній поверхні лівої гомілки, тилу лівої стопи, передньої-внутрішньої поверхні правої гомілки, зовнішньої поверхні правої гомілки, задньої поверхні грудної клітини праворуч, забитої рани лівої гомілки по задній поверхні, шиї ліворуч, крововиливу в м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в ділянці лівого тім`яного бугра і потиличної ділянки праворуч, перелому кісток основи і склепіння черепу, перелому лівого плеча, перелому ребер ліворуч 3-6 по границі хрящової частини, 2 ребра по середнє-ключичній лінії, 3-9 по переднє-пахвовій лінії прямого характеру і 5-10 по лопатковій лінії прямого характеру з утворенням крововиливу в м`які тканини грудної клітини ліворуч по боковій поверхні з утворенням кармана, заповненого кров`ю, розтрощення нижньої лівої легені з кровотечою в грудну порожнину 1 літр рідкої крові, розтрощення тканини печінки з кровотечою в черевну порожнину - 1 літр рідкої крові, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті (т. 4 а.с. 57-59).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 147 від 29.08.2019 ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді автотранспортної поєднаної травми: уламкового перелому нижньої щелепи, забитої рани лівої тім`яної ділянки, синців повік обох очей, грудної клітини ліворуч, лівого стегна, лівого колінного суглобу, лівої гомілки, лівої стопи по зовнішній поверхні, правого стегна і правої гомілки по внутрішній поверхні, саден обличчя ліворуч, лівої вушної раковини, лівої бокової поверхні шиї, чола праворуч, спинки носа праворуч, кінчика носа, лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу по зовнішній поверхні, лівого передпліччя по задній поверхні, лівого стегна по зовнішній поверхні, лівого колінного суглобу по зовнішній поверхні, правого колінного суглобу по внутрішній поверхні, у крила таза праворуч, правого ліктьового суглобу, правого плеча по зовнішній поверхні, забитих ран лівої вушної раковини, підборіддя ліворуч, у зовнішнього кута лівого ока, шиї ліворуч, лівого плеча по зовнішній поверхні, лівого стегна по зовнішній поверхні, внутрішньої поверхні лівої гомілки, перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині, правого стегна у верхній та нижній третині, лівого стегна в середній і верхній третині, крововиливів у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні лівої тім`яно-потиличної ділянки, правої потиличної ділянки, чола праворуч, крововиливу під тверду мозкову оболонку на всьому протязі правої півкулі головного мозку, крововиливу в бокові шлуночки мозку, перелому кісток склепіння і основи черепу, відриву кісток черепу від шийного відділу хребта з переломом шийного хребця, перелому ребер праворуч 1-10 по середнє-ключичній лінії непрямого характеру, 1-10 по середнє-паховій лінії прямого характеру, переломів ребер ліворуч по перднє-пахвовій лінії 1,4,5,6 прямого характеру і 1-8 по лопатковій лінії непрямого характеру, перелому грудини на рівні 3 міжребір`я непрямого характеру, перелому лівого крила тазу з крововиливами у м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому лівого стегна в середній третині з крововиливом в м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині з крововиливами в м`які тканини по зовнішній поверхні, перелому правого стегна в середній третині з крововиливами в м`які тканини стегна по заднє-внутрішній поверхні, розриву аорти в грудному відділі з крововиливом в органи середостіння і кровотечою в грудну порожнину 1,5 літрів рідкої крові, розриву селезінки з кровотечою в черевну порожнину - 500 мл рідкої крові, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті (т. 4 а.с. 63-66).

Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 13.08.2019 рокуз додатками у вигляді фототаблиці, в ході вказаної слідчої дії, що була проведена у відповідно до вимог ст. ст. 234-237 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 12 серпня 2019 року, було оглянуто мопед марки «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 та зафіксовано наявні на вказаному транспортному засобі пошкодження аварійного характеру, розташовані в передній частині, а саме в районі переднього колісного вузла, у вигляді відокремленого переднього колеса з частинами гальмівної системи та деформованими частинами передньої вилки, обриву лівого пера вилки (т. 4 а.с. 153-159).

Відповідно до висновку № 4231-4233 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 23.08.2019 року основні пошкодження від зіткнення з автомобілем розташовані в передній частині мопеда марки «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме пошкоджено облицювання, вилка передня, крило переднє, праве дзеркало заднього виду, панель приборів, передній колісний вузол, рама мопеда; з технічної точки зору, несправності, які привели до повної відмови рульового управління, часткової відмови гальмівної системи, ходової частини, повної відмови зовнішніх світлових приладів, є наслідком його зіткнення з автомобілем марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 та, відповідно, до моменту зіткнення зазначені вище системи управління мопедом були працездатними та виявлені несправності знаходились в причинному зв`язку з зіткненням (т. 4 а.с. 166-169).

З протоколу огляду транспортного засобу від 13.08.2019 рокуз додатками у вигляді фототаблиці, встановлено, що в ході вказаної слідчої дії, що була проведена у відповідно до вимог ст. ст. 234-237 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 12 серпня 2019 року було оглянуто автомобіль марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зафіксовано наявні на вказаному транспортному засобі пошкодження аварійного характеру, зокрема, розташовані в правій та лівій частинах транспортного засобу. В ході огляду з автомобіля вилучено та оглянуто: кінцеву частину кріплення гнучкого гальмівного шлангу розташованого в підкрильній частині лівого переднього колеса та гнучкий гальмівний шланг з кінцевим кріпленням з супорта від лівого переднього колісного вузла(т. 4 а.с. 166-169).

Відповідно до висновку експерта № 4228-4230 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 23.08.2019 року основні пошкодження від зіткнення з мопедом розташовані в правій боковій частині кузова автомобіля «Audi A6», а саме пошкоджено: праві передні двері, праве переднє крило, дзеркало заднього виду праве, права передня стійка, правий покажчик поворотів, скло вітрове; Деформації автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 з лівого боку кузова не пов`язані з контактом з мопедом марки «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Пошкодження кузова з лівого боку сталися від наїзду автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 на стіну будинку, вже після зіткнення з мопедом. З технічної точки зору, несправності, які привели до повної відмови рульового управління, гальмівної системи, ходової частини та шин, часткової відмови зовнішніх світлових приладів, є наслідком його (наїзду) зіткнення з об`єктом - стіною дома, та, відповідно до моменту наїзду зазначені вище системи управління автомобілем «Audi A6» були працездатними, відтак, виявлені несправності не знаходились в причинному зв`язку з подією - зіткненням з мопедом «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 4 а.с. 186-189).

При цьому, досліджені протоколи оглядів транспортних засобів містять відломості про експерта, який був присутнім та його підпис. Факт відсутності експерта під час огляду, стороною захисту не доведено, а всі твердження з цього приводу, нічим не підтверджено, а відтак, суд їх відкидає, як такі, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Відповідно до висновку експерта № 3835-3836-19 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 1201905000000448 від 09.09.2019 року гнучкий гальмівний шланг живлення робочого гальмівного механізму переднього лівого колеса автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження у вигляді відриву рукаву шлангу від штуцера, що виникло в момент скоєння дорожьо-транспортної пригоди під дією зовнішньої осьової сили, що розтягнула шланг. З технічної точки зору, пошкодження гнучкого гальмівного шлангу живлення робочого гальмівного механізму переднього лівого колеса автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебувало у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 4 а.с. 196-199).

Відповідно до висновку експерта № 4234-4236/20 від 23.08.2019 року за результатами проведення судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи в умовах даної події сліду гальмування автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 на проїжджій частині довжиною 14.4 м відповідала швидкість руху 54-56 км/год. Фактична швидкість руху автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 перед зіткненням з мопедом була більше зазначеного вище значення, оскільки у формулі визначення швидкості не враховані витрати кінетичної енергії, які були втрачені на деформації металу при зіткненні з мопедом та при наїзді на стіну будівлі, визначити які не представляється можливим у зв`язку з відсутністю науково обґрунтованих, апробованих і затверджених до використання методик виконання подібних досліджень. Місце зіткнення автомобіля марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопеда «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно слідової інформації, зафіксованої в протоколі огляду місця події та схеми до нього, розташоване в районі слідів подряпин на асфальті, до початку відокремлених від ТС при ударі деталей ТС, на полосі руху мопеда «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 . З точки зору трасології, приблизне розташування транспортних засобів відносно один одного в момент їх входу в контакт показано на схемі № 1. Кут між поздовжньою віссю автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопедом «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 становив приблизно 110+_10 градусів. В даному випадку у експерта немає підстав спростувати найбільш ймовірну версію про розташування ТС в момент первинного контакту відносно меж проїзної частини, яка зафіксована на схемі до ДТП від 15.07.2019 (т. 4 а.с. 208-212).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 13.09.2019 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.08.2019 року в ході вказаного заходу забезпечення кримінального провадження було отримано знімки комп`ютерної томографії ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 233-239).

Згідно з висновком експерта № 175 за результатами проведення судово-медичної експертизи від 20.08.2019 року встановлено, що при зверненні гр. ОСОБА_1 в лікувальний заклад, згідно наданої медичної документації, виявлені садна чола, забита рана чола справа, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом 5,6,7 ребер праворуч зі зміщенням на товщину кортикального шару, які утворились від дії тупих предметів чи при ударі о такі, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючих для свого лікування термін понад 3-х тижнів. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у гр. ОСОБА_1 , найбільш ймовірно, гр. ОСОБА_1 була звернута обличчям та передньою поверхню свого тулубу по відношенню до травмуючих предметів. В наданій медичній документації маються дані, що ОСОБА_1 при госпіталізації 15.07.19р. була освідована на алкоголь - Алкотест 0,0%о. Була взята кров на алкоголь, однак відповідь на його кількісне значення в наданій медичній документації відсутня. В наданій медичній документації відсутні будь-які дані про освідоцтво на стан наркотичного сп`яніння (т. 4 а.с. 240-248).

Відповідно до висновку експерта № 4343 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 28.08.2019 року встановлено, що механізм ДТП містить наступні ключові моменти: в початковий період розвитку ситуації ДТП, автомобіль «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 і мопед «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 рухалися у взаємно поперечних напрямках по проїжджій частині перехрестя автодороги С051137 «Селидове - Гірник - Максимільянівка» з вул. Центральна, при цьому автомобіль «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався прямо, поздовжньо щодо проїжджої частини автодороги С051137, а мопед «Viper» рухався поперечно по проїжджій частині вул. Центральна, справа-наліво, щодо траєкторії руху автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; контактування транспортних засобів сталося між передньою і середньою частиною правого боку кузова автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 і передньою та частково лівою передньою частиною мопеда «Viper» під кутом приблизно 110 градусів; після взаємного зіткнення автомобіль «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 перемістився вперед і вліво, а мопед «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 перемістився вправо, щодо місця зіткнення і первісного напрямку свого руху; в момент взаємного зіткнення автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 і мопеда «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_4 перебували в стані руху; місце зіткнення автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 і мопеда «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 розташовується на перехресті автодороги С051137 «Селидове - Гірник - Максимільянівка» - вул. Центральна в районі подряпин на асфальті(т. 4 а.с. 220-222).

Відповідно до висновку експерта № 196 за результатами проведення судово-медичної експертизи від 09 жовтня 2019 року встановлено, що при зверненні гр. ОСОБА_15 в лікувальний заклад, згідно наданої медичної документації,виявлені садна та поверхнева рана живота зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. По даним наданої медичної документації судити про механізм та давність утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_15 , а також в якому положенні до травмуючого предмету знаходився ОСОБА_15 , не є можливим (т. 5 а.с. 33).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 01серпня2019 рокуз додатками у вигляді фототаблиці, в ході вказаної слідчої дії, проведеної за участю свідка ОСОБА_7 було встановлено місце зіткнення транспортних засобів, положення транспортних засобів відносно меж проїжджої частини до моменту виїзду на перехрестя та експериментальним шляхом визначено темп руху кожного транспортного засобу, тобто отримано вихідні дані для проведення авто технічної експертизи обставин події (т. 5 а.с. 34-38).

Відповідно до висновку експерта № 4344-4348 від 28.08.2019 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи встановлено, що в умовах даної події, дії водія автомобіля «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 регулювались нормативними вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» і п. 16.11 Правил дорожнього руху України; в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди при виконанні належних дій, регламентованих вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пункт 16.11 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мала технічну можливість запобігти даній події. В даній події дії водія мопеду «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 регламентувались вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій мопеда «Viper», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом вжиття заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки, тобто шляхом належного виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пункту 16.11 Правил дорожнього руху України і знаходились в причинному зв`язку за настанням даної події (т. 5 а.с. 46-49).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 20 вересня 2019 рокуз додатками у вигляді план-схеми та фототаблиці, в ході вказаної слідчої дії, проведеної за участю підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника Верченко О.О. було перевірено показання підозорюваної щодо обставин дорожньо-транспортної події, отримано вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи (т. 5 а.с. 56-62).

Відповідно до висновку експерта № 1/19-184 від 24.09.2019 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи встановлено, що з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_16 , для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, та відповідно реагувати на її зміну, при цьому наближаючись до нерегульованого перехрестя на якому встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» ПДР України, згідно до якого, «водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі...», повинна була поступитися дорогою мопеду «Viper MT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, тобто повинна була діяти у відповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.2.3(б), п. 16.11 Правил дорожнього руху України.З технічної точки зору, в розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_16 , виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України мала технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації водій мопеду «Viper MT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з моменту об`єктивної можливості виявлення небезпеки для руху, тобто з моменту, коли автомобіль «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився на відстані шляху гальмування (St2) до найближчої до нього межі перехрестя, повинен був вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки мопеду, тобто повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.З технічної точки зору, у розглянутій дорожній ситуації, водій мопеду «Viper MT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , діючи в межах вимог Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.З технічної точки зору, дії водія автомобіля «AUDI А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_16 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» і п. 16.11 Правил дорожнього руху України та знаходились в причинному зв`язку з настанням даної дорожньої пригоди (т. 5 а.с. 76-81).При цьому, для проведення вказаного дослідження, експерту було задано вихідні дані, у вигляді відомостей, отриманих від підозрюваної ОСОБА_1 під час проведення з нею слідчого експерименту, з метою перевірки її показань щодо розвитку події. Суд звертає увагу на ту обставину, що дослідницька частина висновку експерта, містить відомості щодо неспроможності показань ОСОБА_1 , в частині вказаної нею швидкості руху власного автомобіля та швидкості руху транспортного засобу, під керуванням загиблого ОСОБА_4 .

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 24.09.2019 року з додатками у вигляді план-схеми та фототаблиці, в ході вказаної слідчої дії було оглянуто ділянку автодороги «Селидове - Гірник - Максимільянівка» в смт. Гостре, а саме перехрестя автодороги та вул. Р.Люксембург. Встановлено, що по ходу руху автодорогою, перед перехрестям, встановлено дорожній знак 2.3 Правил дорожнього руху України «Головна дорога». При цьому суд зазначає, що дорожній знак, який би вказував напрямок головної дороги відсутній. Рухаючись автодорогою «Селидове - Гірник - Максимільянівка» 1,9 км встановлено знак 5.45 Правил дорожнього руху України «Початок населеного пункту с. Максимільянівка». По ходу руху автодорогою, через 200 метрів після дорожнього знаку 5.45, розміщено перехрестя автодороги «Селидове - Гірник - Максимільянівка» та вул. Шевченко с. Максимільянівка. Через 200 метрів після вказаного перехрестя, розміщене перехрестя автодороги та вул. Центральної с. Максимільянівка. По праву сторону руху, на відстані 50 метрів, від перехрестя з вул. Шевченко с. Максимільянівка, встановлений дорожній знак 2.4 ПДР України «Кінець головної дороги» та дорожній знак 2.1 ПДР України «Дати дорогу». Перед перехрестям а/д «Селидове - Гірник - Максимільянівка» та вул. Центральної с. Максимільянівка встановлений дорожній знак 2.2 ПДР України «Рух без зупинки заборонено» (т. 5 а.с. 82-86).

Згідно відповіді начальника філії «Автодор № 1» дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» від 27 серпня 2019 року № 169однією з бригад філії «Автодор № 1» 11 липня 2019 року було виконано роботи з очистки узбіччя, а саме обрізка нависань, що закриває видимість дорожніх знаків на автомобільній дорозі загального користування місцевого значення С-051137 «Селидове-Гірник-Максимільянівка» км. 20+450 - км. 24+500. Відповідно дорожні знаки, які знаходяться на перехресті автомобільних доріг С-051137 «Селидове - Гірник - Максимільянівка» та О-0510 «Темирівка - Велика Новосілка - Курахове - Мар`їнка» були очищені від рослинності та їх повинно було видно всім учасникам дорожнього руху без виключення (т. 5 а.с. 104).

Згідно відповіді КЛПУ Мар`їнська ЦРЛ від 08.10.2019 року № 996/01-14 ОСОБА_1 на момент отримання травми 15.07.2019 року була твереза (т. 5 а.с. 105).

З копії вимоги (припису) від 11 червня 2019 року за № 130 спрямованої інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ст. лейтенантом поліції Баглай Дмитром Анатолійовичем начальнику ДП «Донецький облавтодор» філія «Автодор № 1» ОСОБА_17 встановлено, що працівник патрульної поліції вимагав змінити дорожній знак 2.1. «Дати дорогу» на автомобільній дорозі С051137 «Селідово - Гірняк - Максимільяновка» км 24+500 перед перехрестям з автомобільною дорогою О0510 «Велика Новосілка - Курахове - Мар`їнка» на дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Нанести дорожню розмітку 1.12 та 1.21 у відповідності до вимог ДСТУ 25876:2010 у зв`язку з підвищенням аварійності на даній ділянці дороги (т. 3 а.с. 165-166).

Відповідно до копії журналу виконання робіт на автодорогах Мар`їнського району місцевого значення 11 липня 2019 року на автодорозі «Селидово - Горняк - Максимільянівка» було здійснено обрізання гілок, що закривають оглядовість дорожніх знаків. Також 16 липня 2019 року на автодорозі «Селидово - Гірняк - Максимільянівка» було встановлено дорожні знаки 2.1. - 1 шт. та 2.4. - 1 шт (т. 3 а.с. 162-164).

Як вбачається з відповіді Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області на запит адвоката Верченко О.О. від 29.07.2019 року за № 600/02-20 утримувачем дорожніх знаків, розташованих на території населених пунктів Максимільянівської сільської ради є ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Донецький облавтодор». Інформацією про точну дату встановлення дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги сільська рада не володіє. Знаки були встановлені в період з 16 липня по 18 липня 2019 року (т. 6 а.с. 62).

Суд зазначає, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, а також і порушення правил дорожнього руху.

Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обв`язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або виконання вимог дорожніх знаків, зокрема вимог знаку 2.1. «Дати дорогу», але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.

Виходячи з цих міркувань, Суд дотримується думки, що визначальним фактором для визначення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.

Об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, складають: - діяння, яке полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; - наслідки (у даному випадку смерть двох осіб, що є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 286); - причиновий зв`язок між діяннями та наслідками, тобто здійснення винуватим такого порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, що потягнуло за собою наслідки, визначені ст. 286 КК.

Відповідно до частини першої статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому частиною шостою статті 22 КПК регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Надані стороною обвинувачення докази стороною захисту не спростовані, в той же час відповідно до ст. 22 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи надані та дослідженні докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а кваліфікація її дій є вірною, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох людей, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України.

Суд відхиляє надані стороною захисту у якості джерела доказу такі документи як (мовою оригіналу) «опрос свидетеля» з огляду на наступне.

В силу положень параграфу 1 та 2 глави 4 КПК України докази, які покладені судом в основу як обвинувального так і виправдувального вироку повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Категорія «допустимий доказ» знаходить своє законодавче закріплення в ст. 86 КПК України, згідно якої доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

Положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, з диспозиції вказаної статті вбачається, що суд має право визнати допустимими докази, які не були ним безпосередньо досліджені, лише у виключних випадках, передбачених процесуальним законом.

В силу вимог ч. 8 ст. 95 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: справедливий судовий розгляд, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В контексті викладеного суд в силу положень ч. 2 ст. 86 КПК України не враховує при ухваленні судового рішення подані стороною захисту у якості доказів по справі документи з назвою (мовою оригіналу) «опрос свидетеля» в яких викладені письмові показання свідків оскільки в силу принципу безпосередності дослідження доказів показання свідка суд повинен сприймати усно, а відтак письмові показання свідків не відповідають критеріям допустимості доказів.Крім того, відповідно до норм чинного законодавста, пояснення осіб не є джерелом доказів (ч.8 ст. 95 КПК УКраїни) та отримані вони з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, що полягло в отриманні пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання (п.4 ч.2ст. 87 КПК України).

Надаючи правову оцінку долученим до матеріалів справи стороною захисту висновкам експертів № 24322/4435 від 26 лютого 2020 року, № 24323/4434 від 25 лютого 2020 року, № 23840/4436 від 25 лютого 2020 року, які досліджуються в нерозривному зв`язку з заявами сторони захисту про проведення вказаних експертиз, суд виходить з наступного.

В силу положень ч. 1 ст. 101 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Як роз`яснено в пункті 17 ППВСУ «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» за № 8 від 30.05.1997 року при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: - чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; - чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; - компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; - достатність поданих експертові об`єктів дослідження; - повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; - узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; - обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Суд зазначає, що висновок експерта у кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), який не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК).

Як вбачається з заяви від 04 листопада 2019 року захисник обвинуваченої Верченко О.О. порушила перед Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса питання щодо проведення автотехнічної експертизи в межах кримінального провадження, що є предметом даного судового розгляду.

Відповідно до п. 1.3. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

25 лютого 2020 року судовим експертом Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса було складено висновок експерта за результатами проведення судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи № 23840/4436.

Зі змісту висновку експерта 23840/4436 від 25 лютого 2020 року вбачається, що при проведенні експертного дослідження експертом було використано сформульовані в документі про призначення експертизи, а саме заяві від 04 листопада 2019 року,наступні вихідні дані: підозрювана рухалась по головній дорозі на якій був відсутній знак 2.4. «Кінець головної дороги» та знак 2.1. «Дай дорогу» був зарослий деревами вишні так, що його неможливо було побачити навіть у денний час.

Крім того експертом також самостійно обрано вихідні дані, які не були зазначені в документі про призначення експертизи, а саме: «згідно пояснень ОСОБА_12 дорожній знак «Дати дорогу», розташований серед головною дорогою по вул. Центральній в с. Максимільянівка з боку смт. Гостре був до 16 липня 2019 року захаращений гіллям та не проглядався з дороги взагалі».

Тобто висновок експерта містить дві частини з вихідними даними які експерт назвав: «короткий зміст обставин дорожньо-транспортної пригоди та вихідні дані» (взяті з документа про призначення експертизи) та ще раз окремим блоком «Вихідні дані» (взяті з пояснень ОСОБА_12 , листа начальника Мар`їнського ВП, листа сільського голови Максимільянівської сільської ради).

В контексті викладеного суд звертає увагу на те, що пояснення свідка ОСОБА_12 не містились у документі про призначення експертизи та були взяті експертом самостійно у якості вихідних даних, водночас матеріали кримінального провадження, копії яких були надані захисником експертові, зокрема протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, протокол слідчого експерименту, журнал обліку виконаних робіт на дорогах Мар`їнського району, містили вихідні дані, що суперечили поясненням свідка ОСОБА_12 .

Фактично за ситуації, що склалася під час експертного дослідження експертом було порушено вимоги абзацу 4 п. 2.3. розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень згідно яких експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Окрему увагу суд вважає за необхідне приділити тим вихідним даним, що були сформульовані у документі про призначення експертизи та використані експертом під час експертного дослідження згідно яких ОСОБА_1 рухалась по головній дорозі на якій був відсутній знак 2.4. «Кінець головної дороги» та знак 2.1. «Уступити дорогу» був зарослий деревами вишні, що його неможливо було побачити навіть у денний час.

Вказані вихідні дані, що були сформульовані стороною захисту та використані судовим експертом не знайшли свого підтвердження в ході змагального судового процесу та у повному обсязі спростовуються дослідженими в судовому засіданні належними, допустимими та достовірними доказами по справі, а саме: показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , даними протоколу огляду місця події від 15.07.2019 року згідно якого в ході вказаної слідчої дії було встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, встановленого по ходу огляду. Також встановлено, що видимість знаку деревами не обмежена, знак видно на відстані більше 150 метрів; даними протоколу огляду місця події від 24.09.2019 року згідно якого в ході вказаної слідчої дії було встановлено, що на відстані 50 метрів, від перехрестя з вул. Шевченко с. Максимільянівка, встановлений дорожній знак 2.4 ПДР України «Кінець головної дороги» та дорожній знак 2.1 ПДР України «Дати дорогу»; даними відповіді начальника філії «Автодор № 1» дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» від 27 серпня 2019 року № 169 згідно яких 11 липня 2019 року, тобто за 4 дні до дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом даного судового розгляду, на вказаній ділянці дороги бригадою філії «Автодор № 1» було очищено узбіччя, а саме обрізано нависання гілок дерев над дорожніми знаками; даними журналу виконання робіт на автодорогах Мар`їнського району місцевого значення згідно якого 11 липня 2019 року на вказаній автодорозі було здійснено обрізання гілок, що закривають оглядовість дорожніх знаків.

З цих же підстав, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_12 в частиі нависань гілок дерев над знаком, адже, окрім наведеного спростування таких тверджень перелічиними належними доказами, свідок ще й зазначила, що в день події до місця ДТП не підходила.

Аналогічні порушення було допущено експертом і при наданні висновку № 24323/4434 від 25.02.2020.

Що стосується наданого стороною захисту висновку експерта №24322/4435 від 26.02.2020, за результатами комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, проведеної на підставі заяви захисника Верченко О.А. від 05.11.2019 року судом встановлено, що вказана експертиза також проведена експертами на підставі невірно заданих вихідних даних, які не отримано стороною захисту в процесуальний спосіб. Крім того, експертами порушено вимоги ч.4 ст. 69 КПК України та п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, відповідно до яких експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню. Так, окрім того, що експертам вказано та використано хибні вихідні данні стосовно зафіксованого на місці події сліду гальмування, який стороною захисту вказано, як слід волочіння, що вплинуло на розрахунки швидкості руху автомобіля під керуваннм ОСОБА_1 в сторону зменшення її числового значення, експертами ще й самостійно сформовано блок «вихідні данні», в який самостійно, на власний розсуд, вибрано певну кількість даних, що не містилися в самій заяві на проведення вказаної експертизи.

Суд також звертає увагу на те, що встановлене на підставі хибних вихідних даних значення швидкості руху автомобіля під керуванням обвинуваченої ОСОБА_1 , взагалі не впливає на висновки експертів, що надані стороною обвинувачення, щодо винуватості ОСОБА_1 у вказаній події.

На підставі викладеного, враховуючи, що під час проведення експертних досліджень № 24323/4434 від 25 лютого 2020 року, № 24322/4435 від 26 лютого 2020 року№ 23840/4436 від 25 лютого 2020 року судовим експертом було використано хибні вихідні дані, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для врахування вказаних висновків експертів наданих за результатами експертних досліджень під час постановлення вироку по справі внаслідок невідповідності висновків експертів критерію достовірності (вихідні дані не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду) та допустимості (порушення вимог щодо заборони судовому експерту вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно).

Стосовно посилань сторони захисту на недопустимість висновків судово-медичних експертиз суд зазначає наступне.

В силу положень ч. 1 ст. 243 КПК України (в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії) експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

Згідно висновків експерта № 147 та № 148 за результатами проведення судово-медичних експертиз вказані експертні дослідження дійсно були розпочаті 16 липня 2019 року.

Клопотання про проведення вказаних експертиз були складені також 16 липня 2019 року та розглянуті слідчими суддями Приморського районного суду м. Маріуполя 17 липня 2019 року, тобто матеріалами кримінального провадження дійсно підтверджується, що експертне дослідження було розпочате раніше ніж слідчими суддями було призначено проведення судово-медичних експертиз.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року « 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає суду право вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, визначеному ст. 89 КПК України.

У загальному вигляді критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

При цьому ч. 1 ст. 87 цього Кодексу зазначає, що обов`язковою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Отже, підставою для визнання доказів недопустимими є не будь-яке порушення кримінального процесуального закону, а лише порушення, яке є істотним, тобто таким, що суперечить засадам здійснення кримінального провадження, порушує принцип змагальності, ускладнює чи робить неможливим реалізацію стороною кримінального провадження наданих їй прав тощо.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справи «Шенк проти Швейцарії», заява № 10862/84, рішення від 12 липня 1988 року, § 45, 46; «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2) [ВП], заява № 19867/12, рішення від 11 липня 2017 року;«Хеглас проти Республіки Чехія», заява № 5935/02, рішення від 01 березня 2007 року, § 84).

Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними («Хан проти Сполученого Королівства», заява № 35394/97, рішення від 12 травня 2000 року, § 34; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства», заява № 44787/98, рішення від 25 вересня 2001 року, § 76; «Аллан проти Сполученого Королівства», заява № 48539/99, рішення від 05 листопада 2002 року, § 42).

Суд зазначає, що дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включноз вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням прав на захист.

Визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що тіла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надійшли до моргу 15.07.2019, разом із постановою слідчого, про направлення. Експерт, що проводив судове експертизу також перебував (був запрошений в процесуальному статусі експерта) на місці події для здійснення огляду. На момент завершення огляду, тіла пролежали близько 6 годин, при літній температурі повітря. 16.07.2019, коли експерт прибув до моргу, тіла було вкрито лічінками мух та вони були окривавлені внаслідок чого було прийнято рішення про здійснення початкових дій для проведення експертизи, оскільки внаслідок природних процесів гниття була наявна загроза втрати даних. На момент початку судових експертиз, а саме 16.07.2019 року слідчий вже звернувся до слідчих суддів з клопотаннями про проведення експертиз та вказані клопотання були розглянуті на наступний день, а саме 17.07.2019 року. За результатами розгляду клопотань слідчими суддями було доручено проведення судово-медичних експертиз експертам саме Мар`їнського відділення судово-медичної експертизи, тобто установі, експерт якої був присутній у процесуальному статусі експерта на місці події під час огляду та саме експерт вказаної в ухвалах слідчих суддів установи розпочав проведення експертизи.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недопустимими доказами висновків експерта № 147 та № 148 за результатами проведення судово-медичних експертиз, оскільки процедура призначення та сам процес проведення судово-медичних експертиз не містить у собі істотних порушень прав та свобод людини та під час вчинення вказаних процесуальних дій було дотримано. стандартів справедливості кримінального провадження, а отримані за результатами експертних досліджень відомості не викликають сумнівів у їх достовірності, в той же час сторона захисту покликається виключно на порушення процесуальної складової проведення судових експертиз та не оспорює отриманні за наслідок проведення експертиз результати не піддаючи сумніву їх достовірність. У вказаному сенсі, суд також враховує показання експерта ОСОБА_19 під час допиту в суді, а також ту обставину, що експертиза була закінчена в той час, коли ухвала вже була винесена. Доводи сторони захисту, що невідображення результатів гістологічного дослідження у висновках експерта, якимось чином впливає на висновки, суд також не бере до уваги, адже, за результатами проведеної експертизи було чітко встановлено причину смерті загиблих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також прямий причинний зв`язок саме між отриманими в результаті події тілесними ушкодженнями та настанням смерті.

Щодо доводів сторони захисту про те, що затримання обвинуваченої ОСОБА_1 відбулось раніше ніж про це зазначено в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину суд виходить з наступного.

Як встановлено судом в ході судового розгляду дорожньо-транспортна пригода відбулась 15 липня 2021 року о 14 годині 50 хвилин.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що ОСОБА_1 була затримана т.в.о. слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Товкачем В.В. у присутності двох понятих 15 липня 2019 року о 21 годині 40 хвилин. Протокол затримання підписаний захисником обвинуваченої Верченко О.О. та не містить будь-яких зауважень щодо його змісту або заперечень щодо порялдку вчинення процесуальної дії.

Суд критично ставить до показів свідка ОСОБА_13 оскільки вказаний свідок не зазначив будь-яких відомостей щодо часу затримання ОСОБА_1 , лише той факт, що свідок бачив у лікарні озброєну особу жодним чином не свідчить що ця озброєна особа якимось чином пов`язана із затриманням обвинуваченої, свідок не повідомив будь-яких фактів з яких би слідувало, що дана озброєна особа наказувала ОСОБА_1 залишатись разом з озброєною особою, не залишати приміщення або певну територію або будь-яким іншим чином обмежувала свободу пересування ОСОБА_1 як фізичним впливом так і шляхом психічного тиску.

Стороною захисту на підтвердження відомостей щодо іншого ніж зазначено у протоколі часу затримання також не було ініційовано перед судом питання щодо допиту у судовому засіданні в порядку абз. 4 ч. 7 ст. 223 КПК понятих у якості свідків проведення процесуальної дії затримання підозрюваної.

Стосовно долучених стороною захисту відеозаписів (т. 7 а.с. 5)з назвою конверту в якому запаковано матеріальний носій інформації, а саме: «флеш-накопичувач з відеозаписами дійсної відстані видимості знаку станом на 15.09.2021 року» суд зазначає, що вказаний доказ не відповідає критерію належності доказів, оскільки порядок утримання місця дорожньо-транспортної пригоди станом на 15 вересня 2021 року жодним чином не стосується подій, що мали місце 15 липня 2019 року, тобто більше ніж за два роки після того як було зроблено відеозаписи.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить у собі елементів, що підлягають доказуванню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України так як не стосується події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), оскільки не відповідає часовому проміжку події, що є предметом вказаного кримінального провадження, а відтак і дорожня обстановка, зокрема видимість знаків, не є достовірно тотожною тій, що існувала два роки назад.

Крім того фактично змістовне наповнення вказаного відеозапису свідчить про те, що стороною захисту було проведеноогляд місця події, що є слідчою дією яка проводиться в порядку ст. 237 КПК України.

В той же час в силу положень ч. 2 та ч. 3 ст. 93 КПК України саме стороні обвинувачення законодавець надав можливість здійснювати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, в той час як сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

В розрізі наведеного слід зазначити, що сторона захисту не позбавлена можливості збирати докази шляхом проведення слідчих дій, однак процедура реалізації вказаної компетентності з огляду на правову природу слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій піддана встановленим законодавцем легальним обмеженням, а саме в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань.

При цьому стороні захисту надано дієві механізми убезпечення від зловживань правами та контролю за стороною обвинувачення при вирішенні вказаних клопотань, а саме законодавцем в статті 220 КПК України встановлено присічний трьохденний термін розгляду вказаних клопотань та передбачено можливість судового контролю через інститут слідчого судді за необґрунтованими відмовами сторони обвинувачення у задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що фактично на відеозаписі від 15.09.2021 року зафіксовано проведення самою стороною захисту (в порушення положень абз 2 ч. 3 ст. 93 КПК України) слідчої дії у вигляді огляду місця події, тобто вчинено слідчу дію повноваження на вчинення яких стороною захисту законодавцем не передбачено, що зумовлює недопустимість вказаного доказу як такого, що зібраний поза процедурою, встановленою КПК України

Такіж самі процесуальні порушення допущені стороною захисту при поданні у якості доказу матеріального носія інформації, а саме флеш накопичувача (т. 6 а.с. 42) на якому зафіксовано проведення стороною захисту слідчої дії у вигляді огляду місця події (назви файлів: «відео зміненої дорожньої обстановки на місці ДТП 17.07.2019 року файл MP4 розмір 205 мб, тривалість 00:01:39»; «відео зміненої дорожньої обстановки на місці ДТП та зрізаних гілок дерев 17.07.2019 року файл MP4 розмір 138 мб, тривалість 00:01:07»; «оглядовість перехрестя з якого виїжджала ОСОБА_1 для свідка файл MP4 розмір 28,6 мб, тривалість 00:00:13») та слідчі дії у вигляді слідчого експерименту (назви файлів: «Маршрут прямування потерпілого до місця ДТП файл MOVрозмір 1,61 гб, тривалість 00:14:56»; «Маршрут прямування обвинуваченої до місця ДТП, але вже зі зміненою дорожньою обстановкою перед перехрестям де сталося ДТП файл MP4 розмір 526 МБ, тривалість 00:04:15»).

Стосовно всіх відеофайлів наданих стороною захисту з назвою «слідчий експеримент» з частини першої по сьому суд зазначає, що результати слідчого експерименту в силу положень ч. 6 ст. 240 КПК України фіксується протоколом до якого особою, яка проводила процесуальну дію, можуть бути долучені додатки у вигляді, зокрема відеозапису, що прямо передбачено п. 3 ч. 2 ст. 105 КПК України.

Водночас протокол слідчого експерименту вказаного додатку у вигляді його відеозапису не містить, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про недопустимість вказаних доказів як таких, що зібрані поза встановленою КПК процедурою.

При цьому суд зазначає, що у зв`язку з наявністю на слідчому експерименті понятих (про допит яких сторона захисту перед судом не клопотала), його фіксація технічними засобами для особи, яка уповноважена була проводити вказану слідчу дію, була не обов`язковою.

Також судом досліджено змістовне наповнення вказаних відео файлів зі слідчого експерименту з яких встановлено, що відомості, зафіксовані на вказаних відео файлах повністю відповідають результатам слідчого експерименту, що зафіксовані в протоколі слідчого експерименту.

Зафіксовані на флеш носії фото-файли також не містять будь-яких нових фактичних обставин справи, оскільки фактично зображені на вказаних фото відомості є оцифрованою версією фото таблиці, що є додатком до протоколу слідчого експерименту.

Щодо відеофайлу з написом (мовою оригіналу) «видео бабули» суд зазначає, що на вказаному відеозаписі зафіксовано невідому особу жіночої статі похилого віку яка відповіла запитувачеві, що вона не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди та не може з цього приводу надати будь-яких пояснень, при цьому зазначила що має вади слуху/зору. Крім того, вказаний відеозапис взагалі не було відкрито стороні обвинувачення, з приводу чого суду не надано будь-якого письмового підтвердження.

Крім цього суд зазначає, що сприйняття показань свідка здійснюється судом в усній формі, що є гарантією забезпечення принципу безпосередності дослідження доказів.

Надані стороною захисту копії адвокатських запитів, ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя та судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, якими стороні захисту було відмовлено у задоволенні їх клопотань та розглядалося питання притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, за ненадання відповіді на адвокатський запит,не є належними доказами по справі, оскільки не містять у собі відомостей, що становлять предмет доказування в межах розгляду вказаного кримінального провадження.

Фототаблиця, яка була отримана від Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськув порядку тимчасового доступу до речей та документів є матеріальним носієм інформації на якому зафіксована дорожньо-транспортна пригода на перехресті автодороги С051137 та вул. Центральної с. Максимільянівка Мар`їнського району Донецької області (біля будинку № 78 по вул. Центральній) так само не стосується подій 15 липня 2019 року, оскільки на фототаблиці містяться дані стосовно зовсім іншої дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 14 червня 2019 року, тобто вказана фото таблиця не стосується подій, що є предметом даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, суд визнає надані стороною захисту докази недопустимими.

Вирішуючи питання щодо заперечень сторони захисту на ухвали слідчих суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області (т. 1 а.с. 133-146) про призначення експертиз суд виходить з наступного.

Як вбачається із заперечень (заперечення є ідентичними за своїм змістовним наповненням) сторона захисту просила визнати ухвали слідчих суддів недопустимими доказами оскільки слідчий при зверненні до слідчих суддів з клопотаннями про призначення експертиз просив доручити проведення експертиз конкретним експертним установам, а слідчі судді при вирішенні клопотань про призначення експертиз діяли упереджено оскільки самостійно не визначили експерта.

Зазначені твердження сторони захисту суд відхиляє як необґрунтовані оскільки положеннями п. 4 ч. 2 ст. 244 КПК України (в редакції, чинній на момент подання клопотання) імперативно визначено, що клопотання про проведення експертизи повинно містити відомості про експерта, якого необхідно залучити, або відомості про експертну установа, якій необхідно доручити проведення експертизи.

Таким чином дотримання слідчим при зверненні до слідчого судді з клопотаннями про призначення експертиз в яких зазначено експертні установи яким слідчий просить доручити проведення експертиз не може свідчити про упередженість слідчого судді при розгляді відповідних клопотань, оскільки вказані відомості є обов`язковим структурним елементом клопотань про призначення експертиз, а відсутність у клопотанні відомостей про експерта чи експертну установу якій слідчий просить доручити проведення експертизи в розумінні ч. 4 ст. 244 КПК України (в редакції, чинній на момент подання клопотання) зумовлює повернення такого клопотання як оформленого з порушенням законодавчо встановлених вимог.

При цьому слід зазначити, що експертні установи, яким було доручено проведення експертиз були визначені саме слідчими суддями як того вимагає ч. 6 ст. 244 КПК України (в редакції, чинній на момент подання клопотання).

Проаналізувавши всі доводи сторони захисту з точки зору їх обґрунтуваності та відповідності позиції вимогам закону, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника Верченко О.А. про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання суд зазначає, що відповідно до загальних засад, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушенняза винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

При визначенні міри та виду покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд виходить із встановленої статтею 50 КК України його мети, спрямованої не тільки на кару, але й на виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним по формі вини, однак згідно ст.12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких, враховує особу обвинуваченої, яка на обілку у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима,за місцем роботи характеризується позитивно, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також конкретні обставини справи, зокрема факт грубого порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

За змістом п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Внаслідок події загинуло дві особи, ставленням ОСОБА_1 до скоєного є заперечення своєї провини, перекладання вини на інших осіб, поведінка спрямована на уникнення кримінальної відповідальності та справедливого покарання, в діях загиблого ОСОБА_4 відсутні порушення правил дорожнього руху України, які б перебували у прямому причинному зв`язку з подією, яка настала. З урахуванням наведеного, потерпілі висловили свою позицію, в якій просили суд застосувати до ОСОБА_1 максимальне покарання, передбачене санкцією ч.3ст. 286 КК України.

На підставі викладеного суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що обвинуваченій ОСОБА_1повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. Всправі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на підставі приписів ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання щодо задоволення поданих в межах даного кримінального провадження цивільних позовів потерпілих суд зазначає наступне.

Позивачем ОСОБА_3 та в інтересах її малолітнього ОСОБА_22 до обвинуваченої ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, в якому зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченої ОСОБА_1 загинув її чоловік та батько її малолітнього сина . В даному кримінальному провадженню вона визнана потерпілою. Зважаючи на те, що саме внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху відповідачем, настала смерть її чоловіка та батька її малолітнього сина, ОСОБА_3 вважає, що необхідно присудити малолітній дитині частку від заробітку померлого ОСОБА_5 у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) з врахуванням частки, яка припадала на нього самого, як шкоду, заподіяну внаслідок втрати годувальника. Також їй та її малолітньому сину було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті її чоловіка та батька дитини, якого вони дуже любили, поважали та який був членом їхньої сім`ї, який виховував сина, допомагав дружині в усіх труднощах та в повсякденному житті. Вона тепер відчуває постійний біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт від смерті свого чоловіка, який помер внаслідок дій відповідача. Разом з сином переживають емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпорадності, страху за своє майбутнє. В неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, а тому внаслідок заподіяння смерті чоловікові страждає не лише вона, але і її близькі та знайомі їй люди. Вона до цих пір знаходиться у стані відчаю. Також моральна шкода полягає у значному порушенні душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійного відчаю, турботливості, тривозі, роздратованості, в почуттях страху перед майбутнім, пригноблювання.. Все це постійно негативно впливає на її душевний стан, є причиною сильних моральних страждань. Душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку з втратою близької та дорогої для неї людини, полягає у безповоротній втраті чоловіка, до якого вона мала почуття любові, ніжності. При цьому ця моральна шкода полягає також в переживаннях з приводу залишення самої з малолітнім сином у результаті загибелі чоловіка, що викликало відповідні зміни в її житті. Все це стало приводом до її моральних страждань, хвилюванню та короткочасному розладу її психічного стану. Розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди щодо себе вона оцінює в розмірі 300000 гривень, а моральну шкоду, заподіяну дитині, у зв`язку із смертю батька 400000 гривень, та матеріальну шкоду завданою смертю годувальника у розмірі 10835,77 гривень щомісячно, починаючи з 15 липня 2019 року і до досягнення ним 18 років,

Крім цього, позивачем ОСОБА_23 до обвинуваченої ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, в якому зазначила, що моральні страждання полягають в перенесених позивачем душевних страждань та переживаннях у зв`язку із втратою одночасно чоловіка та сина, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з чоловіком вона проживала спільною сім`єю, сподівалась разом зустріти старість, а рідні брати забезпечать їм гідну старість. Позивач безповоротно втратила двох рідних і самих близьких людей, понесла значні моральні страждання, які носять триваючий характер, смертю чоловіка та сина позивачеві спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевному болю, постійному переживанні того, що сталося та стражданнях, внаслідок чого змінився звичний уклад її життя, погіршився психологічний стан, суттєві зміни відбулися у відносинах з оточуючими. Весь тягар матеріального забезпечення її та часткової матеріальної підтримки родини загиблого сина лягло на її плечі. Розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди вона оцінює в розмірі 500000 гривень Матеріальні ж збитки позивач ОСОБА_23 понесла внаслідок витрат на поховання свого чоловіка та сина, а саме витрати на ритуальні послуги, обряди, поминальні обіди, виготовлення надгробних пам`ятників та інші витрати вона оцінює у 129835,34 грн., що підтверджується документально.

Також, позивачем ОСОБА_2 до обвинуваченої ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення моральної шкоди, в якому він зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченої ОСОБА_1 загинув ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які були йому відповідно батьком та братом. Йому завдано непоправиму моральну шкоду, яка полягає у втраті двох рідних людей та виразилась у душевному болю, постійному переживанні того, що сталося та стражданнях, внаслідок чого змінився звичний уклад його життя, погіршився психологічний стан, суттєві зміни відбулися у відносинах з оточуючими. Весь тягар матеріальної підтримки родини загиблого брата лягло на його плечі. Внаслідок втрати батька позивачу необхідно додатково робити зусилля для забезпечення гідного життя матері, яка є інвалідом 2 групи та отримує незначну пенсію по інвалідності, більше часу витрачати за її доглядом. Це вплинуло на його реалізацію намірів і ділових стосунків, змусили істотно змінити організацію життя, обмежити свої матеріальні витрати, внаслідок чого утворилися значні борги, суттєво змінились умови життя, порушились плани на майбутнє щасливе життя у своїй дружній родині, в якій існувала постійна допомога один одному в скрутних становищах. Розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди він оцінює в розмірі 500000 гривень.

Обвинувачена та її захисники подали відзиви на позовнв заяви. В судовому засіданні при розгляді цивільних позовів заперечували проти задоволення позовівв повному обсязі. Вважають, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не можуть бути задоволені.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно змісту ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода завдана особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості ОСОБА_1 встановлено протиправну поведінку обвинуваченої, встановлено наявність шкоди - смерть потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та причинний зв`язок між діями обвинуваченої та наслідками, що настали, який підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі і висновками експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги наявність такої шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, тривалість моральних страждань і переживань потерпілих, оскільки потерпіла ОСОБА_3 втратила чоловіка, її малолітній син ОСОБА_22 втратив батька, потерпіла ОСОБА_23 втратила чоловіка та сина, потерпілий ОСОБА_2 втратив батька та брата, що призвело до їх душевних страждань, істотних змін в їх житті та негативно позначилося на їх моральному та психологічному стані.

При визначенні підстав для відшкодування моральної шкоди суд враховує положення ст. ст. 23, 1167, 1168, 1177, 1187 ЦК України.

Також судом враховується роз`ясненняПленуму Верховного Суду України, наведені в п. 5 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.13.1995 року в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час вирішення позовних вимог у цій частині, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемамиможуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.

Під час судового розгляду справи обвинувачена не намагалась належним чином вибачитися перед потерпілими, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду останнім, що тільки посилює їх моральні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, так як потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_2 безповоротно втратили рідних осіб, перенесли страждання, пов`язані з їх смертю, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_2 в частині відшкодування з відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 моральної шкоди підлягають задоволенню, зокрема на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_22 - на суму стягнення в розмірі 400000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_3 - на суму стягнення в розмірі 300000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_23 - на суму стягнення в розмірі 500000 гривень, на користь потерпілого ОСОБА_2 - на суму стягнення в розмірі 500000 гривень.

Статтею 1200 Цивільного кодексу України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Згідно до вимог ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального положення фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 в нього є син ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 29.04.2016року з яким він проживав однією родиною. (т.2 а.с.18)

Судом встановлено,що ОСОБА_5 працював у ТОВ «Нова Пошта» з 01.12.2016р. по день смерті на посаді Фахівець (сканування) та що розмір середньомісячного доходу загиблого ОСОБА_5 становить 11 162,53 грн. (133950,36:12=11162,53грн).(т.2 а.с.21)

Таким чином, виходячи з вищевказаних обставин та наведених норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріальну шкоду завдану смертю годувальника у розмірі 3720,84 грн. (11162,53:3= 3720,84 грн.) з 15 липня 2019 року і до досягнення ним 18 років.

За змістом ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

В обґрунтування позову потерпіла ОСОБА_23 вказала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув її чоловік та син. У зв`язку з їх смертю та їх похованням ним були понесені матеріальні витрати, пов`язані з їх похованням, а саме: ритуальні послуги (придбання похоронних атрибутів, транспортування, проведення поховання, виготовлення пам`ятників) в сумі 129835,34 грн. (том 2 а.с. 58-70).

Дослідивши в повному обсязі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цивільний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов до переконання, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Згідно товарного чеку від 25.09.2019р. (дублікат від 15.07.2019р.) здійснено витрати на поховання в розмірі 12300грн. (том 2 а.с.п. 58). Згідно «закупочного акта» від 17.07.2019р. здійснено витрати на транспортування трупів в розмірі 4500грн.(т.2 а.с.п. 59), згідно «Договора - заказа № 013905 від 17.07.2019. и акта приема передачи предоставляеміх услуг » здійснено витрати у розмірі 3200грн.(т.2 а.с.п. 60-61), згідно «Договора - заказа № 013906 від 17.07.2019. и акта приема передачи предоставляеміх услуг » здійснено витрати у розмірі 3200грн.(т.2 а.с.п. 63-64), згідно квитанції №350 від 17.07.2019р. здійснено витрати на поховання ОСОБА_5 розмірі 600грн. (т. 2 а.с.п. 66), згідно квитанції №349 від 17.07.2019р. здійснено витрати на поховання ОСОБА_4 у розмірі 600грн. (т. 2 а.с.п. 66) , згідно Акту закупівлі від 03.09.2019р. здійснено витрати на виготовлення пам`ятників у розмірі 6540грн. (т.2 а.т.с. 68), згідно Акту закупівлі від 03.09.2019р. здійснено витрати на виготовлення пам`ятників у розмірі 17762 грн. (т.2 а.т.с. 69), згідно Акту закупівлі від 03.09.2019р. здійснено витрати на виготовлення пам`ятників у розмірі 16662грн. (т.2 а.с.70).

Тобто розмір матеріальної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення,що підтверджується сукупністю доказів, які перебувають в матеріалах кримінального провадження, складає 65364 грн. (шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн., що відображається у фінансових документах, чеках та квитанціях (т.2 а.с. 58-70).

Як передбачено у ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

Наведені норми права свідчать про те, що стягнення витрат на поминальний обід який здійснюються вже після поховання померлого, діючим законодавством України не передбачено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц.

В той же час, суд вважає безпідставними вимоги позивача по виплаті 8000 російських рублів (що за курсом НБУ станом на 20.11.2019р. становить 3031,36 грн.) та 3829 російських рублів, витрачених останньою на організацію та проведення поминального обіду, оскільки «поминки» або «поминальний обід» чинним законодавством України не передбачено, крім того поминки здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу та не відносяться до облаштування та утримання місця поховання і суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин звичаєвого права.

Тому, вимоги ОСОБА_23 . про стягнення витрат за поминальний обід в сумі 8000 російських рублів та 3829 російських рублів (саме вказану грошову одинцю зазначила цивільний позивач у позові), які остання просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 ., не підлягають задоволенню враховуючи положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

На підставі положень ст. 174 КПК України арешт, накладений на мопед «ViperMT50UT15» р/н НОМЕР_3 , згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18липня 2019 року, арешт, накладений на автомобіль «AudiA6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 липня 2019 року та арешт, накладений на ключ замка запалювання, переднє ліве колесо із зруйнованим кулаком автомобіля «AudiA6»реєстраційний номер НОМЕР_1 , колесо мопеда «ViperMT50UT15» р/н НОМЕР_3 , згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23липня 2019 року - підлягає скасуванню

Вирішуючи питання щодо обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як про це клопоче прокурор суд приходить до висновку про відсутність правових пілстав для його застування з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.177 КПК України єдиною та виключною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обсяг обставин, визначених необхідними для доведення в порядку розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою передбачений ч. 5 ст. 199 КПК України згідно якої слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Оскільки протягом судового розгляду кримінального провадження обвинувачена перебувала спочатку під домашнім арештом, а потім відносно нею було затосоввано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та протягом всього періоду дії вказаних запобіжних заходів обвинувачена жодного разу не порушувала покладені на неї процесуальні обов`язки, з`являлась у всі судові засідання суд приходить до висновку, що потреба у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутня.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити їй покарання увиді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання в порядку виконання даного вироку.

Цивільний позов ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_22 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної щкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріальну шкоду завдану смертю годувальника у розмірі 3720,84 грн. з 15 липня 2019 року і до досягнення ним 18 років, а саме до 18.04.2034 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду завдану малолітньому ОСОБА_22 , смертю батька ОСОБА_5 у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду завдану смертю чоловіка ОСОБА_5 у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_23 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної щкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_23 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, матеріальних витрат пов`язаних щі смертю її чоловіка ОСОБА_4 , сина ОСОБА_5 у розмірі 65364 грн. (шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят чотири) грнивні

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_23 моральну шкоду завдану смертю чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду завдану смертю його батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_5 у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 4231-4233 від 23.08.2019 Донецьким НДІСЕ у розмірі - 2826,00 гривень, судово-автотехнічної експертизи № 4228-4230 від 23.08.2019 Донецьким НДІСЕ у розмірі - 3140,00 гривень, судової трансопртно-трасологічної експертизи № 3835/3836-19 від 09.09.2019 Дніпропетровським НДІСЕ у розмірі - 7536,00 гривень, судової транспортно-трасологічної експертизи № 4234-4236 від 23.08.2019 Донецьким НДІСЕ у розмірі - 3768,00 гривень, судової транспортно-трасологічної експертизи № 4343 від 28.08.2019 Донецьким НДІСЕ у розмірі - 3768,00 гривень, судової автотехнічної експертизи № 4344-4348 від 28.08.2019 Донецьким НДІСЕ у розмірі - 3140,00 гривень, судово автотехнічної експертизи № 1/19-184 від 23.09.2019 Донецьким НДЕКЦ МВС України у розмірі - 1099,07 гривень.

Скасувати арешт накладений на мопед «ViperMT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «AudiA6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключ замка запалювання, переднє ліве колесо із зруйнованим кулаком автомобіля «AudiA6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , колесо мопеда «ViperMT50UT15» р/н НОМЕР_3 .

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

- мопед «ViperMT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 та переднє колесо мопеда «ViperMT50UT15» реєстраційний номер НОМЕР_3 , які зберігаються на території стоянки за адресою: Донецька область, м. Курахове, Запорізький проспект та належать померлому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - передати потерпілій ОСОБА_23 ;

- автомобіль марки «AudiA6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключ замка запалювання, переднє ліве колесо із зруйнованим кулаком автомобіля марки «AudiA6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зберігаються на території стоянки за адресою: Донецька область, м. Курахове, Запорізький проспект - повернути за належністю власнику ОСОБА_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Я.Ю. Кучко