Ухвала суду № 99907936, 24.09.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/687/2021

Єдиний унікальний номер судової справи225/3203/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2021 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на грошові кошти,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у місті Донецьку Донецької області померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22.07.2019 року у цивільній справі № 242/4097/19 (провадження № 2-0/242/557/19) встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жіночої статі, уродженки м. Гуляйполе Запорізької області, громадянки України, визнано датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та місцем смерті - м. Донецьк, Україна.

На підставі вказаного рішення суду, Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 23 липня 2019 року було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , за яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 років (актовий запис № 324).

Після смерті матері позивача відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі на належні їй суми недоотриманих за життя пенсій.

Оскільки фактично відповідач з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 року припинив виплачувати пенсію ОСОБА_2 у серпні 2014 року, то період за який вона не отримала за життя пенсію становить з 01 серпня 2014 року по дату смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач своєчасно звернулася до державної нотаріальної контори для відкриття спадкової справи. Проте відповідачем на усі спроби нотаріуса з`ясувати суму недоотриманої пенсії, неправомірно на кожний нотаріальний запит обмежувалася сума недоотриманої пенсії, про що свідчать відповідні документи, додані до позову.

Позивач зазначає, що жодним чином ані їй, ані нотаріусу не вдалося з`ясувати фактичну суму недоотриманої пенсії її матері, яку відповідач приховував.

22 жовтня 2019 року вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серія ННМ № 376623), видане державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори Дубінською Л.І. Сума, вказана у цьому свідоцтві не відповідає фактичній сумі недоотриманої пенсії її матері, оскільки нотаріусу так і не вдалося з з`ясувати ці відомості.

23 жовтня 2019 року зі Свідоцтвом та відповідною заявою позивач звернулася до відповідача для отримання коштів, які успадкувала на підставі Свідоцтва, але відповідач знову зменшив виплату коштів.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року, яке набрало законної сили 26.02.2021 року (справа № 225/1365/20, провадження № 2/225/10.2021), дії Відповідача було визнано такими, що не ґрунтуються на законі. А саме, «Отже, суд доходить висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою статті 52 Закону України № 1058-ІУ від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями, без урахування норм статті 46 цього Закону (тобто, без обмеження трьома роками з моменту звернення, як наполягає Відповідач).

Згідно наданої відповідачем довідки № 982 від 04.09.2020 року, розмір недоотриманої пенсії, відомості щодо якої було приховано відповідачем, становить 45 620,75грн.

Таким чином, через протиправні дії відповідача, сума недоотриманої пенсії не увійшла до складу спадщини позивача по Свідоцтву.

Позивач просить визнати за нею право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - та не увійшли до складу спадкового майна, у сумі 45 620,75грн.; стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на її користь грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - та не увійшли до складу спадкового майна, у сумі 45 620,75грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на її користь судові витрати, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, у т.ч. суму сплаченого судового збору.

Провадження у справі відкрито 14.06.2021 р.

23.07.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18.08.2021 р. задоволено клопотання позивача про витребування належним чином засвідченої копії спадкової справи, відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача правонаступником, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву з проханням справу розглянути без її участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, просить ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, просить ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Третьою особою наданий відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області заперечує щодо вимог позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки, по-перше, управління наголошує на тому, що дану позовну заяву з вимогою про зобов`язання вчинити певні дії належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. По-друге, відповідно до статті 53 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058) у разі смерті пенсіонера, особам які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. У серпні 2019 року до управління звернулась ОСОБА_1 із заявою про виплату допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 . 14.08.2019 відповідно до статті 53 Закону України № 1058 виплачена допомога на поховання у розмірі 8533,22 грн. Атестатом №340 управлінням закрито особовий рахунок № ІНФОРМАЦІЯ_5 з 17.03.2019 у зв`язку зі смертю одержувача. 23.10.2019 до управління звернулася ОСОБА_1 із заявою № 1363 про виплату недотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 надавши свідоцтво про смерть, паспорт та ідентифікаційний код, довідки ВПО, оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННМ №376623. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України № 1058 обрахована та виплачена 23.10.2019 сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , яка склала 91242,45 грн., що підтверджується копією талону до разового доручення №914580145871/1. По-третє, Головне управління наполягає, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. 23.10.2019 ОСОБА_1 було обраховано та виплачено, відповідно талону до разового доручення №914580145871/1, суму недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , але за захистом своїх прав позивачка звернулась до суду лише у травні 2021 року, а саме з пропущенням шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАСУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стан громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.11-13)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 липня 2019 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

За життя померла ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 . (а.с. 15-16).

Позивач згідно копії її паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 7-8)

Згідно копії спадкової справи, 15.08.2019 р. ОСОБА_1 звернулася в Сьому донецьку державну нотаріальну контру із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка складається зокрема з недоотриманої пенсії та регресу.

Матеріали спадкової справи містять заповіт померлої ОСОБА_2 від 19.08.2013 року, яка на випадок свої смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_1

15.08.2019 р. за №513/02-14, державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори був направлений запит до Управління Пенсійного фонду м. Авдіївка про наявність недоотриманої сум пенсії на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаний запит, державним нотаріусом була отримана відповідь від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.08.2019 р. №3534/06, яким повідомило, що ОСОБА_2 за життя не отримала пенсію за період з 20.08.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 95289,45 грн.

23.09.2019 р. державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори був направлений запит до Управління Пенсійного фонду України в м. Торецьк пронаявність недоотриманої суми пенсії за весь період недоотримання пенсії на ім`я ОСОБА_2 .

На вказаний запит, державним нотаріусом була отримана відповідь від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.10.2019 р. №4131/06, яким повідомило, що ОСОБА_2 за життя не отримала пенсію за період з 02.10.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 92507,14 грн.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №172 за 2019 рік, р. №3-684) спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в розмірі 95289,45 грн., що знаходиться в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, яка належала спадкодавцю, що підтверджується Довідкою, виданою 20 серпня 2019 року за №3534/06 Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно довідки від 20.08.2019 р. №3534/06, виданої Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не отримала пенсію за період з 20.08.2016 по 31.03.2019 р. на загальну суму 95289,45 грн.

За інформацією № 47 (18)/К-01-01-09 від 06.11.2019 року відповідач повідомив, що відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. З огляду на це, у відповідача не має законних підстав для виплати позивачу недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 . В жовтні 2019 р. ОСОБА_1 було сплачено суму недоотриманої пенсії за період з 22.10.2016 – 31.03.2019 в розмірі 91242,45 грн. Стосовно виплати суми пенсії за період з 20.08.2014 по 20.08.2016 немає законних підстав.(а.с. 28-29)

Відповідно до довідки від 04.09.2020 року про розмір пенсії (ОР №914580145871 ВЗ 86060), виданої першим заступником начальника управління А. Казьміною, ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку у Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, за життя не отримала наступну суму пенсії: 45620 грн. 75 коп. за період з 20.08.2014 – по 19.08.2016 (а.с.30)

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 27.01.2021 р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом недоотриману суму пенсії в розмірі 4047 грн., що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також понесені витрати на сплату судового збору в сумі 63 грн. 84 коп., в іншій частині вимог – відмовлено.

Предметом розгляду даної справи був спір про стягнення з відповідача на користь позивача залишку недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом в сумі 53 300 грн.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених норм слід дійти висновку, що ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає два механізми переходу прав на суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. Перший – виплату цих сум членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали та другий - переходу права на зазначені суми до спадкоємців в порядку спадкування.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що на момент смерті вона проживала разом з ОСОБА_2 або була непрацездатною особою, яка знаходилась на утриманні останньої.

Окрім того, суд звертає свою увагу, що в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №172 за 2019 рік, р. №3-684) спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 (позивач), спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії, що знаходиться в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Зазначене свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є предметом спору у даній справі, воно не оспорене та є чинним.

Таким чином, в даному випадку сума пенсії, що належала спадкодавцеві і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та право на її отримання перейшло до позивача саме в порядку спадкування.

При цьому ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено часткового переходу сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, до складу спадщини.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що за обставин визначених у ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до складу спадщини переходять всі належні спадкодавцю суми пенсії, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, а не їх певна частина.

Таким чином, за встановлених обставин справи, слід дійти висновку, що до складу спадщини перейшли всі суми пенсії, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

За зазначених обставин, визнання права власності на недоотримані суми пенсії спадкодавця, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, та перехід права на їх отримання до позивача можливо лише в порядку спадкування.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання права власності позивача на суми пенсії, які належали ОСОБА_2 та не увійшли до складу спадкового майна та стягнення цих сум з відповідача задоволенню не підлгяюать, оскільки відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до складу спадщини (спадкового майна) за обставин визначених в ч. 3 цієї статті переходять всі належні спадкодавцю суми пенсії, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Разом з тим, вимога, щодо стягнення з відповідача на користь позивача саме в порядку спадкування сум пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю не входить до предмета спору за дійсною справою та вже була предметом судового розгляду у справі №225/1365/20 закінченній ухваленням рішення від 27.01.2021 р., яке набрало законної сили та позивачем оскаржено не було.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч.1 ст.1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як вбачається із частини 1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє у тому числі склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Отже на нотаріуса покладено обов`язок щодо встановлення складу спадкового майна.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не було повідомлено про повний розмір неотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії, про що їй стало відомо з довідки № 982 від 04.09.2020 р. суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Частина 2 зазначеної статі передбачає, що на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Разом з тим, в дійсній справі позивачем вимог про оспорення чи внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 не заявлялось.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином при вирішенні спору суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог.

Враховуючи, що сума недоотриманої померлою ОСОБА_2 пенсії в сумі 45620 грн. 75 коп. за період з 01.08.2014 – по 19.08.2016, не охоплена свідоцтвом про право на спадщину (спадкова справа №172 за 2019 рік, р. №3-684), та видане позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.10.2019 не є предметом спору у даній справі, воно не оспорене та є чинним, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, з дотриманням вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у справах з подібними правовідносинами в постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19 (провадження № 61-4348св20) і аналогічні висновки викладені у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).

Щодо доводів третьої особи, про те, що зазначені вимоги позивача мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки грошові кошти недоотриманої пенсії увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Виходячи з наведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб`єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку слід виходити з природи спірних правовідносин, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, проте спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес. Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватноправовий спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин.

З огляду на наведене, а також того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не вбачає підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності визначеної ст. 122 КАС України.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у позові і відзиві, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Євпропейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що викладені в цьому рішенні висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: м. Торецьк, вул. Маяковського, 2а, ЄДРПОУ 42170475), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: м. Словянськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання права власності на грошові кошти, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, сторони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.09.2021 р.

Суддя: М.М. Скиба