Рішення № 9990755, 31.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 травня 2010 р.           Справа 2/62-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Щасливе" 22532, Вінницька обл., Липовецький район, с. Щаслива

до: Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" 22513, Вінницька обл., Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80

про стягнення вартості майна переданого на зберігання, 352 800 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Ладан О.А. - за довіреністю; Науменко М.Ю. - директор ТОВ "СОП "Щасливе"

відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Щасливе" до Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" про стягнення 352 800,00 грн. вартості 56 тон цукру-піску.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.04.2010 р. порушено провадження у справі № 2/62-10 та призначено засідання на 28.04.2010 р.

У зв"язку із неявкою відповідача в судове засідання ухвалою суду від 28.04.2010 року розгляд справи відкладено на 31.05.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 31.05.2010 року, повторно не з"явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/62-10 ухвалою суду від 28.04.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Щасливе" (позичкодавець) та Закритим акціонерним товариством "Турбів-цукор" (користувач) був укладений договір позички, за умовами якого позичкодавець зобов"язався передати користувачу 56 тонн бурякового цукру ринкових кондицій в пропіленових мішках ємністю 50 кг кожен.

Згідно п. 4.1 договору строк надання позички складає 120 календарних днів з моменту підписання угоди та передачі предмету позички.

На виконання взятих на себе зобов"язань за укладеним договором позивачем було передано відповідачу 56 тонн цукру-піску, підтвердженням чого є акт прийому-передачі від 18.06.2008 року, видаткова накладна № б/н від 18.06.2008 року та довіреність серії ЯОМ №641620 від 18.06.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

У зв"язку із закінченням терміну дії договору позички від 18.06.2008 року ЗАТ "Турбів-цукор" на підставі видаткової накладної № ТЦ - 21.9 від 29.01.2009 року мало повернути ТОВ "СОП "Щасливе" 56 тонн цукру.

Однак, у зв"язку із неможливістю позивачем забрати вказаний цукор, сторони дійшли згоди щодо укладення договору відповідального зберігання, за яким відповідач прийняв на своє відповідальне зберігання цукор-пісок в кількості 56 тонн і зобов"язався його повернути на першу вимогу позивача.

Факт досягнення згоди з усіх істотних умов договору відповідального зберігання та його укладення підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі від 29.01.2009 року, згідно якого ТОВ "СОП "Щасливе" передало, а ЗАТ "Турбів-цукор" отримало 56 тонн цукру-піску.

В листопаді 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання 56 тонн цукру.

Листом № 469 від 10.11.2009 року ЗАТ "Турбів-цукор" повідомило ТОВ "СОП "Щасливе" про неможливість повернення зазначеного цукру та просило погодити повернення 56 тонн цукру-піску в грошовій формі в еквіваленті 6300,00 грн. за 1 тонну, всього на загальну суму 352800,00 грн.

Позивач погодився на вказані умови відповідача, про що 10.11.2009 року сторонами було складено акт звірки взаємних розрахуків, згідно якого за відповідачем рахується заборгованість у вигляді 56 тонн цукру-піску, що у грошовій формі складає 352800,00 грн.

В порушення досягнутих домовленостей, відповідач ні грошові кошти в сумі 352800,00 грн., ні 56 тонн цукру-піску не повертає позивачу.

У зв"язку з цим, 05.02.2010 року (вих. №02-10-п/2010) та 10.03.2010 року (вих. №02-10-1п/2010) позивач надіслав відповідачу претензії з вимогами перерахувати 352800,00 грн. або ж повернути 56 тонн цукру-піску.

Однак, вказані претензії були залишені без відповіді та задоволення з боку відповідача.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку не сплачує вартість переданого 56 тонн цукру-піску в сумі 352800,00 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правові відносини, які породжує договір зберігання.

В силу ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У відповідності до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949 ЦК України).

Стаття 950 ЦК України передбачає, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ст. 951 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по передачі відповідачу на відповідальне зберігання 56 тонн цукру-піску належним чином, підтвердженням чого є підписаний та скріплений печатками сторін акт прийому-передачі від 29.01.2009 року, згідно якого ТОВ "СОП "Щасливе" передало, а ЗАТ "Турбів-цукор" отримало 56 тонн цукру-піску.

Однак, відповідач в порушення досягнутих домовленостей не виконав свого обов'язку щодо перерахування 352800,00 грн. вартості 56 тонн цукру-піску, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 352800,00 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахуків від 10.11.2009 року та відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення вартості 56 тонн цукру-піску в сумі 352800,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму вартості 56 тонн цукру-піску.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 936, 937, 938, 949 - 951 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", 22513, Вінницька обл., Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80 (ідентифікаційний код - 31802416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське орендне підприємство "Щасливе", 22532, Вінницька обл., Липовецький район, с. Щаслива (ідентифікаційний код - 03731508) 352800,00 грн. - вартості 56 тонн цукру-піску, 3528,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 22532, Вінницька обл., Липовецький район, с. Щаслива

3 - відповідачу 22513, Вінницька обл., Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80