Ухвала суду № 99904369, 27.09.2021, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/738/21

Номер провадження 2/167/329/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 вересня 2021 року місто Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Н.В. Шептицька, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Рожищенської територіальної громади Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Луцька районна державна адміністрація Волинської області, про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

23.09.2021 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.

Вивчивши позовну заяву та ознайомившись з доданими до неї матеріалами, вважаю, що позов ОСОБА_2 слід залишити без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Згідно частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви (заяви) додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 - 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Позивач звернулася в суд з позовом, який визначила як немайновий. Проте, такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з підтвердженням прав на майно.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18, постанова Верховного Суд від 24.01.2018 року у справі № 916/1220/17).

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому у пунктом 9 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту «а» пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем не зазначено ціну позову, а судовий збір сплачено як за немайновий спір – 918 гривень.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, доходжу висновку, що позовну заяву ОСОБА_2 слід залишити без руху і надати їй строк для усунення вказаного недоліку, а саме:

- надати суду докази ( зокрема, звіт про оцінку дійсної вартості майна (земельної ділянки), на яку просить визнати право власності) дійсної ринкової вартості майна (спірної земельної ділянки) станом на час пред`явлення позову;

- сплатити судовий збір у розмірі, встановлений підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», на рахунок:

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Рожище/ 22030101; код отримувача - 38009371; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувачаUA058999980313141206000003578;

- надати суду доказ (квитанцію) сплати судового збору у розмірі, що встановлений підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням вже сплаченого судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2 270 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву (заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника) та надає йому строк на усунення недоліків.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рожищенської територіальної громади Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Луцька районна державна адміністрація Волинської області, про визнання права власності на земельну ділянку – залишити без руху, надавши ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного в ухвалі недоліку протягом 10 (десяти) днів з дня вручення заявнику копії даної ухвали.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усуне недолік у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається ОСОБА_2 , що не позбавляє її права повторно звернутися до суду із такими ж вимогами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рожищенського районного суду

Волинської області Н.В. Шептицька