Рішення № 99904180, 27.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/287/21

Провадження № 2/156/263/21

Рядок статзвіту № 9

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2021 року смт. Іваничі Іваничівський районний суд Волинської в складі:

головуючого судді - Федечко М.О.

за участю секретаря - Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Іваничі заяву представника позивача ОСОБА_1 - Білецької І.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених стороною позивача у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поромівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська державна нотаріальна контора та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Поромівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Іваничівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської с/ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями-,

встановив:

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Щодо стягнення судового збору за розгляд вище вказаної справи судом встановлено, що при ухваленні судового рішення за первісним позовом ОСОБА_1 не було вирішено питання про стягнення судових витрат зі сплати судового збору.

Так, зокрема ухвалою про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі від 16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. При ухваленні рішення 06 вересня 2021 року не вирішено питання стягнення судових витрат.

Так, із змісту прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачем заявлено сім позовних вимог, які повинна була оплатити судовим збором в розмірі 6356 грн.

Відповідачами визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи загального захворювання. На підставі вище вказаної норми закону він звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, відповідачами подано заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 3178 грн. - 50 % від усієї суми судового збору.

Таким чином, з кожного з відповідачів слід було б стягнути по 1059,30 грн. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, а позивач сплатила судовий збір в розмірі 2118,60 грн. і просить судові витрати зі сплати судового збору залишити за нею, то судові витрати зі сплати судового збору компенсації не підлягають.

Крім того, 13 вересня 2021 року представник позивача Білецька І.М. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що 08 серпня 2020 року між адвокатом Свистун О.В. та ОСОБА_1 укладено договір № 8 про надання правничої допомоги. Згідно умов договору передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої даним договором, клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар в розмірі та строки, погоджені між ними. Згідно попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи від 08 серпня 2020 року орієнтовна сума очікуваних витрат становить біля 15000 грн. Згідно акту наданих правничих послуг від 04 вересня 2021 року вбачається, що адвокат передав, а клієнт прийняв правничі послуги на суму 5000 грн. На підтвердження фактичної оплати наданих адвокатом Свистун О.В. послуг в сумі 5000 грн. надано квитанції до прибуткового касового ордера від 30 листопада 2020 року № 25 та від 04 вересня 2021 року № 26.

Також 08 квітня 2021 року між адвокатом Білецькою І.М. та Корнєвою О.І. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги. Згідно умов договору передбачено, що за надання правової допомоги передбаченої п. 1.1 даного договору клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар (винагороду) в розмірі 5500 грн. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06 вересня 2021 року та розрахунку суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу від 06 вересня 2021 року загальна вартість послуг, виконаних адвокатом Білецькою І.М. на момент підписання даного акту становить 5500 грн. На підтвердження фактичної оплати наданих адвокатом послуг надано оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 06 вересня 2021 року № 1. На підставі викладеного просить, ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Розгляд заяви просить проводити у її відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Вимоги викладені у заяві підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшло заперечення на заяву про компенсацію судових витрат в якому просить зменшити розмір судових витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача Поромівської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в задоволенні заяви просить відмовити повністю, оскільки позивачем по первісному позову не були подані попередні (орієнтовні) розрахунки сум судових витрат, які вона понесла чи очікує понести в зв`язку з розглядом справи, тому просить суд відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Відповідач ОСОБА_4 на розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників розгляду справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У зв`язку із зазначеним, представник позивача звернулась до суду в порядку п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України з відповідною заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

З роз`яснень які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» в п. 20 зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК ( 1618-15 ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 08 серпня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Свистун О.В., предметом договору є представлення адвокатом прав та інтересів клієнта у цивільній справі, яка розглядається судами України за позовом про визнання права власності на частку в майні колгоспного двору, визнання частково недійсними свідоцтв про право власності. Згідно попереднього розрахунку (додаток до договору № 8 від 08 серпня 2020 року) від 08 серпня 2020 року, обчислення гонорару адвоката на виконання договору, який укладений між адвокатом і клієнтом 08 серпня 2020 року здійснюється у фіксованому розмірі. Оплата гонорару здійснюється у національній валюті України - гривні. Фіксований розмір гонорару встановлюється для вчинення окремої дії на виконання договору: написання адвокатського запиту - 500 грн.; написання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення - 2000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи 1000 грн.; написання заяв , клопотань під час розгляду справи в суді, в тому числі заяв про відкладення розгляду справи, заяв про розгляд справи у відсутності сторони, заяв про залишення позову без розгляду; заяв про відмову від позову та інші, які передбачені процесуальним законодавством - 500 грн.; представництво інтересів клієнта у суді - 1000 грн. одне судове засідання; у разі відкладення розгляду справи з незалежних від адвоката причин клієнт оплачує 200 грн.; представництво інтересів клієнта в суді апеляційної чи касаційної інстанції 1500 грн. Орієнтовна сума очікуваних витрат становить близько 15000 грн.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги надано акт наданих правничих послуг від 04 вересня 2021 року, згідно якого адвокатом надано наступні послуги - написання позовної заяви; складання адвокатських запитів: № 15 від 11 серпня 2020 року до Іваничівського відділу обслуговування громадян; № 14 від 06 серпня 2020 року до Державного архіву Волинської області; № 30 від 04 листопада 2020 року до Поромівської ОТГ; № 31 від 04 листопада 2020 року до Державного архіву Волинської області; № 38 від 17 листопада 2020 року до КП «Волинське БТІ»; № 41 від 26 грудня 2020 року до Поромівськолї ОТГ; № 1 від 22 лютого 2021 року до Державного архіву Волинської області. Загальна вартість послуг складає 5500 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано квитанції до прибуткового касового ордера № 25 від 30 листопада 2020 року та № 26 від 04 вересня 2021 року на загальну суму 5000 грн. (4000 грн. та 1000 грн. відповідно).

Також позивачу надавались адвокатські послуги адвокатом Білецькою І.М., що стверджується договором № 132 про надання правничої (правової) допомоги від 08 квітня 2021 року.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06 вересня 2021 року, адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги (правова допомога): попередня консультація; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка заяв, клопотань процесуального характеру; участь у судовому засіданні в Іваничівському районному суді Волинської області. Загальна вартість послуг, виконаних адвокатом, на момент підписання даного акту становить 5500 грн. Надання вказаних послуг також підтверджується розрахунком суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу від 06 вересня 2021 року. Понесення вказаних витрат стверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 06 вересня 2021 року на суму 5500 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Судом встановлено, що адвокатом Свистун О.В. дійсно підготовлено позовну заяву, складено адвокатські запити по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 для підготовки позовної заяви до суду. Вказане підтверджується відповідями на них, що містяться в матеріалах справи. Також понесення витрат на правничу допомогу адвокатові Білецькій І.М. підтверджується актом виконаних робіт, однак судом з матеріалів цивільної справи не встановлено, що в ході її розгляду адвокат Білецька І.М. ознайомлювалася з матеріалами справи за що позивач понесла витрати в сумі 1000 грн.

Щодо розміру компенсації судових витрат на правничу допомогу судом береться до уваги наступне.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Судом при вирішенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу враховано складність даної справи, обсяг робіт проведених адвокатом, критерії розумності їхнього розміру. Також враховано, що за участю представника позивача Білецької І.М. проводились лише підготовчі судові засідання, а судове засідання при якому ухвалено рішення проводилось у відсутність учасників судового процесу.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатами Свистун О.В. та Білецькою І.М. послуг, а також подані документи, беручи до уваги вище викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача до 6000 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатами послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатами на надання правової допомоги.

За таких обставин, до стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Поромівської сільської ради підлягає по 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки саме такий розмір судових витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд,

постановив:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 156/287/21 яким стягнути із ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , мешканки АДРЕСА_1 та Поромівської сільської ради, місцезнаходження с. Поромів вул. Центральна, 1 Б Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області на користь ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 по 2000 (дві тисячі) грн. з кожного судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Федечко