Рішення № 9990131, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-16/1694-2010 За позовом Виробничого підприємства «Надежда» (39400, Полтавська область, смт Машівка, вул. Леніна, 130; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська,1, ідентифікаційний код 22519085)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, мкрн. Фонтани, вул. Акъ-Яр, 10; поштова адреса: 97510, с. Фонтани, Сімферопольський р-н, вул. Чкалова, 65, ідентифікаційний код 30691999)

Про стягнення 54 855,26 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

                                        представники:

Від позивача – Гіржа В.Ю.- представ, дов. № 634 від 07.04.2010 року

Від відповідача – Решитов Е.М. – представ., дов. б/н від 28.12.2009р.

Обставини справи: Виробниче підприємство «Надежда» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія», в якій просить стягнути заборгованість в сумі 54 855,26 грн. за договором від 01.06.2009р., в тому числі 51 500,00 грн. основного боргу, 3 355,26 грн. – пені за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором від 01.06.2009 р. щодо сплати виконаних робіт по монтажу газобалонного обладнання, через що заборгованість, в тому числі штрафні санкції Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» перед Виробничим підприємством «Надежда» складає 54 855,26 грн., яка на день подачі позову до суду в добровільному порядку не була погашена.

В процесі розгляду справи, заявою від 12 травня 2010 р., позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50000, 00 грн., у зв’язку з частковою сплатою заборгованості на суму 1500, 00 грн. у добровільному порядку.

У судовому засіданні, що відбулося 13.05.2010 р., представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» відмовилося від оплати робіт за договором б/н від 01.06.2009р. у зв’язку з тим, що роботи були виконані неякісно.

Відповідач також посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» пред’явило позов до Виробничого підприємства «Надежда» про визнання недійсним договору щодо монтажу газобалонного обладнання від 01.06.2009р.

У судовому засіданні 03.06.2010р. представники сторін надали письмові пояснення стосовно предмета спору, які були прийняті судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2009 р. між Виробничим підприємством «Надежда» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (Замовник) був укладений договір б/н, предметом якого, згідно з Розділом І, є виконання роботи по переобладнанню транспортних засобів замовника для роботи на зрідженому нафтовому газі у кількості 20 одиниць, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначені роботи згідно умов договору. (а.с. 7)

Відповідно до п.2.3 Договору вартість робіт становить 56000,00 грн.

Після підписання Договору замовник здійснює оплату за виконання робіт рівними частинами у розмірі 11200, 00 грн. від суми договору на протязі п’яти місяців до 14 листопада 2009року. (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору оплата здійснюється безготівковим переказом протягом трьох банківських днів на розрахунковий рахунок Виконавця після отримання від Виконавця рахунка – фактури, або готівкою.

Згідно п.2.4. Договору робота вважається виконаною після Акту виконаних робіт представниками Замовника і Виконавця.

Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться після підписання акту виконаних робіт протягом п’яти місяців.

Згідно з п. 4.2. Договору термін дії Договору до 31.12.2009р.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або зміни його умов, таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані відповідні роботи на загальну суму 56000,00 грн., про що свідчать акти здачі – приймання виконаних робіт, підписані обома сторонами та скріплені печатями. (а.с. 8-27)

23.11.2009р. відповідачем була часткова сплачена вартість виконаних робіт на суму 4500,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 252 (а.с.64). З урахуванням цього, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 51500,00 грн. , тобто залишок боргу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем були прийняті міри до часткового погашення заборгованості та сплачена сума у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 457 від 07.04.2010 р. (а.с. 63)

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1500,00 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Роз’яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору , зокрема, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору б/н від 01.06.20089р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт по монтажу газобалонного обладнання, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» 50000, 00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до відшкодування суми пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.3.2.Договору Замовник несе відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату виконаних Виконавцем робіт, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що пеня у розмірі 3355,26 грн. за період з 15.11.2009р. по 10.03.2010р. обчислена позивачем правомірно, а тому вимога Виробничого підприємства «Надежда» щодо її стягнення з відповідача також підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовується сам факт існування виконаних робіт з боку Виробничого підприємства «Надежда».

Зокрема, відповідач посилається тільки стосовно неякісних робіт, які не можуть бути прийняті судом як належний доказ, оскільки відповідно п.5.2 Договору, у разі виявлення дефектів монтажу обладнання протягом гарантійного терміну, окрім тих випадків, коли обладнання було ушкоджено Замовником, Виконавець у 20 –денний термін за власні кошти повинен усунути всі недоліки.

Натомість, відповідач не скористався свої правом, не звернувся до Виконавця щодо усунення виявлених недоліків або до суду з позовом щодо оскарження неякісності робіт, про що сам безпосередньо вказує у поясненнях вих.. № 90 від 26.05.2010р. (а.с.88)

Твердження відповідача щодо подання позову до Господарського суду АР Крим до Виробничого підприємства «Надежда» про визнання недійсним договору щодо монтажу газобалонного обладнання від 01.06.2009р. не приймається судом, оскільки відповідач не надав доказів прийняття вказаної позовної заяви до провадження ГС АР Крим, зокрема, відповідної ухвали суду.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду

Суд також приймає до уваги, що відповідач не прийняв участі у звірці розрахунків з позивачем, а з графіку погашення заборгованості, наданого позивачем у процесі розгляду справи вбачається, що відповідач підтверджує існування боргу перед Виробничим підприємством «Надежда» за договором б/н від 01.06.2009р. та приймав міри до врегулювання спору.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а тому, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» на користь Виробничого підприємства «Надежда» слід стягнути 53355, 26 грн., у тому числі суму заборгованості у розмірі 50000,00 грн. та пеню у сумі 3355,26 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його провини.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, мкрн. Фонтани, вул. Акъ-Яр, 10; поштова адреса: 97510, с. Фонтани, Сімферопольський р-н, вул. Чкалова, 65, ідентифікаційний код 30691999) на користь Виробничого підприємства «Надежда» (39400, Полтавська область, смт Машівка, вул. Леніна, 130; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська,1, ідентифікаційний код 22519085) 53355,26 грн., у тому числі суму заборгованості у розмірі 50000,00 грн. та пеню у сумі 3355,26 грн., 548,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» на користь Виробничого підприємства «Надежда» заборгованості у розмірі 1500, 00 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.