Рішення № 9990045, 03.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2010Справа №2-32/2001-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Приватного підприємства «Укргазпром» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 1 а ідентифікаційний код 31367762)

Про стягнення 24658,23 грн.

За участю представників:

Від позивача – Маслов В.М., довіреність № 11/66 від 09.11.2009р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Укргазпром» про стягнення 24 658,23 грн., у тому числі 22609,58 грн. суми основного боргу, 949,61 грн. – інфляційних втрат, 958,74 грн. – пені, 140,30грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 27.04.2010р., від 18.05.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором на технічне обслуговування газопроводу – відводу та АГРС с. Запрудне №53 від 09.02.2009р.. в частині повної та своєчасної оплати отриманих робіт, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 22609,58 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), та просив позов задовольнити.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою, про що свідчить картка поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, підписана уповноваженою особою. (а.с. 39).

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у довідці про включення відповідача до ЄДРПОУ, що залучена до матеріалів справи. ( а.с. 45-50).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, та передбачений 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк, в який спір має бути вирішено господарським судом, та який спливає 08.06.2010 року, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання відповідачем відзиву, якими він без поважних причин не скористався.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого передбаченого статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2010 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Виконавець) (позивач) та Приватним підприємством «Укргазпром» (Замовник) (відповідач) був укладений Договір на технічне обслуговування газопроводу – відводу та АГРС с. Запрудне смт. Партеніт (а.с. 10-12).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Виконавець зобов’язується виконати роботи з огляду, дослідженню та технічному обслуговуванню газопроводу – відводу та АГРС с. Запрудне смт. Партеніт відповідно до НПАОТ 1.1 23-1.03-2004 «Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів», «Положенням з технічної експлуатації ГРС МГ», а Замовник зобов’язується оплатити виконані роботи.

Строк виконання робіт у відповідності до пункту 1.2 Договору становить з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Оплата вартості робіт передбачена пунктом 3.2 Договору та здійснюється на підставі акта прийомки –передачі виконаних робіт та виставленого Виконавцем рахунку та становить 11304, 79 грн. щомісячно, що сплачуються шляхом перерахування коштів до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 4.1 Договору щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, на частину виконаних робіт складаються та підписуються акти прийомки –передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 5.1 договору у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 5% за кожен день прострочення.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання, та діє до 10.01.2010р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання обов’язків сторонами.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги на суму 22609,58 грн., що підтверджується актами прийомки – передачі виконаних робіт від 30.11.2009р. на суму 11304, 79 грн. та від 31.12.2009р. на суму 11304, 79 грн., підписаними сторонами (а.с 19-20).

У виконання пункту 3.2 Договору позивачем були виставлені рахунки № 418 від 30.11.2009р. на суму 11304, 79 грн., та № 448 від 31.12.2009р. на суму 11304, 79 грн. (а.с. 51-52).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що теріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 22609,58 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 949, 61 грн., 3% річних у розмірі 140,30 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за надані послуги по акту від 30.11.2009р. за період з грудня 2009р. по березень 2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

100,9х101,8х101,9= 104,66

інфляційні втрати = ( (11304,79 грн. х 104,66) / 100 ) – 11304,79грн. = 526,80 грн.

Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за надані послуги по акту від 31.12.2009р. за період з січня 2010р. по березень 2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

101,8х101,9=103,73

інфляційні втрати = ( (11304,79 грн. х 103,73) / 100 ) – 11304,79грн. = 421,66 грн.

Проте, оскільки позивачем заявлена сума інфляційних втрат по акту за 31.12.2009р. в розмірі 418, 28 грн. – ця сума підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат складає 945,08 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних за період з 11.12.2009р. по 11.03.2010р. в розмірі 140,30 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 958, 74 грн.

Згідно з пунктом 5.1 договору у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 5% за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 958, 74 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 1 а ідентифікаційний код 31367762) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) 22609,58 грн. заборгованості, 140,36 грн. 3% річних, 945,08 грн. інфляційних втрат, 958,74 грн. пені, 246,53 грн. державного мита та 235,95 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 03.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 03.06.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.