Рішення № 99899083, 22.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4931/21

22 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М. за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Муца А.Я.,

представника відповідача Хоронжого Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому просить

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести позивачу пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі передбаченому пунктом "а" ст. 13 цього Закону з 06.12.2019, перерахувати та виплатити зазначену пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до п «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, передбаченому п «а» ст. 13 цього Закону, з моменту настання права на пенсію, а саме, з 06.12.2019, оскільки, вислуга років для призначення пенсії на день звільнення (05.12.2020) у пільговому обчисленні становить 25 років 10 місяців 00 днів, що, на думку позивача, є достатньою підставою для набуття права па пенсію за вислугою років. Листом відповідача від 19.07.2021 №3954-37644/Д-02/8-1900/21 повідомлено про те, що підстави для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону 2262-ХІІ відсутні, оскільки відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, посилаючись на п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та звертає увагу суду, що для позивача він складає 24 календарних роки і 6 місяців. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ та пп. «г» п. 3 Постанови №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні. Вважає посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХП та Постанови № 393.

Ухвалою від 26 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 08 вересня 2021 року о 10:00 год.

Від відповідача 21.09.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу призначена пенсія відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за 27 років страхового стажу в розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення. При визначенні розміру пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону враховується лише страховий стаж (військова служба) у календарному обчисленні. Виходячи із зазначеного, врахування до вислуги років для визначення відсоткового розміру пенсії, пільгової вислуги років, передбаченої для співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України, законодавством не передбачено. Вважає, що права та інтереси позивача на пенсійне забезпечення відповідачем порушені не були. А тому, на думку відповідача, позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звільнений наказом начальника Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)" від 05.12.2019 №193/ОС-19 зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України згідно з п. 2 ч. ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» та ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (аркуш справи 5).

Згідно з цим наказом загальний трудовий (страховий) стаж позивача на момент звільнення становив 27 років 09 місяців 03 дні, з яких 18 років 03 місяці 16 днів - вислуга років в календарному обчисленні, 25 років 10 місяців 00 днів - в пільговому обчисленні.

З 06.12.2019 позивачеві призначена пенсія за вислугою років відповідно до п «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 52 % грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №1906005097 (аркуш справи 34).

Позивач 22.06.2021 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення його на пенсію за вислугою років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі, передбаченому п. «а» ст. 13 цього Закону з моменту настання права на пенсію, а саме з 06.12.2019 року, оскільки вислуга років для призначення пенсії на день звільнення у пільговому обчисленні становить 25 років 10 місяців 00 днів, що, на думку позивача, є достатньою підставою для набуття права па пенсію за вислугою років згідно з п. "а" ст. 12 вказаного Закону, надавши відповідний наказ та розрахунок виданий Державною установою «Чортківська установа виконання покарань (№26)" (аркуш справи 4).

Листом від 19.07.2021 року №3954-3764/Д-02/8-1900/21 відповідач повідомив, що відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Виходячи з викладеного, підстави для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону 2262-Х11 відсутні. Також відповідач вказав, що питання обчислення вислуги років та підготовки і подання документів для призначення пенсії належать до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону №2262-ХІІ.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), встановлює, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, серед іншого, час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі.

Відповідно до пункту «г» частини 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, як один місяць служби за сорок днів: зокрема, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

В постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

Пільгове обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсії для визначених законом осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлено статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ та передбачено постановою №393.

Тому, застосування лише положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії особі, яка проходила службу, зокрема, в органах Державної кримінально-виконавчої служби, без врахування положень статті 17-1 Закону №2262-ХІІ є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії її прав на пільгове пенсійне забезпечення.

Вказане виповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 березня 2021 року по справі №805/3923/18-а.

Суд дійшов висновку, що пункт «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

У свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та постанови підпунктів «а» та «г» пункту 3 Постанови №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

Матеріалами справи, зокрема, витягом з наказу Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)" від 05.12.2019 №193/ОС-19, підтверджується, що позивача звільнено зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України зі служби згідно з п. 2 ч. ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» та ч.5 ст.2.3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» .

Згідно з цим наказом:

загальний трудовий (страховий) стаж позивача на момент звільнення становив 27 років 09 місяців 03 дні,

вислуга років в календарному обчисленні - з яких 18 років 03 місяці 16 днів,

в пільговому обчисленні - 25 років 10 місяців 00 днів.

Відповідно до вислуги років для призначення пенсії майору внутрішньої служби ОСОБА_1 , складений 09.12.2019 та узгоджений 18.12.2019, згідно з якою календарна вислуга років становить 18 років 03 місяці 16 днів; загальний трудовий стаж для призначення пенсії складає 27 років 09 місяців 03 дні (аркуші справи 40-43).

Також, судом досліджено розрахунок вислуги років позивача, складений Державною установою "Чортківська установа виконання покарань (№26)" (аркуші справи 6-7), згідно з яким

календарна вислуга становить 18 років 03 місяці 16 днів,

трудовий стаж - 09 років 05 місяців 17 днів,

всього - 27 років 09 місяців 03 днів,

в пільговому обчисленні - 25 років 10 місяців 00 днів.

В спірному випадку за встановлених фактичних обставин справи вислуга років позивача, враховуючи час служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 24 років 6 місяців, отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Доводи відповідача, що право на пенсію виникає виключно у разі вислуги років в календарному обчисленні є безпідставними, оскільки ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» та постанова №393 встановлюють правило, за яким при визначенні права на пенсію може бути застосована вислуга років у пільговому обчисленні.

Так, згідно із статтею 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

За змістом п. п. б ч. 1 ст. 50 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

З огляду на викладене, а також з урахуванням вимог ст. 48 та 50 Закону №2262-ХІІ, суд вважає, що призначення позивачу пенсії повинно бути з дня виникнення права на пенсію 06.12.2019 (наступного дня після звільнення зі служби).

На підставі зазначеного та з метою належного захисту прав позивача, суд прийшов до висновку про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 06.12.2019 призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі передбаченому пунктом "а" ст.13 цього Закону, зарахувавши календарну вислугу років на пільгових умовах - 25 років 10 місяців.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 06.12.2019 призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі передбаченому пунктом "а" ст.13 цього Закону, зарахувавши календарну вислугу років на пільгових умовах - 25 років 10 місяців.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.