Рішення № 99899043, 27.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року Справа № 480/9068/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9068/20 за позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/МГ-ФС від 01.12.2020р. винесену заступником начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. про накладення на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» штрафу у розмірі 10000,00грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/ЗБ-ФС від 01.12.2020р. винесену заступником начальника Управління Держпраці у Сумській області Антоненко Н.Г. про накладення на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» штрафу у розмірі 15000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 12.10.2020р. по 16.10.2020р. відповідачем було проведено інспекційне відвідування АТ з метою перевірки виконання вимог припису від 03.06.2020 №СМ8115/186/АВ/П щодо дотримання строків виплати заробітної плати, належних коштів при звільненні, компенсації за дні невикористаної-щорічної відпустки, вихідної допомоги та виплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у разі невиплати в день звільнення всіх належних коштів.

За результатами інспекційного відвідування позивача 16.10.2020 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 8115/186/АВ- СМ17948П660, яким зафіксовано порушення вимог додержання законодавства про працю, а саме: ч. 1 ст. 83, ст. 44, ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Крім цього, відповідачем було складено дві постанови про накладення штрафу.

Так, Постановою від 01.12.2020р. № СМ 8115/186/АВ-СМ1748П660/ЗБ-ФС

на Товариство було накладено штраф у розмірі 15000,00грн. на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з порушенням вимог частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника не виплачені всі суми, що належать йому від підприємства в день звільнення.

Крім цього, Постановою від 01.12.2020р. № СМ 8115/186/АВ-СМ1748П660/МГ-ФС на Товариство було накладено штраф у розмірі 10000,00грн. на підставі абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з порушенням вимог статей 44, 83 КЗпП України, при звільненні не виплачені вихідна допомога, та компенсація за невикористану відпустку.

Позивач не погоджується з вищезазначеними постановами Управління з посиланням на те, що при прийнятті оскаржуваних постанов відповідачем не було враховано те, що за одне й те саме порушення, (а саме - щодо невиплати в день звільнення ОСОБА_1 та іншим усіх належних до виплати сум), Товариство було двічі притягнуто до відповідальності одного й того виду, що відповідно до статті 61 Конституції не допускається.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2020р. по справі № 592/6308/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства, яким було стягнуто на його користь заборгованість по заробітній платі. Виконання рішень суду здійснюється в у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та до повноважень управління Держпраці у Сумській області не належить контролювати або вимагати їх виконання.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 4 статті 95 КЗпП України, - мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. При цьому, на переконання позивача, вказане в Постанові № СМ 8115/186/АВ-СМ1748П660/МГ-ФС (порушення строків розрахунку при звільненні) (штраф - 10000грн.), взагалі не має ніякого відношення, до відповідальності передбаченої абзацом 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, якою передбачено відповідальність за, - недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Таким чином, позивач вважає, що Постанова №СМ8115/186/АВ-СМ1748П660/МГ-ФС винесена без законних на то підстав, а отже підлягає скасуванню.

Щодо Постанови від 01.12.2020р. № СМ 8115/186/АВ-СМ1748П660/ЗБ-ФС (штраф 15000грн.), позивач зазначає про те, що на Товариство було накладено штраф за порушення строків розрахунку при звільненні встановлених статтею 116 КЗпП України, а саме особам які н е є п р а ц і в н и к а м и Товариства. В той час, позивач звертає увагу суду на те, що абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачає відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати п р а ц і в н и ка м , інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отоже, позивач акцентує увагу суду на тому, що абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, не передбачено відповідальності за порушення строків розрахунку при звільненні, а отже Постанова № СМ 8115/186/АВ-СМ1748П660/ЗБ-ФС винесена без законних на то підстав, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.01.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Під час перевірки виконання вимог припису від 03.06.2020 №СМ8115/186/АВ/П з 12.10.2020 по 16.10.2020 встановлено, що п. 1 останнього - не виконано в повному обсязі, пункти 2,3 - не виконано (Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 8115/186/АВ-СМ17948П660 від 16.10.2020).

Доводи позивача викладені у позовній заяві не спростовують правонірність прийнятих відповідачем Постанов про накладення штрафу за невиконання вимог Припису. Таким чином, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Сумській області від 12.10.2020р. №1066 відповідачем у період з 12.10.2020р. по 16.10.2020р. проведено інспекційне відвідування АТ "Сумське НВО" з метою перевірки виконання припису від 03.06.2020р. №СМ8115/186/АВ/П щодо дотримання строків виплати заробітнрої плати, належнрих коштів при звільненні, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, вихідної допомоги та виплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у разі невиплати в день звільнення всіх належних коштів.

За результатами інспекційного відвідування позивача 16.10.2020 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 8115/186/АВ- СМ17948П660, яким зафіксовано порушення вимог додержання законодавства про працю, а саме: ч. 1 ст. 83, ст. 44, ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Зі змісту Акту судом встановлено, що під час попереднього інспекційного відвідування, проведеного з 12.10.2020р. по 16.10.2020р встановлено що в Акціонерному товаристві "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"" наявна заборгованість по заробітній платі. Виплата розрахункових коштів звільненим працівникам не проводиться у день звільнення, чим порушуються вимогистатті 116 КЗпП України, зокрема, наявна заборгованість з виплати розрахункових коштів перед працівниками підприємства На момент повторного проведення інспекційного відвідування в період з з 12.10.2020р. по 16.10.2020р. порушення зафіксовані у Приписі від 03.06.2020р. №СМ8115/186/АВ/П в повному обсязі не виконано.

У зв`язку із виявленими під час інспекційного відвідування АТ порушеннями законодавства про працю та враховуючи норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), заступником начальника Управління було винесено:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 01.12.2020 №СМ8115/186/АВ-СМ17948П660/ЗБ-ФС у розмірі 15 000,00 грн. на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 01.12.2020 №СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/МГ-ФС у розмірі 10 000,00 грн. на підставі абзацу п`ятого частини другої статті 265 КЗпП України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не оспорюється факт виявлених посадовими особами відповідача порушень АТ "Сумське НВО" вимог законодавства про працю при виплаті працівникам заробітної плати при звільненні, а тому оцінка наведених обставин судом не здійснюється.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 (далі - Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 11.02.2015 територіальним органом Держпраці на території Сумської області є Головне управління Держпраці у Сумській області.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) передбачено, що заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).

Згідно з п. 19 та п. 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент виявлення порушення.

І. Стосовно аргументів позивача щодо незаконності постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 01.12.2020 №СМ8115/186/АВ-СМ17948П660/МГ-ФС.

Так, позивач посилається на те, що порушення законодавства про працю, а саме: ст. 44, ч.І ст. 83 КЗпП України, за які передбачена фінансова відповідальність «не має ніякого відношення до відповідальності передбаченої абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме: юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення ».

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) визначено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ст. 12 Закону, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. (ч.І ст.12 Закону). Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.(ч.2 ст.12 Закону).

Виходячи із системного аналізу зазначеної норми, перелік гарантій, які містять норми ст. 12 Закону, не є вичерпним, оскільки такі норми і гарантії також містить Кодекс законів про працю України.

Одними з таких гарантій є грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та виплата працівнику, який звільняється за ч.З ст.38 КЗпП, вихідної допомоги.

Так, право та умови виплати вихідної допомоги при звільненні закріплені у статті 44 КЗпП України. Нормами ст.44 КЗпП визначено перелік підстав виплати вихідної допомоги та встановлено мінімальний розмір такої виплати, в даному випадку - не менше тримісячного середнього заробітку.

Дана вихідна допомога виплачується найманому працівнику при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Роботодавець зобов`язаний дотримуватися та виконувати передбачені законодавством про працю, колективними договорами, угодами і індивідуальними трудовими договорами гарантії незалежно від форми власності юридичної особи або юридичного статусу.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Харківського апеляційного адмінсуду від 29.10.2018 № 818/1729/18.

Так, у ході інспекційного відвідування АТ встановлено, що ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога у сумі 42 113,84 грн., проте станом на 03.06.2020 не виплачена, чим порушено вимоги статті 44 КЗпП України.

Станом на 16.10.2020 борг підприємства перед ОСОБА_1 становить 80393,12 грн., в тому числі 42113,84 грн. - вихідна допомога при звільненні.

Документи, щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у сумі 42113,84 грн., в ході проведення інспекційного відвідування у період з по 16.10.2020 посадовими особами АТ «Сумське НВО» не надані.

Таким чином, вимоги пункту 3 припису від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П не виконано.

Щодо виявленого у ході інспекційного відвідування порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України - грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки слід зазначити настепне:

Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За приписами частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи АІ групи.

Так, ОСОБА_1 нарахована компенсація за 23 невикористаної щорічної відпустки у сумі 10 699,37 грн., яка станом на 03.06.2020 не виплачена.

Станом на 16.10.2020 борг підприємства перед ОСОБА_1 становить 80393,12 грн., в тому числі 10699,37 грн. - компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки.

Документи, щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, в ході проведення інспекційного відвідування у період з 12.10.2020 по 16.10.2020 посадовими особами АТ «Сумське НВО» не надані.

Таким чином, вимоги пункту 4 Припису від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П не виконано.

Так, положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Водночас частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» визначено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж: 24 календарних дні.

Аналогічні приписи містять частини перша та четверта статті 83 КЗпП України.

Отже, право на відпустки забезпечується двома різними способами:

- або шляхом оплати щорічної відпустки;

- або шляхом виплати грошової компенсації за не використані щорічні відпустки.

Враховуючи, що Законом України «Про оплату праці», КЗпП України та нормами статті 12 Закону України «Про оплату праці» працівникам гарантовано оплату щорічних відпусток, а в разі невикористання днів щорічної відпустки - їх грошову компенсацію, то такі гарантії є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, виплата вихідної допомоги при звільненні працівника та компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки, є мінімальними державними гарантіями, порушення яких тягне за собою застосування фінансових санкцій передбачених абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Окрім того, вважаємо помилковою позицію позивача щодо подвійного, на його думку, притягнення останнього до відповідальності одного й того виду з посиланням на ст. 61 Конституції України, оскільки дане твердження не відповідає дійсності та відповідно АТ притягнуто до фінансової відповідальності за різні порушення законодавства про працю, які між собою жодним чином не пов`язані/не включають одне одного та передбачені різними абзацами статті 265 КЗпП України.

Також, аргументи позивача щодо рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2020 по справі №592/6308/20, яким позов ОСОБА_1 до АТ задоволено, не стосуються та не мають жодного відношення до застосування Управлінням штрафних санкцій, оскільки застосування штрафних санкцій до позивача здійснено Управлінням відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку №509: штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Так, під час перевірки виконання вимог припису від 03.06.2020 №СМ8115/186/АВ/П з 12.10.2020 по 16.10.2020 встановлено, що п. 1 останнього - не виконано в повному обсязі, пункти 2,3 - не виконано (Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 8115/186/АВ-СМ17948П660 від 16.10.2020).

ІІ. Стосовно аргументів позивача щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 01.12.2020 №СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/ЗБ-ФС на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України без законних на те підстав.

Так, позивач вважає, що штрафна санкція відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України не може бути застосована.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Тобто, законодавцем передбачений ряд випадків, за які настає відповідальність відповідно до положень вищезазначеної статті КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, нормами вищевказаної статті чітко регламентовані строки виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації при звільненні.

Зокрема, під час проведення інспекційного відвідування 29.05.2020-03.06.2020р. в акті інспекційного відвідування зафіксовано порушення частин першої статті 116 КЗпП, а саме встановлено, що працівникам АТ не виплачені розрахункові кошти, належні при звільненні.

Керівнику АТ «Сумське НВО» внесено припис про усунення виявлених порушень від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П зі строком усунення порушень до

22.06.2020 (пункт 2 Припису).

В ході проведення інспекційного відвідування 12.10.2020-16.10.2020 з метою перевірки виконання вимог припису встановлено, що пункт 2 Припису від 03.06.2020р. №СМ8115/186/АВ/П в повному обсязі не виконано.

Кошти, належні при звільнені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у тому числі заборгована заробітна плата за попередні місяці та компенсація за невикористану щорічну відпустку, у строки, встановлені Приписом від 03.06.2020 № СМ8115/186/АВ/П не виплачені.

Документи, щодо виплати у повному обсязі розрахункових коштів, належних при звільненні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в ході проведення інспекційного відвідування у період з 12.10.2020 по 16.10.2020 посадовими особами АТ «Сумське НВО» не надані.

Тобто, відносно вищезазначених працівників (у тому числі і відносно ОСОБА_1 ) позивачем порушені законодавчо встановлені строки, визначені ч.1 ст. 116 КЗпП України та відповідно за порушення яких суб`єкт господарювання підлягає фінансовій відповідальності за абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Отже, зазначені обставини не спростовують встановлений факт порушення позивачем ч. 1 ст.83, ст.44, ч.1 ст.116КЗпП України, а відтак не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за допущене порушення вимог трудового законодавства.

Абзацом 8 частиною 2 ст. 265 КЗпП визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу, а відтак позовні вимоги АТ «Сумське МНВО» про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/МГ-ФС від 01.12.2020р. про застосування штрафу у розмірі 10000,00грн.та постанови №СМ8115/186/АВ- СМ17948П660/ЗБ-ФС від 01.12.2020р. про накладення штрафу у розмірі 15000,00грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець