Ухвала суду № 99898634, 27.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 вересня 2021 року м. Рівне №460/11514/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., після одержання позовної заяви

Депутата Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області восьмого скликання ОСОБА_1 доШпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В :

Депутат Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області восьмого скликання ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.12.2020 "Про ранг посадової особи місцевого самоврядування, встановлення надбавки, матеріальної допомоги Шпанівському сільському голові".

Ухвалою суду від 18.08.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання доказів на підтвердження того, що строк звернення до суду не пропущено або заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Вказану ухвалу позивачем отримано 13.09.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали суду, позивач 02.09.2021 подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи подану заяву зазначив, що з огляду на практику Верховного Суду, строк звернення до суду ним не пропущено, так як оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, що продовжує свою дію протягом 2021 року. Поряд з цим, позивач повідомляв про те, що 18.05.2021 його адвокатом подавався адвокатський запит до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про надання необхідної для підготовки позову інформації. Відповідь на вказаний запит не надходила, а тому 07.07.2021 адвокатом направлено повторний запит, на який відповідь отримано лише 19.07.2021. За наведеного, позивач просив поновити строк звернення до суду та розглянути справу по суті.

Інших заяв у встановлений судом строк для усунення недоліків позивачем не подавалося.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість наведених позивачем у заяві причин пропуску строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 в справі № 1.380.2019.001042.

Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення Шпанівської сільської ради "Про ранг посадової особи місцевого самоврядування, встановлення надбавки, матеріальної допомоги Шпанівському сільському голові" від 04.12.2020 №12.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що Шпанівська сільська рада вирішила взяти до відома, що ОСОБА_2 , Шпанівському сільському голові, встановлено 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад.

Також вирішено проводити щомісячно преміювання Шпанівського сільського голови по наслідках роботи за місяць в розмірі 150% посадового окладу та здійснювати преміювання до державних і професійних свят, ювілейних дат в межах затвердженого фонду оплати праці апарату.

Встановити ОСОБА_2 оклад згідно із штатним розписом та надбавку за високі досягнення в праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та надбавки за вислугу років.

Надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу при наданні щорічної відпустки для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати в межах затвердженого фонду оплати праці та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів позовної заяви судом також встановлено, що позивач, як депутат Шпанівської сільської ради, брав участь у відкритому голосуванні, проведеному 04.12.2020, наслідком якого стало прийняття даного рішення органу місцевого самоврядування, як індивідуального акта, що стосується прав та свобод конкретної посадової особи сільської ради.

Отже, на даний спір поширюються положення ч.2 ст.122 КАС України, якими встановлюється шестимісячний строк звернення до суду, початок перебігу якого розпочався 04.12.2020.

З даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся - 13.08.2021, тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про те, що строки звернення з позовом ним не пропущені, оскільки нормативно-правовий акт може бути оскаржений протягом всього строку його чинності, суд зазначає таке.

Згідно з п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на викладене, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Вказані висновки суду щодо тлумачення понять "нормативно-правовий акт" та "акт індивідуальної дії" відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 9901/520/19.

Суд зазначає, що рішення відповідача від 04.12.2020 "Про ранг посадової особи місцевого самоврядування, встановлення надбавки, матеріальної допомоги Шпанівському сільському голові" не є нормативно-правовим актом, оскільки не містить норм права (загальнообов`язкових правил поведінки), а є актом індивідуальної дії, що містить приписи, які стосуються прав конкретного суб`єкта та застосовується протягом певного часу щодо такого суб`єкта.

Таким чином, суд робить висновок про помилковість доводів сторони позивача щодо оскарження позивачем нормативно-правового акта та дотримання строків звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо твердження позивача про можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду з огляду на звернення до відповідача з адвокатськими запитами, то суд вважає їх безпідставними, оскільки, як встановлено судом, позивач як депутат Шпанівської сільської ради брав участь у відкритому голосуванні, проведеному 04.12.2020, наслідком якого стало прийняття даного рішення органу місцевого самоврядування, як індивідуального акта, що стосується прав та свобод конкретної посадової особи сільської ради.

Тому, звернення до відповідача з адвокатськими запитами з метою отримання додаткових доказів на обґрунтування своєї позиції в суді не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про можливе порушення свої прав чи свобод.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи що у заяві про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом не наведено поважних причин пропуску такого строку, а доводи позивача щодо дотримання строку звернення до суду із даним позовом суд визнав помилковими та необґрунтованими, суд робить висновок про наявність підстав для повернення адміністративного позову.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.169, 241, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений 27.09.21

Суддя С.А. Борискін