Рішення № 99898405, 14.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5566/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гузь Т.О., Шевцової Л.В.,

представника відповідача - Андрусів А.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 22 квітня 2021 року №200о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 23 квітня 2021 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням є незаконним, оскільки він не бажав звільнятись зі служби в поліції, проте під тиском посадових осіб відповідача написав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням, датований 09.04.2021. Пояснює, що на наступний день, 22.04.2021 направив до Головного управління Національної поліції в Полтавській області по пошті та до канцелярії ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області рапорт про відкликання рапорту від 09.04.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5566/21, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Викликано свідків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 клопотання представника позивача Гузь Тетяни Олегівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Призначено судове засідання у режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 квітня 2020 року №196.

07.07.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 09.04.2021 ОСОБА_1 написано рапорт на ім`я начальника ГУНП в Полтавській області, у якому позивач просив звільнити його з Національної поліції України за власним бажанням відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 22.04.2021. 22.04.2021 ОСОБА_1 написано рапорт на ім`я начальника ГУНП в Полтавській області про те, що він наполягає на своєму звільненні з Національної поліції України з 22.04.2021. Тому наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 200 о/с від 22.04.2021 капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Доводи ОСОБА_1 про те, що відносно нього нібито здійснювався моральний та психологічний тиск є безпідставними та не відповідають дійсності. Зазначає, що сторони дійшли згоди щодо конкретної дати звільнення.

Позивач та його представники у судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З 14.08.2006 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в Національній поліції, зокрема, остання займана посада - дільничний офіцер поліції сектору превенції ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.

09.04.2021 ОСОБА_1 подано на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області рапорт про звільнення з Національної поліції України за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 22 квітня 2021 року /а.с. 75/.

Зазначений рапорт ОСОБА_1 від 09.04.2021 зареєстрований в Журналі обліку вихідних та внутрішніх документів ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (інв. № 34) 09.04.2021 за реєстраційним номером 2115/115/110/01-2021 /а.с. 70-73/.

Цього ж дня т.в.о. начальника ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області складено подання на звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції за власним бажанням /а.с. 76/, яке супровідним листом № 2117/115/110/01-2021 від 09.04.2021 направлено начальнику УКЗ ГУНП в Полтавській області /а.с. 74/.

Матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 надійшли до ГУНП в Полтавській області 13.04.2021 та зареєстровані за вхідним № 2205, що підтверджується Журналом обліку вхідних документів УКЗ ГУНП в Полтавській області (ф. 50) /а.с. 78-79/.

22.04.2021 до УКЗ ГУНП в Полтавській області надійшов рапорт ОСОБА_1 від 22.04.2021, в якому зазначено "думки про звільнення не змінив, на своєму звільненні наполягаю в найкоротший термін, а саме 22.04.2021. Претензій ні до кого не маю" /а.с. 80/.

Рапорт ОСОБА_1 від 22.04.2021 зареєстрований в Журналі обліку рапортів працівників ГУНП в Полтавській області за вхідним № 538р/115/12-2021 /а.с. 81-82/.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 200 о/с від 22.04.2021 капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області звільнено зі служби в поліції згідно із пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 09.04.2021, подання ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 09.04.2021 /а.с. 10/.

В той же день, 22.04.2021, ОСОБА_1 написано рапорт про відкликання рапорту про звільнення, датованого 09.04.2021 у зв`язку із написанням його під психологічним тиском та в емоційному стані /а.с. 15/, який направлений до ГУНП в Полтавській області 22.04.2021 о 14:10:40 /а.с. 16/.

Крім того, 22.04.2021 ОСОБА_1 написано рапорт про відкликання рапорту про звільнення, датованого 09.04.2021 у зв`язку із написанням його під психологічним тиском та в емоційному стані /а.с. 90/, який поданий до ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.

Рапорти ОСОБА_1 про відкликання рапорту про звільнення зареєстровані в ГУНП в Полтавській області 27.04.2021 за вхідним № 563р/115/12-21 /а.с. 93/ та 30.04.2021 за вхідним № 573р/118/12-21 /а.с. 91/.

Не погодившись з наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №200 о/с від 22.04.2021 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскарженому наказу суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Тобто, згідно з пунктом 7 статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Відповідно до частин 2, 3 статті 77 Закону № 580-VІІІ, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Частиною 1 статтею 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, щодо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватися, як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.

Відтак, оскільки Національна поліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ, то в питаннях своєї діяльності та проходження служби працівники поліції, керуються в тому числі і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ.

На час видання спірного наказу про звільнення діяли норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114).

При цьому, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року по справі № 21-8а15.

Враховуючи викладене, відносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, тому питання по звільненню/поновленню на службі, підлягали вирішенню відповідно до Положення № 114, яким чітко визначено процедуру звільнення працівників з органів внутрішніх справ.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 4 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 Положення №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Тобто, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Якщо такої дати у рапорті про звільнення не було, то при звільненні особи за таких обставин, слід враховувати було положення пункту 68 Положення № 114.

За змістом пункту 68 Положення № 114, звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби на підставі підпункту «ж» пункту 64 даного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовились про звільнення у коротші строки, є безпідставним.

Зокрема, таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 09 квітня 2012 року у справі № 21-99а12, від 29 травня 2012 року у справі № 21-122а12, в тому числі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/5844/16 від 05 вересня 2019 року.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 11.08.2021 у справі № 826/7075/16, від 23.06.2021 у справі № 813/740/17 викладено висновок про те, що до закінчення визначеного у статті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

Однією з підстав для скасування наказу про звільнення позивачем зазначено те, що рапорт про звільнення від 09.04.2021 ним було написано 21.04.2021.

Зазначена обставина повністю спростована встановленими судом обставинами справи.

Так, рапорт ОСОБА_1 від 09.04.2021 зареєстрований в Журналі обліку вихідних та внутрішніх документів ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (інв. № 34) 09.04.2021 за реєстраційним номером 2115/115/110/01-2021 /а.с. 70-73/. Цього ж дня т.в.о. начальника ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області складено подання на звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції за власним бажанням /а.с. 76/, яке супровідним листом № 2117/115/110/01-2021 від 09.04.2021 направлено начальнику УКЗ ГУНП в Полтавській області /а.с. 74/. Ці матеріали надійшли до ГУНП в Полтавській області 13.04.2021 та зареєстровані за вхідним № 2205, що підтверджується Журналом обліку вхідних документів УКЗ ГУНП в Полтавській області (ф. 50) /а.с. 78-79/

Водночас, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.06.2021 у справі № 813/740/17 обставини написання рапорту "заднім числом" можуть бути оцінені за нормами Кримінального кодексу України.

Стосовно написання рапорту від 22.04.2021 про підтвердження наміру звільнитися позивач жодних пояснень не надавав, зокрема, про написання його іншою датою. Натомість зазначений рапорт зареєстрований в Журналі обліку рапортів працівників ГУНП в Полтавській області за вхідним № 538р/115/12-2021 /а.с. 81-82/

Написання рапортів однією датою протилежних за змістом, на думку суду, не свідчить про наявність у ОСОБА_1 однозначного бажання продовжувати службу в органах поліції, як він про це стверджує.

Зазначене узгоджується з показами свідка ОСОБА_3 , який повідомив про неодноразові випадки виникнення у ОСОБА_1 бажання звільнитися з поліції.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює начальником сектору превенції ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області. 21.04.2021 ОСОБА_3 перевіряв несення служби в наряді ОСОБА_1 на виборчій дільниці. Підставою для перевірки було те, що ОСОБА_1 перебував у "групі ризику" та можливо перебував у стані алкогольного сп`яніння. Про звільнення з ОСОБА_1 свідок не спілкувався і зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання звільнитися з органів національної поліції. Під час перевірки було виявлено, що ОСОБА_1 був дуже збуджений, у зв`язку із чим його було замінено у наряді. Вказівок від керівництва щодо звільнення ОСОБА_1 свідок не отримував і як він міг би виконати такі вказівки йому не зрозуміло.

Допитана як свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює старшим інспектором кадрового забезпечення ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області. В останній день несення служби ОСОБА_1 свідок виїжджала на виборчу дільницю, де ОСОБА_1 перебував у наряді. Вказівка про перевірку несення служби ОСОБА_1 надійшла від начальника ВП № 2 та була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 знаходився у "групі ризику" та міг перебувати у стані алкогольного сп`яніння. Тиску на ОСОБА_1 не було, примушування до написання рапорту теж. Стосовно обставин подачі ОСОБА_1 рапортів про звільнення від 09.04.2021 та від 22.04.2021 свідок не пам`ятає внаслідок великого обсягу роботи (200 чоловік).

Твердження ОСОБА_1 про те, що на нього здійснювався психологічний тиск при написанні рапорту про звільнення не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, можливість здійснення на ОСОБА_1 психологічного тиску з боку допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з огляду на строк служби та вік позивача, а також вік свідків, викликає сумніви безвідносно до наявності чи відсутності доказів такого тиску.

Посилання позивача на те, що його надто часто ставили у наряди на думку суду не може бути виправданням для перебування у неадекватному психічному стані 21.04.2021 з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено «Правила етичної поведінки поліцейських» (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Разом з тим, доказів порушення керівниками прав ОСОБА_1 під час проходження ним служби в національній поліції суду не надано.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду та встановлені судом обставини справи ГУНП в Полтавській області при винесенні оскарженого наказу про звільнення ОСОБА_1 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно долученого до матеріалів справи висновку спеціаліста-поліграфолога від 15.08.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частинами 3-4 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до вимог пункті 6.8 Розділу VI Наказу Мін`юсту від 08.10.1998 № 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» (Інструкція № 53/5), з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу комп`ютерного поліграфа.

Пунктом 6.8.1 Розділу VI Інструкції № 53/5 передбачено, що предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Згідно з вимогами п. 6.8.2 Розділу VI Інструкції № 53/5 такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

За визначенням поліграф (детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров`яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв`язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

Тобто експертиза із застосуванням спеціального технічного засобу комп`ютерного поліграфа - це різновид психологічної експертизи, яка проводиться у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням комп`ютерного поліграфа психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

При цьому, суд звертає увагу, що така експертиза не є точною, а в основу висновків покладено лише наявність фізичних реакцій на певну інформацію. Результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення, а висновки мають ознаки вірогідності.

КАС України не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфа (детектора брехні) або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.

Зважаючи на те, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні глави 5 КАС України «Докази та доказування», такий доказ не може братись судом до уваги.

При цьому, суд звертає увагу, що КАС України встановлено обов`язок суду надавати оцінку доказам виходячи із взаємного зв`язку їх у сукупності.

Встановлені в ході судового розгляду справи обставини у сукупності спростовують інформацію, яка викладена у наданому позивачем висновку.

Тому підстави вважати наданий позивачем висновок спеціаліста-поліграфолога від 15.08.2021 належним та беззаперечним доказом у справі відсутні.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не наведено належних і допустимих в розумінні статті 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів порушення відповідачем його прав. Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя К.І. Клочко