Рішення № 99898354, 16.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2543/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гринько М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Харенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури (надалі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, у якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог /том 1 а.с. 204-212/, просить:

- визнати бездіяльність Полтавської обласної прокуратури (державного органу) протиправною в частині неналежного нарахування та проведення розрахунку (виплати) заробітної плати начальнику відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 , а саме невиплати частини заробітної плати, яка мала бути нарахованою та виплаченою, зокрема: посадового окладу та надбавки за вислугу років передбачених пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.01.2020 по 01.06.2021 у розмірі 842940 грн. 99 коп., а також невиплати надбавки за класний чин (старший радник юстиції) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 на суму 12000 грн. 00 коп. та безпідставної невиплати додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи;

- стягнути з Державного бюджету Україна в особі Полтавської обласної прокуратури на користь начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну протиправними діями службових осіб Полтавської обласної прокуратури (державного органу) всього у розмірі 854940 грн. 99 коп., з них: у вигляді недоотриманої (невиплаченої) частини заробітної плати, яка мала бути нарахованою та виплаченою, зокрема: посадового окладу - на суму 561918 грн. 67 коп., надбавки за вислугу років - на суму 281022 грн. 32 коп. за період із 1 січня 2020 року по 1 червня 2021 року та надбавки до посадового окладу працівників органів прокуратури за класний чин старший радник юстиції, за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 - на суму 12000 грн. 00 коп. - шляхом списання коштів з рахунків Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060), яка є державним органом, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040);

- зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи на користь начальника відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 з урахуванням вимог передбачених частиною 2, пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру, починаючи з 01.06.2021 та в подальшому, здійснювати нарахування та виплати ОСОБА_1 - начальнику відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області заробітної плати, а саме: посадовий оклад, надбавку за вислугу років та премію, передбачених частиною 2, пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" до моменту втрати права на такі виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 01.06.1994 по теперішній час він проходить службу в органах прокуратури України. Наказом прокурора Полтавської області від 29.04.2020 № 287к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020. Наказом Полтавської обласної прокуратури № 970к від 18.11.2020 позивача поновлено на відповідній посаді в прокуратурі Полтавської області. Вказує, що одержавши в січні 2021 року заробітну плату, він дізнався, що заробітна плата нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами, що, на думку позивача, є порушенням вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки одержана заробітна плата, яка складається з посадового окладу, надбавок за вислугу років та премій нараховується та виплачується у розмірах, значно менших ніж гарантованих нормами вище зазначеною Закону. Позивач зазначає, що у період з 01.10.2019 по 01.03.2020 йому не виплачувалась надбавка до заробітної плати за класний чин (старший радник юстиції), а також не виплачена додаткова заробітна плата за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи. Вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з чим вважає, що Полтавською обласною прокуратурою безпідставно не приведено розмір посадового окладу позивача до встановленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" розміру, а також не виплачено надбавку за класний чин та додаткову заробітну плату за 2020 рік. Позивач вважає підхід щодо оплати його праці дискримінаційним та таким, що порушує право на належну винагороду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2543/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11:30 27 квітня 2021 року, витребувано докази від Полтавської обласної прокуратури та встановлено строк для їх надання до суду.

16 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи /том 1 а.с. 54/, у яких представник Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області просить розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства, посилаючись на те, що третя особа, виконуючи свої функціональні обов`язки, не володіє даними, що випливають з правовідносин сторін у цій справі.

19 квітня 2021 року до суду надійшов відзив Полтавської обласної прокуратури на позовну заяву /том 1 а.с. 58-70/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за спірний період. Вказує, що грошове забезпечення позивачу нараховується та виплачується відповідно до Закону України "Про прокуратуру", постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та кошторису прокуратури регіону на 2020 рік, затвердженого Офісом Генерального прокурора. Пояснює, що з 25.09.2019 запроваджено реформування органів прокуратури України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX встановлено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Цей закон є чинним, неконституційним не визнавався. Вказує, що оскільки позивач не пройшов атестацію та не був переведений до обласної прокуратури, оплата його праці здійснюється у відповідності до Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX та постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відповідач зазначає, що рішенням суду у справі №440/2619/20, яким позивача було поновлено на роботі, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.05.2020 по 21.10.2020 в сумі 182793 грн. 80 коп., а тому підстави для стягнення на користь позивача заробітної плати за цей період відсутні. Вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому відповідачем шкоди.

Протокольною ухвалою суду від 27 квітня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 14:00 19 травня 2021 року.

28 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 135-140/, у якій зазначено, що починаючи з 01.07.2015 заробітна плата прокурорів мала би регулюватися виключно статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами, та не могла і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, оскільки зазначена норма Закону є імперативною. Пояснює, що йому була завдана шкода через застосування неконституційних нормативно-правових приписів. Зазначає, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 відповідач застосовує до позивача неконституційний правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 зі змінами. Вказує, що бездіяльністю відповідача порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

11 травня 2021 року до суду надійшли заперечення Полтавської обласної прокуратури відповідача /том 1 а.с. 144-146/, у яких зазначено, що відповідач діяв у відповідності до вимог закону, позивачем не доведено наявності у діях чи бездіяльності відповідача протиправної поведінки, що призвела до настання негативних наслідків, не обґрунтовано наявність причинного зв`язку між ними.

Ухвалами суду від 19 травня 2021 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/2543/21 на тридцять календарних днів для належної підготовки справи для розгляду по суті, на підставі пункту 4 частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15:00 09 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено.

14 червня 2021 року до суду надійшла заява позивача від 12 червня 2021 року щодо додаткового обґрунтування та уточнення (зменшення) позовних вимог /том 1 а.с. 204-212/.

Ухвалами суду від 13 серпня 2021 року на підставі статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 щодо додаткового обґрунтування та уточнення (зменшення) позовних вимог від 12 червня 2021 року, яка надійшла до суду 14 червня 2021 року, встановлено відповідачу строк для надання додаткового відзиву з урахуванням заяви позивача щодо додаткового обґрунтування уточнення позовних вимог до 25.05.2021, витребувано докази від Полтавської обласної прокуратури та на підставі пункту 4 частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:30 27 серпня 2021 року.

27 серпня 2021 року до суду по пошті надійшов відзив Полтавської обласної прокуратури на позовну заяву з урахуванням змінених позивачем позовних вимог згідно заяви від 12 червня 2021 року /том 2 а.с. 1-3/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України №113-ІХ внесено зміни до Закону України "Про прокуратуру", також визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", тому вимоги позивача про здійснення виплати за класний чин не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають. Вказує, що позивача не переведено до Полтавської обласної прокуратури та відносно його посади начальника відділу прокуратури Полтавської області, з урахуванням приписів п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», не застосовуються визначені ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» розміри окладу та інші, передбачені зазначеною статтею виплати. Вважає, що право позивача на отримання заробітної плати у більшому, ніж здійснено відповідачем, розмірі не ставиться у залежність від початку роботи Офісу Генерального прокурора. Пояснює, що оскільки позивач не проходив процедуру атестації та його не було переведено до Полтавської обласної прокуратури, яка розпочала роботу з 11.09.2020, положення постанови Кабінету Міністрів України №1155 "Про умови оплаті праці прокурорів", а також ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» на позивача не розповсюджуються та не застосовуються. З урахуванням зазначеного, вимоги про виплату позивачу премії на підставі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за результатами роботи у 2020 році відповідач також вважає безпідставними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/2543/21 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14:00 16 вересня 2021 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12 червня 2021 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /том 1 а.с. 54/.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.06.1994 по теперішній час проходить службу в органах прокуратури України, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.05.1977, копія якої наявна в матеріалах справи /том 1 а.с. 20-28/.

Наказом прокурора Полтавської області від 29.04.2020 № 287к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020 /том 1 а.с. 172/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/2619/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну від 18 лютого 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060), Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034051), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора № 160 від 02 квітня 2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з неявкою. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Полтавської області № 287к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 по 21.10.2020 в розмірі 182 793,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць /том 1 а.с. 113-126/.

На виконання рішення суду наказом Полтавської обласної прокуратури від 18.11.2020 №970к наказ прокурора Полтавської області від 29.04.2020 № 287к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року /том 1 а.с. 43/.

Вважаючи протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 посадового окладу та надбавки за вислугу років за період з 01.01.2020 по 01.06.2021 у розмірі 842940 грн. 99 коп., надбавки за класний чин (старший радник юстиції) за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 в сумі 12000 грн. та додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1697-VII).

Частини 1, 2, 3, 7 та 9 статті 81 Закону №1697-VII визначали, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 89 Закону №1697-VII визначала, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до статті 90 Закону №1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Частина 2 статті 8 Закону України №108/95-ВР від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" встановлює, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону України №108/95-ВР від 24 березня 1995 року "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5. Крім того, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.

Видатки, пов`язані з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно з статтею 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрали чинності з 01 січня 2015 року) встановлював, що норми і положення статті 81, частин 16-18 статті 86, пунктів 13, 14 розділуXIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) установлено, що норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Голос України, №206 від 25 жовтня 2014 року) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.

Закон України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру", а тому, у 2015 році та послідуючих роках норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд України, правові позиції якого викладені у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року № 21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а також аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 21 березня 2018 року №817/548/16, від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року №804/217/17, від 27 лютого 2019 року №809/982/16, та №824/490/16 від 05 травня 2020 року. Правова судова позиція з цього спірного питання є сталою.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру", зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також як частиною 2 статті 152 Конституції України, так і частиною 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, дія п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, втратила чинність з 26.03.2020.

З огляду на нарахування позивачу у період з 01.07.2015, у тому числі з 01.01.2020, по 26.03.2020 заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тобто, з урахуванням положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", у розмірі встановленому законом, суд дійшов висновку, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі не нижчому від визначеної законом.

Щодо посиланням позивача на частину 3 статті 152 Конституції України, суд зазначає, що згідно з цією нормою матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, тобто положення ч. 3 ст. 152 Основного Закону прямо відсилається на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, аніж у встановленому законом порядку.

Дії Полтавської обласної прокуратури не були визнані неконституційними та адміністративні суди не мають таких повноважень, жодним Законом не встановлено права або обов`язку органу прокуратури здійснювати від імені держави відшкодування шкоди, завданої законом, що був визнаний неконституційним.

Крім того, нарахована позивачем сума недоплаченої заробітної плати за період з 26.03.2020 по 01.06.2021 взагалі не охоплюється рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020, а тому вона не може бути відшкодована на підставі частини 3 статті 152 Конституції України.

Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 № 1697-УІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697) слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні".

Отже, статтею 15 Закону № 1697 зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону № 113-ІХ).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (зі змінами).

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

Положення Закону № 113-ІХ є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 відповідною кадровою комісією не приймалось.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 11.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур /том 1 а.с. 71/.

Закон № 1697 (із змінами внесеними Законом № 113-ІХ), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною), передбачає оплату праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури").

Таким чином, виплачуючи позивачу у спірний період посадовий оклад за посадою начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно - аналітичної роботи прокуратури Полтавської області, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, відповідач діяв в межах та на підставі чинного законодавства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/2619/20, яке набрало законної сили, стягнуто з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 по 21.10.2020 в розмірі 182 793,80 грн. /том 1 а.с. 113-126/.

Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 /надалі - Порядок № 100/, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Отже, оскільки у період з 01.05.2020 по 21.10.2020 ОСОБА_1 не працював, а перебував у вимушеному прогулі та середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 по 21.10.2020 в розмірі 182 793,80 грн. був стягнутий на користь позивача рішенням суду, яке набрало законної сили, тому відсутні підстави для стягнення додатково на користь позивача заробітної плати за вказаний період.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо дискримінації його, як прокурора, по відношенню до осіб, які пройшли атестацію, переведені до обласної прокуратури, та отримують заробітну плату у підвищеному розмірі, виходячи з наступного.

Законом № 113-ІХ, який є чинним, передбачено проходження атестації та встановлено, що на зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що сьогоднішня модель функціонування органів прокуратури є незадовільною ані з точки зору рівня підтримки її суспільством, ані з точки зору належного рівня виконання прокурорами своїх повноважень.

Відтак, метою реформи прокуратури є створення ефективної прокуратури та відновлення довіри суспільства до прокуратури.

Основною метою прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Відтак втручання в право позивача здійснено на підставі Закону України № 113-ІХ, втручання здійснено з легітимною метою та є необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому, позивач отримує заробітну плату у розмірі, в якому її отримують інші працівники прокуратури, які не пройшли атестацію та не були переведені до обласної прокуратури.

Отже, на думку суду, тимчасове обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (чинна до набуття чинності Законом від 19 вересня 2019 року №113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого втратили чинність, зокрема, частина перша статті 49 Закону України «Про прокуратуру» та постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.

Отже, з моменту втрати чинності постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», якою встановлювалися класні чини працівникам прокуратури та регулювалася виплата доплати за класний чин, а саме з 25 вересня 2019 року нарахування та виплата заробітної плати прокурорів проводиться без врахування надбавки за класний чин.

В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ від 19 вересня 2019 року, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» був прийнятий значно пізніше ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених Постановами КМУ від 6 жовтня 2014 року № 506, від 30 вересня 2015 року № 763, від 30 серпня 2017 року № 657, а тому має пріоритет у застосуванні.

У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.

Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.

Додаток 8 Постанови №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року №171 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Отже, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113- ІХ, у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому у ОСОБА_1 із 25 вересня 2019 року відсутнє право на нарахування та виплату надбавки за класний чин.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №560/4178/20.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Полтавської обласної прокуратури щодо не виплати позивачу надбавки за класний чин (старший радник юстиції) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами за період з 01.10.2019 по 01.03.2020 на суму 12000 грн., а також похідні від них вимоги про стягнення такої надбавки не можуть бути задоволені.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиплаті додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи та зобов`язання Полтавської обласної прокуратури провести нарахування та виплату додаткової заробітної плати за календарний 2020 рік (преміювання прокурорів) за результатами оцінювання якості їх роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

Підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, працівників Національної академії прокуратури України (далі - працівники), а також членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - члени Комісії) визначає Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затверджене Наказом Генеральної прокуратури України 09.08.2017 № 234 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2017 р. за № 1028/30896.

Відповідно до пункту 2 цього Положення преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

Згідно з пунктом 4 Положення розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.

Пунктом 7 Положення встановлено, що премія не виплачується працівникам, зокрема, за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати.

Особовим рахунком ОСОБА_1 за 2020 рік та довідкою про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 /а.с. 37-38, 85/ підтверджено, що він отримував премію у січні, лютому, березні, квітні 2020 року у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

У період з 01.05.2020 по 21.10.2020 позивач перебував у вимушеному прогулі.

За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №440/2619/20, яке набрало законної сили, стягнуто з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 по 21.10.2020 в розмірі 182 793,80 грн. /том 1 а.с. 113-126/.

Отже, за зазначений час вимушеного прогулу премія позивачу не підлягала виплаті, оскільки згідно з чинним законодавством за цей період виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати.

У періоди з 13.01.2020 по 17.01.2020, з 02.03.2020 по 26.03.2020, з 06.04.2020 по 24.04.2020, з 23.11.2020 по 16.12.2020 ОСОБА_1 надавалася відпустка, що підтверджено наказами, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а. с. 183, 184, 185, 186/, а тому за ці періоди премія виплаті позивачу не підлягала. За періоди тимчасової непрацездатності позивача з 30.01.2020 по 05.02.2020 та з 06.02.2020 по 15.02.2020 /том 1 а.с. 170, 171/ премія також виплаті не підлягала згідно з пунктом 7 Положення.

Тимчасове положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затверджене наказом Генерального прокурора 30.10.2020 №503, визначає порядок оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних, спеціалізованих (на правах обласних та окружних) прокуратур, а також підстави і порядок їх преміювання за результатами такого оцінювання.

Оскільки позивач не пройшов атестацію та не був переведений на посаду в Полтавську обласну прокуратуру, підстави для виплати позивачу премії за календарний 2020 рік відсутні.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, слід відмовити, як у передчасних, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Полтавської обласної прокуратури в подальшому здійснювати нарахування та виплати ОСОБА_1 - начальнику відділу ведення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області заробітної плати, а саме: посадовий оклад, надбавку за вислугу років та премію, передбачених частиною 2, пунктом 9 частини 5 та частини 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, судом не встановлено незаконних дій чи бездіяльності Полтавської окружної прокуратури щодо виплати заробітної плати позивачу за спірний період, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

При вирішенні даної справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 205, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910060, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37959255, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011), про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 27 вересня 2021 року.

Суддя С.С. Сич