Рішення № 99898078, 27.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 р. № 400/3886/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання незаконним рішення від 30.04.2021 № 374/03.04-пр; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання незаконним рішення № 374/03.04 від 30.04.2021 про відмову в призначенні пенсі, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ з 23.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення ПФУ порушує права позивача, оскільки ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності. Позивач надав відповідачу всі документи для призначення пенсії передбачені Порядком № 22-1.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки спірне рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Позивачем не підтверджено факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 та проживання до 01.01.1993 не менше 3 років. Надана позивачем довідка Словечанської сільської ради від 23.03.2021 № 2/30 не містить інформації щодо фактичного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в міжвахтовий період. Відповідно до карток обліку календарного часу перебування працівників в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі позивач з вересня 1985 по січень 1994 перебував за місцем виконання робіт. Також рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/3886/21 встановлено, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України № 796.

Відповідно до ч.3 ст.263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив, тому надані позивачем пояснення на відзив від 12.07.2021 суд не приймає до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

23.04.2021 ОСОБА_2 вдруге звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Рішенням № 374/03.04-пр Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 ЗУ №796, в зв`язку з відсутністю підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

В спірному рішенні зазначено, що позивач вперше звернувся до ПФУ в 2020 році за призначенням пенсії на підставі ст.55 ЗУ №796 та ним було надані документи, що він постійно проживав та був зареєстрований в с. Листвин Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 07.11.2001. Також за даними трудової книжки заявник в період з 30.07.1985 по 30.06.1995 працював в «УПНП и КРС ПО «Белоруснефть», з 01.07.1995 по 18.07.1998 в «АО «Беларусское УПНП и КРС» в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, вахтово-експедиційним методом.

Заявником не підтверджено постійне проживання в зазначеній зоні з моменту аварії 26.04.1986 по 31.07.1986 та проживання до 01.01.1993 не менше 3-х років, тому йому рішенням від 28.05.2020 № 370/03.20 було відмовлене у призначені пенсії. Цю відмову він оскаржив до суду, який відмовив йому у задоволенні позову.

При повторному зверненні позивач надав ПФУ додатково довідку Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 23.03.2021 № 552 про постійне проживання та реєстрацію заявника в с. Листвин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 26.04.1986 по 07.11.2001 та картки обліку календарного часу перебування працівників в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, згідно з якими він протягом вересня 1985-січня 1994 перебував за місцем виконання робіт, тому факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії - 26.04.1986 по 31.07.1986 та проживання до 01.01.1993 не менше 3-х років не підтверджено.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частин 1, 3 статті 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 55 цього Закону особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Статтею 55 Закону № 796 передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Згідно з пп.5 п.2.1 розділу ІІ постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи:

6) документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Позивачем були надані документи передбачені Порядком № 22-1 , які необхідно надавати для при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: посвідчення № НОМЕР_1 та довідку Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області № 552 від 23.03.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживав і був зареєстрований з 26.04.1996 по 07.11.2001 в селі Листвин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області. Довідка видана на підставі погосподарських книг та особових рахунків.

На адвокатський запит староста Словечанської сільської ради повідомив (лист №2/30 від 23.03.2021), що періоди роботи в районах Крайньої Півночі в погосподарських книгах відсутні, але він підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно проживав та був зареєстрований в міжвахтовий період роботи в районах Крайньої Півночі з 30.07.1985 по 30.06.1995 і з 01.07.1995 по 18.07.1998 в с. Листвин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.

Відповідач у відзиві зазначає, що довідка 2/30 не підтверджує «фактичне» проживання позивача у зазначені періоди, але ні Закон № 796, ні Порядок не містить словосполучення про «фактичне проживання», тому ці заперечення відповідача суд не бере до уваги. У законі № 796 зазначено про постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, але Закон містить застереження, що за умови, що особа станом на 01.01.1993-прожила не менше 3-х років у цій зоні, то пенсійний вік знижується на три роки.

Позивач відповідно до посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_1 від 26.03.2020, віднесений до 3 категорії. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років. Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи відповідач суду не надав.

Тому питання проживання позивачем три роки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.

Відповідач у спірному рішенні зазначив, що заявником надані картки обліку календарного часу перебування працівників в районах Крайньої півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі, згідно з якими він протягом вересня 1985-січня 1994 перебував за місцем виконання робіт. Але цих документів відповідач не надав суду разом з відзивом, хоча відповідно до ч.4 ст.162 КАС України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Державного комітету СРСР по труду і соціальним питанням № 794/33-82 від 31.12.1987 « Про затвердження основних положень о вахтовому методі організації робіт» п.п.1.2,3.6,5.4 передбачено, що тривалість вахти не повинна перевищувати 1 місяць, у виключних випадках тривалість вахти може бути збільшена до двох місяців. Проживання вахтового (змінного) персоналу в період міжвахтового відпочинку у вахтових селищах забороняється. Часи переробітки робочого часу можуть накопичуватись протягом цілого року з наступним наданням оплачуваних днів міжвахтового відпочинку.

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивач безперервно перебував з 1995 по 1994 за місцем виконання робіт, оскільки це протирічить нормам вищезазначеної постанови.

Відповідачем не доведено суду, на підставі якої норми права ним надана перевага карткам обліку календарного часу, ніж посвідченню та довідці Словечанської сільської ради, надання яких чітко передбачено Порядком № 22-1 для вирішення питання призначення пенсії на підставі ст.55 ЗУ №796.

Також відповідач посилається на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/3886/21 між тими ж сторонами, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі ст.55 ЗУ №897, оскільки ним не доведено, що він не менше 3 років проживав станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, тому суд дійшов висновку, що надані позивачем при звернення до УПФУ документи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування, підтверджують проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення.

Позивач просить визнати незаконним спірне рішення, але суд вважає за можливе для захисту прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення № 374/03.04-пр від 30.04.2021.

Оскільки при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу відповідачем не вирішувалось питання наявності у позивача страхового стажу, як необхідної умови для призначення пенсії, тому позовна вимога про зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ з 23.04.2021 задоволенню не підлягає, але суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.04.2021 про призначення йому пенсії відповідно до ст.55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та при наступному розгляді заяви позивача ГУПФУ повинен прийняти рішення з урахуванням правої оцінки, наданої судом у рішення та не може посилатись, як на підставу відмови позивачу у призначені пенсії - відсутність підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 374/03.04-пр від 30.04.2021.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.04.2021 про призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень), сплачений квитанцією № 51590 від 31.05.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко