Ухвала суду № 99897975, 27.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 вересня 2021 р. № 945/1495/21

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з матеріалами

позовної заявиОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доПенсійного фонду України, вул. Бастіонна, 9, м.Київ, 01014, прозобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів звязку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю субєкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до субєктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позовна заява ОСОБА_1 оформлена російською мовою.

Відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

У частині першій статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частинами першою та другою статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року № 5029-VI визнаний неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, Закон України «Про засади державної мовної політики» на момент складання адміністративного позову, його подання та безпосередньо вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі, є нечинним. Тобто чинне законодавство України не дозволяє подавати до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені недержавною мовою.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

При цьому суд зауважує, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року (справа № 21-227а14).

Така сама позиція з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16).

Практика Верховного Суду не містить відступів від правової позиції Верховного Суду України з цього питання.

Також у позовній заяві не зазначений номер засобу зв`язку позивача, адреса відповідача, ідентифікаційний код відповідача за ЄДРПОУ, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти відповідача.

Як зазначено вище, згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач подав позов до Пенсійного фонду України. Ані із змісту позовної заяви, ані з додатків до неї неможливо установити наявність у позивача правовідносин безпосередньо із Пенсійним фондом України. Матеріали позову свідчать, що пенсія позивачу призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Отже, у разі якщо позивач вважає, що його права порушені саме Пенсійним фондом України, у позовній заяві належить навести обставини, якими позивач обґрунтовує такі порушення, та надати докази на їх підтвердження.

Способи судового захисту визначені у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а повноваження суду при вирішенні справи - у статті 245 цього Кодексу.

Формулювання прохальної частини позовної заяви, яка містить 12 пунктів, не надає можливості зрозуміти, для захисту якого саме порушеного права позивача вони заявлені та в чому полягає суть зобов`язання, яке позивач просить суд покласти на відповідача.

Нечіткість та некоректність формулювання позовних вимог позбавляє суд оцінити, чи є наведене у позові обґрунтування достатнім та чи містяться у ньому посилання на фактичні обставини відповідно до заявлених вимог.

Крім того, позивач висуває позовні вимоги як до Пенсійного фонду України, так і до фізичної особи (« ОСОБА_2 » - мовою оригіналу). При цьому у позові відсутні відомості про зазначену фізичну особу, підстави пред`явлення до неї позовних вимог в порядку адміністративного судочинства України. Серед іншого, не зазначено, чи є ця фізична особа суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не надано доказів на підтвердження цього.

Суд зазначає, що позов може бути пред`явлений до декількох відповідачів, якщо позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, є основними та похідними позовними вимогами. У такому разі у позові повинні бути зазначені відомості щодо усіх відповідачів.

У прохальній частині позовної заяви позивач зазначає і про завдання йому збитків у сумі 17 000 грн. Обґрунтування цієї суми (посилань на фактичні обставини та підтвердження їх доказами) позовна заява не містить.

Суд звертає увагу позивача, що від кількості та характеру позовних вимог залежить сума судового збору, яку належить сплачувати за подання позовної заяви до адміністративного суду.

У справі наявний документ про сплату позивачем судового збору в сумі 908 грн.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становить 2 270 грн (стаття 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік”).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Нечіткість та незрозумілість викладення позивачем позовних вимог позбавляє суд визначити суму судового збору (перевірити правильність та повноту сплаченої позивачем суми судового збору) на стадії перевірки відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу належить також викласти позовні вимоги з дотриманням статті 5 та урахуванням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги повинні бути викладені так, щоб суд мав можливість зрозуміти, які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржує позивач, а також суть зобов`язання (зобов`язань), яке (які) позивач просить покласти на відповідача задля відновлення його порушеного права.

У позовній заяві повинні бути зазначені обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та посилання на докази, якими такі обставини підтверджуються. До позовної заяви належить додати докази на підтвердження викладених у ній обставин.

Відповідно до пункту 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, позивачу належить зазначити таке підтвердження у позовній заяві.

На підставі викладеного вище суд роз`яснює позивачу необхідність оформлення адміністративного позову державною мовою з дотриманням вимог статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу також належить подати до суду копію позовної заяви, яка подаватиметься на виконання цієї ухвали, та доказів на підтвердження зазначених у ній обставин (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції) - для направлення відповідачу.

За приписами частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд вважає за необхідне зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися за правовою допомогою до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги, суб`єкти її отримання передбачені Законом України „Про безоплатну правову допомогу”.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:

- позовної заяви, оформленої державною (українською) мовою з дотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України - з урахуванням оцінки суду, наданої у мотивувальній частині цієї ухвали;

копії позовної заяви, що подається на виконання цієї ухвали, та доказів на підтвердження зазначених у ній обставин (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції) - для направлення відповідачу;

- доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, що подається на виконання цієї ухвали (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції).

3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Птичкіна