Рішення № 99897849, 27.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13811/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 19.08.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Відділ соціального захисту, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни III групи у розмірі - 12383 гри. 00 коп. згідно Закону;

- зобов`язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі - 9587 грн. 00 коп., що повинна бути виплачена згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни III групи - 12978 грн. 00 коп. з урахуванням попередньо виплаченої суми 3391 грн.00 коп.;

- стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради матеріальну і моральну шкоду у розмірі - 12978 грн. 00 коп. (у розмірі виплати до 5 травня 2021 року).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 200 грн. за направлення позову, листів і запитів, зазначити у рішенні чіткі розміри сум стягнень з відповідача, а також встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач повідомив, що є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни. Вказує, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998, інвалідам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога, зокрема, інвалідам війни ІІІ групи - в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, які передбачали, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач стверджує, що з 27.02.2020 відновила дію норма частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998, яка передбачала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Позивач звернувся до Відділу соціального захисту із заявою, просив перерахувати та здійснити виплату недоплаченої йому в 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням уже виплачених коштів та у відповідь отримав відмову. Позивач вказує, що виплачений відповідачем розмір грошової допомоги до 5 травня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства України; вважає виплату допомоги у неналежному розмірі проявом протиправної бездіяльності відповідача.

Суд ухвалою від 25.08.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради заперечує щодо задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву(а.с. 40-42). Відповідач повідомив, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 керувався постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021, яка не була визнана неконституційною, а тому виплата проводились в порядку та у розмірі, який встановлений законом. Відповідач вказує, що як орган місцевого самоврядування здійснює лише перерахування грошових коштів в межах переданих йому фінансових ресурсів та не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня. З огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 в 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики, відповідач просить залучити це Міністерство до участі у справі як співвідповідача.

Позивач надіслав суду клопотання про повернення відзиву з мотивів відсутності в особи, що його подала, адміністративної правосуб`єктності (а.с.49-55) та заяву про розгляд справи і задоволення позову з урахуванням позиції ВП ВС від 13.01.2021, ВС від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (а.с.76-84).

Суд з`ясував зміст та підстави позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 19.01.2021 (а.с. 32).

В квітні 2021 року позивач отримав передбачену частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) щорічну допомогу до 5 травня в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в сумі 3391 грн. (а.с. 43).

ОСОБА_1 звернувся до Відділу соціального захисту із заявою від 06.08.2021, просив здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, що за підрахунками позивача складає 123893 грн., здійснити виплату цієї допомоги з урахуванням виплачених коштів (а.с. 21).

09.08.2021 Відділ соціального захисту повідомив ОСОБА_1 листом №260308-4421 про результати розгляду його звернення та відсутність підстав для перерахунку допомоги (а.с.85).

Суд при прийнятті рішення враховує, що Верховний Суд 29.09.2020 прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), котре 13.01.2021 набрало законної сили. Ця справа не є типовою, оскільки у зразковій справі Верховний Суд визначив, що предметом спору у цій є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році (а.с.97 зворот). Разом з тим, суд враховує підходи Верховного Суду до розгляду цієї категорії спорів, оскільки ситуація у 2021 році є цілком подібною (аналогічною) до тієї, що склалася в 2020 році та була предметом дослідження у згаданій зразковій справі. Правовий висновок Верховного Суду зводиться до такого: «[…] Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону. […] Таким чином, Суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком […]». Тому при прийнятті цього рішення суд, застосовуючи релевантні норми права, враховує висловлені Верховним Судом у зразковій справі №440/2722/20 підходи, при цьому керується такими мотивами:

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Разом з тим, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратили чинність.

Таким чином, з 27.02.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 у справі N1-247/2018(3393/18) Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати розмір передбаченої Законом №3551-XII щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Суд також враховує, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 чинною є частина п`ята статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998, що передбачає виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни IIІ групи разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни, йому на підставі статті 13 Закону №3551-XII щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога. В 2021 році відповідач здійснив виплату позивачу цієї допомоги у розмірі, визначеному Постановою Кабінетом Міністрів України №325 від 08.04.2021 (для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІIІ групи - 3391 грн.).

На час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325. Виходячи із закріплених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу. Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році підлягав нарахуванню і виплаті Відділом соціального захисту у розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, тобто інвалідам війни IІI групи - в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Оскільки відповідач за зверненням позивача не провів перерахунок та доплату разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни в розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто семи мінімальних пенсій за віком), суд дійшов висновку, що Відділ соціального захисту протиправно відмовив заявнику у виплаті соціальної допомоги у розмірі, встановленому законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Позивач заявив вимоги про зобов`язання Відділу соціального захисту:

- про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести донарахування та виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що за підрахунками ОСОБА_1 становить, з урахуванням попередньо виплаченої суми 3391 грн., 9587 грн. (12978-3391);

- стягнути матеріальну та моральну шкоду в сумі 12978 грн. (у розмірі виплати до 5 травня 2021 року

Суд, визначаючи спосіб захисту прав позивача, враховує обраний Верховним Судом у згаданій зразковій справі підхід, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання орган соціального захисту нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. При цьому суд не бачить підстав визначати конкретну суму допомоги, яку слід нарахувати відповідачу, оскільки поставляє рішення зобов`язального характеру, а не про стягнення конкретної суми коштів.

Аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (пункти 14, 48-54, 61) суд зауважує таке:

- при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для визначення мінімального розміру пенсії за віком застосуванню підлягає частина перша статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV);

- Управління соціального захисту є належним відповідачем у цьому спорі, підстав для залучення до участі у справі в якості відповідачів Кабінету Міністрів України чи Міністерства соціальної політики України як належних відповідачів немає.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної та майнової шкоди з огляду на те, що позивач не довів ані факту заподіяння йому матеріальної чи моральної шкоди, ані розміру заявлених ним вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту підлягають задоволенню частково.

За обставин цієї справи суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням свого рішення у формі звіту.

Щодо заяви ОСОБА_1 про повернення відзиву представнику відповідача з мотивів виявлених позивачем недоліків його оформлення та подання, визнання відзиву неподаним, кваліфікацію ситуації як визнання відповідачем позову тощо, суд зазначає таке: попри відсутність в ЄДРЮОФОП відомостей про Б.Ткаченка як керівника/представника відповідача, надіслання до суду відзиву юрисконсультом управління соціального захисту, щодо якого відповідачем видано довіреність на представництво інтересів, свідчить про відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 159 КАС України (кваліфікації судом поведінки відповідача як визнання позову); постановлення окремого судового рішення з цього приводу при розгляді справи за передбаченою статтею 263 КАС України спрощеною процедурою не передбачено. Суд також враховує, що наданих позивачем доказів достатньо для встановлення фактичних обставин справи.

Щодо стягнення 200 грн. за направлення позову, листів і запитів, то таке звернення суд розцінює як заяву про розподіл судових витрат. Долучені позивачем копії квитанцій, фіскальних чеків та описів вкладення у цінні листи підтверджують скерування ОСОБА_1 звернень до органу соціального захисту до дати звернення до суду, спір між сторонами виник після їх надіслання, тому такі не є судовими витратами в розумінні статті 132 КАС України. Питання про розподіл судового збору за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни та згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправною відмову Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79066, Львівська область, місто Львів, просп. Червоної Калини, буд. 66; ідентифікаційний код 26056848) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.