Ухвала суду № 99897840, 22.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6593/20

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

22 вересня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивачів – Копинець А.В.,

представника третьої особи – Берестецького Т.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Державної інспекції містобудування України, Державної архітектурно – будівельної інспекції України, ОСОБА_5 про скасування містобудівних умов та обмежень, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Державної інспекції містобудування України, Державної архітектурно – будівельної інспекції України, ОСОБА_5 у якій позивачі просять:

- скасувати видані відділом містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва – будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 №47/2019 від 22.10.2019, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 22.10.2019.

Ухвалою від 19.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 04.09.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів, який обчислюється з дати отримання позивачем даної ухвали.

Ухвалою від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

20.10.2020 позивачами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подано клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалою від 08.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Державної інспекції містобудування України, Державної архітектурно – будівельної інспекції України, ОСОБА_5 .

28.04.2021 на адресу суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_5 про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначає, що не є публічно – правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права – фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку- це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного пава, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Позивачі фактично оспорюють видані третій особі містобудівні умови та обмеження, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для суб2єктів, яким його адресовано. Тому вважає, що вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт. Вказує, що аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 05.12.2018 №804/3091/18, а також Верховним Судом у постановах від 17.02.2021 у справі №420/288/20, від 15.07.2020 у справі №809/78/16, від 11.11.2020 у справі №826/14406/18.

В підготовчому засіданні представник третьої особи клопотання підтримав, просить його задоволити.

Відповідач явки повноваженого представника в підготовче засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Позиція відповідача з приводу заявленого клопотання викладена у поясненні від 16.04.2021. Відповідач просить закрити провадження, оскільки вважає, що справа має вирішуватись за правилами ЦПК України, як приватноправовий спір.

Позивач та представник позивачів в підготовчому засіданні заперечень на клопотання не надати, поклались на розсуд суду.

Інші терті особи явки повноважених представників в підготовче засідання е забезпечили, причин неявки не повідомили.

Підстав для відкладення підготовчого засідання відповідно до ст.183 ,205 КАС України судом не встановлено.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи про закриття провадження у справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом відділу містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 22.10.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва – будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 №47/2019 від 22.10.2019, замовником якого був ОСОБА_6 .

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт р.№ ЛВ061201740367 від 22.06.2020, замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із зазначеними Містобудівними умовами та обмеженнями, позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.

Ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. А ст. 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі 815/1121/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, спір, у якому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (дію чи бездіяльність) не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняте відповідачем рішення (дія чи бездіяльність), зокрема, із питання щодо надання (погодження) документації із містобудування, стосувалось іншої особи, а не позивача.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством.

Важливо відзначити й те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Суд також зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 видно, що спір у справі, що розглядається, стосується скасування видані відділом містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва – будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 №47/2019 від 22.10.2019, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 22.10.2019.

Позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що при видачі містобудівних умов не було додержано будівельних норм та правил, не було враховано їх інтересів, як власників та землекористувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. Наслідком же недодержання при проектуванні та будівництві будівельних норм є порушення повноцінного та безпечного життєвого середовища і умов життєдіяльності людини, право на які гарантовані державою.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ці містобудівні умови та обмеження порушують цивільні права та інтереси позивачів, як власників та землекористувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Суд зазначає, що у розглядуваних правовідносинах, хоча позивачі й оспорюють дії та рішення відповідача Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, як суб`єкта владних повноважень, щодо видачі та затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва – будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 №47/2019 від 22.10.2019, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №51 від 22.10.2019, однак наслідки цих дій та рішень призвели до зміни (виникнення, припинення) цивільних правовідносин і мають приватно-правовий характер.

Тобто, спір, що розглядається, не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивачів. Цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради здійснюючи оскаржені дії та рішення щодо видачі і затвердження Містобудівних умов та обмежень, не мав публічно-правових відносин з позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з приводу предмету спору.

При цьому, слід зазначити, що оскільки позивачі не були заявниками стосовно оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено видачу і затвердження цих Містобудівних умов та обмежень з дотриманням вимог законодавства.

Видача і затвердження Містобудівних умов та обмежень здійснюється відповідним уповноваженим органом не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у цій сфері виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні владні дії.

Отже, у розглядуваних правовідносинах виконавчий комітет, маючи повноваження на вчинення дозвільних (погоджувальних) дій, лише реалізував волю третьої особи, яка звернулась до нього за вчиненням таких дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розглядуваний спір хоча й зумовлений владними функціями відповідача як суб`єкта владних повноважень, однак має за мету захист приватного права, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція суду першої інстанції з якою погоджується апеляційний суд узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.08.2018р. по справі № 815/1568/16 та від 05.12.2018р. у справі № 804/3091/18, від 15.04.2020 року в справі №727/8819/16-а а також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021р. по справі № 420/288/20, яка відповідно до приписів ст. 242 КАС України має бути врахована судами при розгляді подібних справ.

Таким чином, являються обґрунтованими доводи третьої особи в частині про те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлений позивачами спір про скасування Містобудівних умов та обмежень 22.10.2019 не може здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд приходить до переконання, що клопотання третьої особи про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) підлягає до задоволення.

При цьому, суд зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не являється обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачам, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, відповідно до статей 239 КАС України, суд зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачам роз`яснюється, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 183, 238, 248, 256, 295 КАС України, -

ухвалив:

Клопотання третьої особи про закриття провадження у справі – задоволити.

Закрити провадження у справі №380/6593/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Державної інспекції містобудування України, Державної архітектурно – будівельної інспекції України, ОСОБА_5 про скасування містобудівних умов та обмежень.

Роз`яснити позивачам, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Повне судове рішення складено 24.09.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна