Рішення № 99897467, 27.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4112/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просить:

- визнати дії Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області протиправними в частині направлення рішення №563 від 20.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати рішення Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №563 від 20.05.2021 року та зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач у супереч діючому законодавству прийняв необґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні вимог зазначивши, що спірне рішення прийнято правомірно, на підставі вимог чинного земельного законодавства. Зокрема, відповідач вважає, що графічні матеріали, подані позивачем, носять суто інформаційний характер. На засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, що відбулась 17.05.2021 року, при розгляді заяви позивача було встановлено, що дана земельна ділянка знаходиться в межах прибережної зони ( а.с. 28-29).

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити вимоги, зазначивши, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Так, у відповідності до даних Публічної кадастрової карти України бажана земельна ділянка розташована на приблизній відстані у 85 метрів від урізу води затоки р. Синюха до її найдальшої точки, тобто за межами прибережної захисної смуги. Також, до матеріалів справи позивачем додано картографічні матеріали бажаної земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. При розгляді заяви Новоархангельською селищною радою Голованівського району Кіровоградської області не було враховано чи запропоновано можливості щодо переміщення самої проекції бажаної земельної ділянки або ж коригування її меж, оскільки ділянка є несформованою, а тому наявна можливість зміни її меж задля віддалення від прибережної захисної смуги. Натомість позивач, вкотре отримав від Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області формальну відписку у вигляді рішення №563 від 20.05.2021 року, яка не містить мотивованих обґрунтувань щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Також зазначено, що на сьогоднішній день, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області відсутній. Подані Новоархангельською селищною радою Голованівського району Кіровоградської області картографічні матеріали (без зазначення умовних позначень) взяті не із проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, а тому необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 ( а.с. 50-53).

Представником відповідача подано заперечення на відзив в якому зазначено, що 10 вересня 2021 року відповідачем отримано викопіювання з кадастрової карти Відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким підтверджено, що бажана земельна ділянка знаходиться у землях природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, відноситься до земель водного фонду та відноситься до водоохоронної зони. ( а.с.56).

Ухвалою суду від 27.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати до суду:

- належним чином завірену копію доказів на підставі яких прийнято рішення №563 від 20.05.2021;

- належним чином завірену копію протоколу сесії на якій прийнято рішення №563 від 20.05.2021 ( а.с.22).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд зазначає наступне.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03. 2021 року у справі № 340/5900/20 ( а.с.11-13), розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 28.10.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка згідно наданої заяви та графічних матеріалів, розміщена з межами с. Синюха Голованівського району Кіровоградської області, відповідач вирішив відмовити в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка згідно наданої заяви та графічних матеріалів, розміщена з межами с. Синюха Голованівського району Кіровоградської області, керуючись ч. 7 статті 118 Земельного Кодексу України (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам закону) ( а.с.16).

Відповідачем, на виконання ухвали суду від 27.07.2021, не надано пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, на яку міститься посилання в оскаржуваному рішенні.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.

Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам, в тому числі й позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

В оскаржуваному рішенні не вказано які саме конкретно порушення вимог статті 118 Земельного кодексу України допустив позивач при зверненні із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки. Тобто оскаржуване рішення є невмотивованим, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).

Суд, визнаючи протиправним рішення відповідача №563 від 20.05.2021 зазначає, що рішення є невмотивованим, оскільки відсутні чітка підстава для відмови із зазначенням конкретних недоліків, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Також, суд відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України при прийнятті рішення по суті оцінює правомірність лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні.

Надання ж оцінки доказам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом місцевого самоврядування, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які наведені у частині у частині другій статті 2 КАС України.

А тому, суд не приймає посилання відповідача що запитуєма позивачем земельна ділянка знаходиться в межах прибережної зони, оскільки дана обставина не зазначена, як підстава відмови у наданні дозволу позивачу, у оскаржуваному рішенні.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача від 28.10.2020 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Стосовно позовної вимоги про визнаний дії Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області протиправними в частині направлення рішення №563 від 20.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Листом від 26.05.2021 №763 відповідачем направлено позивачу до відома рішення №563 від 20.05.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 " ( а.с.15).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом не встановлено протиправності дій відповідача в частині направлення рішення №563 від 20.05.2021 позивачу, а тому в задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. ( а.с.5).

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 900 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (вул. Центральна, буд. 31, смт. Новоархангельськ, Кіровоградської області, 26100, код ЄДРПОУ 04367217) про визнання дій протиправними, скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №563 від 20.05.2021"Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 "

Зобов`язати Новоархангельську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 28.10.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Синюха, Новоархангельського району Кіровоградської області та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900,00? грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.?

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун