Рішення № 99897281, 27.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року № 320/9079/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 10.08.2020 №Ф-10821-17/636.

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управляння ДПС у Київській області від 18.05.2020 №094015005.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного внеску, оскільки, нею 13.08.2019 була перепинена підприємницька діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, стверджує, що станом на у лютому 2020 року нею був сплачений податок з єдиного соціального внеску у повному обсязі.

Позивач вважає, що відсутність офіційного підтвердження у суб`єкта права статусу фізичної особи-підприємця, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі такого суб`єкта права у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

На думку позивача оскаржувана вимога є безпідставною та необґрунтованою, такою, що не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеною контролюючим органом з перевищенням повноважень та не у спосіб, закріплений в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та підлягає скасуванню.

Позивач також вважає, що прийняття контролюючим органом рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску є протиправною. Зауважив, що сума недоїмки, яка зазначена в оскаржуваній вимозі від 10.08.2020 та в рішенні від 18.05.2020, у розмірі 2754,18 грн., визначена податковим органом неправомірно ще 29.02.2020, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, та включена до вимоги від 06.03.2020 №Ф-10821-17/426. Проте, зазначив, що рішенням ДФС України від 15.05.2020 №6176/6/99-00-08-06-01-06 вимога від 06.03.2020 на суму 2754,18 грн. скасована з підстав помилкового завищення податковим органом сум недоїмки. Тому, позивач вважає протиправним донарахування відповідачем суми недоїмки в розмірі 2754,18 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Зазначив, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.11.2009, номер запису про проведення державної реєстрації №23530000000021706. Вказав, що лише 13.08.2019 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 .

Також, відповідачем у відзиві зауважено на змінах у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, згідно яких позивач, як фізична особа-підприємець, зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання нею доходу (прибутку) від здійснення підприємницької діяльності.

Зазначив, що відповідно до бази даних контролюючого органу в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 проведенні автоматичні нарахування, тому, оскільки сплата позивачем проводилась невчасно та не в повному обсязі, це призвело до нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску. Отже, у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо своєчасної сплати єдиного внеску, контролюючим органом винесено спірне рішення від 18.05.2020 №094015005.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 20.05.2021 позовні вимоги підтримав, просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою від 20.05.2021, керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець в період з 16.11.2009 по 13.08.2019.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску здійснено наступні нарахування:

- за 2017 рік - 704,00 грн. х 12 = 8448 грн., сплата відсутня., сума боргу склала 14330,72 грн.;

- за І квартал 2018 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 16787,90 грн.;

- за II квартал 2018 (граничний термін сплати 19.07.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 19 245,08 грн.;

- за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 21702,26 грн.;

- за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сплата відсутня, сума боргу склала 24159,44 грн.;

- за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сума боргу склала 26 913,62 грн.;

- за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сума боргу склала 27466,80 грн. Позивачем сплачено 26913,62 грн., сума боргу склала 2754,18 грн.

18.05.2020 по ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0094015005 на загальну суму 32711,85 грн., з яких штрафних санкцій нараховано на суму 5064,47 грн. та пені на суму 27647,38 грн. та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Відтак станом на 31.07.2020 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 35466,03 грн.

У подальшому, у зв`язку і наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2020 №Ф-10821-17/636 на суму 35466,03 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Як вбачається з аналізу вказаних положень Закону №2464-VI, основною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту права застрахованої особи на отримання страхових виплат у випадках, передбачених законодавством. При цьому, фізична особа може сплачувати єдиний внесок самостійно або за неї може сплачуватись єдиний внесок у випадках, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).

Отже, Законом №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Як встановлено судом, відповідно до даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску, ОСОБА_1 нараховано 35466,03 грн. єдиного внеску за період з 2017 року по ІІ квартал 2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац 1 пункту 4).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2020 №Ф-10821-17/636 щодо сплати ОСОБА_1 суми боргу по єдиному внеску в розмірі 35466,03 грн.

Судом встановлено, що позивач 13.08.2019 припинила свою підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 23530060005031446.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем раніше, а саме 15.05.2019 видана вимога №Ф-10821-17 У, відповідно з якої з ОСОБА_1 слід було стягнути на користь ГУ ДПС у Київській області борг у сумі 26913,62 грн. Дана вимога була направлена на примусове виконання до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головним державним виконавцем відкрите виконавче провадження №60341600.

Також, судом встановлено, що 25.02.2020 головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову у виконавчому провадженні №60341600 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що боржником борг сплачений у повному обсязі.

Отже, враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що податковий борг із єдиного соціального внеску позивачем був сплачений у повному обсязі.

Крім того, суду зазначає щодо суми податкового боргу у розмірі 2754,18 грн. наступне.

За приписами пунктів 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

За змістом частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01 січня 2015 року - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем щодо позивача винесена вимога від 06.03.2020 №Ф-10821-17/426, яка оскаржена позивачем в адміністративному порядку до ДПС України.

Так, рішенням ДПС України від 15.05.2020 №16176/699-00-08-06-01-06, встановлено, що відповідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна ума заборгованості позивача, станом на 29.02.2020, становила 2754,18 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Київські області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2020 №Ф-10821-17/426. Однак, зазначена вимога скасована вказаним рішенням ДПС України, оскільки ГУ ДПС у Київській області не врахував, що заборгованість виникла внаслідок нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року, а позивач згідно реєстраційних даних інформаційної системи органу доходів та зборі припинив підприємницьку діяльність 13.08.2019, що призвело до завищення суми недоїмки. Також, зазначеним рішенням ДПС України, зобов`язано ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків, сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням вищенаведеного, відповідно до чинного законодавства.

Проте, як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення від 18.05.2020 №094015005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5064,47 грн. та нараховано пеню у розмірі 27647,38 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.02.2017 до 24.02.2020.

Враховуючи скасування ДПС України вимог 06.03.2020 №Ф-10821-17/426 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, що свідчить про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, відсутні правові підстави для нарахування контролюючим органом штрафу та пені за несплату позивачем таких сум недоїмки.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про безпідставне застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, відповідно, рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.05.2020 №094015005, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, як судом встановлено, позивачем сплачений податковий борг у сумі 26913,62 грн., який відповідачем був нарахований позивачеві по єдиному соціальному внеску за 2017 рік по ІІ квартал 2019 року, що підтверджується постановою від 25.02.2020 головного державного виконавця Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження №60341600, також, позивачем припинена підприємницька діяльність від 13.08.2019, а рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.05.2020 №094015005, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 10.08.2020 №Ф-10821-17/636 на суму 35466,03 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому не довів правомірності своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (квитанція від 28.09.2020 №Т4К1-012С-3ХВ0-2С4Р на суму 840,80 грн., квитанція від 28.09.2020 №95С7-69ВН-В94М на суму 840,80 грн.), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2020 №Ф-10821-17/636, винесену Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управляння Державної податкової служби у Київській області від 18.05.2020 №094015005 ро застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.