Рішення № 99897257, 24.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року справа №320/1216/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 18.01.1988 по 19.06.1997 як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 09.01.2013.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.08.2020 №120 йому було відмовлено у зарахуванні до стажу періодів його роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з розрахунку один рік роботи як один рік та шість місяців, та у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача та вважає, що основними документами, які підтверджують його роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, є трудова книжка та надані ним довідки, а наявність письмового трудового договору не є єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали на електронну адресу (gu@ko.pfu.gov.ua), про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.05.1996 (а.с.27-35).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 від 10.11.1981, позивач працював, зокрема:

- з 18.01.1988 по 07.06.1988 - слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в Нафтогазовидобувному управлінні "Мегионнефть";

- з 10.06.1988 по 11.05.1990 - провідним інженером на ділянці контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в Промисловому управлінні з експлуатації та ремонту;

- з 14.05.1990 по 15.04.1993 - інженером І категорії в Промисловому об`єднанні "Мегионнефтегаз";

- з 20.04.1993 по 19.06.1994 працював головним інженером в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Днепр" Ханти-мансійського автономного округу, Тюменської області (а.с.6-11).

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером по інвалідності з 09.01.2013. Даний факт сторонами не оспорювався.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 11.08.2020 про перерахунок пенсії (а.с.4-5).

До вказаної заяви позивачем були додані довідки Публічного акціонерного товариства "Славнефть-Мегионнефтегаз" від 15.06.2020 №36-05-Ц-8, від 15.06.2020 №36-05-Ц-9, від 15.06.2020 №36-05-Ц-10, від 15.06.2020 №36-05-Ц-11 та від 15.06.2020 №36-05-Ц-13 (а.с.11-14,17).

За результатами розгляду сказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №120 про відмову у перерахунку пенсії від 12.08.2020 (а.с.15).

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що позивачем надано довідки про заробітну плату №36-05-Ц-11 від 15.06.2020 за період з 08.1988 по 12.1988, з 01.1989 по 12.1989, з 01.1990 по 05.1990, №36-05-Ц-12 від 15.06.2020 за період з 01.1998 по 06.1998, з 05.1990 по 12.1990, з 01.1991 по 12.1991, з 01.1992 по 12.1992, з 01.1993 по 04.1993, довідки, що уточнюють особливий характер роботи або умов праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії №36-05-Ц-10 від 15.06.2020, №36-05-Ц-9 від 15.06.2020, №36-05-Ц-8 від 15.06.2020, що видані ПАТ "Славнефть-Мегионнефтегаз".

Відповідач, посилаючись на Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16.12.1986 №530/П-28, зазначив, що позивачем не наданий письмовий трудовий договір, в якому обумовлений термін його дії та пільги, які надавались працівнику, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Не погоджуючись з правомірністю такої позиції відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.20005 №22-1, визначено, що за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року встановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року з п`яти до трьох років.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та на місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16.12.1986 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95042133).

Верховний Суд у постановах від 15.01.2021 у справі №348/2319/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94171734), від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -79124792) та від 18.06.2020 у справі №537/1415/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89896523) зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною, встановлено, що дана угода вона розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угоди.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Як зазначено вище, позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії було надано відповідачу довідки Публічного акціонерного товариства "Славнефть-Мегионнефтегаз" від 15.06.2020 №36-05-Ц-8, від 15.06.2020 №36-05-Ц-9, від 15.06.2020 №36-05-Ц-10, від 15.06.2020 №36-05-Ц-11 та від 15.06.2020 №36-05-Ц-13 (а.с.11,17).

Так, згідно із довідкою Публічного акціонерного товариства "Славнефть-Мегионнефтегаз" від 15.06.2020 №36-05-Ц-9 ОСОБА_1 постійно повний робочий день працював у Нафтогазовидобувному управлінні "Мегионнефть" промислового управління "Нижневартовскнефтегаз" на посаді слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі з 18.01.1988 по 07.06.1988 (а.с.13-14).

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Славнефть-Мегионнефтегаз" від 15.06.2020 №36-05-Ц-9 ОСОБА_1 постійно повний робочий день працював у Промисловому управлінні з експлуатації та ремонту об`єктів місцевого господарства промислового об`єднання "Нижневартовскнефтегаз" на посаді провідного інженера в місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі з 10.06.1988 по 11.06.1990 (а.с.11).

Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Славнефть-Мегионнефтегаз" від 15.06.2020 №36-05-Ц-10 ОСОБА_1 постійно повний робочий день працював у Промисловому управлінні "Мегионнефтегаз" на посаді інженера в місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі з 14.05.1988 по 15.04.1993 (а.с.12).

Суд зазначає, що довідки від 15.06.2020 №36-05-Ц-9 та від 15.06.2020 №36-05-Ц-10 містять описки в частині.

Так, відповідно до записів в трудовій книжці позивач працював на відповідних підприємствах, зокрема у періоди з 10.06.1988 по 11.05.1990 та з 14.05.1990 по 15.04.1993, а натомість у вказаних довідках вказано про періоди роботи позивача у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.06.1988 по 11.06.1990 та з 14.05.1988 по15.04.1993.

Крім того, з трудової книжки позивача вбачається, що позивач у період з 20.04.1993 по 19.06.1994 працював головним інженером в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Днепр" Ханти-мансійського автономного округу, Тюменської області, тобто на підприємстві, що розташовано у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994.

Отже, оскільки періоди роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідками, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994 із розрахунку один рік за один рік шість місяців, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно відмовило йому у здійсненні відповідного перерахунку.

У позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що в даному випадку відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку пенсії була викладена у формі рішення від 12.08.2020 №120.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, а протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, суд зазначає, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнається судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

У зв`язку з цим, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у перерахунку пенсії від 12.08.2020 №120.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 18.01.1988 по 19.06.1997 як трудовий стаж, зароблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 09.01.2013, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується період роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994, а не період з 18.01.1988 по 19.06.1997, як зазначає позивач, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням кратного пільгового обчислення як один рік роботи за один рік шість місяців періоди його роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у цій справі від відповідача було витребувано:

- копію заяви позивача про перерахунок пенсії з усіма доданими до неї документами;

- копію спірного рішення та копії усіх документів, на підставі якого воно було прийнято;

- копію усіх матеріалів пенсійної справи позивача;

- письмові пояснення щодо підстав відмови у перерахунку пенсії позивача.

Однак, незважаючи на отримання тексту цієї ухвали, вимоги суду, викладені в ній, відповідачем виконані не були.

При цьому, відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Крім того, суд зауважує, що відзив на позов відповідачем надано не було.

Натомість, частиною четвертою статті 159 КАС України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись вказаними нормами, суд вважає за можливе визнати підтвердженими обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, у тому числі щодо призначення пенсії саме з 09.01.2013, а неподання відзиву кваліфікувати як визнання позову у цій справі.

У зв`язку з цим, суд за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням кратного пільгового обчислення як один рік роботи за один рік шість місяців періодів його роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994, починаючи з 09.01.2013, з урахуванням виплачених сум.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем відповідно до квитанції від 02.02.2021 №0.0.2001119432.1 було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, становить 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 12.08.2020 №120.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням кратного пільгового обчислення як один рік шість місяців за один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 19.06.1994.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням кратного пільгового обчислення як один рік шість місяців за один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, з 18.01.1988 по 07.06.1988, з 10.06.1988 по 11.05.1990, з 14.05.1990 по 15.04.1993 та з 20.04.1993 по 16.06.1994, починаючи з 09.01.2013, з урахуванням виплачених сум.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.